Рішення № 9209473, 24.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 березня 2010 р. Справа 2/34-10

за позовом:Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 409543,52 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Чернілевська Р.В. - за довіреністю;

відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 409543,52 грн. заборгованості, в тому рахунку 366648,26 грн. - боргу по кредиту, 28939,46 грн. - відсотків за користування кредитом, 4065,10 грн. - штрафу, 9890,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, за невиконання умов кредитного договору № 10ККА/2008/15-980 від 17.03.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.02.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 24.03.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 24.03.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 03.02.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи № 2/34-10, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 201906 від 09.02.2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" в особі відділення № 15 м. Немирів філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке регіональне управління (банк), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитування комерційного автотранспорту № 10ККА/2008/15-980, згідно п. 1.1 якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченності, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 396000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відсотки за коритсування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 18 відсотків річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості (п.1.1.3.1 договору).

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором банк видав відповідачу кредит на загальну суму 396 000,00 грн., що вбачається із меморіального ордеру № 1 від 17.03.2008 року. Також відповідачу було нараховано 211302,83 грн. - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29094800007022 у ВАТ КБ "Надра", МФО 302355, згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід"ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.3.3 кредитного договору позичальник зобов"язаний сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п. 2.2.1, 2.2.2 цього договору.

В порушення умов зазначеного договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не повертає банку кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, при цьому, лише частково сплатив 29351,74 грн. - боргу по кредиту та 82196,25 грн. - відсотки за користування кредитом.

Пунктом 4.2.5 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов"язань щодо повернення кредиту/кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не у повному обсязі сплатив черговий платіж.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує строки повернення кредитних коштів, вчасно не сплачує кредитні платежі, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду складає 366648,26 грн. - боргу по кредиту та 28939,46 грн. - відсотки за користування кредитом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №10ККА/2008/15-980 від 17.03.2008 року є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіального ордеру № 1 від 17.03.2008 року, згідно якого банк видав відповідачу кредит на загальну суму 396000,00 грн.

Згідно п. 4.2.5 кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов"язань щодо повернення кредиту/кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не у повному обсязі сплатив черговий платіж.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом виконував не належним чином. У зв"язку з цим за ним утворилась заборгованість в сумі 366648,26 грн. - боргу по кредиту та 28939,46 грн. - відсотки за користування кредитом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в сумі 366648,26 грн. - боргу по кредиту та 28939,46 грн. - відсотки за користування кредитом, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 4065,10 грн. - штрафу, 9890,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.п. 5.1., 5.2 кредитного договору у разі порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов"язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов"язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку, і визначених на дату прострочення (п. 5.3 договору).

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4065,10 грн. - штрафу, 9890,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства, є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.02.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Поряд з цим, як встановлено судом після оголошення судового засідання закритим, до суду надійшло клопотання відповідача № б/н від 23.03.2010 року (вх. № 3318 від 24.03.2010 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку із хворобою.

Зважаючи на те, що судовий розгляд справи №2/34-10 закінчено о 09 год. 30 хв. згідно протоколу судового засідання від 24.03.2010 року, а відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи об 11 год. 30 хв. згідно відмітки канцелярії господарського суду Вінницької області, тобто після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та оголошення судового засідання закритим по справі № 2/34-10, зазначене клопотання відповідача судом до уваги не береться.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 25962332, суб.кор. рах. № 39017760100001 у ВАТ КБ "Надра", МФО-320003) 366648,26 грн. - боргу по кредиту, 28939,46 грн. - відсотків за користування кредитом, 4065,10 грн. - штрафу, 9890,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, 4095,43 грн. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ВАТ комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001

3 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1