Рішення № 92108155, 09.10.2020, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1745/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

судді Балана М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кілія цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

Третя особа: Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області

про

визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області, з вимогою визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки про склад сім`ї № 435, видано виконкомом Приморської сільської ради від 20.09.2018 р. у даному будинку проживають четверо людей, а саме позивач – ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , та відповідач – син ОСОБА_2 . Однак, відповідач фактично з 2007 року по теперішній час не проживає в будинку і не з`являвся, так як проживає в іншій країні і має там громадянство.

Оскільки, за вищевказаною адресою відповідач не проживає, та як пенсіонерка позивач має проблеми з отриманням субсидії на комунальні послуги та отримання палива для отеплення будинку в зимовий період, чим об`єктивно порушуються її права, вона звернулася до суду.

Ухвалою судді від 22.11.2018 року відкрито провадження у справі № 502/1745/18, про що повідомлені сторони.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 року зазначену справу передано для розгляду судді Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В.

Згідно протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020 року, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_6 на підставі Рішення Вищої Ради Правосуддя України від 25.06.2020 року № 1973/0/15-20 та розпорядження № 230/20 справу передано на розгляд судді Кілійського районного суду Одеської області Балан М.В.

Ухвалою судді від 28.08.2020 року справу № 502/1745/18 було прийнято до свого провадження, про що повідомлені сторони.

У судове засідання позивач не з?явився до канцелярії надійшла від неї заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особа не з?явився до канцелярії надійшла від неї заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 25.02.2013 року, який знаходиться по АДРЕСА_2 ), власником будинку є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 ), який складається з будинку літ А, господарчих будівель: сарай – літ. Б, сарай – літ. В, сарай – літ. Г, літня кухня – літ Д, інших споруд №1-3, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори Богачовою Н.М., 30.09.1999 року, право власності зареєстровано за реєстром № 2733, реєстраційний номер 3110.

Згідно показу свідка, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 , власницею якого є ОСОБА_3 , не проживає і не з`являється з 2007 року по даний час.

Згідно показу свідка, ОСОБА_8 , ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 , власницею якого є ОСОБА_3 , не проживає і не з`являється з 2007 року по даний час.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 435 від 20.09.2018 року, видано виконкомом Приморської сільської ради від 20.09.2018 р. у даному будинку проживають четверо людей, а саме позивач – ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 , та відповідач – син ОСОБА_2 .

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317 ЦК України передбачають здійснення власником права власності за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками, справи не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому із змісту ч. 1 ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сім`ї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК УРСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 163 ЖК УРСР - у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї в будинку /квартирі/ приватного житлового фонду, за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки він не проживає у житловому приміщенні, в якому зареєстровано його місце проживання, більше 18 років.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан