Рішення № 92096674, 30.09.2020, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/921/20

Провадження № 2/126/542/2020

"30" вересня 2020 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Олійником І.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним з тих підстав, що як стверджує між ними 22.05.2019 року укладено договір купівлі-продажу 6/25 частини нерухомого майна, яке належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу серії ВМС № 585310 від 10.03.2009. Комплекс будівель та споруд - будівлі будинку майстерні, літера 16, площею 1370 кв.м, 1980 року забудови, розташовані по АДРЕСА_1 раніше належав ВАТ "Бершадське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім", яке припинено як юридична особа на підставі рішення Господарського суду Вінницької області від 31.05.2007 № 5/266-04. При зверненні до нотаріуса йому було відмовлено у посвідченні правочину купівлі-продажу 6/25 частин комплексу будівель та споруд, так як відповідач не являється до нотаріуса для укладення договору. Просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 22.05.2019 6/25 частин комплексу будівель та споруд - будівлі будинку майстерні, літера 16, площею 1370 кв.м, 1980 року забудови, комплексу будівель та споруд ВАТ "Бершадське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім", що розташовані по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник надали заяви, в яких позов підтримують, просять розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та без участі відповідача, позов визнає.

Від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надійшли заяви, в яких вони просять розглянути справу в їх відсутність, позов визнають, що суд розцінює як їх відмову від здійснення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, передбачене ч.1 ст. 362 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 22.05.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу 6/25 частин комплексу будівель та споруд - будівлі будинку майстерні, літера 16, площею 1370 кв.м, 1980 року забудови, що розташовані в АДРЕСА_1 , відповідно до якого продавець передає у власність покупця нежитлову будівлю на правах приватної власності, а покупець прийняв та оплатив за нерухоме майно на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Постановою приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Полуденко М.Ф. № 317/02-31 від 28.11.2019 представникові відповідача відмовлено у посвідченні вищезазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки немає одного зі співвласників, який мав частку у спільній частковій власності, тобто відсутня можливість посвідчити цей правочин нотаріально.

Факт укладення договору купівлі-продажу також доводиться тим, що між сторонами відбулося повне виконання його істотних умов, а саме: відповідач отримав оплату за договором та передав позивачеві всі документи на придбану будівлю, останній прийняв документи та оплатив вартість майна.

Відповідно до ст. 8 ч.ч. 1, 2 Конституції України суд при вирішенні справи користується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і цілеспрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції – ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Окрім цього, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право на доступ до суду має"застосовуватися на практиці і бути ефективним", що в дійсності означає, що будь-яка особа може розраховувати на реальну можливість захистити свої інтереси, оскільки таке право, в першу чергу, гарантується Конституцією України.

Рішенням Конституційного Суду №9-зп від 25.12.1997 р. визначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, "що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку і суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".

Згідно зі ст. 321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 657 цього ж Кодексу в ред. 02.12.2010 р. визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно роз`яснення Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час підготовчого судового засідання відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у позивача відсутня можливість посвідчити договір нотаріально, суд вважає, що визнання позову відповідачем підлягає прийняттю, а позов - задоволенню.

На підставі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, ст. 55 ч.1 Конституції України, ст.ст. 220 ч.2, 321 ч.1, 655, 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 200 ч.4, 206 ч.4, 258, 259, 263, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним задоволити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі: 6/25 частин комплексу будівель та споруд - будівлі будинку майстерні, літера 16, площею 1370 кв.м, 1980 року забудови, що розташовано в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Гуцол