Рішення № 92096105, 28.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1585/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: Коваль Н.С.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" (вул.Центральна,87,Теплиця,Арцизький район, Одеська область,68421) до відповідача: ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ДЖОНДІР-Б" (вул. Бондарева, буд. 25а, Арциз, Одеська область, 68402) про стягнення 255774 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ДЖОНДІР-Б", в якому просить господарський суд: про стягнення 255774 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №09/02/18 від 09.02.2018р.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2020року продовжено строк підготовчого засідання відкладено підготовче засідання на 06.08.2020року.

06.08.2020р. відповідачем надано відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволені позову з підстав зазначених у відзиві.

06.08.2020р. ТОВ “Агрофірма “ДНІСТРОВСЬКА” звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ФГ “Джондір-Б” про визнання недійсним договору поставки №09/02/18 від 09.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2020р. залишено без руху зустрічну позовну заяву ТОВ “Агрофірма “ДНІСТРОВСЬКА” та запропоновано протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали суду про залишення заяви без руху надати суду заяву про усунення недоліків заяви, яка має містити докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У строк встановлений судом, заявник не надав суду заяву про усунення недоліків заяви, у зв`язку з чим суд, ухвалою від 03.09.2020р., повернув зустрічну позовну заяву ТОВ “Агрофірма “ДНІСТРОВСЬКА” до ФГ “Джондір-Б” про визнання недійсним договору поставки №09/02/18 від 09.02.2018р. – без розгляду.

18.08.2020р. позивач надав відповідь на відзив в якій заперечує проти обставин викладених у відзиві.

03.09.2020р. під час судового засідання представником відповідача заявлене усне клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 100 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Відповідно до ст. 170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Представником відповідача подано усне клопотання про призначення експертизи, що не відповідає вимогам ст. ст. 100, 170 ГПК України тому судом задоволенню не підлягає про що зазначено в протоколі судового засідання 09.09.2020р.

Ухвалою суду від 09.09.2020р. закрито підготовче провадження та 09.09.2020р. розпочато судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 28.09.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

09.02.2018р. між Фермерським господарством «Джондір-Б» (надалі за текстом - Покупець та/або Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дністровська» (надалі за текстом - Покупець та/або Відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 09/02/18 (надалі за текстом - Договір), предметом якого є поставка Товару з оплатою після поставки.

Відповідно до п. 4 Договору Товаром за Доге вором є насіння соняшника українського походження, врожаю 2017 року. Кількість Товару 130 метричних тон +/- 10 % залікової ваги.

Згідно п. 6 Договору термін поставки до 10.02.2018 включно. Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар від Постачальник і до Покупця вважається дата приймання ватажу одержувачем у місці поставки на зерновому складі. Постачальник несе всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням Товару, до моменту переходу права власності на Товар до Покупця.

10.02.2018р. на виконання прийнятих за Договором зобов`язань Постачальник поставив Покупцеві Товар у кількості: 56,89 т. вартість якого з урахуванням ПДВ складає 653 097 грн. 43 коп.; 72, 78 т. вартість якого з урахуванням ПДВ складає 835 514 грн. 69 коп.

Загальна кількість поставленого Товару складає 129,67 т., що відповідає умовам Договору. Вартість поставленого Товару складає 1 488 612 грн. 12 коп., що підтверджується накладною № 37 від 10.02.2018, накладною № 38 від 10.02.2018.

10.02.2018 відповідно до приписів податкового законодавства України Постачальником ТОВ «Агрофірма «Дністровська» скла/ єно податкову накладну № 21, яку згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.02.2018 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) за № 9030048345.

Відповідно до графи І розділу А податкової накладної № 21 від 10.02.2018 загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ складає 653 097 грн. 43 коп.

Згідно розділу Б зазначеної податкової накладної номенклатура товарів/послуг продавця: насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2017 р.; обсяги постачання: 56,89 т.

13.02.2018р. Постачальником складено податкову накладну № 22, яку згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.02.2018 зареєстровано в ЄРПН за № 9033450395.

Відповідно до графи І розділу А податкової накладної № 22 від 13.02.2018 загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ складає 835 514 грн. 69 коп.

Згідно розділу Б зазначеної податкової накладної номенклатура товарів/послуг продавця: насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2017 р.; обсяги постачання: 72,78 т.

Таким чином, в сукупності первинних бухгалтерських документів, а саме накладних № 37 від 10.02.2018 та № 38 від 10.02.2018, якими підтверджено факт отримання Товару Відповідачем, та податкових накладних № 21 від 10.02.2018 та № 22 від 10 .02.2018, як документів податкового обліку, Позивачем підтверджено здійснену Сторонами господарську операцію з поставки Товару, з огляду на що правомірним є стягнення з Відповідача заборгованості щодо оплати поставленого Товару.

Пунктом 7 Договору передбачено, що Покупець оплачує 100% вартості поставленого Товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання нижчезазначених документів: договору - факсової або сканованої копії по електронній пошті підписаного з боку Продавця; рахунку-фактури на оплату - факсової або сканованої копії по електронній пошті; залізничної накладної (факсової або сканованої копії по електронній пошті) з відміткою станції відправлення; видаткової накладної - факсової або сканованої копії по електронній пошті; податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронній формі у порядку, визначеному законодавством України, з накладенням електронного цифрового підпису уповноваженої особи Постачальник з обов`язковим попереднім узгодженням).

