Рішення № 9209716, 23.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 березня 2010 р.           Справа 11/34-10

за позовом Державного підприємства «Вінницький науково-виробничий

центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Вінниця

до закритого акціонерного товариства «Турбів-цукор», смт. Турбів

Липовецького району

про стягнення 22777,77 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Л. Глазунова за довіреністю № 470/004 від 24.02.2010;

від відповідача - не з‘явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з закритого акціонерного товариства «Турбів-цукор»заборгованості за договором про надання послуг в сфері метрології № -М/3660 від 18.05.2009р. в загальному розмірі 22 777,77 грн..

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного 18.05.2009р. договору про надання послуг в сфері метрології № -М/3660 позивачем згідно актів виконаних робіт виконані роботи на загальну суму 29563,62 грн.. Згідно з п. 5.1 додатку від 28.07.2009р. до договору № -М/3660 від 18.05.2009р. відповідач зобов’язався провести остаточний розрахунок за надані послуги до 31.10.2009р.. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач станом на 01.02.2010 провів розрахунки за договором на суму 7393,25 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 11.02.2010р. та 04.03.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 911895. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 19.02.2010.. Тобто у останнього було достатньо часу для реалізації своїх прав визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

18 травня 2009 року між державним підприємством «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»(позивач, за договором Виконавець) та закритим акціонерним товариством «Турбів-цукор»(відповідач, за договором Замовник) укладено договір про надання послуг в сфері метрології за № -М/3660.

Пунктом 1.1 договору визначено, що у порядку і на умовах передбачених цим договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню на протязі дії договору платних послуг в сфері метрології та метрологічної діяльності, не заборонених чинним законодавством та віднесених до статутної діяльності Виконавця, а Замовник зобов’язується оплатити вартість наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, зокрема акти приймання-здачі виконаних робіт (а.с. 11-45) позивачем в період з 27.08.2009р. по 17.11.2009р. виконано роботи на загальну суму 29563,62 грн..

28.07.2009р. між сторонами укладено додаток до договору №-М/3660 від 18.05.2009р. яким п. 5.1 договору виклали в наступній редакції: «Підставою для початку надання Виконавцем замовлених послуг є 20% надходження від Замовника обумовленої відповідним рахунком суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Остаточний розрахунок за одержані послуги Замовника з Виконавцем до 31.10.2009р..

Відповідно до умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на попередню оплату послуг на загальну суму 29563,62 грн. (а.с. 46-80).

На виконання взятих на себе зобов’язань відповідач перерахував на рахунок позивача 7393,25 грн., що підтверджується виписками банку (а.с. 81-85).

Таким чином, неоплаченими залишились послуги на суму 22170,37 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором №-М/3660 від 18.05.2009р. в розмірі 22170,37 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 443,40 грн. інфляційних та 164 грн. –3% річних.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором №-М/3660 від 18.05.2009р., він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу інфляційні втрати та три проценти річних.

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 164 грн. трьох відсотків річних за період 01.11.2009р. по 29.01.2010р. та 443,40 грн. інфляційних нарахувань за період листопад, грудень 2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Турбів-цукор»(22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80, код 31802416) на користь державного підприємства «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»(21100, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 23/2, код 04725929) 22170 (двадцять дві тисячі сто сімдесят) грн. 37 коп. –боргу; 443 (чотириста сорок три) грн. 40 коп. –інфляційних; 164 (сто шістдесят чотири) грн. –три відсотки річних; 227 (двісті двадцять сім) грн. 78 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 26.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (21100, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 23/2)

3- відповідачу - (22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, 80)