Рішення № 92087083, 01.10.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4563/20

Провадження по справі № 2-а/635/96/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Лук`яненко С.А..,

за участі представника позивача – Павленка В.О.,

представника відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області – Грищенко В.Л.,

секретар судового засідання – Панас О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Киреєва Ігоря Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Михайліченко М.Л., в інтересах якого діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до інспектора СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Киреєва Ігоря Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №425756 від 09.06.2020 року інспектора СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Киреєва Ігоря Вікторовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 425,0 грн. та стягнути судові витрати з Головного управління Національної поліції в Сумській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.06.2020 року інспектором СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Киреєвим І.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №425756 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,0 грн. Відповідно до постанови ОСОБА_1 09.06.2020 року близько 16 год.20 хв. керував транспортним засобом VOLKSWAGEN д/н НОМЕР_1 , на перехресті просп..І Путивльського та вул..Глухівської в м. Путивль змінив напрям, не надає перевагу в русі автомобілю, який рухався з правого боку від нього, чим порушив п.16.14 Правил дорожнього руху України. Позивач вважає, що вказана постанова складена інспектором поліції без достатніх правових підстав, є незаконною, необґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в постанові не зазначений жодної інформації про технічний засіб, яким здійснювалося фіксування правопорушення. На адвокатський запит Путивльським ВП ГУНП в Сумській області надано відповідь, що при фіксації вчиненого правопорушення використовувався відео реєстратор Xiaomi YI Smart Car Dash Camera, встановлена на службовому автомобілі, а також надана копія відеозапису. В той час з наданого відеозапису взагалі не вбачається можливості встановити той факт, що саме позивачем було вчинене правопорушення, оскільки на відеозапису не зафіксовано марки автомобіля та державних номерів, а також чітко вбачається, що працівники поліції втратили можливість безперервного спостереження за транспортним засобом з моменту вчинення правопорушення і до моменту остаточної зупинки, що ставить під сумнів вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, наявна розбіжність між фактичним часом фіксації правопорушення та часом, зазначеним у постанові про адміністративне правопорушення серії БАА №425756. З урахуванням презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутності належних доказів вчинення правопорушення, позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю, постанову серії БАА №425576 залишити без змін. На обґрунтування своєї позиції він зазначив, що 09.06.2020 року згідно з розстановкою сил та засобів Путивльського ВП Глухівського ВП ГУНП в Сумській області він ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху у м. Путивль разом із поліцейським сержантом ОСОБА_4 . Під час несення служби здійснювався контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками і близько 16-20 години в м. Путивль на перехресті вулиці Глухівська та проспекту І.Путивльського нарядом було виявлено автомобіль Фольксваген номерний знак НОМЕР_1 , водій якого, керуючи транспортним засобом, де головна дорога змінює напрям руху не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався з правого боку від нього, чим порушив п.16.14 Правил дорожнього руху України. Правопорушення було зафіксоване на відеореєстратор Xiaomi YI Smart Car Dash Camera, встановлений на службовому автомобілі. Після зупинки автомобіля позивачу були роз`яснені його права, суть правопорушення, перевірені документи і повідомлено, що справу буде розглянуто на місці правопорушення. Розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, ним було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАА №425576 про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу в розмірі 425,0 грн. При винесенні постанови ним були враховані пояснення позивача, оголошено постанову і вручено її копію позивачу, від отримання копії постанови останній відмовився, тому копія постанови була направлена йому поштою. Відповідач ОСОБА_3 вважає, що постанова винесена правомірно, а доводи позивача, що зазначені у позовній заяві, викладені з метою умисного нехтування та ігнорування дій та законних вимог працівників поліції України, а також з метою уникнути від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідачем ГУ НП в Сумській області надіслало відзив на позов, в якому зазначило, що на водія як учасника дорожнього руху покладається обов`язок щодо неухильного виконання вимог Правил дорожнього руху України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність, згідно із законодавством (п.1.9). Враховуючи, що позивачем було порушено п.16.14 Правил дорожнього руху України, він правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності уповноваженою особою, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Стосовно стягнення з них судових витрат зазначають, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При цьому адвокатський гонорар зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Водночас відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Оскільки вказана категорія справ відноситься до справ незначної складності, предмет спору не потребує вивчення великого розміру фактичних даних, обсяг і складність складання процесуальних документів не є значним, не потребує глибокого аналізу і значних часових затрат, вважає суму витрат за надання послуги пошуку судової практики в розмірі 600,00 грн. та за послугу підготовки матеріалів та написання позовної заяви в розмірі 1800,00 грн. необґрунтованою та завищеною. Крім того, в розрахунок витрат на правову допомогу включена сума в розмірі 600,00 грн. за оформлення та вихід представника для відправлення до суду позовної заяви засобами поштового зв`язку, проте ст..19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» дана послуга взагалі не відноситься до переліку послуг адвокатської діяльності. Необґрунтованим також є включення в розрахунок витрат на правову допомогу суми в розмірі 1000,00 грн. за підготовку адвокатського запиту, оскільки така послуга не потребує додаткових зусиль та витрат на підготовку. Отже, заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 4600,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає вимогам розумності і співмірності. За таких обставин просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2020 року заяву про самовідвід судді Харківського районного суду Харківської області Березовської Ірини Валеріївни задоволено, позовну заяву передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статті 31 КАС України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. В установлені законом строки заявник усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 серпня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача Павленко В.О., який діє на підставі ордера про надання правової допомоги, позовні вимоги підтримав, вказавши підстави, зазначені у позові.

