Рішення № 92101149, 28.09.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1942/2020

Справа № 359/3587/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ :

12 травня 2020 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі по тексту – МТСБ України), в особі представника Проц А.В., звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь : вартість відшкодованого матеріального збитку в розмірі – 29274 грн. 21 коп., витрати по збору документів у розмірі – 771 грн. 00 коп., а всього на загальну суму – 30045 грн. 21 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі – 2102 грн. 00 коп.

Вимоги обгрунтовано тим, що 22 грудня 2016 року о 20 год. 00 хв. в м. Бориспіль на перехресті вул. Київський шлях та вул. Лютнева між транспортним засобом «MG» з державним номерним знаком (далі по тексту – д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталась дорожньо – транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) внаслідок якої вказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2017 року винною у скоєнні вказаного ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент вказаного ДТП цивільно – правова відповідальність відповідача не була застрахована.

На підставі повідомлення від 23 грудня 2016 року про ДТП та заяви потерпілої особи про виплату оціненої шкоди від 20 червня 2017 року, Звіту № 5691/01/17 від 06 січня 2017 року та наказу МТСБ України № 9658 від 20 жовтня 2017 року встановлено вартість матеріального збитку та сплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 29274 грн. 21 коп.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України та ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на власну користь витрати по відшкодуванню матеріального збитку в розмірі 30045 грн. 21 коп. та судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання та в резолютивній частині роз`яснено сторонам їх права та обов`язки.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість в п. 3 прохальної частини позову просив розгляд справи здійснити у його відсутність, за наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, у відповідь на заперечення ОСОБА_1 щодо позовних вимог, 14 серпня 2020 року представником подано до суду відповідь на заперечення (а.с. 68-70), якими позов підтримано в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, наведених в запереченнях, поданих до суду 03 серпня 2020 року (а.с. 56-58).

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, давши їм належну оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 22 грудня 2016 року о 20 год. 00 хв. в м. Бориспіль на перехресті вул. Київський шлях та вул. Лютнева між транспортним засобом «MG», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталась ДТП, внаслідок якої вказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2017 року винною у скоєнні вказаного ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Дане судове рішення набрало законної сили 28 лютого 2017 року (а.с. 5-6).

Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо - транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбаче-них статтею 41 цього Закону, - МТСБ України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

На наступний день після настання ДТП (22 грудня 2016 року), а саме 23 грудня 2016 року, водій пошкодженого автомобіля «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та надав Поліс № АЕ/7415687 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів, в якому страхувальником зазначено ОСОБА_2 , строк дії полісу визначено на період з 30 січня 2016 року по 29 січня 2017 року включно (а.с. 7).

Власником даного транспортного засобу, згідно свідоцтва про реєстрацію, є ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відповідно Звіту від 06 січня 2017 року про оцінку транспортного засобу, складеного ТОВ «Сател Груп», що діяв на підставі сертифікату № 728/16 від 26 вересня 2016 року (суб`єкта оціночної діяльності) вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування фізичного зносу складників КТЗ становить 29274 грн. 21 коп. (а.с.16 -34).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 20 червня 2017 року, Довідки № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 10 жовтня 2017 року та наказу МТСБУ від 20 жовтня 2017 року за № 9658 платіжним дорученням від 20 жовтня 2017 року за № 1260790 ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в розмірі 29274 грн. 21 коп. (а.с. 35 - 38).

Відповідно ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхуван-ня» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно наведених положень до страховика, в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Разом з тим, на момент ДТП водій автомобіля «MG», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наведене підтверджується перевіркою чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ та не заперечується самою відповідачкою (а.с. 15).

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Отже, регрес це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також відповідальності власників наземних транспортних засобів; нормативно-правовий акт № 1961-IV від 01 липня 2004 року, статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Зважаючи на вказане, суд вважає, що в даному випадку має місце саме регресна вимога позивача до ОСОБА_1 , а не суброгація.

Відповідно ч. 1 ст. 251 та ч. ст. 253 ЦК України строком є певний період часу, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність згідно ч. 1 ст. 256 та ч. 1 ст. 257 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлена тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встанов-лених статтями 253 - 255 ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 , у запереченні на позов, зазначила про сплив позовної давності та, в тому числі у зв`язку з цим, просила відмовити у задоволенні позову МТСБ України.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2017 року МТСБ України здійснило виплату ОСОБА_2 оцінену матеріальної шкоди в розмірі 29274 грн. 21 коп. У зв`язку з чим, відповідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку позовної давності розпочався з наступного дня після дати виплати страхового відшкодування.

МТСБ України звернулось до суду з даним позовом 12 травня 2020 року. Наведене підтверджується штемпелем про вхідну реєстрацію за № 10947 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с. 1, 41).

Враховуючи наведене та той факт, що при регресних вимогах перебіг строку позовної давності починає перебігш з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, суд приходить переконання, що позивач звернувся до суду без пропуску строку позовної давності.

Відтак, у суду відсутні законні підстав для задоволення прохання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності та відмови у задоволенні позову за цих умов.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вимогами ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБ України, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБ України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБ України на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як роз`яснено у пунктах 26, 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБ України), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, зазначеним Законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБ України на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБ України) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ними вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхових відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З врахуванням наведеного вище суд приходить висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем заявлених вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБ України сплаченого страхового відшкодування в розмірі 29274 грн. 21 коп..

Щодо вимог МТСБ України про стягнення з відповідача на свою користь понесених витрат на збір документів (послуги аварійного комісара) у розмірі 771 грн. 00 коп. слід зазначити наступне.

Пунктом 40.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБ України має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Відповідно п. 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року за № 5417, залучення представника МТСБ України для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБ України.

Згідно п. 41.4. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Разом з тим, всупереч вимог ст. 12 та 81 ЦПК України, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів понесення позивачем зазначених витрат в розмірі 771 грн. 00 коп., як то : договір укладений між МТСБ України та ТОВ «Сател Груп», акт виконаних робіт, платіжне доручення або квитанція, на підставі яких позивач перерахував товариству наведені кошти за складений звіт.

В той же час, на а.с. 31 (на звороті) наявна роздруківка з сайту exist.ua, зі змістом якої неможливо ознайомитись через низьку якість ксерокопії та занадто дрібний шрифт тексту. Однак наведене, у свою чергу, також не може бути належним підтвердженням проведених розрахунків між позивачем та ТОВ «Сател Груп» за виконану роботу по звіту № 5691/01/17 від 06 січня 2017 року.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на визначення оцінки матеріальної шкоди КТЗ, не підлягають задоволенню.

Відповідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 2102,00 гривень, що є мінімальною ставкою, визначеною ст.4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.4), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 97,43 % (29274,21 / (30045,21/100)), у зв`язку з чим з відповідача на користь Банку слід стягнути судові витрати у розмірі 2047 грн. 98 коп. ((2102,00/ 100) х 97,43 %).

Враховуючи наведене та керуючись вимогами п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.21, 22, п. 33.1.4, п. 36.2, п. 38.2.1, п. 40.3, п. 41.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», п. 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п. 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року за № 5417, ст. 15, 16, 251 – 261, 267, 990, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 12, 76, 81, 82, 141 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою : АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 27 листопада 2004 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса : 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, б. 8, IBAN : НОМЕР_5 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 29 274 (двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 21 (двадцять одна) копійка та судовий збір в розмірі 2047 (дві тисячі сорок сім) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 жовтня 2020 року.

Суддя Л.В.Яковлєва