Рішення № 92095667, 28.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020Справа № 910/10791/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Фізичної особи-підприємця Сухобруса Олександра Леонідовича

про стягнення 12 421, 54 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сухобруса Олександра Леонідовича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 421, 54 грн., з яких: 6 600, 00 грн. - основного боргу, 236, 64 грн - інфляційні втрати, 184, 90 грн. - 3 % річних та 5 400, 00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № КБР-53/10/16 від 01.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

10.08.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

14.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що позивач відповідно до п. 6.2. договору не отримував повідомлення від відповідача щодо припинення дії договору, а тому останній є чинним на даний час та обов`язковим для виконання сторонами.

17.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Сухобруса Олександра Леонідовича надійшов відзив на позовну заяву (надісланий засобами поштового зв`язку - 13.08.2020) в якому відповідач, зокрема зазначає, що договір № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 припинив свою дію 30.09.2019, а також зазначає, що позивач не має права звертатися до суду з вказаним позовом, оскільки, на думку відповідача, винагороду (роялті) повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав. Крім того, відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання Фізичної особи-підприємця Сухобрус Олександра Леонідовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишено без розгляду.

28.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що у передбачений договором строк від відповідача не надходило повідомлення про припинення дії договору.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 між Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - УЛАСП) та Фізичною особою-підприємцем Сухобрусом Олександром Леонідовичем (далі - користувач) укладено договір КБР-53/10/16, умовами якого передбачено, що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону.

Згідно п. 1 договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до п. 3.3. договору, користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Згідно п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 6.1. договору).

Згідно п. 6.2. договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Відповідно до п. 6.9. договору, у випадку втрати УЛАСПом статусу організації колективного управління цей Договір втрачає свою юридичну силу, якщо сторони не погодять інше шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

У п. 1 додатку №1 від 01.10.2016 до договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 зазначено один заклад, у якому користувач здійснює використання творів, а саме кафе «Семь хлебов&Кофе», яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вереснева, буд. 24.

Додатком № 2 від 01.0.2016 до договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 сторони погодили наступний розмір щомісячного платежу за використання творів:

1.1. Розмір щомісячного платежу має складати 300, 00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

1.2. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 300, 00 грн.

1.3. Сторонами погоджено, що починаючи з 01.10.2016 користувач здійснюватиме платежі наступним чином: раз у квартал користувач перераховуватиме на поточний рахунок УЛАСП 900, 00 грн не пізніше останнього числа першого місяця кварталу за який здійснюється платіж.

1.4. У разі невиконання п. 1.3. додатку № 2 до договору, користувач зобов`язується сплатити штраф у розмірі 30 % від суми зазначеної у п. 1.3. додатку № 2 до договору.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем мали бути здійснені платежі за 48 місяців, натомість відповідач сплатив лише за 27 місяців та частково за 28-й місяць - 8 370, 00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 6 600, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати винагороди за договором № КБР-53/10/16 від 01.10.2016, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 600, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 236, 64 грн - інфляційні втрати за період з 26.09.2018 по 26.06.2020, 184, 90 грн. - 3 % річних за період з 26.09.2018 по 26.06.2020 та 5 400, 00 грн. - штрафу за період жовтень 2018 - березень 2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і пятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011.

Відповідно до додатку № 2 від 01.0.2016 до договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 сторони погодили наступний розмір щомісячного платежу за використання творів: розмір щомісячного платежу має складати 300, 00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 300, 00 грн.

Сторонами погоджено, що починаючи з 01.10.2016 користувач здійснюватиме платежі наступним чином: раз у квартал користувач перераховуватиме на поточний рахунок УЛАСП 900, 00 грн не пізніше останнього числа першого місяця кварталу за який здійснюється платіж.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну стосовно того, що договір № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 припинив свою дію 30.09.2019, оскільки відповідач 12.07.2019 направив на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виконання сторонами договірних зобов`язань нерозривно пов`язане зі строком дії договору.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями..

