Рішення № 92096684, 05.10.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/969/20

Провадження № 2/126/547/2020

"05" жовтня 2020 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Олійником І.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника

відповідача Вербицької Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди з тих підстав, що як стверджує наказом № 2-7931/15-20-СГ від 26.03.2020 відповідач відмовив їй в приватизації земельної ділянки, яку за життя розпочав приватизовувати її батько, однак не встиг так як помер. Відмова відповідача була мотивована тим, що їй вже була відведена земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства для приватизації. Однак в цьому випадку правовідносини пов`язані із завершенням приватизації земельної ділянки її батьком, що є відмінним від правовідносин, на які посилається відповідач. Стверджує, що 13.07.2018 наказом № 2-0261/15-18-СГ батьку було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом безкоштовної приватизації для ведення особистого селянського господарства державної форми власності на території Баланівської сільської ради Бершадського району, орієнтованою площею 2,0 гектари. Батько не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Вона являється спадкоємцем за законом на майно батька ОСОБА_3 , спадщину прийняла. Вона звернулась до відповідача та просила надати їй дозвіл на завершення приватизації земельної ділянки, яку не завершив спадкодавець. Відповідач відмовив їй в наданні дозволу на завершення приватизації земельної ділянки. Відповідач свого наказу не обґрунтував у відповідності до ЗК України, ЦК України та правових позицій в подібних правовідносинах. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Відповідачем їй спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму в зв`язку з необхідністю звертатись до суду за захистом своїх прав, які порушені відповідачем. Вона на протязі тривалого часу була вимушена звертатись за правовою допомогою та оскаржувати рішення відповідача в судах, чим відповідачем порушено її звичайне життя, що призвело до позбавлення можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило її честь, гідність, психологічний стан, що в свою чергу вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення її прав та інтересів в судах. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) гривень. Також нею понесено витрати у зв`язку з розглядом справи, зокрема юридична консультація - 500 грн., підготовка позовної заяви - 3000 грн., підготовка відповіді на відзив - 2000 грн., витрати на представництво адвоката в суді - 9000 грн., витрати на переїзд до суду на розгляд справи - 1000 грн., всього 15500 грн. Просить визнати протиправним та скасувати наказ від 26.03.2020 за № 2-7931/15-20-СГ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл у виді наказу, яким дозволити завершити їй процедуру приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у відповідності до наказу від 13.07.2018 за № 2-0261/15-18-СГ у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 30000 грн та судові витрати по справі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Головне управління) Вербицька Н.І. надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивачка ОСОБА_2 надала їм заяву про надання дозволу на завершення приватизації земельної ділянки, яку не завершив батько. За результатами розгляду цієї заяви було видано наказ № 2-7931/15-20-сг від 26.03.2020, яким позивачці відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Позивачці затверджено документацію із землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0520485600:01:001:0161 на території Флоринської сільської ради Бершадського району із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, тому дозвіл на приватизацію іншої земельної ділянки з таким самим цільовим призначенням законом не передбачено. Крім того, 17.07.2018, тобто через 4 дні після надання дозволу ОСОБА_3 помер. Абсолютно стає зрозумілим той факт, що ОСОБА_3 навіть не було відомо про існування даного наказу, а тому процедура приватизації ним навіть не розпочата. Надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не означає, що земельна ділянка в майбутньому буде передана у власність, користування. Вважає, що суд не вправі давати вказівки органам влади щодо розпорядження дискреційними повноваженнями. Тому суд вправі лише зобов`язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу. Щодо стягнення з Головного управління моральної шкоди та судових витрат відповідачем не вчинено жодних дій, які б свідчили про протиправність дій. Головне управління своїми діями жодним чином не впливає і не вплинуло на життєві обставини, які склалися по відношенню до позивачки, тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною. В матеріалах позову та в переліку додатків до нього договір про надання правничої допомоги, докази, детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги відсутні. Враховуючи вищевикладене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.07.2018 наказом № 2-0261/15-18-СГ відповідач надав дозвіл батьку позивачки ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом безкоштовної приватизації для ведення особистого селянського господарства державної форми власності на території Баланівської сільської ради Бершадського району, орієнтованою площею 2,0 гектари.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_3 помер.

Ці обставини підтверджуються копією наказу № 2-0261/15-18-СГ від 13.07.2018, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , ці обставини визнаються сторонами, у суду немає обґрунтованих сумнівів у достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого батька, що підтверджується її заявою в спадковій справі 3 189/2018 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 а.с.4.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто на право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, котру не завершив спадкодавець, відкрилась спадщина і позивачка прийняла цю спадщину разом з іншим спадковим майном.

Така правова позиція підтверджена Верховним судом і викладена у постанові від 13.06.20187 року у справі №128/1911/15-ц. Також Верховний Суд наголосив, якщо громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Щодо дискреційних повноважень відповідача відмовляти чи не відмовляти в задоволенні заяви позивача, то суд виходить з наступного.

Визначення дискреційних повноважень, меж втручання суду Верховним Судом було розглянуто у справі № 826/10085/16. Так, суд вказав, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження – це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У цій справі Суд вказав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття у строк, передбачений законодавством, відповідного рішення. Верховний Суд звернув увагу, що дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Натомість у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 (адміністративне провадження № К/9901/26524/19) оскільки відповідач надав позивачеві формальну відмову з підстав, не передбачених чинним законодавством, а тому, враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання гірничого відводу та всіма документами, передбаченими законодавством України, суд апеляційної інстанції, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вчинив правильно, зобов`язавши відповідача надати гірничий відвід.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного суду.

Тому суд вважає позов у цій частині законним обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з вищенаведених підстав.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 12 ч.3, 60, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, суд вважає позов в цій частині незаконним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 81, ч.4 116, 118, 125 ЗК України, ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 60, 81, 251, 254, 255, 263,273, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл у виді наказу, яким дозволити завершити ОСОБА_2 процедуру приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець ОСОБА_3 розпочав за життя у відповідності до наказу від 13.07.2018 за № 2-0261/15-18-СГ у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. І. Гуцол