Рішення № 92095681, 07.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/7660/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", Полтавська обл., м. Кременчук

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про визнання незаконним рішення -

За участю представників:

від позивача: Винник Р.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним рішення тендерного комітету Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод", оформленого протоколом № 172 від 05.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" прийняло участь у процедурі проведення відкритих публічних торгів на закупівлю товарів код ДК 021:2015-34630000-2 (Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху) (номер процедури закупівлі в електронній системі публічних закупівель: UA-2020-03-23-000759-а). Проте, на думку позивача, умови тендерної документації в частині обов`язку учасника надати кресленики на продукцію є дискримінаційними, а отже, тендерну пропозицію Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" було безпідставно відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві.

02.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків в позовній заяві на виконання ухвали суду від 09.06.2020, в якій позивачем викладено предмет спору у новій редакції, а саме заявлено вимоги про визнання незаконним рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, зобов`язання тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод» вчинити дії - прийняти рішення про скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, та провести процедуру закупівлі за оголошенням UA-2020-03-23-000759-a.

Ухвалою від 06.07.2020 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2020.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що твердження позивача про наявність у тендерній документації дискримінаційних вимог є необґрунтовані, учасниками закупівлі у передбаченому чинним законодавством порядку не оскаржувались. Отже, відхилення тендерної пропозиції з огляду на її невідповідність вимогам технічної специфікації, як додатку №5 до тендерної документації, є правомірним.

29.07.2020 судом було відкладено підготовче засідання на 09.09.2020.

09.09.2020 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2020 не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471530154.

З огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача, якого належним чином було повідомлено, не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 07.10.2020.

До того ж, судом прийнято до уваги, що представником відповідача було подано заяву про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Представником позивача у судовому засіданні 07.10.2020 було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.10.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод» в електронній системі публічних закупівель було опубліковано оголошення UA-2020-03-23-000759-a щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю код ДК 021:2015-34630000-2 (Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), очікувана вартість закупівлі 3 420 000 грн, кінцевий строк подання тендерних пропозицій 07.04.2020, дата та час розкриття тендерної пропозиції 07.04.2020, дата та час проведення електронного аукціону: 08.04.2020 13:04.

Вимоги до предмету закупівлі визначено у тендерний документації щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товарів: код ДК 021:2015-34630000-2 (Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху).

Згідно п.4.2 загальних положень тендерної документації та п.6 інструкції з підготовки тендерної пропозиції опис окремої частини (частин) предмета закупівлі (лота), щодо якої можуть бути подані пропозиції конкурсних торів й інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі визначені у додатку №5 до тендерної документації.

У додатку №5 до тендерної документації затверджено технічну специфікацію на закупівлю визначено, що якщо продукція виготовляється за кресленником згідно з ГОСТ 2.102-68 (за винятком креслеників, які входять до повного комплекту конструкторської документації на машину, механізм, обладнання), учасник надає копію кресленика на продукцію, завірену учасником торгів. Відповідність креслеників на продукцію залізничного призначення повинна бути підтверджена визначеним філією "НДКТІ" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" структурним підрозділом шляхом надання учаснику листа - погодження з додаванням до нього комплекту (екземпляра) погоджених креслеників, які на кожному листі марковані штампом з написом "Погоджено для виробництва у запчастину у 20__ р" за підписом керівника визначеного структурного підрозділу або особи, щодо його заміщує, та номером і датою погоджувального листа. Термін дії попередньо погоджених креслеників продовжується на 1 рік від визначеної дати маркування штампом по кресленику.

Як свідчать матеріали справи, для участі у процедурі закупівлі тендерну пропозицію було подано, в тому числі і Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (тендерна пропозиція №43-13/144 від 06.04.2020).

За наслідками розкриття тендерної пропозиції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" тендерним комітетом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод» було встановлено, що до продукції не додано копії кресленика на продукцію, завірену учасником торгів, які на кожному листі марковані штампом з написом "Погоджено для виробництва у запчастину у 20__ р" за підписом керівника визначеного структурного підрозділу або особи, щодо його заміщує, та номером і датою погоджувального листа, що не відповідає вимогам п.9 додатку №5 "Технічна документація" тендерної документації.

