Рішення № 92095700, 08.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/10080/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (вул. Арсенія Тарковського, буд. 67, м. Кропивницький (Кіровоград), 25006) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Фінлекс-Інвест» (вул. Московська, буд. 46/2, оф.9, пов. 17, м. Київ, 01010) про зобов`язання вчинити певні дії,

Представники сторін:

від позивача: Врадій Антоніна Миколаївна (довіреність № 07/01-165 від 18.12.2019.);

від відповідача :Литвинов Володимир Володимирович (довіреність б/н від 14.09.2020.);

Волосна Яніна Олександрівна (довіреність б/н від 14.09.2020.)

В С Т А Н О В И В:

13.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Фінлекс-Інвест» передати на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» документи, перекладені на українську мову, підпис та повноваження перекладача завірено нотаріально, щодо всіх юридичних та/або фізичних осіб, у власності яких знаходяться наступні компанії: КОМПАНІЯ «МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД» (Китай), а саме копію свідоцтва про реєстрацію КОМПАНІЯ «МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД» (Китай), копію виписки з торгового реєстру юридичних осіб Китаю КОМПАНІЯ «МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД» (Китай), копію свідоцтва про розмір статутного фонду, копії сертифікатів акцій, якими визначено власників/акціонерів компаній КОМПАНІЯ «МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД» (Китай), копію паспорту ОСОБА_1 (Китайська народна республіка, місто Гонконг, вулиця Хенесі Роад, будинок 16) (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), в тому числі копію сторінки паспорту в якій зазначено дату видачі та орган, що його видав, громадянство, відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування в Україні, копію унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі ОСОБА_1 (Китайська народна республіка, місто Гонконг, вулиця Хенесі Роад, будинок 16); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Фінлекс-Інвест» на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач своєю бездіяльністю та ненаданням необхідних документів позивачу, порушує права та охоронювані інтереси останнього, що в свою чергу призведе до притягнення керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), до адміністративної відповідальності в порядку ст. 166-11 Кодексу про адміністративні правопорушення, за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або докуме6нтів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, та до блокування господарської діяльності товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.08.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а також визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 31.07.2020, а відповідачем - 03.08.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

12.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

13.08.2020 розгляд справи відкладено на 17.09.2020.

31.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки обов`язок відповідача вчинити такі дії на користь позивача не випливає ані з закону, ані з договірних відносин. Зазначав, що позовна заява не містить інформації про те, яке саме право та законний інтерес позивача порушено, не визнається або оспорюється відповідачем. Наведені у позовній заяві норми законів регулюють взаємовідносини між самим позивачем, державним реєстратором і суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та не покладають жодного обов`язку на відповідача, як акціонера позивача, щодо надання документів чи інформації будь-кому з них. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суперечать тим, які передбачені чинним законодавством України, та є неефективним. Висновок позивача про ймовірне притягнення у майбутньому його керівника або уповноваженої особи до адміністративної відповідальності в результаті бездіяльності відповідача є безпідставним. Позивачем не надано доказів, що оригінали необхідних йому документів знаходяться в розпорядженні саме відповідача.

10.09.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що дані про кінцевого бенефіціарного власника та його адреса була надана відповідачем, проте листи ОСОБА_1 не були доставлені, оскільки зазначена не повна адреса доставки. Враховуючи норми законодавства та дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем були надані державному реєстратору документи стосовно кінцевого бенефіціарного власника, тому позивач дійшов висновку про їх наявність у відповідача.

15.09.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь позивача, в яких посилався на обрання позивачем неефективного способу захисту та недоведеність факту знаходження оригіналів запитуваних документів саме у відповідача.

Ухвалою суду від 17.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2020 о 11:00.

У судове засідання 08.10.2020 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Фінлекс-Інвест» є одним з акціонерів позивача, якому належить 32,924705 % акцій товариства, що підтверджується інформаційною довідкою Національного депозитарію України від 07.02.2020 №6528.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 було передбачено ідентифікацію, верифікація та вивчення клієнтів, а саме суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта), та з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб`єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Позивач зазначає, що протягом 2015 року звертався до керівництва відповідача про розкриття інформації щодо кінцевих бенефіціарних власників.

22.12.2015 відповідач направив на адресу позивача лист №22/12, яким повідомив, що бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_1, громадянка Китайської народної республіки, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Пунктом 22 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що юридичні особи зобов`язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов`язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

ВАТ «Кіровоградгаз» неодноразово звертався до відповідача з листами про надання відповідних документів (листи від 16.09.2019 №13/3207, від 31.01.2020 №ВИХ 13/547, від 18.03.2020 №ВИХ 13/1235, від 15.04.2020 №ВИХ 13/1523), проте вказані листи залишені без відповіді.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач своєю бездіяльністю та ненаданням необхідних документів позивачу, порушує права та охоронювані інтереси останнього, що в свою чергу призведе до притягнення керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), до адміністративної відповідальності в порядку ст. 166-11 Кодексу про адміністративні правопорушення, за неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або докуме6нтів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, та до блокування господарської діяльності товариства

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінлекс-Інвест» є компанія «МЕЙТЕКС ІНВЕСТМЕНТ (ГРУП) ЛІМІТЕД» - ОСОБА_1, К02851025, Китайська народна республіка, АДРЕСА_1».

Вказана інформація також зазначена і в листі відповідача від 22.12.2015 №Вих. 22/12, надісланого на вимогу позивача, щодо запиту про розкриття інформації про бенефіціарних власників.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією; інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомостей, що містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Фінлекс-Інвест» та листа відповідача від 22.12.2015 №Вих. 22/12, суд дійшов висновку про відсутність у позивача будь-яких підстав вважати, що відповідачем було надано недостовірну інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), та вимагати надання додаткових доказів на підтвердження такої інформації.

Пунктом 19 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що для державної реєстрації створення юридичної особи подаються, зокрема, нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, - для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи-резидента.

Отже, згідно цієї норми закону, вказаний обов`язок може виникнути у позивача під час державної реєстрації створення іншої юридичної особи.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» було передбачено ідентифікацію, верифікація та вивчення клієнтів, а саме суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати верифікацію клієнта (представника клієнта), та з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) суб`єкт первинного фінансового моніторингу витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Пунктом 22 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що юридичні особи зобов`язані підтримувати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Якщо зміни у структурі власності та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи відсутні, юридичні особи зобов`язані повідомляти державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні державної реєстрації будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Вказані норми закону регулюють взаємовідносини між позивачем, державним реєстратором і суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та не покладають обов`язку на відповідача, як акціонера позивача, щодо надання документів чи інформації будь-кому з них.

Доводи позивача щодо ймовірного притягнення його керівника або уповноваженої особи до адміністративної відповідальності в результаті бездіяльності відповідача є безпідставними.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 09.10.2020.

Суддя В.О. Демидов