Представник відповідача ГУНП в Сумській області Грищенко В.Л. в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позов.

Відповідач інспектор СРПП №2 Путивльського ВП ГУНП в Сумській області старший лейтенант поліції Киреєв І.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача ГУНП в Сумській області, дослідивши матеріали справи суд вважає наступне.

Судом встановлено, що 09.06.2020 року інспектором СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Киреєвим Ігорем Вікторовичем була винесена постанова серії БАА №425756 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до постанови 09.06.2020 року о 16 год.20 хв. в м. Путивль на перехресті просп.. І. Путивлівського і вул.Глухівської водій керував автомобілем, де головна дорога на перехресті змінює напрямок, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався з правого боку від нього, чим порушив п.16.14 Правил дорожнього руху України.

Позивач ОСОБА_1 вважає факт правопорушення не доведеним, а постанову серії БАА №425756 від 09.06.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною.

Відповідачі вважають, що постанова серії БАА №425756 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП винесеною уповноваженою особою і на законних підставах.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Правилами дорожнього руху України, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395).

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами у розумінні статті 251 КУпАП та статті 70 КАС України.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Частина 3 статті 283 КУпАП передбачає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Разом з тим, судом встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 09.06.2020 р. серії БАА № 425756 та не підтверджується жодними іншими доказами.

В судовому засіданні був досліджений відеозапис на DVD-R диску з відеореєстратора, встановленого на службовому автомобілі відповідача, з якого неможливо ідентифікувати автомобіль, який здійснив правопорушення, на відеозапису не зафіксовано марки автомобіля та державних номерів, а також чітко вбачається, що працівники поліції втратили можливість безперервного спостереження за транспортним засобом з моменту вчинення правопорушення і до моменту остаточної зупинки. За таких обставин неможливо встановити чи є це зображенням автомобіля позивача, тобто, наданим до суду відеозаписом не зафіксовано факту правопорушення вчиненого саме позивачем.

Крім того, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вказаний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17, від 08 квітня 2020 року у справі №337/346/17

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 2 статті 122 КУпАП, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність прийняття інспектором СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Киреєвим Ігорем Вікторовичем постанови серії БАА №425756 від 09 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень.

У відповідності до ст..139 КАС України з відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно правової позиції, викладеній в постанові ВС від 07.05.2020 у справі 320/3271/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги №142 НП від 24.06.2020 року; завдання №1 до договору №142 НП від 24.06.2020 року; акт виконаних робіт від 27.07.2020 року; копію квитанції про сплату ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу на рахунок АО «АМУ» у розмірі 4600,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 24.06.2020 р. винагорода та послуги, які надаються Виконавцем, встановлюється відповідно до Завдання та Актів виконаних робіт до нього.

Відповідно до п. 4.2 за згодою Сторін Клієнт сплачує Виконавцеві 100% винагороди відповідно до п.4.1 під час підписання договору.

З акту виконаних робіт від 27.06.2020 року, вбачається, що адвокатом всього витрачено часу 6 год., загальна вартість наданих послуг складає 4600,00 грн., зокрема:

- усна консультація Клієнта щодо порядку оскарження Постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №425756 від 09.06.2020 року, тривалістю 1 година – 600,00 грн.;

- написання адвокатського запиту №1017022 від 24.06.2020 року до Путивльського ВП ГУНП в Сумській області щодо встановлення значущих для розгляду справи обставин, отримання документів та відеоматеріалів, 1 одиниця – 1000,00 грн.;

- пошук судової практики щодо звернення громадян до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, тривалістю 1 год. -600,00 грн.,

-підготовка матеріалів та написання позовної заяви про скасування постанови серії БАА №425756 від 09.06.2020 року, 3 год.-1800,00 грн.,

- оформлення та вихід представника для відправлення до суду позовної заяви, 1 год.-600,00 грн.

Згідно п.п.4,6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з відповідачем, що витрати позивача на правову допомогу є завищеними, оскільки справи даної категорії відносяться до справ незначної складності, практика по даній категорії справ є усталеною, обсяг витребуваних доказів є невеликим, складання запиту і позовної заяви не потребує значних часових витрат і глибокого правового аналізу. А послуга з оформлення та виходу представника для відправлення до суду позовної заяви взагалі не відноситься до переліку послуг адвокатської діяльності.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи доведеність та співмірність по відношенню до складності справи, наданих послуг, часом, витраченим на надання послуг і пропорційність до обсягу наданих послуг, підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,9,72-78, 132,134,139, КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Киреєва Ігоря Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову інспектора СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції Киреєва Ігоря Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №425756 від 09 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 800 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач - інспектор СРПП №2 Путивльського ВП Головного управління Національної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Киреєв Ігор Вікторович, місце роботи - Сумська область, м.Путівль, пр. І.Путивсьського, 42

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області, місцезнаходження: с.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.23, код ЄДРПОУ 40108777.

Повне рішення складено 05.10.2020 року.

Суддя С.А.Лук`яненко