Рішення № 9209656, 25.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 березня 2010 р. Справа 7/151-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", м. Вінниця.

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", м. Вінниця.

про стягнення 32 347,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Сірко В.О. - довіреність № б/н від 12.01.2010 року.

відповідача: не з'явився.

Томіна О.Р. - експерт по спеціальності 1.1. - досліджень почерку та підписів, свідоцтво № 853 виданий 15.09.2004 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшов позов про стягнення з ТОВ "Кросна" на користь ТОВ "Енерготерм" 32347,00 грн., який виник внаслідок неоплати частини вартості отриманого відповідачем товару згідно видаткової накладної від 18.11.2008 року № 27292.

Ухвалою від 19.06.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/151-09 та призначено до розгляду на 21.07.2009 року.

20.07.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просить залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що позовну заяву підписано особою яка не має права її підписувати (не генеральним директором Мельником В.В., а іншою особою посадове становище якої не вказано) (а.с.14, т.).

Також 20.07.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про припинення провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки відповідач вважає. що у нього не наступив строк виконання зобов'язання з підстав неотримання вимоги на оплату (а.с.15, т.2).

В судовому засіданні 21.07.2009 року відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що на його думку позовну заяву підписано особою яка не має права її підписувати і посадове становище якої не вказано (а.с.39, т.1).

В судовому засіданні 21.07.2009 року представник відповідача в усному поясненні посилався на те, що господарська операція з поставки цементу є безтоварною, яка виникла в результаті усних домовленостей керівників підприємств в зв'язку з чим просить викликати в наступне судове засідання генерального директора ТОВ "Енерготерм".

Заслухавши пояснення представників сторін щодо обставин справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи до 30.09.2009 року з огляду на необхідність витребування від сторін додаткових доказів необхідних для вирішення спору по суті. Відкладаючи розгляд справи в судове засідання викликано генерального директора ТОВ "Енерготерм".

29.09.2009 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись при цьому на наступні обставини:

- позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати та посадове становище якої не вказано;

- між сторонами відсутні будь-які господарські відносини та не укладались будь-які договори, а тому відсутні підстави для поставки цементу;

- цемент по видатковій накладній від 18.11.2008 року № 27292 ТОВ "Кросна" не отримувався, а тому дана господарська операція фактично є безтоварною;

- строк виконання зобов'язання по вказаній вище видатковій накладній не наступив, а тому відсутній предмет спору;

- обґрунтовуючи факт неотримання цементу від позивача відповідач посилається на відсутність довіреності повноважній особі відповідача на отримання цього цементу тощо (а.с.55-58, т.1).

В судовому засіданні 30.09.2009 року представником відповідача було повторно подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Вказане клопотання було відхилено судом в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому судом було враховано те, що в судовому засіданні 30.09.2009 року брав участь директор ТОВ "Енерготерм" Мельник В.В., який підтвердив факт наявності спору між сторонами та актуальність розгляду заявленого позову.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 02.10.2009 року з метою надання сторонами додаткових доказів.

02.10.2009 року представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який за посиланням відповідача отримав цемент на ТОВ "Енерготерм" 18.11.2008 року (а.с.143, т.1).

Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку про його задоволення з урахуванням того, що рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки при підтвердженні того факту, що саме ОСОБА_4 отримував від позивача цемент з метою його передачі відповідачу.

Крім того відповідачем подано клопотання про витребування у позивача рахунку № 30827, яке також було задоволено судом (а.с.142, т.1).

В зв'язку із необхідністю залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 03.11.2009 року.

03.11.2009 року позивач надав письмові пояснення в яких вказує на те, що рахунок № 30818 від 07.11.2008 року був наданий ТОВ "Кросна" для здійснення попередньої оплати за цемент в кількості 44 тон на суму 40347,00 грн.. Попередня оплата згідно з цим рахунком не була проведена. Цемент в кількості 44,83 тон було відвантажено відповідачу 18.11.2008 року за видатковою накладною № 27292. При виписці видаткової накладної було програмно сформовано рахунок до неї та податкові накладні. Саме цим позивач пояснює наявність двох рахунків від 07.11.2008 року № 30818 та № 30827 від 18.11.2008 року. Одночасно позивач вказує, що кількість цементу та його вартість в обох рахунках відповідає даним видаткової накладної № 27292 від 18.11.2008 року, з урахуванням чого ніяких розбіжностей у вказаних рахунках немає (а.с.4, т.2).

