Ухвала суду № 92095689, 09.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

09.10.2020Справа № 910/15347/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК», 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2

про стягнення 5176509,97 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК», як боржника, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як поручителів, про солідарне стягнення за договором поставки від 02.05.2018 № 1401 основного боргу в розмірі 4307240,10 грн., 30 % річних у розмірі 824821,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44448,12 грн.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах суми стягнення 2176509,97 грн.; накласти арешт на транспортний засіб марки ГАЗ модель 3302-757, 2016 року випуску, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; накласти арешт на транспортний засіб марки Peugeot Boxer, 1996 року випуску, транспортний засіб марки ГАЗ 52, 1984 року випуску, транспортний засіб Mercedes-Benz, С 200, 2017 року випуску, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Подана заява обґрунтована тим, що на підставі укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» договору поставки від 02.05.2018 № 1401 позивач у період з 23.12.2019 по 21.09.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 4563621 грн., з якої відповідач-1 погасив лише 256380,90 грн. При цьому, між вказаними сторонами 28.09.2020 підписано акт звіряння взаємних розрахунків, за яким сума боргу відповідача-1 становить 4307240,10 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 02.05.2018 № 1401 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 20.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. за реєстровим номером № 281, а також 20.02.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. за реєстровим номером № 285.

За умовами вищезазначених договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як зазначив позивач, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчить про те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» не зареєстроване право власності чи будь-яке інше речове право на нерухоме майно.

Суд зауважує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Отже, позивач з урахуванням закріпленої статтями 6, 627 ЦК України свободи договору та вибору контрагентів на власний ризик уклав відповідний договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК», а тому сама лише відсутність у вказаного товариства нерухомого майна не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо посилань позивача на тривале невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» зобов`язань з погашення боргу за договором поставки, суд зазначає наступне.

Зі змісту пред`явлених позовних вимог слідує, що спірний період, в якому здійснювалася поставка товару позивачем становить з 23.12.2019 по 21.09.2020 року. Натомість, позивач у заяві про забезпечення позову послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» беззаперечно підписало акт звіряння взаємних розрахунків станом на 28.09.2020 року.

Відтак, позивачем не доведено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» дій, що можуть призвести до унеможливлення чи утруднення виконання судового рішення в даній справі в разі задоволення позову.

При цьому, наявність судових проваджень щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» заборгованості за іншими зобов`язаннями перед іншими суб`єктами господарювання не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Одночасно суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову направлено на забезпечення можливості виконання судового рішення в майбутньому, однак при викладені позивачем прохання вжити заходи забезпечення позову до відповідачів 2 та 3, позивачем не наведено жодних обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів до вказаних суб`єктів та взаємозв`язку з можливим ускладненням чи унеможливленням у майбутньому виконати судове рішення у випадку невжиття таких заходів саме до вказаних відповідачів.

По суті, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічна паливна компанія» про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 09.10.2020.

Суддя К.В. Полякова