Рішення № 92088736, 06.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

06.10.2020 Справа № 756/1178/20

Справа пр. №2/756/3159/20

ун. №756/1178/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Пархоменко О.І.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача акціонерного товариства "Завод "Маяк" (далі - АТ "Завод "Маяк") про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 29 березня 1989 року вона працювала на різних посадах в АТ "Завод "Маяк".

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як зазначила позивач, при звільненні роботодавець не виплатив їй заробітну плату у повному обсязі. Заборгованість відповідача становить 21421,64 грн.

Покликаючись на норми Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ "Завод "Маяк" компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати у сумі 1994,14 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 95965,00 грн та 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердив факт невиплати позивачеві заробітної плати у сумі 21421,64 грн. Проте АТ "Завод "Маяк" зазначило, що з 01 березня 2019 року на підприємстві встановлено режим неповного робочого тижня, а тому позивачем неправильно розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. На думку відповідача, належний до сплати ОСОБА_1 середній заробіток становить 66983,57 грн. З цих підстав АТ "Завод "Маяк" не заперечувало проти стягнення з нього на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 66983,57 грн, а у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 просило суд відмовити.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов в частині стягнення з його довірителя на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59690,23 грн; у задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити.

Заслухавши вступне слово позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом з`ясовано, що 29 березня 1989 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду інженера в бюро охорони навколишнього середовища АТ "Завод "Маяк". 11 січня 2013 року позивач була переведена на посаду інженера з охорони навколишнього середовища відділу головного метролога АТ "Завод "Маяк" (а. с. 59-67).

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Усупереч наведеним законодавчим положенням АТ "Завод "Маяк" при звільненні ОСОБА_1 не у повному обсязі виплатило їй заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати становить 21421,64 грн, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року у справі №756/15211/18 (а. с. 71-84).

Ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність фактів ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні факти і правовідносини. Факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, розмір заборгованості АТ "Завод "Маяк" з виплати ОСОБА_1 заробітної плати встановлений судом і доведенню у рамках справи №756/1178/20 не підлягає.

Ст. 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено сплату працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Підстави та порядок виплати працівникам такої компенсації визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Так, ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період роботи, починаючи починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у Законі України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, належна до сплати ОСОБА_1 , складає 2033,83 грн. Відповідач не надав доказів на спростування розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати.

Ураховуючи викладене, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд стягує з АТ "Завод "Маяк" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1994,14 грн, оскільки саме така сума компенсації була заявлена до стягнення позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

На час пред`явлення ОСОБА_1 позову відповідачем не сплачено їй заробітну плату у сумі 21421,64 грн.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримку розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Розраховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , суд ураховує те, що наказом голови правління - генерального директора АТ "Завод "Маяк" від 28 грудня 2018 року №422к на підприємстві було встановлено режим неповного робочого тижня з робочими днями: понеділок, вівторок, середа та четвер (а. с. 121).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 59690,23 грн ((140 робочих днів з 10 серпня 2018 року до 28 лютого 2019 року х 191,93 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 (6525,71 грн - заробітна плата за червень-липень 2018 року / 34 фактично відпрацьовані дні = 191,93 грн)) + (171 робочий день з 01 березня 2019 року до 31 грудня 2019 року х 191,93 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 (6525,71 грн - заробітна плата за червень-липень 2018 року / 34 фактично відпрацьовані дні = 191,93 грн)) = 59690,23 грн).

За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Нормами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Усупереч наведеним законодавчим приписам відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували відсутність вини АТ "Завод "Маяк" у невиплаті належних ОСОБА_1 сум при звільненні.

При цьому суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої служби арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі №6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач визнав позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59690,23 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з АТ "Завод "Маяк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59690,23 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси (постанови Верховного Суду від 22 лютого 2020 року у справі №753/12569/18, від 27 квітня 2020 у справі №428/2052/17).

Несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачеві ОСОБА_1 були завдані моральні страждання, був порушений звичний уклад її життя, вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з протиправними діями відповідача АТ "Завод "Маяк", тяжкість вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1000,00 грн та стягнути цю суму з відповідача АТ "Завод "Маяк" на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 840,80 грн в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 14307423) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 1994 (тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59690 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 23 (двадцять три) копійки, компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 14307423) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2020 року