В свою чергу відповідач в письмовому пояснені № 24 від 02.11.2009 року вказує, що між ним та ОСОБА_4 в 2008-2009 роках відсутні будь які господарські відносини та недійсність та безпідставність податкової накладної виданої ТОВ "Енерготерм" щодо поставки цементу за видатковою накладною від 18.11.2008 року № 27292. На підтвердження останнього відповідач надав суду акт ДПІ м.Вінниці № 1248/15-212/30164526 від 13.10.2009 року про результати документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кросна" за листопад 2008 року (а.с.1, т.2).

В усних поясненнях представник позивача заперечував результати відображені в акті податкової інспекції та вказує на те, що господарська операція по поставці цементу згідно видаткової накладної від 18.11.2008 року № 27292 відображена в податковому обліку ТОВ "Енерготерм".

Враховуючи необхідність усунення суперечностей в цій частині розгляд справи було відкладено до 12.11.2009 року.

12.11.2009 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в яких останній вказує на відсутність будь яких господарських відносин з ТОВ "Кросна", а також спростовує факт отримання у ТОВ "Енерготерм" цементу для передачі ТОВ "Кросна" (а.с.26, т.2).

12.11.2009 року до суду надійшло письмове пояснення ДПІ у м. Вінниці № 23535/10/15 в якому вказано, що за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кросна" за листопад 2008 року після автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення ТОВ "Кросна" податкового кредиту на 6724,50 грн., оскільки підприємством в декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року включено до складу податкового кредиту податкову накладну по ТОВ "Енерготерм" з періодом виписки податкової накладної листопад 2008 року, але дана сума була використана підприємством в формуванні податкового кредиту за листопад 2008 року (а.с.27-28, т.2).

В судовому засіданні 12.11.2009 року представником позивача з приводу податкового обліку господарської операції за видатковою накладною № 27292 від 18.11.2008 року подано письмове пояснення в якому останній зазначає про правомірність включення до податкового кредиту податкової накладної № 11-00046 від 18.11.2008 року посилаючись при цьому на завищення відповідачем податкового зобов'язання (а.с.32, т.2).

Також в судовому засіданні в письмовому поясненні від 12.11.2009 року № 191 директор підприємства відповідача вказав, що підпис на накладній від 18.11.2008 року № 27292 не його.

Представник позивача заперечує проти даного твердження відповідача.

З метою надання сторонами додаткових документів в судовому засіданні 12.11.2009 року оголошувалась перерва в межах цього дня.

12.11.2009 року судом було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі № 7/151-09, а проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Вінницькому відділенню КНДІСЕ та одночасно провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Зупиняючи провадження у справі суд виходив з того, що встановлення достовірності обставин на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог (факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною від 18.11.2008 року № 27292) та обставин на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень на позов (заперечення факту отримання товару за видатковою накладною від 18.11.2008 року № 27292) вимагає спеціальних знань, що є підставою для призначення судової експертизи з метою прийняття обґрунтованого рішення.

Крім того в судовому засіданні 12.11.2009 року представник позивача подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке було відхилено судом в зв'язку з його необґрунтованістю.

19.02.2010 року справа № 7/151-09 надійшла до суду з висновком експертної установи.

Враховуючи усунення обставин які призвели до зупинення провадження у справі, ухвалою від 24.02.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 25.03.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча про його час та місце повідомлявся належним чином - ухвалою від 24.02.2010 року, яка надсилалась сторонам рекомендованим листом.

Слід зауважити, що ухвалу від 24.02.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21100). В довідці Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/1535 від 20.07.2009 року (а.с. 20, т. 1) зазначено адресу ТОВ "Кросна" (вул. Київська, 16, м. Вінниця) яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

Аналогічна адреса відповідача зазначена також в довідці від 20.07.2009 року № 9 та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.40, 49, т.1).

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 24.02.2010 року про поновлення провадження у справі яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Крім того суд звертає увагу на те, що всі попередні процесуальні документи у справі надсилались відповідачу саме за адресою: вул. Київська, 16, м. Вінниця та жодних нарікань з його сторони стосовно отримання кореспонденції не виникало.

Слід зауважити, що конверт з ухвалою від 24.02.2010 року надсилався відповідачу рекомендованим листом і станом на 25.03.2010 року до суду не повернувся, що з врахуванням строків поштового пересилання рекомендованої кореспонденції свідчить про отримання його відповідачем.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.11.2008 року позивачем було передано відповідачу товар (цемент) в кількості 44,83 тонн на суму 40347,00 грн..

