Ухвала суду № 92108213, 30.09.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/20275/19

Провадження №4-с/521/13/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси

у складі судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретарів: Манюка Д.В., Черненко Я.О.,

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніної Олени Вадимівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із скаргою на дії начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніної Олени Вадимівни, 65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42, в якій просила визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.07.2016 року в межах виконавчого провадження № ВП 51833716 неправомірними, визнати дії начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо відмови у знятті арешту з майна боржника неправомірними, зобов`язати начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови від 22.07.2016 року в межах виконавчого провадження № ВП 51833716. Скарга обґрунтована такими обставинами.

В провадженні Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження № ВП 51833716, відкрите на підставі виконавчого листа № 1519/7949/2012, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 06 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк, код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, грошових коштів у розмірі 4976 грн. 34 коп. На думку ОСОБА_1 відкриття виконавчого провадження мало протиправний характер, так як стягувачем було пропущене строк пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, який на час видачі виконавчого листа складав один рік. Строк пред`явлення виконавчого листа був встановлений до 08.09.2014 року, а виконавче провадження було відкрито 22.07.2016 року. Згідно відповіді виконуючого обов`язки начальника відділу Шевчука А.М. вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» вже звертався раніше до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в 2014 році, і що за заявою стягувача раніше вже було відкрито виконавче провадження на виконання вказаного виконавчого листа № 44245001, яке було закінчено 31 грудня 2014 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби та знищено згідно з пунктом 9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» у зв`язку із закінченням терміну його зберігання. Саму постанову про відкриття виконавчого провадження № 51833716 ОСОБА_1 не отримувала рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом із цим, державним виконавцем Заліпаєвим Ю.В. в межах виконавчого провадження було винесено постанову від 22 липня 2016 року про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , державним виконавцем було порушено порядок накладення арешту, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», тому 17 травня 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про винесення постанови про зняття арешту з майна. 28 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 отримав відповідь про відмову в знятті арешту з майна боржника з посиланням на неможливість здійснити зняття арешту з майна боржника в зв`язку із тим, що виконавче провадження вже закінчено згідно п. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Не погоджуючись із відмовою щодо припинення обтяжень, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною скаргою.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Представник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Дельта Банк», яке є стягувачем у виконавчому провадженні, в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити, зважаючи на такі обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті третьої Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено судом, і підтверджено матеріалами справи 22 липня 2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєвим Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51833716 з виконання виконавчого листа № 1519/7949/2012, виданого 06.03.2014 року, боржником в якому є ОСОБА_1 , а стягувачем – ПАТ «Дельта Банк» (а. с. 13).

Того ж дня, 22 липня 2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєвим Ю.В. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 14).

17 травня 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про винесення постанови про зняття арешту з майна боржника (а. с. 17). В заяві порушено питання щодо винесення постанови про зняття арешту з майна ОСОБА_1 та припинення обтяження на все майно боржника.

04 листопада 2019 року начальником Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніною О.В. надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , із якої вбачається, що виконавче провадження № 51833716 закінчено згідно п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із відсутністю у боржника майна, а тому не уявляється можливим вирішити питання щодо припинення обтяжень, вжитих відносно майна ОСОБА_1 (а. с. 32).

За приписами ч. ч. 3-5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку діям начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області по відмові у винесенні постанови про зняття арешту з майна боржника, суд вважає, що суб`єкт оскарження діяв в межах своїх повноважень із дотриманням вимог норм чинного законодавства щодо примусового виконання судових рішень.

Правовий аналіз статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» надає суду можливість дійти висновку щодо обмеження дій начальника відповідного відділу державної виконавчої служби закінченням виконавчого провадження, в межах якого і вчиняються всі дії, що стосуються примусового виконання рішення суду із відповідним дотриманням прав стягувача та боржника. Разом із цим, вчинення дій у виконавчему провадженні, яке закінчено, законом не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи підстави звернення ОСОБА_1 із скаргою на дії державного виконавця та начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, суд зауважує на неправильно обраному заявником способу захисту своїх інтересів в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України, а не на підставі ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При розгляді скарги ОСОБА_1 суд дійшов висновку про те, що відмова начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніної Олени Вадимівни у знятті арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 є обґрунтованою, законною та такою, що здійснена в межах її повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-453 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Собяніної Олени Вадимівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання зняти арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева

30.09.20