Рішення № 92095407, 05.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/24/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 Справа № 908/237/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

до відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69035 м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 00194122)

про стягнення 707 316 грн. 67 коп.

за участю

представник позивача: Кулешова Л.В., дов. № 13 від 01.01.2020

представник відповідача: Перекупка Т.М., дов. № 011.11-06 від 02.03.2020, Волошина Є.В., дов. № 011.11-01 від 28.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” 559 834 грн. 67 коп. боргу за послуги з розподілу електричної енергії, 69 131 грн. 74 коп. боргу за послуги з компенсації перетікань реактивної енергії, 68 847 грн. 74 коп. пені, 2 880 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 6 622 грн. 31 коп. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 позовні матеріали № 908/237/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/237/20, присвоєно справі номер провадження 27/24/20.

Справа № 908/237/20 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2020.

04.03.2020 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/237/20.

Ухвалою суду від 04.03.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 30.03.2020.

Ухвалою суду від 30.03.2020 судом відповідно до ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на 30 днів до 10.05.2020, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 27.04.2020.

Ухвалою від 27.04.2020, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, строк розгляду справи було продовжено, підготовче засідання у справі № 908/237/20 відкладено.

Ухвалою суду від 12.06.2020 у справі № 908/237/20 призначено підготовче засідання на 08.07.2020.

Ухвалою суду від 08.07.2020 в порядку ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено на 27.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020, на підставі ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/237/20 закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 14.09.2020.

Ухвалою суду від 14.09.2020, оголошувалася перерва в судовому засіданні до 05.10.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 05.10.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 05.10.2020 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 559 834 грн. 67 коп. боргу за послуги з розподілу електричної енергії, 69 131 грн. 74 коп. боргу за послуги з компенсації перетікань реактивної енергії, 68 847 грн. 74 коп. пені, 2 880 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 6 622 грн. 31 коп. 3% річних.

Представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (вх. № 4790/08-08/20 від 04.03.2020), просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем, що додані до матеріалів справи договори з додатками діяли саме в запропонованій редакції на момент підписання АТ «ЗАлК» заяви-приєднання; на хибність твердження позивача, що АТ «ЗАлК» порушило строки оплати виставлених рахунків у період з квітня 2019р. по серпень 2019р., а нарахування штрафних санкцій за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії передчасним. Відповідач вважає розрахунок подвійної облікової ставки Національного Банку України та розрахунок 3 відсотків річних за договором про надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач просив суд розстрочити та відстрочити виконання судового рішення.

Позивач заперечив проти розстрочення та відстрочення рішення суду, про що зазначив у відповіді на відзив.

В засіданні суду 01.10.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 01.10.2020, на підставі статті 217 ГПК України судом закінчено з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейдено до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З 01 січня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.

Тобто, з 01.01.2019 року позивач є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивачем, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяви-приєднання.

Пунктом 1.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 встановлено, що договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. При цьому договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється оператором системи розподілу на підставі додатка 3 до ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 2.1.4. ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених ПРРЕЕ випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

01.01.2019 ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» підписав заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Враховуючи те, що АТ «ЗАЛК» повернув на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» заяву-приєднання із зазначенням дати 01.01.2019 з якої Договір про надання пост розподілу електричної енергії вважається укладеним, а також не звертався до ПАТ «Запоріжжяобленерго» протягом указаного в заяві-приєднанні терміну із заперечені щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії, тому Договір розміщений на офіційному вебсайті ОСР: http//www.zoe.com.ua вважається укладеним з 01.01.2019.

Крім того, умови Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що розміщений на офіційному вебсайті ОСР: http//www.zoe.com.ua відповідають типовому договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

Позивач приєднавшись до умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є обізнаним щодо редакції його умов.

Отже, відповідно до чинного законодавства «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» вважається укладеним з 1 січня 2019 року, є публічним договором приєднання і є укладений між сторонами в редакції позивача, опублікованої на сайті http//www.zoe.com.ua.

Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312 фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору), та як наслідок його укладання є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Заява-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідає встановленій формі, містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта АТ «ЗАЛК» із зазначенням, про приєднання АТ «ЗАЛК» з 1 січня 2019р. до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному вебсайті ОСР: http//www.zoe.com.ua.