Факт здійснення вказаної господарської операції між сторонами підтверджується видатковою накладною від 18.11.2008 року № 27292, податковою накладною від 18.11.2008 року № 11-00046, податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2008 року з додатком № 5 до неї, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2008 року, картками рахунку 36.1 за період з 01.11.2008 року по 11.11.2009 року (а.с.8, 37-38, 67, 69-72, 87-103, т.1, а.с.7, 33-34, т.2).

Як вбачається із видаткової накладної від 18.11.2008 року остання містить підпис в графі "за довіреністю № від 18.11.08" та скріплена печаткою ТОВ "Кросна".

Висновком почеркознавчої експертизи № 2281 від 26.02.2010 року яку було проведено експертом Томіною О.Р. Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підпис на видатковій накладній № 27292 від 18.11.2008 року розташований в графі "за довіреністю № від 18.11.08" виконаний ОСОБА_5 (а.с.110-11, т.2).

Слід вказати, що ОСОБА_5 є єдиним учасником та одночасно директором ТОВ "Кросна", що вбачається із матеріалів справи (статут, довідка Головного управління статистики у Вінницькій області від 20.07.2009 року № 13/4/1535-а.с.20, 41-47, т.1).

Також судом встановлено, що відповідачем за отриманий товар лише частково проведено розрахунок на суму 8000,00 грн..

Факт проведення розрахунків на вказану суму підтверджується випискою банку від 30.12.2008 року (а.с.11, 36, т.1).

Сплачуючи кошти відповідач зазначав про те, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунку від 07.11.2008 року.

У зв'язку з тим, що подальших розрахунків відповідач не проводив позивачем було надіслано вимогу № 281 від 05.06.2009 року про сплату боргу в розмірі 32347,00. (а.с.9, т.1).

За твердженням позивача відповіді на вказану вимогу та проведення розрахунків відповідачем здійснено не було, що спонукало його звернутися з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про поставку, регулювання яких здійснюється в параграфі 3 "Поставка" глави 54 "Купівля-продаж" ЦК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем було надіслано вимогу про сплату боргу факт отримання якої відповідачем підтверджується поштовим повідомленням № 227502 від 09.06.2009 року (а.с.10, т.1).

При цьому суд зазначає, що навіть за відсутності вимоги на оплату відповідач мав зобов'язання оплатити отриманий товар виходячи з приписів ст.692 ЦК України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення 32347,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних бухгалтерських документів суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 32347,00 грн..

Заперечення відповідача викладені у його відзиві спростовуються матеріалами справи та не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

Зокрема посилання відповідача на те, що підпис на видатковій накладній від 18.11.2008 року № 27292 належить не директору ТОВ "Кросна" ОСОБА_5 спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Посилання відповідача на безтоварність операції по видатковій накладній від 18.11.2008 року № 27292 оцінюється судом критично, оскільки в обґрунтування такого твердження останній не надав жодного належного доказу. Разом з тим, в матеріалах справи міститься ряд доказів, які свідчать про безпідставність посилання відповідача на безтоварність операції (податкові накладні, реєстри виданих та отриманих видаткових накладних, пропуски, докази, які підтверджують наявність у позивача товару (цементу) в листопаді 2008 року тощо).

Стосовно посилання відповідача щодо відсутності довіреності на отримання цементу від позивача суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Пунктами 8.8, 8.8.2 Статуту ТОВ "Кросна" передбачено, що директор здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства та вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними та іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами тощо (а.с.45, т.1).

Як вказувалось вище судом встановлено, що видаткова накладна від 18.11.2008 року № 27292 підписана директором ТОВ "Кросна" та скріплена печаткою підприємства.

Мотиви відхилення інших заперечень відповідача наведені судом вище.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому судом враховано, що всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Також на відповідача покладається сума, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, з огляду на те, що суду надано платіжне доручення від 05.02.2010 року № 6643 згідно якого позивачем було оплачено проведення судової експертизи (а.с.106, т.2).

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 324,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2009 року № 6196. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 32347,00 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 323,47 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 25.03.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 631, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 45, 46, ч.ч.2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 78, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21100 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30164526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32340914) - 32347 грн. 00 коп. боргу, 323 грн. 47 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 312 грн. 50 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 717 грн. 00 коп. витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Зобов'язати управління Державного казначейства у м. Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 53 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32340914) сплаченого за платіжним дорученням від 17.06.2009 року № 6196 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/151-09.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021.

3 - відповідачу - вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21100.