Ухвала суду № 92089754, 04.09.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/12375/15-к

н/п 1-кп/766/1346/20

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

04.09.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально у складі суддів:

головуючого судді: Валігурської Л.В.

суддів: Смирнова Г.С.

Зубова О.С.

за участю секретаря: Зими А.Б.

прокурорів: Гришко І.Ф.

Марченкової С.О.

обвинувачених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників: Іванова С.С.

Голубцова А.Г.

Гагуліної О.М.

потерпілої: ОСОБА_4

від час розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12014230040005491 від 15.02.2015 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и л а:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 03.07.2020 р. (колегії суддів у складі головуючого судді Валігурської Л.В., суддів Зубова О.С., Смирнова Г.С.) перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відносно яких ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2020 р. продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» строком до 06.09.2020 р.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, а тому на обговорення учасників судового засідання судом поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки даний строк спливає 12.07.2020 р., проте до цієї дати розгляд справи з об`єктивних причин завершити не можливо.

Так, Прокурор під час судового розгляду при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання обвинувачених під вартою зазначила, що ризики які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, а обставини, що стали підставою для тримання обвинувачених в умовах СІЗО залишаються актуальними протягом всього розгляду провадження.

Захисник Іванов С.С., підтриманий обвинуваченим ОСОБА_1 , вважав відсутніми підстави для продовження раніше обраного запобіжного заходу. Крім того прокурором безпідставно визначено «узагальнені» підстави для продовження строку дії запобіжного заходу, а також не надано жодних доказів на обґрунтування своєї позиції. ,

Захисник Голубцов А.Г., з яким погодився і обвинувачений ОСОБА_2 , просив не продовжувати строк дії раніше обраного запобіжного заходу, оскільки подальше тримання під вартою прокурором обґрунтовано не було.

Захисник Гагуліна О.М. просила звернути увагу на ту обставину, що Прокурор не навела індивідуальні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених, а також не надала жодних доказів на обґрунтування своєї позиції. Вважала за можливе застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання обвинувачених під вартою, виходячи з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються серед іншого і у вчиненні особливо тяжких злочинів, за санкцією яких можливе призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років. Інкриміновані обвинуваченим злочини, пов`язані не лише із заволодінням чужим майном, поєднаним з нападом, а й із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим та застосуванням зброї.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішення питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинувачених, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинувачених у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв`язків обвинувачених, зокрема постійного або зареєстрованого місця проживання в м. Херсоні, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який могло б забезпечити контроль за поведінкою обвинувачених з боку органів поліції; наявність постійного місця роботи, що є запорукою існування офіційних джерел доходів та запобіжником пошуку способів отримання законних доходів; ризик продовження чи повторення протиправної діяльності; судом також враховуються відомості, що характеризують особи обвинувачених; вік та стан здоров`я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинувачених під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що їх здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. Крім того врахуванню підлягає і та обставина, що судовий розгляд не завершено по об`єктивних причинах.

Обставини, на які посилаються як обвинувачені, так і захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Також, з огляду на озвучені заперечення сторони захисту, слід зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Отже, можна зробити висновок, що під час судового розгляду судом вирішується питання щодо доцільності подальшого застосування «тримання під вартою», тобто суд має перевірити чи змінились раніше враховані ризики та підстави, що стали передумовою застосування відповідного запобіжного заходу, що в свою чергу не покладає на Прокурора відповідного обов`язку надання тих чи інших доказів, що в свою чергу не позбавляє права сторону захисту надати відповідні докази, які б свідчили про зміну раніше встановлених судом ризиків.

Колегія судді приходить до висновку, що запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ними процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинувачених запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на 60 діб (до 03 листопада 2020 р.)

Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 176-178, 183, 194, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карпилівка, Ківерцівського району, Волинської області), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, на 60 днів до «03» листопада 2020 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олександрія, Рівненського району, Рівненської області), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, на 60 днів до «03» листопада 2020 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Перевальськ, Луганської області), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, на 60 днів до «03» листопада 2020 р. включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Головуючий: Л.В. Валігурська

Судді: Г.С. Смирнов

О.С. Зубов