Рішення № 9209830, 25.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 березня 2010 р. Справа 11/36-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»,

м. Житомир

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Вінниця

про стягнення 19558,33 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - М. Барановська за довіреністю № 560 від 23.03.2010р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні в загальному розмірі 19558,33 грн., з яких: 17324,49 грн. основний борг, 925,42 грн. пеня, 1308,35 грн. 30% річних.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що подав заяву від 25.03.2010р., в якій вказує, що відповідачем погашено заборгованість за договором в розмірі 940 грн. та просить стягнути з останнього 16384,49 грн. основного боргу, 888,39 грн. пені та 1269,38 грн. 30% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору позивач на підставі транспортних замовлень надав відповідачу транспортні послуги по маршруту Україна Німеччина на загальну суму 17324,49 грн., за які у відповідності до п. 3.1. договору відповідач зобовязався розрахуватись на протязі 10-ти днів з дня отримання оригіналів документів. В порушення взятих на себе зобовязань відповідач провів часткові розрахунки в сумі 940 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 16384,49 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 12.02.2010р. та 02.03.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлені останньому за місцем його реєстрації і до суду не повертались.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

17 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» (позивач, за договором Перевізник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Замовник) укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за № 17/08/09, за умовами якого позивач зобовязався у відповідності до транспортних замовлень позивача надати останньому транспортні послуги, а позивач оплатити вартість наданих послуг.

На підставі замовлень (а.с. 14, 17) позивач надав відповідачу транспортні послуги по маршруту Україна Німеччина, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 0038103 та № 0027138, вартість яких склала 17324,49 грн..

У відповідності до п. 3.1. договору відповідач зобовязався розрахуватись на протязі 10-ти днів з дня отримання оригіналів документів.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач свої зобовязання за договором виконав частково, в сумі 940 грн..

З метою погашення заборгованості за договором позивач звертався до відповідача з претензіями № 1911 від 12.11.2009р. та № 2227 від 25.12.2009р., які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна особа (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданні послуг належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обовязку щодо оплати вартості наданих послуг.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 16384,49 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 888,39 грн. пені та 1269,38 грн. 30% річних.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором № 17/08/09 від 17.07.2009р., він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору визначено, що за прострочку в оплаті рахунків Замовник виплачує Перевізнику 30 відсотків річних від простроченої суми.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу тридцять процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що при проведенні розрахунку позивачем допущено помилку в періоді нарахування, а саме: останнім проводиться нарахування з 15.10.2009р. та 23.10.2009р..

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем отримані оригінали документів для оплати відповідно 05.10.2009р. та 13.10.2009р..

Як зазначено вище, розрахунки за надані послуги повинні бути проведені на протязі 10 днів з дня отримання оригіналів документів. Тобто, відповідач зобовязаний був оплатити вартість послуг до 15.10.2009р. та 23.10.2009р., а нарахування санкцій за порушення виконання зобовязання слід проводити відповідно з 16.10.2009р. та 24.10.2009р..

Разом з тим, невірно визначений період нарахування не вплинув на розмір річних, а тому позовна вимога в частині нарахування 30% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.3. договору визначено, що за прострочку в оплаті рахунків Замовник виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочки.

Провівши перевірку нарахування пені, судом зясовано, що позивачем в розрахунку допущено помилку в періоді нарахування, що є аналогічною помилкою в розрахунку відсотків річних, що в свою чергу вплинуло на розмір заявленої до стягнення пені. Тоді як розмір пені за договором становить 886,40 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ухилився від дій покладених на нього судом згідно ухвал від 12.02.2010р. та 02.03.2010р., зокрема не надав договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 17/08/09 від 17.08.2009р. та доказів його виконання, заявки на перевезення вантажу, рахунки-фактури № ДЕ-370/1 від 23.09.2009р., № ДЕ-381/1 від 29.09.2009р., товарно-транспортні накладні № 0038103, № 0027138, довідки державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та не забезпечив явки в судові засідання повноважного представника. Будь-яких пояснень причин невиконання вимог суду не надав, а тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід Державного бюджету України 300 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»(10007, м. Житомир, вул. Київське шосе, 143-а, код 22053439) 16384 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 49 коп. боргу; 1 269 (одну тисячу двісті шістдесят девять) грн. 38 коп. 30% річних; 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. пені; 185 (сто вісімдесят пять) грн. 41 коп. - витрат зі сплати державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 16 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (21021, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 300 (триста) грн. штрафу.

4.В позові в частині стягнення 1 грн. 99 коп. пені відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 26.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (10007, м. Житомир, вул. Київське шосе, 143-а)

3- відповідачу - (21021, АДРЕСА_1)