Вирок № 92085281, 06.10.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/299/20

№ 1-кп/415/673/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.20 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Литвиненко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження № 12019130000000213 від 02.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною загальною вищою освітою, одруженого, маючого малолітню дитину

2016 року народження, працюючого на посаді оператора заправника ТОВ «ФОРТЕКС-ГАЗ», не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження

прокурора Ткачук А.В.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника потерпілих Безродньої В.Є.

експерта ОСОБА_16

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

02.08.2019 року приблизно о 16 годині 10 хвилин, у світлий час доби при хмарній погоді, без атмосферних опадів, в умовах достатньої видимості у напрямку руху, обвинувачений ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним транспортним засобом марки ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , тим самим порушуючи вимоги розділу 31 Правил дорожнього руху України, на дільниці автодороги із двостороннім рухом, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку та відсутність суцільної лінії дорожньої розмітки по вулиці Карла Маркса міста Лисичанськ Луганської області, по крайній правій смузі для руху транспортних засобів у напрямку від вулиці Михайла Глінки до вулиці Соборної.

Поряд з цим, в цей час, зліва направо по ходу руху вказаного транспортного засобу в районі Т-образного перехрестя вулиць Карла Маркса та Григорія Сковороди, від крайнього лівого кута вказаного перехрестя переходила проїжджу частину вулиці Карла Маркса міста Лисичанськ Луганської області пішохід ОСОБА_4 .

Водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до Т-образного перехрестя вулиць Карла Маркса - Григорія Сковороди м. Лисичанськ, на якому були відсутні дорожні знаки та розмітка для пішоходів, проявивши безпечність, неуважність, оскільки в достатній мірі не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагувати на її зміну, ігноруючи дорожню ситуацію, що розвивалась, маючи об`єктивну можливість на прямій ділянці вулиці Карла Маркса завчасно виявити пішохода ОСОБА_4 , яка в цей час зліва направо по ходу руху вказаного транспортного засобу переходила проїжджу частину вулиці Карла Маркса, вчасно не прийняв заходи до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, порушуючи таким чином вимоги п. 2.3 підпункт «б», пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на відстані приблизно 6,6 метри від лівого узбіччя проїзної частини вулиці Карла Маркса, правою передньою частиною свого транспортного засобу ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 198/1 від 08.10.2019 року встановлено наступне: експертизою тіла гр. ОСОБА_4 виявлено: забиті рани обличчя, синці, садна тулубу, кінцівок, розчавлення м`яких тканин правого стегна. При внутрішньому дослідженні: множені відкриті переломи кісток обличчя, закритий перелом правого стегна, ребер справа та грудного відділу хребта в ділянці третього грудного хребця, великовогнещеві крововиливи у коренів легенів.

Вказані ушкодження утворилися від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, тобто внаслідок ДТП.

Всі тілесні ушкодження з ознаками прижиттєвого їх спричинення і за ступенем тяжкості, в сукупності, відносяться, за ознакою розвитку небезпечного стану для життя (травматичного шоку), до тяжких тілесних ушкоджень.

Експертизою тіла потерпілої виявленні: забійні рани обличчя у косо-вертикальному напрямку з ушкодженням кісток обличчя (відстань від нижнього кінця ран до підошовної поверхні стоп 140 см), садно бічної поверхні тазу справа на відстані 77 см від підошовної поверхні стопи, розчавлення м`яких тканин на зовнішній, бічній поверхні правого стегна з переломом стегнової кістки на рівні 67 см від підошовної поверхні стопи, синці обох гомілок на рівні 20 см від підошовної поверхні стопи. Вищезазначене свідчить про те, що в момент наїзду легкового автомобілю потерпіла знаходилась у вертикальному напрямку, була повернута правою стороною тіла до авто. Встановити - рухалась, стояла чи бігла потерпіла в момент травмування - неможливо.

Смерть гр. ОСОБА_4 настала від сполученої тупої травми голови, тулубу, кінцівок, з переломом грудного відділу хребта, ребер, правого стегна, відкритим переломом кісток обличчя, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку.