Відповідно до приписів ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Умовами п. 6.1. договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016 чітко передбачений строк дії договору до 30.09.2017, при цьому пунктом 6.2. визначено процедуру автоматичної пролонгації та особливості припинення дії договору.

Відповідно до пункту 6.2. договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Таким чином, відповідно до норм ст. 598, 651 ЦК України, ст. 180 ГК України, враховуючи положення договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016, суд зазначає, що договір був чинним на момент звернення позивача до суду та розгляду судом позовних вимог, оскільки жодна зі сторін не вчинила дії, передбачені п. 6.2, які направлені на припинення цього договору, в установленому договором порядку.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення однією стороною іншу сторону про припинення дії договору шляхом направлення протягом місяця до завершення строку дії договору у формі листа з додатком Акту припинення використання творів за підписом уповноважених представників Сторін, надісланим засобами поштового зв`язку (цінним листом), за наявністю чека відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів Сторони, на адресу якої направлено листа, а також за наявністю опису вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який повинен посвідчувати відправлення зазначеного вище повідомлення.

На думку суду тільки після виконання сторонами встановленої п. 6.2 процедури щодо його припинення, може бути зроблено висновок, що вказаний договір припинив свою дію 30.09.2019.

При цьому, суд зазначає, що предметом цього договору є право (невиключна ліцензія) використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання (п. 3.1, 3.2). За користування вказаним правом користувач перераховує УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у Додатках до Договору. У п. 3.3 встановлено відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), та який перераховується у встановлений п. 3.3 Договору строк. При цьому сторони у п. 3.3 домовилися, що розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання.

Таким чином відсутність у матеріалах справи передбачених п. 3.4 Договору звітів про використання творів або Актів про виплату роялті (п. 3.5 Договору) ніяким чином не скасовує обов`язку користувача здійснювати щомісячний платіж у встановленому розмірі та в строки, оскільки користувач оплачує отримане право користування незалежно від фактичної реалізації ним цього права. Відповідно до 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 12 від 17 жовтня 2012 року, якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об`єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об`єкта (якщо договір є чинним).

В той же час, суд не приймає твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивач не має повноважень надавати право на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.

Таким чином, до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти винагороду (роялті) продовжують уповноважені організації, а після проведення конкурсу - акредитовані організації.

Отже, станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 6 600, 00 грн. за період жовтень 2018 - вересень 2020 року.

Згідно п. 3.3. договору, відповідач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КБР-53/10/16 від 01.10.2016, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором за період жовтень 2018 - вересень 2020 року у розмірі 6600,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6600,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 236, 64 грн - інфляційні втрати за період з 26.09.2018 по 26.06.2020, 184, 90 грн. - 3 % річних за період з 26.09.2018 по 26.06.2020 та 5 400, 00 грн. - штрафу за період жовтень 2018 - березень 2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № КБР-53/10/16 від 01.10.2016, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 236, 64 грн - інфляційні втрати за період з 26.09.2018 по 26.06.2020, 184, 90 грн. - 3 % річних за період з 26.09.2018 по 26.06.2020.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 400, 00 грн. - штрафу за період жовтень 2018 - березень 2020, суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є обґрунтованим, зокрема розрахований з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідно до п. 3.6. договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5400,00 грн. за період жовтень 2018 - березень 2020 підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2020 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - клієнт) та Адвокатським обєднанням «ІНТЕЛКРАФТС» (далі - адвокатське об`єднання) укладено договір № 8.300-А про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, повязаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Сухобрус О.Л. про стягнення заборгованості за договором № КБР-53-10/16 від 01.10.2016 (п. 1.2. договору).

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі 6000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору, за результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесі складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість.

Позивачем також додано до матеріалів справи акт від 04.08.2020 затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2020 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору № 8.300-А про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 822 на суму 6 000,00 грн.

Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухобруса Олександра Леонідовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 37396233) 6 600 (шість тисяч шістсот) грн 00 грн. - заборгованості, 236 (двісті тридцять шість) грн 64 коп. - інфляційних втрат, 184 (сто вісімдесят чотири) грн 90 коп. - 3 % річних, 5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - штрафу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков