Рішення № 92104680, 08.10.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/5298/20

Провадження по справі №2-а/635/103/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Кондратенко Л.І,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Анічкіна Наталія Ігорівна,

відповідач - адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області,

відповідач - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області,

представник відповідачів - Тягнибок Іван В`ячеславович,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 пред`явила до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, яким просила визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради № 20 від 11 серпня 2020 року про визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 878,80 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 11 серпня 2020 року адміністративна комісія Пісочинської селищної ради на підставі протоколу № 2 від 24.07.2020 винесла постанову № 20, якою визнала винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КУпАП, ОСОБА_1 , та наклала на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, необгрунтованою, протиправною, такою, що не ґрунтується на засадах верховенства права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач вважає, що є незаконним склад адміністративної комісії, яка постановила оскаржувану постанову. Так, відповідно до оскаржуваної постанови головою адміністративної комісії є ОСОБА_2 , а відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 2 від 24.07.2020, на підставі якого було прийнято оскаржувану постанову, свідком правопорушення є заступник селищного голови ОСОБА_2 , що є беззаперечною підставою для застосування аналогії закону (процесуального), яким передбачені підстави для відводу суду, та скасування оскаржуваної постанови. Крім того, персональний склад адміністративної комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради визначений в Додатку 1 до рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради № 1119 від 16.05.2017, тоді як в оскаржуваній постанові без передбачених законом підстав зазначається новий член адміністративної комісії - ОСОБА_3 , повноваження якого на участь в цій адміністративній комісії не підтверджені відповідно до вимог законодавства.

Відсутній юридичний склад адміністративного правопорушення. Так, в протоколі № 2 від 24.07.2020 про адміністративне правопорушення зазначається, що адміністративне правопорушення полягає в порушенні п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою смт. Пісочин, якими вимагається: «На територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: ... 2) забезпечення вивезення сміття, бруду, побутових відходів, опалого листя на полігон побутових відходів. Вивезення сміття, побутових відходів здійснюється шляхом укладення відповідних договорів із спеціалізованими суб`єктами господарювання». Протиправне діяння (бездіяльність) є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а тому при кваліфікації правопорушення за ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. 3 Правил благоустрою територій смт. Пісочин мали б міститись такі ознаки, як «незабезпечення вивезення сміття, бруду, побутових відходів, опалого листя на полігон побутових відходів, шляхом неукладення відповідних договорів із спеціалізованими суб`єктами господарювання». Проте в оскаржуваній постанові адміністративна комісія виконавчого комітету Пісочинської селищної ради встановила, що нібито позивачка «вчинила дії (бездіяльність), які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою смт. Пісочин» та про те, що «утворилось сміттєзвалище» (без безпосередньої участі позивача). « ОСОБА_1 ... вчасно не сплатила виконавцю робіт за договором про поводження з побутовими відходами, чим не забезпечила вивезення сміття, бруду, побутових відходів з території будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушила правила у сфері благоустрою населених пунктів, що передбачені у п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території селища Пісочин». Однак подібне твердження не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які були б зібрані особою, вповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, та які були б досліджені при розгляді справи з участю законних учасників справи. Адміністративна комісія маніпулює доказами і термінами, робить безпідставні висновки для обґрунтування застосування щодо позивача заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу з метою дискримінації позивача, співвласників ОСББ та об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вежа-Пісочин». Законами України не передбачена адміністративна відповідальність замовника послуг за несвоєчасну оплату або неоплату послуг виконавцю робіт за договором про поводження з побутовими відходами. Пунктом 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою смт.

Пісочин передбачено, що «вивезення сміття, побутових відходів здійснюється шляхом укладення відповідних договорів із спеціалізованими суб`єктами господарювання». Більш того, на виконання вимоги п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою територій смт. Пісочин позивач, як голова правління ОСББ «Вежа-Пісочин», забезпечила вивезення твердих побутових відходів шляхом укладення з Виконавцем відповідних послуг (з комунальним підприємством «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства») Договору від 01.02.2019 про вивезення твердих побутових відходів. Цей факт свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення - порушення п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП. Крім того, оскаржуваною постановою невірно визначений суб`єкт правопорушення, до якого застосовується санкція ст. 152 КУпАП. В резолютивній частині оскаржуваної постанови до адміністративної відповідальності притягується громадянка ОСОБА_1 , а не «посадова особа ОСББ «Вежа - Пісочин». Але при цьому до громадянки ОСОБА_1 застосовується санкція - стягнення у| вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, яка передбачена ст. 152 КУпАП для застосування стягнення до посадових осіб та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності. Оскаржувана постанова ухвалена на підставі Протоколу №2 від 24.07.2020, зі змісту якого вбачається, що його складено щодо спеціального суб`єкта правопорушення - «голови правління ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 , а суть правопорушення полягає в порушенні ст. 152 КУпАП, а саме - порушенні п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою) території смт Пісочин. В преамбулі ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених і пунктів. Таким чином протокол про адміністративне правопорушення № 2 від 24.07.2020 складено щодо неналежного суб`єкта в сфері благоустрою. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався на підставі цього протоколу щодо неналежного суб`єкта в сфері благоустрою. Оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності № 20 від 11.08.2020 в мотивувальній частині містить оцінку доказам щодо неналежного суб`єкта в сфері благоустрою, а тому не може бути притягнуто до відповідальності за оскаржуваною постановою неналежного суб`єкта в сфері благоустрою «посадову особу ОСОБА_1 ». В описовій та мотивувальній частині оскаржуваної постанови розглядається питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи ОСОБА_1 , проте в резолютивній частині оскаржуваної постанови винною визнається громадянка ОСОБА_1 і на неї накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Оскаржувана постанова про визнання винною та накладення штрафу щодо громадянки ОСОБА_1 є незаконною та необґрунтованою, оскільки питання щодо громадянки ОСОБА_1 не підіймалось протоколом про адміністративне правопорушення і не розглядалось на засіданні адміністративної комісії на підставі протоколу про адміністративне правопорушення з дослідженням належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів з участю учасників справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також в протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не встановлено обставин, які б свідчили про порушення громадянкою ОСОБА_1 будь-якого з встановлених законом обов`язків громадян. Тому відсутні підстави, передбачені законом «Про благоустрій населених пунктів», для притягнення до відповідальності громадянки ОСОБА_1 . Також відсутні передбачені цим законом підстави для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП такого суб`єкта в сфері благоустрою як «неприбуткова організація ОСББ «Вежа-Пісочин»», в якій ОСОБА_1 займає посаду голови правління, оскільки відповідно до ст. 152 КУпАП юридичні особи не с суб`єктами, які несуть відповідальність за цією статтею КУпАП. Протоколом про адміністративне правопорушення № 2 від 24.07.2020 не визначалась особа порушника як «організація ОСББ «Вежа-Пісочин», під час розгляду справи за цим протоколом не досліджувались докази щодо наявності/відсутності вини в даному правопорушенні такого суб`єкта в сфері благоустрою, як «організація ОСББ «Вежа-Пісочин». Як зазначено вище, Законом України «Про благоустрій населених пунктів» не визначено: такого суб`єкта у сфері благоустрою, як «посадова особа організації» («голова правління ОСББ «Вежа-Пісочин» Вовк Лариса Олександрівна»), - обов`язків такого суб`єкту у сфері благоустрою як «посадова особа організації» («голова правління ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 »), а тому не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення в сфері благоустрою і такого суб`єкта як «посадова особа організації» («голова правління ОСББ «Вежа-Пісочин»).

