Рішення № 92107536, 05.10.2020, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/196/20

Номер провадження: 2/365/152/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2020 смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Згурівської селищної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костенко О.М. звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки, ОСОБА_4 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , входить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був успадкований ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 за життя своїх спадкових прав не оформив.

Документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутні. Також відсутні докази державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позивачка є спадкоємицею другої черги за законом. Інших спадкоємців немає. Її права ніким не оспорюються. 20 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Згурівської районної державної нотаріальної контори з усною заявою по питанню оформлення спадкових прав на майно після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку отримала відповідь про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивачці було рекомендовано звернутися до суду. Оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, позивачка просить встановити, що позивачка, ОСОБА_1 , постійно проживала разом із ОСОБА_4 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за нею, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У разі задоволення позову просить не застосовувати до відповідача положення ст. 141 ЦПК України. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, повернути їй з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

В підготовче судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, направили до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність, представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав повністю, відповідач Згурівська селищна рада позовні вимоги визнала повністю, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проти задоволення позову не заперечували.

Суд визнав можливим розглядати справу без участі сторін та третіх осіб, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову, враховуючи визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, враховуючи визнання позову відповідачем, яке прийняте судом, як таке, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та прийняте судом, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Обставини, викладені у позовній заяві підтверджуються показами свідків.

У підготовчому судовому засіданні 22.07.2020 року свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що із позивачкою ОСОБА_1 вона знайома багато років, оскільки проживає по АДРЕСА_2 більше 20 років та її будинок знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_1 . Свідок підтвердила, що спірний житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частинах. ОСОБА_5 є матір`ю спадкодавця ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 , померла у 1994 році, після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_4 , який фактично продовжував проживати у спірному житловому будинку після смерті матері. ОСОБА_6 є рідним дядьком спадкодавця ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 , помер у 2016 року, після його смерті спадщину прийняв ОСОБА_4 , так як постійно проживав разом із ОСОБА_6 на час його смерті. ОСОБА_4 був одиноким, дружини та дітей не мав. Помер в червні 2019 року. ОСОБА_1 до та на час смерті ОСОБА_4 проживала разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , займалась його лікуванням, а потім похованням. Раніше допомагала своєму дядькові ОСОБА_6 та братові ОСОБА_4 , в тому числі грішми.

Свідок ОСОБА_9 надав суду покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_8 .

Представник позивача - адвокат Костенко О.М. пояснив, що спірний житловий будинок побудований у 1962 році, належав родині позивачки ОСОБА_1 . Правовстановлюючі документи та підтвердження проведення державної реєстрації права власності на будинок відсутні. Раніше спірний житловий будинок рахувався за адресою: АДРЕСА_3 , але згодом поруч були побудовані інші будинки, у зв`язку з чим змінилася нумерація та спірному житловому будинку присвоєно номер 9 .

Обставини, викладені в позові підтверджуються письмовими доказами.

Позивач у позовній заяві зазначає, що до складу спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який був успадкований ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_6 (1/2+1/2=1).

Документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутні. Також відсутні докази державної реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на 01.07.2004 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з ч. 5 ст. 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

До набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (назва в редакції станом на 01.07.2004) виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації права власності на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 5 ЦК України 2004 року закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження. Державна реєстрація права власності є лише офіційним визнанням державою такого права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва.

Згідно з Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Відповідно до листа Дердавної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 року № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію права власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з дати набрання чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва. Архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України. Листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватись у судовому порядку.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці. Які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

З Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 від 07.05.2020 року вбачається, що спірний житловий будинок (А-1) та сарай (Б) побудовані у 1962 році, прибудова (а) та погріб (під а) - у 1963 році, вбиральня (в) - у 2000 році, огорожа (№1) - у 2010 році. Будівлі, які відповідно до діючого законодавства вважаються самочинно побудованими, за даною адресою відсутні.

Згідно з рішенням виконкому Згурівської селищної ради Київської області від 21.05.2020 року № 83, змінена адреса спадкового житлового будинку в АДРЕСА_3 , в якому мешкав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , на - АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії будинкової книги у спірному житловому будину були зареєстровані, зокрема, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У графах «Коли і звідки прибув…» та «Мета приїзду та на який час» щодо вказаних осіб зазначено «постійно, місцева(ий)» (а.с. 20-23), а також ОСОБА_6 (а.с. 25-27).

У спадковій справі № 156/2016 міститься копія будинкової книги, в якій зазначено, що ОСОБА_6 є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за заповітом (а.с. 75).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 07.02.1961 року до 16.04.1984 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 (а.с. 16 - копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян), та є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 14, 17 - копії свідоцтва про народження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян).