Судово-медичні дані не суперечать, що смерть потерпілої ОСОБА_4 могла настати приблизно в час вказаний в ухвалі суду, тобто о 16 годині 10 хвилин.

Смерть потерпілої ОСОБА_4 знаходиться в прямому причино-наслідковому зв`язку з отриманими нею тілесними ушкодженнями в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Після отримання травми, враховуючи характер тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла на протязі декількох секунд.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_4 етилового алкоголю не виявлено.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 4286-4288 від 22.11.2019 року встановлено наступне: на момент огляду гальмова система автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані та могла виконувати задані функції по керуванню даним транспортним засобом.

На момент огляду рульове керування автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувало у працездатному стані та могло виконувати задані функції по керуванню даним транспортним засобом.

На момент огляду ходова частина автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала у несправному стані внаслідок встановлення на автомобіль шин з залишковою величиною малюнка протектора бігової доріжки менш ніж 1.6 мм та встановлення на задню вісь шин різних моделей з різним малюнком протектора. Інших несправностей ходової частини автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 експертним оглядом не встановлено.

На момент огляду зовнішні світлові прилади автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у несправному стані внаслідок нанесення тонування на розсіювачі задніх ліхтарів. Інших несправностей зовнішні світлові прилади автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 експертним оглядом не встановлено.

Водій автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав можливість своєчасно виявити на шинах залишкову висоту малюнка протектора менше 1.6 мм та встановлення на задню вісь шин різної моделі з різним малюнком протектора при проведенні огляду технічного стану як перед виїздом автомобіля в день пригоди, так і задовго до нього.

Водій автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав можливість своєчасно виявити нанесене тонування на розсіювачі задніх ліхтарів при проведенні огляду технічного стану як перед виїздом автомобіля в день пригоди, так і задовго до нього.

Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №208-212/07 від 11.12.2019 року встановлено: пояснення водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 в частині механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди є неспроможними, з технічної точки зору.

Покази свідка ОСОБА_6 протиріч технічного характеру не містять і були прийняті при подальшому дослідженні.

В даній дорожньо-транспортній ситуації нормативні (належні) дії водія автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.п. 12.3, 31.1, 31.4.3 ґ), 31.4.5 а), г) Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог зазначених вище пунктів,

ОСОБА_1 не повинен був експлуатувати автомобіль з несправними зовнішніми світловими приладами та з шинами, знос протектору яких вище допустимої норми, а також з різним протектором на одній осі, а оскільки він продовжив рух, то в момент виникнення небезпеки для руху (в момент виходу пішохода на проїзну частину) ОСОБА_1 повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

В умовах даної події нормативні (належні) дії пішохода

ОСОБА_4 регламентувалися вимогами п.п. 4.7, 4.8, 4.14 а), б) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, вона повинна була переходити проїжджу частину по пішохідному переходу або під прямим кутом до краю проїзної частини, при цьому, виходити на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, їй заборонялося.

В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду своєчасним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху, тобто шляхом виконання вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-2107

ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 31.1, 31.4.3 ґ), 31.4.5 а), г) Правил дорожнього руху України, а його дії, що не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням аварійної ситуації і настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, водій ОСОБА_1 допустив порушення п. 2.3 підпункт «б»

оскільки не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, відволікся від керування цим засобом у дорозі, тобто не виконав покладені на водія обов`язки, допустивши таким чином порушення п. 12.3 ПДР України, тобто негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний був виявити при виникнення небезпеки для руху або перешкоди, спричинивши таким чином виникнення аварійної ситуації та настання дорожньо-транспортної пригоди від якої пішохід ОСОБА_4 загинула на місці події.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 ч.2 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що 02 серпня 2019 року приблизно о 16-17 годині керуючи автомобілем ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Карла Маркса міста Лисичанська. Біля заводу «Рідких газів» його почав обгонять автомобіль синього кольору, після чого він побачив жінку, яка переходила дорогу з лівого боку близько 10-15 метрів перед його автомобілем. Він загальмував та почав об`їжджати жінку по зустрічній смузі. Жінка побачила його автомобіль, зробила крок назад. Правим переднім крилом автомобіль зачепив жінку, після чого її одкинуло на проїжджу частину. Приблизно через 30-40 метрів автомобіль зупинився. В скоєному щиро кається. Має намір відшкодувати заподіяну шкоду. З висновками експертиз згоден.

