Ухвала суду № 92105746, 09.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/6878/20

Справа № 754/12950/20

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2020 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Сенюта В.О., вивчивши письмові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, поділ спільного майна, визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, поділ спільного майна, визначення місця проживання дитини.

Вивчивши письмові матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, який законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Судом встановлено, що позов подано без додержання вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява не підписана позивачем.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

Всупереч п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить ціни позову.

Крім того, позовна заява не містить відомості щодо пунктів 6, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.26 своєї постанові №10 від 14.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Крім того, письмові матеріали справи містять три копії квитанцій про сплату судового збору по 840, 80 грн. кожна.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до положення Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про поділ майна подружжя при розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за нею в порядку поділу майна, право власності на автомобіль Hyundai Getz 2008 року випуску, середня ціна якого (за посиланням позивача) складає 169000-190000 грн. Отже, сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. є таким, що не відповідає вказаному положенню Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що заява про розірвання шлюбу не підписана позивачем, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 44, 175, 177, 185, 433 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, поділ спільного майна, визначення місця проживання дитини - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.О. Сенюта