Провідним спеціалістом юридичного відділу Пісочинської селищної ради Лазько В.А., яким складено протокол № 2 від 24.07.2020, при визначенні суті правопорушення застосовано термін «сміттєзвалище». В оскаржуваній постанові № 20 від 11.08.2020 встановлено, що «утворилось сміттєзвалище», що виключає безпосередню участь позивача ОСОБА_1 та здійснення нею дій для утворення «сміттєзвалища». Диспозиції ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою смт. Пісочин не містять такого терміну як «сміттєзвалище». В протоколі № 2 від 24.07.2020 та в оскаржуваній постанові № 20 від 11.08.2020 також відсутні посилання на інші і законодавчі акти, які б розкривали сутність терміну «сміттєзвалище». Тому є незаконним та протиправним притягнення до адміністративної відповідальності за вказаними статтями на підставі встановлення обставин щодо «виявлення сміттєзвалища», «наявності сміттєзвалища». Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних, і допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що громадянці ОСОБА_1 , посадовій особі ОСОБА_1 або юридичній особі ОСББ «Вежа-Пісочин» належить на праві власності або на праві користування земельна ділянка, на якій відповідно до Протоколу № 2 від та відповідно до оскаржуваної постанови № 20 від 11.08.2020 було зафіксовано «сміттєзвалище». Тому за цим фактом зазначених суб`єктів не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Протокол № 2 від 24.07.2020 не відповідає вимогам КУпАП. Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України особа, яка склала протокол № 2 від 24.07.2020 - провідний спеціаліст юридичного відділу Лазько Владислав Андрійович, не зазначив в протоколі письмово та не надав усну відповідь на питання позивача: «На якій підставі, в межах яких повноважень він складає протокол та якими положеннями Конституції чи законів України визначено такі його повноваження?». Цей факт відображено в письмових запереченнях, які позивач зазначила в Протоколі № 2 від 24.07.2020. При складенні протоколу № 2 від 24.07.2020 позивачу не було роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису позивача щодо такого роз`яснення. Право позивачки на ознайомлення з матеріалами справи порушувалось до 19.08.2020. Звернення позивача про надання їй можливості 17.08.20210 та 18.08.2020 ознайомитись в день звернення з матеріалами справи залишились без належної реакції виконавчого комітету Пісочинської селищної ради та її адміністративної комісії. В порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі № 2 від 24.07.2020 не зазначено: час вчинення адміністративного правопорушення, адреси свідків, інші відомості, які необхідні для вирішення справи (проте такі відомості викладені в оскаржуваній Постанові № 20 від 11.08.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності). При цьому ані протоколом про адміністративне правопорушення, ані оскаржуваною постановою про притягнення до відповідальності не розкривається зміст терміну «сміттєвзвалище». Таким чином, з протоколу № 2 від 24.07.2020 не зрозуміло: який саме склад сміття, з якого утворено так зване «сміттєзвалище», які обсяги цього так званого «сміттєзвалища», хто є власником або користувачем території, на якій розміщене так зване «сміттєзвалище», хто є власником сміття, з якого утворено так зване «сміттєзвалище», чи існує можливість встановити власника сміття і чи вживались заходи для його встановлення, яке відношення до так званого «сміттєзвалища» має голова правління ОСББ «Вежа- Пісочин» ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин. Відсутні докази або посилання на докази, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 влаштувала дане «сміттєзвалище».

Позивач зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався з порушенням законодавства України.

Так, ще при підготовці справи до розгляду адміністративна комісія мала б встановити: протокол № 2 від 24.07.2020 не відповідає вимогам КУпАП; для об`єктивного встановлення обставин в справі не вистачає доказів; існує необхідність для задоволення клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо надання їй інформації про передбачені законом підстави складення протоколу та законодавство, відповідно до якого складено протокол; відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП ознаки якого визначено в п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин. Отже, ще при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, на підставі протоколу №2 від 24 липня 2020 адміністративна комісія мала б закрити це адміністративне провадження.

