Ухвала суду № 92096282, 09.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"09" жовтня 2020 р.Справа № 922/2928/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву по справі

за позовом Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м.Харків про про стягнення 89762702,26 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2015 року у справі №922/2928/15 частково задоволено позовні вимоги Державного концерну «Укробороипром» (далі - ДК «Укробороипром», Концерн) та стягнуто з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» (далі ДП «Завод ім. В.О. Малишева», Підприємство) на користь ДК «Укробороипром» 70 957 800,00 гривень боргу, 1 426 267,95 гривень 3% річних, 32772441,55 гривень інфляційних витрат та 73 079,99 гривень судового збору.

Ухвалою суду від 29.12.2015 року у справі №922/2928/15 Господарським судом Харківської області затверджено мирову угоду, укладену між ДК «Укроборонпром» та Підприємством, відповідно до якої ДГІ «Завод ім.О.В.Малишева» та Концерн домовились про відстрочення погашення заборгованості щодо основної суми боргу у розмірі 70957800,00 грн. до 01.11.2018 року, а також ДП «Завод ім. В.О. Малишева» зобов`язується погасити основну суму боргу у розмірі 70957800,00 грн. перед Концерном за відповідним графіком.

06.10.2020 року стягувач надав до суду заяву (вх.№23111) про видачу дублікату виконавчого документу (ухвали суду від 29.12.2015 року про затвердження мирової угоди у справі №922/2928/15).

Розглянувши вищезазначену заяву суд встановив наступне.

Заявник зазначає, що станом на 30.06.2020 року розмір заборгованості за вказаною мировою угодою становить 37926555 грн. 94 коп., у зв`язку з чим він змушений звернутися до Державної виконавчої служби України з вимогою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди.

Проте копія ухвали Господарського суду Харківської області від 29.12.2015 у справі №922/2928/15 про затвердження мирової угоди між Концерном та Підприємством, яка відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, була втрачена ДК «Укроборонпром», що підтверджується актом Відділу документообігу Концерну від 14.08.2020.

У зв`язку із вищезазначеним ДК «Укроборонпром» звертається до суду із даною заявою про видачу копії ухвали Господарського суду Харківської області від 29.12.2015 у справі № 922/2928/15.

Частинами другою та третьою статті 193 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,-і водночас не передбачає виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, мас розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ПІК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувана наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувана унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду.

Ухвала господарського суду Харківської області від 29.12.2015 року про затвердження мирової угоди по справі № 922/2928/15 відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 29.12.2015 року, та може бути пред`явлена до виконання протягом року, тобто до 30.12.2016 року.

Водночас у пункті 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (набрав чинності 05.10.2016) зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності ним Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені ним Законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 12 названого Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження», так і виконавчих документів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення до виконання яких не сплив станом на 05.10.2016.

Зазначене підтверджується правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.03.2019 у справі № 11/477-ГІД08, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 у справі № 501 1-58/9614- 2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234 та від 18.06.2019 у справі №910/10196/15.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 сказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

При цьому відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї етапі, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, враховуючи що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2015 у справі № 922/2928/15 встановлено відповідно до умов мирової угоди, укладеної між Підприємством та Концерном, відстрочення та розстрочення погашення суми боргу, стягнутої з Підприємства на користь Концерну рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2015 до жовтня 2021 року, отже строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання починає свій перебіг з 01.11.2021 року.

З огляду на викладене, оскільки на день набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 05.10.2016 річний строк пред`явлення наказу суду не сплив, а тому з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до ухвали Господарського суду Харківської області від 29.12.2015 у справі № 922/2928/15 застосовуються положення про збільшення цього строку до трьох років, тобто строк для пред`явлення зазначеної ухвали закінчується 31.10.2024, а отже ДК «Укроборонпром» звернувся до суду з даною Заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15 та від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15.

Па підставі викладеного вище, керуючись підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» та ст.ст.234-235 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» та статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву стягувача про видачу дублікату виконавчого документа.

Видати стягувачу дублікат ухвали Господарського суду Харківської області від 29.12.2015 року по справі № 922/2928/15, оформлений у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.ст.254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 09.10.2020 р.

Суддя К.В. Аріт

Додаток для стягувача: ухвала суду від 29.12.2015 року по справі № 922/2928/15 на 12 арк.