Рішення № 92095533, 08.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/6683/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

(Україна, 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602)

до Комунального підприємства "Київпастранс"

(Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604)

про стягнення 31 163,97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач) про стягнення 31 163,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було здійснено своєму страхувальнику виплату страхового відшкодування як потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у позивача виникло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

05.06.2020 (у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

13.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову частково, вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру завданих збитків, заподіяних в результаті пошкодження застрахованого транспортного засобу, а саме не надано звіту суб`єкта оціночної діяльності про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, його представника не було залучено до огляду пошкодженого автомобіля, відтак позивачем, на думку відповідача, було безпідставно здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 756,53 грн (15 648,53 грн (вартість правого ліхтаря) та 108,00 грн (вартість робіт по його заміні), у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в позові в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 15 756,53 грн.

29.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля було визначено на підставі рахунку ремонтної організації.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

29.10.2019 о 15 год. 30 хв. на вул. Кирилівська, 132 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трамвая, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 758/14456/19 (3/758/983/20) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору страхування № 520589506.19 від 12.04.2019.

04.11.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із повідомленням про випадок та заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту огляду транспортного засобу від 12.11.2019 заміні підлягають задній бампер; ліхтар задній правий; датчик задній правий системи паркування; світловідбивач правий.

Вартість ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до ремонтної калькуляції № КОК-00141 від 04.12.2019, складає 36 663,49 грн.

Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком ремонтної організації (ФОП Кононенко Ю.В.) № КО-0000228 від 04.12.2019 вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 31 163,97 грн.

На підставі складених позивачем Страхового акту № 2204218 від 13.11.2019, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 20 708,26 грн, та Страхового Акту № 2246994 від 09.12.2019, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає доплаті, складає 10 455,71 грн, розпоряджень №2204218 від 13.11.2019 та №2246994 від 09.12.2019 на виплату по страховій події, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 31 163,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень №5688 від 05.12.2019 на суму 20 708,26 грн та №109 від 03.01.2020 на суму 10 455,71 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 27.12.2019 було направлено відповідачу претензію вих. № 11658 від 27.12.2019 на суму 20 708,26 грн та 16.01.2020 доповнення до претензії вих. № 11692 від 13.01.2020 на суму 31 163,97 грн (з урахуванням доплати 03.01.2020 страхового відшкодування в розмірі 10 455,71 грн), у відповідь на які відповідач у листі № 06-1/395 від 26.03.2020 зазначив, що оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження вини водія відповідача у ДТП, а також звіту про оцінку майна на підтвердження розміру завданих збитків, вимоги за вказаними претензіями є безпідставними.

З огляду на те, що відповідач не перерахував позивачу вищевказану суму, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 31 163,97 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору страхування № 520589506.19 від 12.04.2019 та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхових актів № 2204218 від 13.11.2019, № 2246994 від 09.12.2019, розпоряджень № 2204218 від 13.11.2019, № 2246994 від 09.12.2019 на виплату по страховій події, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 31 163,97 грн, перерахувавши його на рахунок ФОП Кононенко Ю.В., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 5688 від 05.12.2019 на суму 20 708,26 грн та № 109 від 03.01.2020 на суму 10 455,71 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В свою чергу, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена в судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує щодо обставин настання страхового випадку, перебування трамвая, реєстраційний номер 5590, у його володінні, а також ту обставину, що вищевказана ДТП відбулась під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише в разі наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика у редакції станом на дату ДТП).

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що рік випуску автомобіля "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 - 2016, відтак в силу вказаних вище положень чинного законодавства України значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження розміру завданих збитків, заподіяних в результаті пошкодження застрахованого позивачем транспортного засобу.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачем було безпідставно здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 756,53 грн.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції № КОК-00141 від 04.12.2019 вбачається, що вартість ліхтаря заднього правого в зборі складає 15 648,53 грн, вартість робіт по його заміні - 108 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься рахунок ремонтної організації (ФОП Кононенко Ю.В.) № КО-0000228 від 04.12.2019, відповідно до якого вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 31 163,97 грн (з урахуванням 15 % знижки).

Доказів на підтвердження іншої вартості деталей, матеріалів, робіт для відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП вказаного транспортного засобу матеріали справи не містять.

Водночас, за висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі вказаного рахунку, є правомірною і вказаний рахунок разом з відповідними платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає майнова шкода в розмірі 31 163,97 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) майнову шкоду в розмірі 31 163 (тридцять одна тисяча сто шістдесят три) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.10.2020

Суддя О.В. Нечай