Предметом доказування в справі про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП є обставини, які підтверджують факт вчинення (або відсутність складу), адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин ОСОБА_1 та заперечення проти цього. В п. 2 ч. 3 Розділу IV «Організація прибирання території селища Пісочин Харківського району та за межами» Правил благоустрою смт. Пісочин зазначається: «На територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: ... 2) забезпечення вивезення сміття, бруду, побутових відходів, опалого листя на полігон побутових відходів. Вивезення сміття, побутових відходів здійснюється шляхом укладення відповідних договорів із спеціалізованими суб`єктами господарювання; ...» В якості доказу відсутності в її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин ОСОБА_1 надала до адміністративної комісії копію Договору про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019, який укладений між ОСББ «Вежа-Пісочин» та комунальним підприємством «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства». Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, організація ОСББ «Вежа-Пісочин» в особі голови правління ОСОБА_1 в спосіб, визначений в п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою смт. Пісочин, забезпечила вивезення сміття, бруду, побутових відходів, опалого листя на полігон побутових відходів. Такий спосіб забезпечення вивезення ТПВ полягає в укладенні з Комунальним підприємством «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» Договору про поводження з побутовими відходами від 02.02.2019, який не зупиняв дію, діяв на дату і складення Протоколу № 2 від 24.07.2020, діяв на дату ухвалення оскаржуваної Постанови № 20 від 11.08.2020 і діє на сьогодні. Відповідно до ч. 1.1 цього Договору, предметом Договору є поводження з побутовими відходами (надання послуг з вивезення твердих побутових відходів) з об`єктів Замовника, розташованих в смт. Пісочин. В ч. 1.2 цього Договору зазначається, що виконавець (комунальним підприємством «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства») зобов`язується, згідно з графіком, надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати за послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором. Таким чином, за наявними в справі належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами доводиться відсутність події правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин, а саме - порушення п. 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин. Отже, виключається вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення № 2 від 24.07.2020. Як вбачається з оскаржуваної постанови, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП адміністративна комісія виконавчого комітету Пісочинської селищної ради досліджувала даний доказ (Договір про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019), але не надала йому належної об`єктивної оцінки: не встановила обставини, які мають значення для вирішення питання про наявність/відсутність фактів вчинення адміністративного правопорушення; вирішила питання, яке не відноситься до визначених законом повноважень адміністративної комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради, а саме - вирішила, що, нібито, існує заборгованість ОСББ «Вежа-Пісочин» за оплату послуг КП «Пісочинського виробничого управління житлово-комунального господарства» з вивезення твердих побутових відходів, і, нібито, винною в цьому є ОСОБА_1 . Так з матеріалів адміністративного провадження (Протоколу № 2 від 24.07.2020) вбачається, що між сторонами Договору про поводження з побутовими відходами існує спір щодо неналежного виконання умов Договору про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019, який укладений між Замовником послуг ОСББ «Вежа-Пісочин» та Виконавцем послуг КП «Пісочинське ВУЖКГ» - протокол № 2 від 24.07.2020 містить заперечення позивача про те, що КП «Пісочинське ВУЖКГ» - надавач послуг - не виконує договірні зобов`язання, не вивозив ТПВ 22.07.2020, 23.07.2020, 24.07.2020. Відповідно до розділу 7 цього Договору спори за Договором між сторонами розв`язуються шляхом проведення переговорів або в судовому порядку. Як вбачається з оскаржуваної Постанови № 20 від 11.08.2020, адміністративна комісія виконавчого комітету Пісочинської селищної ради, до повноважень якої належить вирішення питань щодо притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, перевищила свої повноваження, взявши на себе повноваження господарського суду, та вирішила господарський спір між комунальним підприємством та ОСББ щодо виконання умов укладеного між ними Договору про поводження з побутовими відходами. Отже, є недоведеним факт, нібито, існування у ОСББ «Вежа-Пісочин» боргу за вивезення ТПВ встановлений адміністративною комісією виконавчого комітету Пісочинської селищної ради в оскаржуваній постанові з перевищенням законних повноважень. Такий факт не встановлюється в спосіб, передбачений Розділом 7 Договору про поводження з побутовими відходами (шляхом проведення переговорів або в судовому порядку). Крім того, позивач не надавала адміністративній комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради листи з листування між ОСВБ «Вежа-Пісочин» та КП «Пісочинське ВУЖКГ», які адміністративна комісія зазначила у якості доказів в оскаржуваній постанові при встановленні обставин по справі: лист № 498 від КП «Пісочинське ВУЖКГ» до голови правління ОСББ «Вежа-Пісочин» та лист № 374 від 18.05.2020 від КП «Пісочинське ВУЖКГ» до голови правління ОСББ «Вежа-Пісочин». До розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 152 КУпАП за фактом виявлення «сміттєзвалища», не залучалось КП «Пісочинське ВУЖКГ». Тому докази з листування між ОСББ «Вежа-Пісочин» та КП «Пісочинське ВУЖКГ» є недопустимими в розумінні ст. 74 КАС України для доведення обставин по цій справі. Матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП щодо ОСОБА_1 не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 73, 74. 75, 76 КАС України, які б доводили: факт вчинення правопорушення за ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин, про який зазначено в протоколі № 2 від 24.07.2020; вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст. 152 КУпАП та п. 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою території смт. Пісочин, про який зазначено в протоколі № 2 від 24.07.2020.

Отже, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що:

- ОСОБА_1 не було вчинено правопорушення, кваліфікацію якому в протоколі № 2 від 24.07.2020 та в оскаржуваній постанові № 20 від 11.08.2020 надано за ст. 152 КУпАП «Порушення державних стандартів норм і правил у сфер благоустрою населених пунктів, правил благоустрою населених пунктів», а саме - порушення п. 2 ч. 3 Розділу IV Правил благоустрою території смт Пісочин;

-відсутній юридичний склад даного правопорушення;

- ОСОБА_1 не є винною у вчиненні даного правопорушення;

-за даними Протоколу № 2 від 24.07.2020 правопорушенням не заподіяно майнову шкоду, відсутні потерпілі відданого правопорушення;

-матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів про особу, яка влаштувала «сміттєзвалище біля сміттєзбірників (контейнерів)».

Є незаконною та протиправною, та має бути скасована судом постанова адміністративної комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради № 20 від 11.08.2020 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків відповідно до ухвали суду - 10 днів з дня вручення копії ухвали. В установлені судом строки позивач усунула недоліки, надавши 09 вересня 2020 року відповідні документи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 , призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

28 вересня 2020 року в судовому засіданні залучено до участі в справі в якості співвідповідача Пісочинську селищну раду Харківського району Харківської області.

30 вересня 2020 року від представника відповідачів Тягнибока І.В, який діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник не погодився з позовними вимогами та просив суд відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Так, щодо твердження позивачки про незаконність складу адміністративної комісії при виконавчому комітеті селищної ради представник відповідача зазначив, що Кодексом України про адміністративні правопорушення, та Указом президії Верховної ради Української УРСР № 5540-XI від 09.03.1988 «Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР» не передбачені поняття та процедура самовідводів, а тому законних підстав для самовідводу під час засідання адміністративної комісії у голови комісії ОСОБА_4 не було. ОСОБА_4 , як заступник Пісочинського селищного голови, до обов`язків якого належать питання Житлово-комунального господарства, був зазначений у протоколі як свідок тому, що він безпосередньо був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та бачив сміттєзвалище на власні очі. Позивач під час засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради від 11.08.2020 не заявляла відвід голові комісії та не вважала склад комісії неправомочним. Крім того, під час вказаного засідання позивачем не заперечувався факт виникнення сміттєзвалища, тому пояснення свідків правопорушення з цього приводу не заслуховувалися та під час прийняття оскаржуваної постанови до уваги не бралися, факт виникнення сміттєзвалища 24.07.2020 поблизу будинку, в якому діє ОСББ «Вежа-Пісочин», позивачем не заперечується й в поданому позові, а тому Тому, на підставі ч.1 ст.78 КАС України вказаний факт не підлягає доказуванню. Крім того, відповідно до ч.1 ст.216 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу. Відповідно до ст.18 Указу президії Верховної ради Української УРСР № 5540-XI від 09.03.1988 «Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР», засідання комісії є правомочним при наявності не менш як половини загального складу комісії. Відповідно до рішення ХІІ сесії VІІ скликання Пісочинської селищної ради №46/12-2018 від 05.11.2018 «Про затвердження персонального складу адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради», до складу вказаної комісії всього входить 11 осіб (в тому числі й ОСОБА_5 ). Тому, посилання позивачки на рішення виконавчого комітету Пісочинської селиної ради №1119 від 16.05.2017 є неактуальним через зміну кількості та складу адміністративної комісії у 2018 році. З наведеного стає очевидним, що повноважною є комісія у засіданні якої беруть участь мінімум 6 осіб. Зазначення в оскаржуваній постанові прізвища члена адміністративної комісії - ОСОБА_5 та незазначення його прізвища у протоколі №20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради пояснюється тим, що на початку засідання вказаної комісії він був присутній у залі засідань, але перед початком голосування він терміново був викликаний до керівництва, а повернувся у комісію вже під час оголошення оскаржуваної постанови. Тому його прізвище було виключене з зазначеного протоколу та його присутність під час голосування не враховувалась. Відповідно до протоколу №20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради на засіданні комісії під час розгляду справи позивача були присутні сім членів комісії (без врахування ОСОБА_5 ), враховуючи й голову комісії ОСОБА_4 , тобто й без його присутності кворум був би наявний. Відповідно до ч.8 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Зазначена норма цілком кореспондується зі ст.30 Указу президії Верховної ради Української УРСР № 5540-XI від 09.03.1988 «Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР». Отже, для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення під час засідання комісії 11.08.2020 необхідно було одержати мінімум чотири голоси «ЗА». Відповідно до протоколу №20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради від 11.08.2020 (у протоколі вказано - 11 липня 2020, що є технічною помилкою виконавця та не спотворює змісту протоколу), на засіданні комісії під час розгляду справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності проголосували «ЗА» шість членів комісії, ще один утримався. Отже, навіть якщо не враховувати голос «ЗА», який надав голова комісії ОСОБА_4 , наявних п`ятьох голосів «ЗА» теж є достатньо для прийняття рішення. З огляду на наведені факти та норми права, твердження позивача у зазначеній частині є необґрунтованими, безпідставними та не мають правового значення для вирішення спору.