З огляду на наведене, тендерним комітетом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод" було прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" відповідно до п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про публічні закупівлі" як такої, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації та відміну тендеру відповідно до п.3 ч.2 ст.32 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказане рішення оформлено протоколом №172 від 05.05.2020 тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод».

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання результатів процедури закупівлі недійсними повинно бути доведено типорушення під час проведення відповідної закупівлі чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення публічних закупівель, порушення внаслідок цього прав та законних інтересів позивача, а також ефективність судового захисту у обраний заявником спосіб.

Наразі, на думку позивача, умови тендерної документації в частині обов`язку учасника надати кресленики на продукцію є дискримінаційними, а отже, тендерну пропозицію Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" було безпідставно відхилено. Зокрема, позивачем вказано, що відповідач був обізнаний з приводу відповідності продукції позивача вимогам технічної специфікації, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір №5/261-17Н від 12.12.2017 про надання послуг з інспекційного контролю продукції. Позивачем наголошено, що під час здійснення в межах вказаного правочину інспекторського контролю відповідачем отримувались копії відповідних креслеників, а отже, ненадання останній у складі тендерної пропозиції не вказує на невідповідність останньої вимогам тендерної документації.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що твердження позивача про наявність у тендерній документації дискримінаційних вимог є необґрунтовані, учасниками закупівлі у передбаченому чинним законодавством порядку не оскаржувались. Отже, відхилення тендерної пропозиції, з огляду на її невідповідність вимогам технічної специфікації, як додатку №5 до тендерної документації, є правомірним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов не підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Преамбулою до вказаного нормативно-правового акту передбачено, що метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Згідно ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі (ч.1 ст.20 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Сатттею 22 вказаного нормативно-правового акту визначено, що тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу. Тендерна документація повинна містити: 1) інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним; 3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов`язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля; 4) кількість товару та місце його поставки; 5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; 6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; 7) проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов; 8) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота); 9) перелік критеріїв та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги критеріїв. Опис методики оцінки за критерієм "ціна" повинен містити інформацію про врахування податку на додану вартість (ПДВ); 10) строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій; 11) інформацію про валюту, у якій повинна бути розрахована і зазначена ціна тендерної пропозиції; 12) інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції; 13) зазначення кінцевого строку подання тендерних пропозицій; 14) розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); 15) розмір, вид, строк та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати); 16) прізвище, ім`я та по батькові, посаду та адресу однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв`язок з учасниками; 17) у разі закупівлі робіт - вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю. Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити. Тендерна документація може містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст пропозиції, а саме - технічні помилки та описки. Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Зі змісту ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що розкриття тендерних пропозицій з інформацією та документами, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям, та інформацією і документами, що містять технічний опис предмета закупівлі, здійснюється автоматично електронною системою закупівель відразу після закінчення електронного аукціону. Перед початком електронного аукціону автоматично розкривається інформація про ціни/приведені ціни тендерних пропозицій. Під час розкриття тендерних пропозицій автоматично розкривається вся інформація, зазначена в пропозиціях учасників, та формується перелік учасників у порядку від найнижчої до найвищої запропонованої ними ціни/приведеної ціни. Не підлягає розкриттю інформація, що обґрунтовано визначена учасником конфіденційною. Конфіденційною не може бути визначена інформація про запропоновану ціну, інші критерії оцінки, технічні умови, технічні специфікації та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 і вимогам, установленим статтею 17 цього Закону. Протокол розкриття тендерних пропозицій формується та оприлюднюється електронною системою закупівель автоматично в день розкриття пропозицій за формою, установленою Уповноваженим органом.

За приписами ч.1 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо учасник: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником.

Згідно ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Замовник не встановлює кваліфікаційні критерії та не визначає перелік документів, що підтверджують подану учасниками інформацію про відповідність їх таким критеріям, у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передачі та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг з централізованого опалення, послуг поштового зв`язку, поштових марок і маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування. Документи, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, не подаються ними у складі тендерної пропозиції та не вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Відсутність документів, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, у складі тендерної пропозиції не може бути підставою для її відхилення замовником.