Документальним підтвердженням, що свідчить про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ПАТ «ЗАлК» та як наслідок, фактом його укладення є:

- заява-приєднання, яка на виконання вимог ПРРЕЕ сформована позивачем,

підписана керівником Відповідача, скріплена печаткою та повернута позивачу;

- Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію

АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», які є додатком до договору споживача

про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підписані особисто керівником та

скріплені печаткою АТ «ЗАлК» та надані Позивачу безпосередньо самим Відповідачем;

- Акти про обсяги перетікання реактивної енергії в мережу Споживача із мережі

Постачальника протягом розрахункового періоду АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», які є додатком до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підписані особисто керівником та скріплені печаткою АТ «ЗАЛК» та надані Позивачу безпосередньо самим Відповідачем;

- Акти про обсяги перетікання реактивної енергії в мережу Постачальника із мережі Споживача протягом розрахункового періоду АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», які є додатком до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підписані особисто керівником та скріплені печаткою АТ «ЗАЛК» та надані позивачу безпосередньо самим відповідачем.

Отже, матеріали справи ґрунтуються на договірних зобов`язаннях АТ «ЗалК», що виникли на підставі договору № 4 від 01.01.2019.

Згідно ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Відповідно до п. 2.1. Договору оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі - КСР), за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом Споживача, який є Додатком № 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах Оператора системи.

Згідно п. 2.3 договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків», який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.4. додатку до Договору № 4 «Порядок розрахунків» встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Відповідно до п. 1.7. додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» встановлено, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно пункту 1.9 додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки:

- № 4/4/рп від 30.04.2019 на суму 63 531 грн.59 коп.(плата за послуги з розподілу оператора системи за квітень 2019р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 06.05.2019.;

- № 4/5/рп від 31.05.2019 на суму 55 073 грн. 66 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за травень 2019р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 05.06.2019;

- № 4/6/рп від 30.06.2019 на суму 52 013 грн. 08 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за червень 2019р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 03.07.2019.;

- № 4/7/рп від 31.07.2019 на суму 55 031 грн. 65 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за липень 2019р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 05.08.2019;

- № 4/8/рп від 31.08.2019 на суму 42 653 грн. 63 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за серпень 2019р.,) що був направлений засобами поштового зв`язку 05.09.2019;

- № 4/9/рп від 30.09.2019 на суму 49 457 грн.24 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за вересень 2019р.), що був отриманий особисто представником відповідача 04.10.2019;

- № 4/10/рп від 31.10.2019 р. на суму 68 767 грн. 54 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за жовтень 2019р.), що був отриманий особисто представником відповідача 05.11.2019;

- № 4/11/рп від 30.11.2019 на суму 79 137 грн. 31 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за листопад 2019р.), що був отриманий особисто представником відповідача 03.12.2019;

- № 4/12/рп від 31.12.2019 на суму 94 168 грн. 97 коп. (плата за послуги з розподілу оператора системи за грудень 2019р.), що був отриманий особисто представником відповідача 03.01.2020.

У відповідача перед позивачем склалася заборгованість за послуги оператора Системи розподілу за період з квітня по грудень 2019 року в розмірі 559 834 грн. 67 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідно до пункту додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» Споживач зобов`язаний у термін, що перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлені умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Рахунки про сплату за послуги з розподілу оператора системи: № 4/4/рп від 30.04.2019 на суму 63 531 грн. 59 коп., № 4/5/рп від 31.05.2019 на суму 55 073 грн. 66 коп., № 4/6/рп 30.06.2019 на суму 52 013 грн. 08 коп., № 4/7/рп від 31.07.2019 на суму 55 031 грн. 65 коп., № 4/8/рп від 31.08.2019 на суму 42 653 грн. 63 коп. були направлені засобами поштового зв`язку 05.09.2019.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.9 додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» датою отримання рахунку у разі направлення рахунка рекомендованим листом вважається дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по У країн 7 днів);

Підтвердження направлення зазначених рахунків ґрунтуються на письмових доказах, а саме фіскальних чеках від 05.06.2019, 03.07.2019, 05.07.2019, 05.09.2019.

Отже, позивачем у встановлений договором спосіб рахунки № 4/4/рп в 30.04.2019, № 4/5/рп від 31.05.2019, № 4/6/рп від 30.06.2019, № 4/7/рп від 31.07.2019, № 4/8/рп від 31.08.2019 направлені відповідачу.

Однак, відповідачем не виконані належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплат наданої послуги з розподілу.

Відповідно до п. 12.8. Договору Додатки №№ 4, 5, 6, 14, 14.1, 14.2, 14.3, 15, до Договору є публічними, в т.ч. Додаток № 15 Договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що опублікований на сайті http//www.zoe.com.ua (далі Договір КПРЕЕ).

Підпунктом 2) пункту 2.2. Договору КПРЕЕ передбачено, що Споживач зобов`язується: здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з «Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (Додаток №15.1 до Договору КПРЕЕ).