Щодо твердження позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення представник відповідача зазначив наступне. Викладені в оскаржуваній постанові обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення адміністративна комісія встановила під час засідання 11.08.2020 на підставі відповідних доказів. Об`єктом вказаного правопорушення є порушення суспільних відносин у сфері благоустрою населених пунктів; об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що призвело до виникнення звалища сміття. Порушені Правила передбачені у п. 2 ч. 3 Розділу ІV Правил благоустрою території селища Пісочин Харківського району, затверджених рішенням ХХХІV сесії Пісочинської селищної ради V скликання від 03.09.2010 року. Тобто, позивачка, своїми умисними, протиправними діями (своєчасною несплатою послуг Виконавця робіт з вивезення ТПВ) не забезпечила своєчасний вивіз сміття, внаслідок чого утворилося сміттєзвалище; суб`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному невиконанні позивачем своїх обов`язків, а саме усвідомлення того факту, що вчасна несплата призведе до виникнення звалища ТПВ, не стримала позивача від своєчасної несплати послуг Виконавця; суб`єктом правопорушення є посадова особа - голова правління ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 , до посадових обов`язків якої належить виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Доказами наявності об`єкту та об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП є: визнання позивачем факту утворення 24.07.2020 звалища ТПВ поблизу сміттєзбірників, що розташовані поблизу багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ; протокол про адміністративне правопорушення №2 від 24.07.2020 з поясненнями позивача; доповідна записка від 27.07.2020 особи, що склала адміністративний протокол та фотоматеріал звалища ТПВ; лист №87 від 23.07.2020 голови правління ОСОБА_1 до Пісочинського селищного голови про утворення сміттєзвалища на контейнерному майданчику, що закріплений за ОСББ «Вежа-Пісочин»; протокол №20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради від 11.08.2020 (у протоколі вказано 11 липня 2020 року - помилково, це не спотворює змісту протоколу); рішення VІІІ сесії VІІ скликання Пісочинської селищної ради від 26.05.2016 «Про визнання меж території технічного обслуговування багатоквартирних житлових будинків», додаткова угода №1 від 01.09.2019 до договору про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019 з доданою Позивачкою до позову затвердженою схемою розміщення майданчиків території розташування сміттєзбірників, які закріплені за будинком, який обслуговує ОСББ «Вежа-Пісочин»; правила благоустрою території селища Пісочин Харківського району, затвердженими рішенням ХХХІV сесії Пісочинської селищної ради V скликання від 03.09.2010 року та рішення ХVІІІ сесії Пісочинської селищної ради VІІ скликання від 12.03.2019 року №51/18-2019 про внесення змін до правил благоустрою, які оприлюднені та розміщені у вільному доступі на офіційному WEB - сайті Пісочинської селищної ради. Доказами наявності суб`єкту та суб`єктивної сторони правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП є: визнання позивачем фактів перебування на посаді голови правління ОСББ «Вежа-Пісочин», до посадових обов`язків якої належить виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та отримання від виконавця послуг по вивезенню ТПВ попереджень про припинення надання послуг з вивозу ТПВ; Статут ОСББ «Вежа-Пісочин», в якому зокрема зазначені повноваження голови ОСББ з розпорядження коштами об`єднання, право першого підпису фінансових документів, право укладати договори та здійснювати інші повноваження для досягнення мети та завдань об`єднання; протокол №20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради від 11.08.2020 (у протоколі вказано 11 липня 2020 року - помилково, це не спотворює змісту протоколу); попередження про припинення надання послуг з вивезення ТПВ №374 від 18.05.2020; попередження про припинення надання послуг з вивезення ТПВ №498 від 21.07.2020; договір про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019. Отже, в діях голови ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 наявні всі елементи складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП. Всі аргументи позивача є необґрунтованими, безпідставними та покликані увести суд в оману з метою уникнути відповідальності та накладеного стягнення.

Щодо твердження позивача про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам КУпАП представник відповідачів зазначив, що провідний спеціаліст юридичного відділу Пісочинської селищної ради Лазько В.А. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення діяв у відповідності до ст.254 КУпАП, п.12, ч.7 ст. 33, ст.40 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради №6/32 від 11.10.2018 «Про перелік посадових осіб, які мають повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП», рішення Пісочинської селищної ради №9/12-2018 від 05.11.2018 «Про затвердження рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 11.10.2018 №6/32 «Про перелік посадових осіб, які мають повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП», рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради №19/28-19 від 25.11.2019 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради №6/32 від 11.10.2018». Нормами КУпАП не передбачено обов`язкового зазначення вказаної інформації у протоколі. Також у вказаному протоколі зазначено, що права та обов`язки правопорушнику роз`яснено, що підтверджується підписом особи, що склала протокол. ОСОБА_1 від підпису в протоколі відмовилась, про що теж зазначено у протоколі. Не зазначення у протоколі часу вчинення правопорушення не має правового значення для розгляду справи оскільки дане правопорушення є триваючим. Не зазначення у протоколі адреси свідків теж не є у даній справі критичним порушенням, оскільки ця інформація є необхідною для виклику свідків на засідання органу, який приймає рішення, а виклик вказаних свідка у разі необхідності не складав для відповідальних працівників будь яких труднощів. Отже, під час складання протоколу №2 від 24.07.2020 про адміністративне правопорушення не було допущено критичних порушень, сам протокол є лише фіксацією (підтвердженням) факту його складання щодо конкретної особи та факту наявності адміністративного правопорушення.