Частиною 2 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що замовник має право визнати торги такими, що не відбулися, у разі: якщо ціна найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі; якщо здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили; скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.

Судом вище було встановлено, що вимоги до предмету закупівлі визначено у тендерний документації щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товарів: код ДК 021:2015-34630000-2 (Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху).

Згідно п.4.2 загальних положень тендерної документації та п.6 інструкції з підготовки тендерної пропозиції опис окремої частини (частин) предмета закупівлі (лота), щодо якої можуть бути подані пропозиції конкурсних торів й інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі визначеної у додатку №5 до тендерної документації.

У додатку №5 до тендерної документації затверджено технічну специфікацію на закупівлю визначено, що якщо продукція виготовляється за кресленником згідно з ГОСТ 2.102-68 (за винятком креслеників, які входять до повного комплекту конструкторської документації на машину, механізм, обладнання), учасник надає копію кресленика на продукцію, завірену учасником торгів. Відповідність креслеників на продукцію залізничного призначення повинна бути підтверджена визначеним філією "НДКТІ" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" структурним підрозділом шляхом надання учаснику листа - погодження з додаванням до нього комплекту (екземпляра) погоджених креслеників, які на кожному листі марковані штампом з написом "Погоджено для виробництва у запчастину у 20__ р" за підписом керівника визначеного структурного підрозділу або особи, щодо його заміщує, та номером і датою погоджувального листа. Термін дії попередньо погоджених креслеників продовжується на 1 рік від визначеної дати маркування штампом по кресленику.

Наразі, суд вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування твердження позивача про те, що вказана вище вимога додатку №5 до тендерної документації є дискримінаційною.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що ст.18 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено порядок оскарження процедур закупівлі.

Частиною 9 ст.18 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем на стадії подання тендерної пропозиції свого права на оскарження, що визначено ст.18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Посилання позивача на те, що останнім не було оскаржено умови тендерної документації, оскільки учасник не вважав, що його тендерну документацію буде відхилено з цієї підстави, ніяким чином обґрунтованості позовних вимог не доводить, а навпаки вказує на те, що подаючи тендерну пропозицію Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" було обізнане про те, що остання не відповідає вимогам тендерної документації.

Одночасно, обґрунтування позивачем своїх вимог тими обставинами, що відповідач був обізнаний з приводу відповідності продукції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" вимогам технічної специфікації, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір №5/261-17Н від 12.12.2017 про надання послуг з інспекційного контролю продукції, а в межах вказаного правочину інспекторського контролю Акціонерним товариством "Укрхалізниця" отримувались копії відповідних креслеників, ніяким чином не спростовує тих обставин, що тендерна пропозиція Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" не відповідає вимогам тендерної документації.

В контексті наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що згідно ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Отже, з урахуванням наведених вище засад здійснення закупівель, наявність у учасника торгів попередніх господарських відносин із замовником та можлива обізнаність останнього щодо продукції певного суб`єкта господарювання, взагалі ніяким чином не нівелює умов тендерної документації, які є однаковими для всіх учасників процедури закупівлі.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача про безпідставне відхилення тендерної пропозиції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" та порушення під час проведення спірних торгів було порушено вимоги чинного законодавства, є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Проте, виходячи з правового характеру спірних правовідносин, задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" не призвело б до відновлення прав та інтересів позивача, як учасника процедури закупівлі, та не є гарантією укладання відповідного договору про закупівлю саме з заявником.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

За такихз обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, зобов`язати тендерний комітет Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», вчинити дії - прийняти рішення про скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, та провести процедуру закупівлі за оголошенням UA-2020-03-23-000759-a, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови задоволенні позову.

Згідно приписів ст.129 Господарского процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо відмови в задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету за подачу позовної заяви, в сумі 2102 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, зобов`язати тендерний комітет Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», вчинити дії - прийняти рішення про скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод», яке оформлене протоком №172 від 05.05.2020, та провести процедуру закупівлі за оголошенням UA-2020-03-23-000759-a.

2. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету за подачу позовної заяви, в сумі 2102 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2020.

Суддя В.В. Князьков