Пунктом 4 Додатку №15.1 до Договору КПРЕЕ встановлено, що сума платежу визначається виходячи із обсягів фактично спожитої та генерованої Споживачем реактивної електричної енергії, відповідно до даних наданих Споживачем «Акта про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахунковий період», «Акта про обсяги генерації реактивної електричної енергії за розрахунковий період» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 15.1 до Договору КПРЕЕ Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки:

- № 4/1р від 31.01.2019 на суму 5 458 грн. 84 грн. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у січні 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 04.02.2019;

- № 4/2р від 28.02.2019 на суму 4 245 грн. 31 грн. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у лютому 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 05.03.2019;

- № 4/3р від 31.03.2019 на суму 10 575 грн. 32 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у березні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 04.04.2019;

- № 4/4р від 30.04.2019 на суму 6 633 грн. 32 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у квітні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 06.05.2019;

- № 4/5р від 31.05.2019 на суму 7 772 грн. 05 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у травні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 05.06.2019;

- № 4/6р від 30.06.2019 на суму 7 497 грн. 11 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у червні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 03.07.2019;

- № 4/7р від 31.07.2019 на суму 8 333 грн. 15 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у липні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 05.08.2019;

- № 4/8р від 31.08.2019 на суму 8 596 грн. 54 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у серпні 2019 р.), що був направлений засобами поштового зв`язку 05.09.2019;

- № 4/9р від 30.09.2019 на суму 4 306 грн. 74 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у вересні 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 04.10.2019;

- № 4/10р від 31.10.2019 на суму 3 043 грн. 28 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у жовтні 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 05.11.2019;

- № 4/11р від 30.11.2019 на суму 1 567 грн. 30 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у листопаді 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 03.12.2019;

- № 4/12р від 31.12.2019 на суму 1 102 грн. 78 коп. (плата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у грудні 2019 р.), що був отриманий особисто представником відповідача 03.01.2020.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надану послугу з компенсації перетікань реактивної електричної енергії з січня по листопад 2019 року складає 69 131 грн. 74 коп.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Закон України "Про ринок електричної енергії"визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі- ПРРЕЕ), здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договоруспоживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 6 вищевказаної Постанови зазначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства в сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Відповідно до п. 2.1.4. ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) на основі типового договору, що є додатком 3 ПРРЕЕ.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Пунктом 2.1.6. ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії приєднано споживача – ПАТ «ЗАлК» з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 4 від 01.04.2012.

Дана заява-приєднання підписана споживачем.

Таким чином, як вже зазначалося вище 01.01.2019, між Пат «Запоріжжяобленерго» (оператор системи) та АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п.1.1., п.1.2. цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до умов цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є Додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів окрім індивідуально-техзнічних (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас напруги, особливості обліку тощо).

Відповідно до п .2.1. Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових даних Оператора системи.

Згідно з п. 2.3 Договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії за умовами глави 5 цього Договору та інші послуги оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 1.7. додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» встановлено, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно до пункту 1.9 додатку №4 до Договору «Порядок розрахунків» Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Підпунктом 2) пункту 2.2. Договору КПРЕЕ передбачено, що Споживач зобов`язується: здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з «Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (Додаток № 15.1 до Договору КПРЕЕ).

Пунктом 4 Додатку №15.1 до Договору КПРЕЕ встановлено, що сума платежу визначається виходячи із обсягів фактично спожитої та генерованої Споживачем реактивної електричної енергії, відповідно до даних наданих Споживачем «Акта про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахунковий період», «Акта про обсяги генерації реактивної електричної енергії за розрахунковий період» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 15.1 до Договору КПРЕЕ Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у період з квітня по грудень 2019 року на підставі Договору отримано послуги з розподілу електроенергії на загальну суму 559 834 грн. 67 коп. та послуги з компенсації перетікань реактивної електроенергії на загальну суму 69 131 грн. 74 коп.

Відповідач порушив умови Договору, за послуги з розподілу електроенергії та за перетікання реактивної електроенергії в спірному періоді в установлений строк не розрахувався, чим порушені права позивача на своєчасне отримання плати за поставлену електроенергію, за захистом якого він і звернувся до суду.

Враховуючи, що відповідач у порушення вимог зазначених норм взяті на себе зобов`язання не виконав, за послуги з розподілу електроенергії та з компенсації перетікань реактивної електричної енергії в установлений строк не розрахувався, на час розгляду справи належних доказів виконання зобов`язань по сплаті спірних сум не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 559 834 грн. 67 коп. боргу за послуги з розподілу електричної енергії та 69 131 грн. 74 коп. боргу за послуги з компенсації перетікань реактивної енергії є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 8.5 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 "Порядок розрахунків" до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо Оператору системи, споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати рахунків за надання послуг з розподілу електричної енергії позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені за період з 18.05.2019 по 22.01.2020 в розмірі 56 359 грн. 26 коп.