Щодо твердження позивача про порушення адміністративною комісією вимог законодавства під час підготовки та розгляду справи представник відповідачів зазначив наступне. Під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, секретарем адміністративної комісії були виконані всі дії, що передбачені ст.278 КУпАП, зокрема й витребувані необхідні документи, що підтверджують наявність у діях позивача склад адміністративного правопорушення, а тому ці докази отримані у законний спосіб та не можуть бути визнані судом недопустимими. В ході виконання цих дій та аналізу доказів не було виявлено підстав для закриття справи. В описовій частині оскаржуваної постанови зазначено те, що ОСОБА_1 саме не забезпечила вивезення сміття, бруду та іншого, однак позивач посилається на іншу відповідну частину Правил благоустрою смт.Пісочин у якій зазначено, що «Вивезення сміття, побутових відходів здійснюється шляхом укладення відповідних договорів із спеціалізованими суб`єктами господарювання», словосполучення «Забезпечення вивезення» не є тотожним словосполученню «Вивезення сміття». Під забезпеченням вивезення сміття очевидно необхідно розуміти весь комплекс необхідних процедур. Факт наявності в ОСББ «Вежа-Пісочин» боргу перед виконавцем послуг з вивезення ТПВ, був установлений під час засідання комісії на підставі пояснень самої позивачки та зазначених вище листів-повідомлень виконавця послуг з вивезення ТПВ та був необхідною складовою для підтвердження наявності у діях позивачки необхідної складової суб`єктивної сторони правопорушення, а саме наявності факту усвідомлення позивачкою про існування боргу. Існування спору між ОСББ «Вежа-Пісочин» КП «Пісочинське ВУЖКХ» за договором про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019 не виключає винуватості позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення. Щодо нібито порушення прав позивача на ознайомлення з матеріалами адміністративної справи представник відповідача посилався на те, що діючим законодавством не передбачено, що клопотання про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи повинно бути задоволено адміністративною комісією у день надходження. Позивачу були надані всі матеріали на ознайомлення 19.08.2020, про що мається її розписка на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 17.08.2020. Крім того, на думку представника відповідача, враховуючи те, що видатки позивачки на судові витрати значно перевищують розмір адміністративного стягнення, цей позов подано для уникнення появи правового прецеденту зі складання подібних протоколів та притягнення до відповідальності посадових осіб ОСББ, які діють у межах смт. Пісочин. Представник позивача Анічкіна Н.І., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні 05 жовтня 2020 року підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити та пояснила про обставини, викладені в адміністративному позову. Також представник позивача, обгрунтовуючи свої доводи щодо порушення законодавства при розгляді адміністративною комісією справи про адміністративне правопорушення, зазначила правопорушення прав позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляді справи, а саме: як під час складення протоколу, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не були роз`яснені її процесуальні права, у тому числі право на захист та отримання правової допомоги; про розгляд справи адміністративною комісією вона не була повідомлена своєчасно та належним чином, про засідання комісії вона дізналась лише за один день, через що не мала достатнього часу для підготовки до розгляду справи, утому числі отримання правової допомоги; незважаючи на її вимоги та невизнання винуватості, позивачу не було надано жодного доказу вчинення нею адміністративного правопорушення, такі докази не досліджувались і під час розгляду справи, зокрема не були допитані свідки; матеріали справи були надані позивачу лише після винесення постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

05 жовтня 2020 року було оголошено перерву в судовому засіданні через неможливість вирішення спору, розгляд якого було розпочато по суті, в даному судовому засіданні до 08 жовтня 2020 року.

Представник відповідачів - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Тягнибок І.В., який діє на підставі довіреності, у судові засідання 05.10.2020 та 08.10.2020 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 липня 2020 року провідним спеціалістом юридичного відділу виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Лазько В.А. складено протокол № 2 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152 КУпАП стосовно голови правління ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 . Згідно зазначено протоколу ОСОБА_1 як голова ОСББ 24.07.2020 року біля будинку по АДРЕСА_1 порушила правила благоустрою смт. Пісочин, а саме п.2 ч.3 розділу IV (сміттєзвалище біля сміттєзбірників (контейнерів). Свідками правопорушення в протоколі зазначені начальник відділу благоустрою ОСОБА_6 та заступник селищного голови Подшиваленко О.В. Даний протокол містить пояснення особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1 , за якими остання заперечує проти викладених в протоколі обставин, посилаючись на невиконання КП «Пісочинське ВУЖКХ» як виконавцем послуг договірних зобов`язань щодо вивезення твердих побутових відходів, зазначаючи про незаконність їх дій. Крім того, ОСОБА_1 зазначає про ненадання особою, що склала протокол, документів на підтвердження наявності її повноважень та законності перевірки.

11 серпня 2020 року адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в складі голови комісії О.Подшиваленка, заступника голови комісії Т.Риберт, членів комісії: А.Уманцева, В.Андрюхіна, М.Мельника, А.Коротковських, О.Новікова, відповідального секретаря Н.Співак, за участю ОСОБА_1 , провідного спеціаліста юридичного відділу Пісочинської селищної ради Лазько В.А., депутата Пісочинської селищної ради Яцушкевича І.П., на підставі протоколу № 2 від 24.07.2020 винесла постанову № 20 від 11 серпня 2020 року, якою визнала ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КУпАП, , та наклала на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. У вказаній постанові зазначено, що протягом часу з травня 2020 року по 24 липня 2020 року посадова особа, що здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції - голова правління ОСББ «Вежа - Пісочин» ОСОБА_1 , маючи повноваження з розпорядження коштами об`єднання та право першого підпису фінансових документів, достовірно знаючи, що несплата послуг виконавця робіт з вивезення побутових відходів призведе до накопичення та не вивезення сміття, вчасно не сплатила виконавцю робіт за договором про поводження з побутовими відходами від 01.02.2019 за послуги з вивезення твердих побутових відходів, чим не забезпечила вивезення сміття, бруду, побутових відходів з території будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 станом на 24.07.2020 поблизу сміттєзбірників, що розташовані за вказаною адресою, утворилося сміттєзвалище. Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушила правила у сфері благоустрою населених пунктів, що передбачені п. 2 ч. З Розділу IV Правил благоустрою території селища Пісочин Харківського району, затверджених рішенням ХХХІV сесії Пісочинської селищної ради V скликання від 03.09.2010. Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152 КУпАП - порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Позивач оскаржує постанову, посилаючись на те, що вона не є належним суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а також з підстав порушення адміністративною комісією процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченої нормами КУпАП.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Згідно положень ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою - п`ятою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.

Порядок діяльності адміністративних комісій визначений Положенням про адміністративні комісії Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9 березня 1988 року № 5540-ХІ (Далі - Положення).

Відповідно до ст.23 Положення при підготовці до розгляду справи відповідальний

секретар адміністративної комісії вирішує такі питання:

1) чи належить до компетенції адміністративної комісії

розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи,

про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка

притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх

законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.24 Положення головуючий на засіданні адміністративної комісії оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної

відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді

справи, відповідно до статей 268-274 Кодексу Української РСР про

адміністративні правопорушення їх права і обов`язки.

Після цього оголошується протокол про адміністративне

правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть

участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються

клопотання.