В подальшому ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 18, 19 - копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, свідоцтва про укладення шлюбу).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти/спадкові договори у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 12, 46, 47 - копії свідоцтва про смерть, інформаційні довідки зі Спадкового реєстру).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 41, 42, 74 - лист Згурівського районного відділу ДРАЦС, копії актового запису про смерть № 9 від 21.01.2016 року, свідоцтва про смерть). Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_6 зареєстрована спадкова справа номер у спадковому реєстрі 59217211, є чинний заповіт № 41745656, бланк ВЕМ 846182, номер в реєстрі нотаріальних дій 397, посвідчений 12.02.2007 приватним нотаріусом Ківало І.В. Згурівського районного нотаріального округу Київської області (а.с. 48, 49, 71-77 - копії інформаційних довідок, лист, копія заповіту, копія спадкової справи №156/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 ).

Згідно з заповітом ОСОБА_6 заповідає Ѕ частину належного йому на праві особистої власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (69 - копія заповіту).

З копії спадкової справи вбачається, що 12 липня 2016 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася ОСОБА_3 , як така що з 1988 року проживала однією сім`єю із спадкодавцем, у якій також зазначено, що право на спадщину за законом також має дочка померлого ОСОБА_2 (а.с. 72 - копія заяви).

Інформація про видані на підставі спадкової справи свідоцтва про право на спадщину відсутня (а.с. 78 - копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру).

Ухвалою від 09.09.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Згідно із заявами, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти визнання права власності на майно в порядку спадкування за ОСОБА_1 (а.с. 89, 92 - заяви).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13 - копія свідоцтва про смерть). До дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав один в Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_1 (5) (а.с. 15 - довідка). У спадковому реєстрі відсутня інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти/спадкові договори щодо ОСОБА_4 (а.с.44, 45 - інформаційні довідки).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України 2004 року акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

В силу ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину. Якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

З показів свідків та досліджених у підготовчому судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері як такий, що фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року). Його спадкові права ніким не оспорюються. Своїх спадкових прав після смерті матері не оформив, проте спадщина у вигляді Ѕ частини будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_11 , незалежно від оформлення права на спадщину.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і збоку матері.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України 2004 року спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З показів свідків та досліджених у підготовчому судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживав разом із ОСОБА_6 , заяви про відмову від спадщини не подавав, тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті дядька ОСОБА_6 . Своїх спадкових прав після смерті дядька не оформив. Його спадкові права ніким не оспорюються.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до ст. 1262 ЦК України є спадкоємицею за законом другої черги.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування. Неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і збоку матері.

Спадкоємці першої черги та інші спадкоємці другої черги після смерті ОСОБА_4 відсутні. Спадкові права позивачки ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України 2004 року спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкодавець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та іншиі документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».

В силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в ч. 5 пункту 9 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права, зокрема права власності.

З пояснень представника позивача та показів свідків судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в м. Київ, проте на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , займалась його лікуванням до дня смерті та здійснила поховання спадкодавця.

Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України 2004 року вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно п.п. 4.15, 4.18 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Позивачці було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 :

-не зверталася із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, не надала доказів свого спільного постійного проживання із ОСОБА_4 до дня його смерті та доказів спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 ;

-не надала документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірний житловий будинок;

-відсутня інформація про те, що ОСОБА_4 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , та докази того, що він прийняв спадщину після її смерті фактичними діями.

Оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, захистити свої спадкові права інакше, як на підставі рішення суду позивачка ОСОБА_1 не має змоги.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на вище вказане, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю. Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , постійно проживала разом із ОСОБА_4 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд не застосовує до відповідача Згурівської селищної ради ст. 141 ЦПК України та не стягує з відповідача на користь позивачки судові витрати.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачці ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме грошові кошти в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. 1217, 1218, 1223, 1262, 1268, 1297 ЦК України, ст. 141, 142, 198, 200, 206, 247, 263-265, 273, 293, 315 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Згурівської селищної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , постійно проживала разом із ОСОБА_4 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Не застосовувати до Згурівської селищної ради Київської області ст. 141 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме грошові кошти в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (за позовну заяву майнового характеру), що був сплачений нею 31.05.2020 року згідно квитанції № 81318, з порталу http://court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Згурівська селищна рада Київської області, адреса: вулиця Українська, будинок 10, смт. Згурівка Київської області, код ЄДРПОУ 24213775.

Повне судове рішення складене 09 жовтня 2020 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