Відповідно до пункту 5.3. Договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що є Додатком № 15 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2.2. глави 2 Договору КПРЕЕ, з порушенням термінів (строків) Споживач сплачує оператору системи пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати рахунків за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені за період з 12.02.2019 по 22.01.2020 в розмірі 12 488 грн. 48 коп.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, що є Додатком № 15 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії сторони передбачили нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої пені у розмірі 56 359 грн. 26 коп. за період з 18.05.2019 по 22.01.2020 та пені в розмірі 12 488 грн. 48 коп. за період з 12.02.2019 по 22.01.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, встановив, що позивачем виконаний розрахунок пені не вірно, судом задовольняється сума, яка отримана після перерахунку, а саме стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 68 258 грн. 27 коп.

Вимога щодо стягнення 589 грн. 47 коп. пені не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 880 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 6 622 грн. 31 коп. 3% річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов договору не суперечать нормам діючого законодавства України, розрахунок позивачем виконаний вірно, судом задовольняється сума 2 880 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 6 622 грн. 31 коп. 3 % річних.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Заперечення відповідача, щодо порушення позивачем нарахування пені та інфляційних нарахувань не приймаються судом, оскільки відповідно до пункту 6 Додатку № 15.1 до Договору КПРЕЕ Спожива1 зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійсните оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Датою отримання рахунка вважається дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа по місту - 3 дні, у разі направлення рахунка поштою.

При цьому Відповідачем не взято до уваги що, поштовий пробіг розраховується в календарних днях, а строк, встановлений для здійснення оплати, в робочих днях.

Дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення рахунка 4/3р від 31.03.2019р. є 04.04.2019р. , тобто, з урахуванням поштового пробігу по місту, дата отримання є 07.03.2019, відповідно п`ятий робочий день припадає 12.04.2019.

Дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення рахунка 4/5р від 31.05.2019р. є 05.06.2019р. , тобто, з урахуванням поштове пробігу по місту, дата отримання є 08.06.2019, відповідно п`ятий робочий день припадає 14.04.2019р.

Отже, з урахуванням того, що вказані рахунки є отриманими Відповідачі належним чином та підлягають оплаті в строки встановлені Договором КПРЕЕ, також відповідно до положень п. 5.3. Договору КПРЕЕ, що є Додатком № 15 до Договору, яким встановлено, у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2. глави 2 Договору КПРЕЕ, з порушенням термінів (строків) Споживач сплачує оператору системи пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, відповідно позивачем правомірно заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені та інфляційних нарахувань за порушення термінів оплати АТ «ЗалК» в т.ч. рахунків 4/3р від 31.03.2019 та 4/5р від 31.05.2019.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода па обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп (МН8ЯОР МОУЗІІЗУЛИ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс 'Горіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Згідно статті 73 ПІК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Пре;гметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 78 ПІК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково.

Представник відповідача також звернувся до суду з клопотанням № 011-0810 від 08.07.2020 (вх. № 12871/08-08/20 від 08.07.2020) про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з моменту ухвалення рішення та з клопотанням № 011-0809 від 08.07.2020 (вх. № 12869/08-08/20 від 08.07.2020) про розстрочення виконання рішення суду на три місяці з моменту ухвалення рішення у справі № 908/237/20, мотивуючи свої заяви тяжким матеріальним становищем та налагодження підприємницької діяльності в умовах карантину.

Розглянувши заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/237/20, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даних заяв, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Недостатність чи відсутність коштів або необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна розстрочити.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

В даному випадку, відповідач не надав жодного належного та/або допустимого доказу на підтвердження викладених обставин та не виконав вимоги частини 4 ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При вирішенні питання про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення стоком на 12 місяців.

Позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання відстрочення, розстрочення відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Законом України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наведені заявником доводи, суд не може сприймати у якості достатньої підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки, вони не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку належного виконання зобов`язань за судовим рішенням.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж: надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим».

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя до Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69035 м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 00194122) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 559 834 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 67 коп. боргу за послуги з розподілу електричної енергії, 69 131 (шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять одна) грн. 74 коп. боргу за послуги з компенсації перетікань реактивної енергії, 68 258 (шістдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 27 коп. пені, 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 6 622 (шість тисяч шістсот двадцять дві) грн. 31 коп. 3% річних, 10 600 (десять тисяч шістсот) грн. 91 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 09.10.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.