Стаття 26 Положення передбачає ведення при розгляді кожної справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією протоколу, в

якому зазначаються:

1) дата і місце засідання;

2) найменування і склад комісії;

3) зміст справи, що розглядається;

4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;

5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх

клопотання і результати їх розгляду;

6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи;

7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз`яснення

порядку та строків її оскарження.

Загальні вимоги до розгляду справ про адміністративні правопорушення встановлені ст.ст. 278-279 КУпАП.

Так, статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 279 КУпАП встановлює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якого розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу, головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Представником відповідача наданий до суду протокол № 20 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення головою правління ОСББ «Вежа-Пісочин» ОСОБА_1 на підставі протоколу № 2 від 24.07.2020, датований 11 липня 2020 року, що не відповідає даті винесення оскаржуваної постанови - 11 серпня 2020 року. Будь-яких відомостей щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на виправлення в протоколі помилки в зазначенні дати протоколу, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позов, відповідачами суду не надано, що свідчить про неналежне оформлення адміністративною комісією протоколу.

Крім того, як вбачається зі змісту вищезазначеного протоколу, адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області при рогляді справи про адміністративне правопорушення не були дотримані вимоги ст.ст. 278-279 КУпАП та ст.ст.23-26 Положення про адміністративні комісії Української РСР.

Зокрема, протокол не містить даних щодо присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не зазначено про відсутність або наявність заяв та клопотань останньої з приводу розгляду справи та результатів їх розгляду. Відсутні дані щодо роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її процесуальних прав, передбачених ст.268 КУпАП, у тому числі права користуватись правовою допомогою. Протокол не містить даних щодо роз`яснення

порядку та строків оскарження прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, позивачем було зазначено про її незгоду з викладеними обставинами та відсутність документів на підтвердження повноважень особи, що склала протокол, а також на підтвердження законності проведення перевірки, але протокол засідання адміністративної комісії в порушення вимог ст.278 КУпАП не містить даних щодо перевірки комісією правильності складення протоколу та інших матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту протоколу адміністративної комісії, позивач надала письмові пояснення, в яких зазначила, що її не було повідомлено про розгляд справи адміністративною комісією у встановлений законом строк, але зазначена заява всупереч вимогам ст.278 КУпАП комісією не розглядалась, а тому суд погоджується з доводами представника позивача про відсутність у останньої можливості підготуватися до розгляду справи та отримати правову допомогу.

Як вбачається зі змісту журналу реєстрації пропозицій, заяв та скарг громадян Пісочинської селищної ради (номенклатурний номер 02-35), та клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи від 17.08.2020, остання була ознайомлена з матеріалами справи про адміністративне правопорушення лише 19.08.2020. Протокол засідання адміністративної комісії не містить відомостей про роз`яснення ОСОБА_1 права на ознайомлення з матеріалами справи та вирішення питання про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, зважаючи на заяву позивача про відсутність своєчасного та належного повідомлення про розгляд справи.

Доводи позивача щодо не роз`яснення їй прав під час складення протоколу про адміністративне правопорушення також жодним чином не спростовані відповідачами. Так протокол не містить відомостей які саме права та обов`язки були роз`ясненні позивачу, що не відповідає вимогам ст..256 КУпАП, яка встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідній графі про ознайомлення з правами зазначено прізвище та підпис особи, яка склала протокол, що не є належним доказом того, що права та обов`язки бали роз`яснені та зрозумілі особою, яка притягується до відповідальності.

Зазначені вище обставини свідчать про істотне порушення прав позивача під час розгляду адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, зокрема права на захист, права на ознайомлення з матеріалами справи, права на подання доказів, що передбачені ст..268 КУпАП.

Відповідно до ст..268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право на захист/юридичну допомогу, таке право становить одну з основоположних засад справедливого розгляду. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.

Верховний Суд у своїй постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16а зазначив, що ненадання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.

Крім того, суд вважає також слушними доводи позивача щодо неможливості участі в розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності особи, яка відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.07.2020 є свідком - ОСОБА_7 . При цьому, суд виходить з основних засад провадження щодо притягнення особи до відповідальності, зокрема розгляд справи неупередженим органом або судом, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні у справі «П`єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, заява № 8692/79, суд визначає критерії неупередженості: суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі, об`єктивний - визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Так, виходячи з аналізу змісту ст.. 272 КУпАП, яка визначає статус свідка, не можуть бути залучені як свідки особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставин справи і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає також порушеним право позивача на безсторонній та неупереджений розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки як вбачається зі змісту протоколу засідання адміністративної комісії, під час розгляду справи не вирішувалось питання можливості участі в розгляді справи ОСОБА_8 , який зазначений свідком в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значущі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень ( в даному випадку адміністративною комісією при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківськкої області) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

Оцінюючи дії відповідача - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідним органом не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи, що відповідачами не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вважає за необхідне постанову № 20 від 11 серпня 2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.152 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати та надіслати справу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу, що повністю відповідає вимогам ч.3 ст.286 КАС України, яка визначає рішення, які має право ухвалити суд на наслідками розгляду справи, та яка не передбачає одночасного ухвалення судом рішення про визнання постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності протиправною.

Враховуючи висновок суду про необхідність скасування оскаржуваної постанови з одночасним направленням справи на новий розгляд до компетентного органу, суд не надає оцінку доказам щодо наявності чи відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КУпАП.

Щодо вимог позивача про відшкодуванння судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається зі матеріалів справи, позивачем за подання до суду адміністративного позову був сплачений судовий збір у розмірі 878,80 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1810016059.1 від 20 серпня 2020 року.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову складає 420,40 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, суд стягує з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області на користь позивача судовий збір у сумі 420,40 гривень.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Виходячи з наведеного, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення їй зайво сплаченої суми судового збору.