Вищезазначені документи отримано Відповіді чем, у зв`язку з чим ФГ «Джондір-Б» частково виконано фінансові зобов`язання за Договор зм, а саме: 17.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 304 097, 43 грн. (платіжне доручення № 73); 19.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 350 000, 00 грн. (платіжне доручення № 363); 20.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 660 000, 00 грн. (платіжне доручення № 372).

Таким чином, позивач вважає, що основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем згідно умов Договору поставки становить 175 514,59 гривень.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 175 514,69грн., інфляційні витрати у розмірі 61 978,08грн., 3% річних у розмірі 18 281,23грн. та 3836,61 грн. витрати на сплату судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 175 514,69 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором інфляційні витрати у розмірі 61 978,08грн., 3% річних у розмірі 18 281,23грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 61 978,08грн., 3% річних у розмірі 18 281,23грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Заперечення відповідача які викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Щодо ідентифікації виконавця підпису, проставленого з боку ФГ «Джондір-Б» на Договорі поставки сільськогосподарської продукції № 09/02/18 від 09.02.2018.

Як зазначає Відповідач, підпис, виконаний від імені голови ФГ «Джондір-Б» ОСОБА_1 на копії Договору, наданій у додатках до позовної заяви, суттєво відрізняється від справжнього підпису голови ФГ «Джондір-Б».

Натомість, будь-яких доказів, які свідчили б про те, що підпис на Договорі не належить Бірбінюку П.І., Відповідач не додає.

Щодо відсутності прізвища, імені та по батькові особи, якою з боку Відповідача підписано накладні № 37 від 10.02.2018, № 38 від 10.02.2018 та, відповідно, прийнято Товар за Договором.

Звертаючись до суду з позовною завою, на підтвердження факту поставки Товару за Договором Позивач до позовної заяви додав накладні № 37 від 10.02.2018 та № 38 від 10.02.2018

Суд звертає увагу на те, що хоча в самих накладних не зазначено прізвище та ініціали підписантів документів проте проставлені печатки Відповідача.

Так, у Постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 по справі №909/1073/17.

Частиною 6 статті 13 «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано наступне: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».

Таким чином, накладні № 37 від 10.02.2018, № 38 від 10.02.2018 є належними, достатніми та допустимими доказами підтвердження факту поставки Товару та належного виконання Позивачем договірних зобов`язань тому доводи Відповідача є безпідставними.

При цьому, із наданих Позивачем накладних вбачається, що такі документи підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, Товар прийнято за відсутності претензій щодо нього.

Крім того, слід зазначити, що у Постанові Верховного Суду від 03.02.2020 по справі № 909/1073/17 суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як було зазначено вище, 10.02.2018 відповідно до приписів податкового законодавства України Постачальником ТОВ «Агрофірма «Дністровська» складено податкову накладну № 21, яку згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.02.2018 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) за № 9030048345. Відповідно до графи І розділу А податкової накладної № 21 від 10.02.2018 загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ складає 653 097 (шістсот п`ятдесят три тисячі дев`яносто сім) грн. 43 коп. Згідно розділу Б зазначеної податкової накладної номенклатура товарів/послуг продавця: насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2017 р.; обсяги постачання: 56,89 т.

13.02.2018 Постачальником складено податкову накладну № 22, яку згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.02.2018 зареєстровано в ЄРПН за № 9033450395. Відповідно до графи І розділу А податкової накладної № 22 від 13.02.2018 загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ складає 835 514 (вісімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 69 коп. Згідно розділу Б зазначеної податкової накладної номенклатура товарів/послуг продавця: насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2017 р.; обсяги постачання: 72,78 т.

Таким чином, в сукупності первинних бухгалтерських документів, а саме накладних № 37 від 10.02.2018 та № 38 від 10.02.2018, якими підтверджено факт отримання Товару Відповідачем, та податкових накладних № 21 від 10.02.2018 та № 22 від 13.02.2018, як документів податкового обліку, Позивачем підтверджено здійснену Сторонами господарську операцію з поставки Товару, з огляду на що правомірним є стягнення з Відповідача заборгованості щодо оплати поставленого Товару.

Щодо участі ОСОБА_2 у господарських операцій за Договором.

За текстом відзиву на позов Відповідач повідомляє, що ОСОБА_3 ніколи не перебувала на посаді головного бухгалтера ФГ «Джондір-Б», а тому документ підписано особою, яка не мала належних повноважень.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_3 ніколи не перебувала на посаді головного бухгалтера ФГ «Джондір-Б» заперечення щодо даного факту є недоречними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ФГ «Джондір-Б» частково виконано фінансові зобов`язання за Договором, а саме: 17.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 303 097, 43 грн. (платіжне доручення № 73); 19.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 350 000, 00 грн. (платіжне доручення № 363); 20.04.2018 сплачено грошові кошти у розмірі 660 000, 00 грн. (платіжне доручення № 372).

Таким чином, здійснивши часткову оплату за Договором, Відповідач схвалив укладений ним з Позивачем правочин з поставки Товару та підтвердив відсутність будь-яких претензій щодо виконання зобов`язань Позивачем.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач обґрунтовані, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ДЖОНДІР-Б" (вул. Бондарева, буд. 25а, Арциз, Одеська область, 68402, код ЄДРПОУ 33509659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дністровська" (вул. Центральна, 87, Теплиця, Арцизький район, Одеська область,68421, код ЄДРПОУ 00855440) заборгованість у розмірі 175 514,69грн., інфляційні витрати у розмірі 61 978,08грн., 3% річних у розмірі 18 281,23грн. та 3836,61 грн. витрати на сплату судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 09 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов