Ухвала суду № 92095995, 07.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року Справа № 915/634/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Є.,

та представника відповідача-1 ? Шаткова В.П., дов. від 03.02.2020 № 55/01-16/01;

від Південного офісу Держаудитслужби та відповідача-2 представники не з?явилися;

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/634/20

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1,

вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54003;

вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030;

в інтересах держави

в особі Південного офісу Держаудитслужби,

вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012;

від імені Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області,

вул. Спаська, 42 А, м. Миколаїв, 54001;

до відповідачів:

1) Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації,

вул. Велика Морська, 42, м. Миколаїв, 54030;

2) Акціонерного товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”,

вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601;

про зобов?язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, від імені якого виступає управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (далі ? управління Держаудитслужби), пред?явлено позов до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі ? Управління) та акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі ? АТ “НАК “Нафтогаз України) з такими вимогами:

“1. Визнати недійсним договір № 907 від 10.10.2011 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору).

2. Визнати недійсним договір № 908 від 10.10.2011 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

3. Визнати недійсним договір № 1 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

4. Визнати недійсним договір № 3 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

5. Визнати недійсним договір № 4 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

6. Визнати недійсним договір № 5 від 16.01.2012 в частині предмету , договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору).

7. Визнати недійсним договір № 7 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в і частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

8. Визнати недійсним договір № 9 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме щодо зобов?язання Замовника “повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об?єкту” (пункт 1.1 договору), а також в частині обов?язку Замовника “протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови Об?єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об?єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).

9. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської і області (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову. ”

Позов мотивовано тим, що Управлінням на підставі укладених між ним та АТ “НАК “Нафтогаз України” указаних вище договорів щодо добудови об?єктів газопостачання взято бюджетні зобов?язання у загальній сумі 108271763 грн. 22 коп. без відповідних бюджетних асигнувань, що є порушенням ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу (БК) України, у зв?язку з чим ці зобов?язання згідно з ч. 3 ст. 48 БК України є недійсними і за ними не виникають бюджетні зобов?язання і не утворюється бюджетна заборгованість.

За твердженнями прокурора, внаслідок указаних вище незаконних дій створено умови для відшкодування АТ “НАК “Нафтогаз України” за рахунок державних коштів не тільки витрат на добудову газопроводу, а й коштів, стягнутих судом за порушення відповідних зобов?язань, чим порушено інтереси держави.

За такими вимогами ухвалою від 12.05.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, а також вирішено розглянути справу у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19” та введенням Урядом України протиепідемічних заходів.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі ? постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради “Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом”), ? з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 22.06.2020 призначено підготовче зсідання в даній справі на 13.07.2020.

Ухвалою від 13.07.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження в даній справі та відкладено підготовче засідання на 07.09.2020.

Ухвалою від 07.09.2020 підготовче засідання відкладено на 07.10.2020.

Від Південного офісу Держаудитслужби та відповідача-2, належним чином повідомлених про час та місце проведення засідання, представники не з?явилися, проте від АТ “НАК “Нафтогаз України” надійшло клопотання від 04.09.2020 № 50/07-491, в якому відповідач-2 просить суд про залишення позову в даній справі без розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України ? так як прокурором не доведено наявності в даному випадку передбачених законодавством підстав для представництва інтересів держави в суді.

Вислухавши пояснення та правові позиції учасників засідання щодо указаного клопотання, дослідивши щодо нього матеріали справи, суд вважає клопотання не підлягаючим задоволенню у зв?язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов?язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме її доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015. Указана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб?єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб?єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов?язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об?єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб?єкта владних повноважень ? це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов?язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб?єкта владних повноважень, були об?єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов?язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов?язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов?язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов?язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб?єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб?єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для звернення до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі управління Держаудитслужби тим, що в даному випадку наявний державний інтерес.

Так, прокурор указує, що внаслідок укладення Управлінням з АТ “НАК “Нафтогаз України” спірних пунктів (умов) договорів створено умови для відшкодування відповідачу-2 за рахунок державних коштів не тільки витрат на добудову газопроводу, а й коштів, стягнутих судом за порушення відповідних зобов?язань, чим порушено інтереси держави.

Натомість, не дивлячись на вказані очевидні порушення бюджетного законодавства, управлінням Держаудитслужби, яке є державним органом, уповноваженим здійснювати фінансовий контроль за відповідністю взятих бюджетних зобов?язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, не вжито заходів щодо припинення указаних порушень ? у зв?язку з чим, у прокуратури виникли підстави для вжиття в даному випадку заходів представницького характеру.