Крім того, позивач у своїй заяві про відшкодування судових витрат (з уточненнями) просить суд врахувати судові витрати, понесені стороною позивача, пов`язані з розглядом справи, зокрема компенсацію за відрив від звичайних занять з розрахунку мінімальної вартості оплати праці за годину, яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та ст. 50 КзпУ і становить 29,20 гривень за годину, а саме:

-час, витрачений на ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення 17,18,19 серпня 2020 року по одній годині, що становить 87,60 гривень;

-складання позовної заяви позивачем (ознайомлення із законодавством України про адміністративні правопорушення, ознайомлення із судовою практикою щодо розгляду справ про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, складання позовної заяви) з розрахунку три дні по вісім годин, що складає 700,80 гривень;

-ознайомлення з матеріалами справи представника позивача разом з позивачем 3 години, що складає 87,60 гривень;

-написання заяв і клопотань представником позивача до судових засідань (заяви з процесуальних питань на 29 вересня 2020 року, на 05 жовтня 2020 року пояснення щодо доказів відзиву відповідача) з розрахунку 2 дні по 4 години, що складає 233,60 гривень;

-час витрачений представником позивача в судових засіданнях (28 вересня 2020 року - 3 години, 05 жовтня 2020 року - 3 години та 08 жовтня 2020 року - три години), що складає 262,80 гривень;

-транспортні витрати, пов`язані з прибуттям в судові засідання представником позивача у три судові засідання, що складає 195 гривень, а всього 2446,20 гривень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як встановлено ст. 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (зі змінами), за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду передбачена компенсація, яка обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять. Пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Із матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду даної справи судові засідання призначалися на 28 вересня 2020 року на 16 годину 00 хвилин, на 05 жовтня 2020 року на 10 годину 45 хвилин та на 08 жовтня 2020 року на 14 годину 00 хвилин. Як свідчать протоколи судового засідання від 28 вересня 2020 року, від 05 жовтня 2020 року та від 08 жовтня 2020 року представник позивача Анічкіна Н.І. приймала участь у судових засіданнях, призначених на вказані дати, тим самим фактично була відірвана від звичайних занять.

Так, 28 вересня 2020 року представник позивача знаходилась в суді у зв`язку з участю у судовому засіданні з 16 години до 18 години 28 хвилин, що становить 2 години 28 хвилин, 05 жовтня 2020 року - з 10 години 45 хвилин до 13 години 17 хвилин, що становить 3 години 17 хвилин та 08 жовтня 2020 року - з 14 години 00 хвилин до 14 години 31 хвилин, що становить 31 хвилину. Отже, фактичні години відриву від звичайних занять представника позивача Анічкіної Н.І. складають: у вересні 2020 року - 2 години 28 хвилин, у жовтні 2020 року - 3 години 48 хвилин.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року становить 2102 гривень.

Отже, витрати представника позивача, пов`язані з прибуттям до суду для участі у судових засіданнях складають 24,45 гривень (вересень (2102/(22Х8)=11,94; жовтень (2102/(21Х8)=12,51).

Крім того, представник позивача Анічкіна Н.І., приймаючи участь у вказаних судових засіданнях, затрачувала час на прибуття у вказані судові засідання.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

На підтвердження вартості пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом, останньою надані квитанції про сплату пального ТОВ «Лерсен ЛТБ» АЗС з магазином від 28 вересня 2020 року та від 08 жовтня 2020 року на загальну суму 199,18 гривень. У своїй заяві представник позивача посилається на те, що відстань між м. Харковом (місце проживання представника позивача) до сел. Покотилівка (місцезнаходження суду) складає 13 км (в одну сторону), витрата пального на 1км - приблизно 0,1 літр. Суд погоджується з розрахунком представника позивача витрат на проїзд до суду для участі у судових засіданнях і вважає необхідним стягнути їх у межах заявлених позивачем позовних вимог у розмірі 195 гривень.

Виходячи з наведеного, суд вважає встановленим, що витрати представника позивача, що пов`язані із прибуттям до суду становлять 219,45 гривень, які відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Разом з тим, суд зазначає, що витратами, що пов?язані із прибуттям до суду сторін і їхніх представників, є не будь-які витрати, зумовлені приїздом до суду, а чітко встановлений законом перелік фактичних витрат. А саме: витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їх представників; витрати на наймання житла для сторін та їх представників у разі переїзду до іншого населеного пункту; добові у разі переїзду до іншого населеного пункту; втрачений заробіток та збитки за відрив від звичайних занять сторін та їх представників.

До судових витрат не відносяться витрати, пов?язані із прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад, для ознайомлення з матеріалами справи).

Отже, виходячи з наведеного, суд не відносить до витрат, пов`язаних із прибуттям до суду позивача та її представника час, витрачений на ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення; складання позовної заяви позивачем (ознайомлення із законодавством України про адміністративні правопорушення, ознайомлення із судовою практикою щодо розгляду справ про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, складання позовної заяви); ознайомлення з матеріалами справи представника позивача разом з позивачем; написання заяв і клопотань представником позивача до судових засідань.

Суд також не вирішує питання щодо стягнення витрат, пов`язаних з поштовим відправленням у розмірі 50,1 гривень, про що зазначено представником позивача у своїй заяві про відшкодування судових витрат, у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів на підтвердження такого відправлення в матеріалах справи. Як пояснила представник позивача з цього приводу у судовому засіданні, квитанція про поштове відправлення, яка зазначена додатком до вказаного клопотання відсутня та не була долучена до клопотання.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 132, 135, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області №20 від 11 серпня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП надіслати на новий розгляд до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 420,40 гривень та витрат, пов`язаних із прибуттям до суду представника позивача, у розмірі 219,45 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: адміністративна комісія при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396727, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2.

Відповідач: Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396727, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2.

Суддя Т.В.Бобко