Рішення № 92096204, 07.10.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2020 Справа № 920/611/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/611/20

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс Авто» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; код ЄДРПОУ 42080649),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 26; код ЄДРПОУ 33219017),

про стягнення 76 144,84 грн,

установив:

17.06.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 66300,00 грн за договором поставки від 07.08.2019 № 01-08-2019-В, 7923,30 грн пені, 1058,86 грн суму 3% річних, 862,68 грн інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 07.08.2019 № 01-08-2019-В щодо оплати поставленого товару, а тому наявні підстави для нарахування 3% річних від простроченої суми основної заборгованості, інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 10.2 договору поставки від 07.08.2019 № 01-08-2019-В.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.06.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/611/20; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України до 13.07.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 23.07.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 03.08.2020.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого сума судових витрат складається з 2 102,00 грн витрат на сплату судового збору та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

23.07.2020 від позивача до суду надійшло клопотання від 20.07.2020 № 2007/1 про долучення до матеріалів справи копії договору від 01.08.2019 про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги від 08.04.2019, копію акту прийому-передачі виконаних робіт № 02 від 01.08.2019 до договору від 01.08.2019, ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 064407 від 01.08.2019 та копію платіжного доручення від 08.07.2020 № 216 на суму 3 000,00 грн.

05.10.2020 від позивача до суду засобами електронного зв`язку надійшло уточнення до позовної заяви від 01.10.2020 № 0110/1, відповідно до якого позивач у зв`язку зі зміною реєстраційних даних відповідача, повідомляє суду, що 04.08.2020 відповідачем внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких відповідачем змінно найменування юридичної особи, місцезнаходження, керівника та перелік засновників (учасників), відповідно до яких нове найменування відповідача у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (ідентифікаційний код 33219017); місцезнаходження відповідача: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3.

Надані представником позивача документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 05.08.2020 за № 1006995122 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого за ідентифікаційним кодом 33219017 (ідентифікаційний код відповідача у справі) зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (ідентифікаційний код 33219017); місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) 04.08.2020 здійснено зміну повного найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС», зміну скороченого найменування на ТОВ «РІШАС» та зміну місцезнаходження юридичної особи: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, а тому суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у справі №920/611/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017).

Копії ухвали від 22.06.2020 про відкриття провадження у справі № 920/611/20 судом неодноразово надсилалися на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40030, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 26 та на адресу фактичного місцезнаходження відповідача згідно витягу є ЄДР, а саме: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, проте зазначені копії судової ухвали повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 07.10.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Між сторонами 07.08.2019 укладено договір поставки № 10-08-2019-В (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався поставити відповідачевіавтомобільні товари (надалі - товар), а відповідач зобов`язався придбати замовленийтовар і оплатити його вартістьвідповідно до умов договору.

Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поставки та сторонами не спростовується (а.с. 12-16).

Відповідно до пункту2 договору ціна (вартість) кожної партії товару узгоджується сторонами та вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору. Ціна на товар, поставка якого здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється у національній валюті України – гривні. В ціну товару включено ПДВ. Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару відповідно до видаткових накладних.

У відповідності до 3.1, 3.2 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 (семи) календарних днів з моменту проведення відвантаження. Конкретний термін оплати товару визначається видатковою накладною на поставку кожної партії товару, підписаною уповноваженими представниками сторін, але в будь-якому разі строк оплати не повинен перевищувати 30 (тридцять) календарних днів. Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Згідно з пунктом 3.3 договору за погодженням сторін черговість зарахування платежів по договору встановлюється на розсуд позивача незалежно від призначення платежу, визначеного в платіжних документах відповідача. Позивач має право зарахувати отримані кошти в рахунок минулих заборгованостей відповідача або в рахунок сплати штрафу відповідно до пункту 10.2 договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що місце поставки та умови поставки товаруу відповідності з правилами Інкотермс 2010 вказуються у заявці відповідача.

Згідно з пунктом5.2приймання товару по якості та кількості здійснюється відповідно до супровідних документів на товар. Відповідач повинен перевірити товарпротягом не більш як трьох робочих днів з моменту поставки (за виключенням скритих дефектів).

Пунктом 5.4 договору визначено, що товар вважається прийнятим і таким, що належить відповідачу з моменту підписання видаткової накладної його представником.

Відповідно до пункту 12.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності змоменту його підписання сторонами ідіє протягом одного календарного року. В разі, якщо жодна із сторін не виявить бажання про припинення строку дії цього договору,шляхом надіслання відповідного повідомлення, строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовахбез обмеження кількості таких пролонгацій.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 76 300,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1021 від 23.10.2019 та № 1059від 25.11.2019.Зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 17-18).

На момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем сплачено вартість поставленого товару частко на суму 10 000,00 грн, і станом на 04.06.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 66 300,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692цього кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 66 300,00 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними №1021 від 23.10.2019 та № 1059 від 25.10.2019, підписаними уповноваженими представниками сторінта скріплено їх печатками.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманийтовар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем з оплати отриманоготовару за договором поставки № 10-08-2019-В від 07.08.2019 в сумі 66300,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 923,30 грн пені суд зазначає наступне:

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цьогоКодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.2 договору,що у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товаруза кожний день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені за договором поставки № 10-08-2019-В від 07.08.2019 нарахованої за загальний період з 23.11.2019 по 04.06.2020 встановив, що розрахунок пені здійснено з порушенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Судом здійснено власний розрахунок пені за договором поставки за період: з 23.11.2019 по 23.05.2020 (сума заборгованості 57600,00грн), з 25.11.2019 по 25.05.2020 (сума заборгованості 8700,00грн) за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16, відповідно до якого сума пені за вказаний період складає 7 587,11 грн.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 587,11 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині пені за договором поставки суд відмовляє за безпідставністю нарахування.

Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних та інфляційних втрат за договором поставки № 10-08-2019-В від 07.08.2019.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку річних та інфляційних,позивачем нараховано відповідачеві 3 % річних в сумі 1 058,86 грн та інфляційні втрати в сумі 862,68 грн за загальний період з 23.11.2019 по 04.06.2020.

Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційнихза період з 23.11.2019 по 04.06.2020 за договором поставки суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 1 058,86 грнта інфляційних втрат в сумі 862,68 грн за вказаний вище період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є:верховенство права;рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;змагальність сторін;диспозитивність;пропорційність;обов`язковість судового рішення;розумність строків розгляду справи судом;відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102,00 грн. суд покладає на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається з: 2 102,00 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги копії договору від 01.08.2019 про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги від 08.04.2019, копії акту прийому-передачі виконаних робіт № 02 від 01.08.2019 до договору від 01.08.2019, ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 064407 від 01.08.2019 та копії платіжного доручення від 08.07.2020 № 216 вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 3000,00 грн.

Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру, докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та надані позивачем докази на підтвердження факту понесення останнім таких витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує позивачеві за рахунок відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129,233, 236-238,240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Змінити найменування відповідача у справі № 920/611/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017).

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс Авто» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код 42080649) заборгованість за договором поставки від 07.08.2019 № 01-08-2019-В в сумі 66 300,00 грн, пеню в сумі 7 587,11 грн, 3% річних в сумі 1 058,86 грн, інфляційні втрати в сумі 862,68 грн, відшкодування судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

4. В іншому відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 09 жовтня 2020 року.

Суддя В.Л. Котельницька