У відповідності до ст.ст. 1-2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі ? орган державного фінансового контролю); державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Державний фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів, відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, здійснює Держаудитслужба та утворені нею міжрегіональні територіальні органи.

Статтею 8 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” передбачено, що органи Держаудитслужби України, серед іншого, здійснюють державний фінансовий контроль за відповідністю взятих бюджетних зобов?язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням.

Отже, управління Держаудитслужби є органом, відповідальним за здійсненням державного фінансового контролю за відповідністю взятих бюджетних зобов?язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням.

Крім того, згідно п.п. 7, 10 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, органу державного фінансового контролю надається право пред?являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов?язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства та якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ? звертатися до суду в інтересах держави.

Із змісту наявних у матеріалах справи копій листування прокуратури з управлінням Держаудитслужби вбачається, що прокуратурою на підставі інформації управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 06.02.2020 № 15-14-25-17/335-2020 та згідно акту від 12.11.2019 № 15-14-11/38 за наслідками позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації за період з 01.01.2011 по 21.10.2019 встановлено, що останнім на підставі указаних вище договорів взяті зобов?язання про повернення коштів після добудови газопроводів при відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань.

Прокурором листом від 19.02.2020 № 31-2400 вих-20 запитано у управління Держаудитслужби відомості щодо вжитих Управлінням заходів до встановлених порушень бюджетного законодавства, в тому числі до визнання недійсними у судовому порядку відповідних умов договорів.

У випадку невжиття Управлінням таких заходів прокурор просив повідомити про вжитті управлінням Держаудитслужби, як органом контролю, заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, у тому числі щодо звернення до суду в інтересах держави, а у випадку невжиття і таких заходів ? навести відповідні причини та позицію управління Держаудитслужби.

Управління Держаудитслужби листом від 26.02.2020 № 15-14-25-17/528-2020 повідомило, що, на його думку, до компетенції органу державного фінансового контролю не віднесені повноваження щодо звернення до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними договорів, тому управління не може виступати позивачем у даній категорії справ.

При цьому в раніше направленому прокуратурі листі від 06.02.2020 № 15-14-25-17/335-2020 “Про ініціювання позовів” управління Держаудитслужби зазначило про обізнаність щодо порушення законодавства з 12.11.2019 та виклало позицію щодо звернення до суду для вирішення спірної ситуації, виявивши намір виступити у відповідному судовому процесі в якості третьої особи.

Прокурор листом від 30.04.2020 № 31-5293вих-20 повідомив управління Держаудитслужби про те, що позиція останнього не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання управлінням повноважень по захисту інтересів держави; прокурор також указав, що внаслідок бездіяльності управління Держаудитслужби він має намір пред?явити в інтересах держави в особі управління Держаудитслужби відповідний позов до суду.

Викладені вище встановлені судом обставини, зокрема:

1) що управління Держаудитслужби є органом, відповідальним за здійсненням державного фінансового контролю за відповідністю взятих бюджетних зобов?язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням;

2) що управління Держаудитслужби, згідно п.п. 7, 10 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, наділене повноваженнями щодо звернення до суду в інтересах держави у випадку незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

3) що управління Держаудитслужби, згідно листа останнього від 26.02.2020 № 15-14-25-17/528-2020, заперечує наявність у нього повноважень щодо звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом;

4) що управління Держаудитслужби з 2019 року було обізнаним про порушення вимог законодавства та не вчинило дій щодо його усунення,

? суд визнає, що в даному випадку наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором.

За такого відсутні підстави вважати, що позов у даній справі підписано особою, яка не має права підписувати її, а тому у задоволенні клопотання АТ “НАК “Нафтогаз України” від 04.09.2020 № 50/07-491 про залишення позову в даній справі без розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України ? належить відмовити.

Здійснивши дії, передбачені статтею 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд вважає можливим закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 182, 185, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання АТ “НАК “Нафтогаз України” від 04.09.2020 № 50/07-491 про залишення позову в даній справі без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження у справі.

3. Справу призначити до судового розгляду по суті в судовому засіданні, яке відбудеться 12.11.2020 о 14:00.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22, поверх 9, зал засідань № 1.

4. Копії даної ухвали направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, проте заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.М. Давченко