Крім повного визнання своєї провини обвинуваченим, його винність у скоєнні злочину, викладеному у вироку, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що не був очевидцем ДТП, в якому загинула його та ОСОБА_7 матір. Просить суд задовольнити його позовні вимоги, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., обґрунтовуючи це тяжкістю втрати, перенесеними душевними стражданнями, їх тривалістю, та незворотність наслідків ДТП.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди під час якої 02 серпня 2019 року загинула її матір ОСОБА_4 . Приблизно за півгодини до загибелі, вона по мобільному телефону розмовляла із матір`ю, а вже біля 17 години з телефона її матері подзвонив її чоловіку працівник поліції і повідомив, що її мама загинула в ДТП на вулиці К.Маркса в м.Лисичанську. ЇЇ мамі було 78 років, пересувалася вона без палиці, але дуже тихо. Мама самостійно ходила на ринок, в магазин, до лікарні і у неї була добра пам`ять. Між нею та матір`ю відносини були добрі. Вона щоденно провідувала матір по місцю її проживання і мама часто приходила до неї в гості. З матеріалів кримінального провадження їй відомо, які показання давав на слідстві обвинувачений ОСОБА_1 і вони були не правдиві, бо ОСОБА_1 таким чином намагався уникнути покарання за скоєну ДТП. Це підтверджується тим, що експерт в ході проведення автотехничної експертизи вказав «пояснення водія ОСОБА_1 в частині механізму розвитку даної дорожньо - транспортної пригоди є неспроможними з технічної точки зору». Вона просить суд визнати обвинуваченого ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 8-м років, так як він своїми діями спричинив смерть її матері. Вона обгрунтовує такий вид покарання тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України; 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 нехтуючи правилами дорожнього руху забрав життя у її мами. Висновком експерта автотехничної експертизи встановлено, що у ОСОБА_1 була реальна можливість своєчасно застосувати заходи гальмування до повної зупинки автомобіля і тоді її мама залишилася б живою. Замість гальмування ОСОБА_1 продовжував їхати прямо на її матір, збив її, переїхав колесами тіло матері і поїхав собі далі, навіть не зупинився. Вона звернулася до суду з позовною заявою, яку просить задовольнити повністтю, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., бо після смерті матері її життя змінилося в гіршу сторону. Після скоєного ДТП, до цього часу, ОСОБА_1 не вважає за необхідне виразити їй співчуття, попросити пробачення за те, що забрав життя її матері, не вважав за потрібне допомогти матеріально у поховані її матері. Вона переносить душевні страждання щоденно, починаючи з 02 серпня і до цього часу. Стан її здоров`я погіршився, вона не спить, постійно плаче, переносить душевні страждання, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з діяннями винної особи ОСОБА_1 , із-за якої загинула її матір. В той день вона прийшла на вулицю К.Маркса, де побачила свою матір лежачою на дорозі, тіло якої було знівечено, все обличчя пошкоджене і в крові, і яку вона спочатку навіть не могла впізнати. Перенісши такий психологічний стрес, їй стало погано, і працівник поліції викликав швидку допомогу. Лікар запропонував їй стаціонарне лікування, але вона не могла на це погодитися, так як потрібно було займатися питанням поховання матері, тому брала відпустку на роботі. Вона щоденно, після 02 серпня, змушена йти на роботу мимо того місця по вул.К.Маркса , де бачила свою загиблу матір і постійно переносити душевні страждання. Крім моральної шкоди, вона просить суд стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 42 606 грн. 70 коп., які були витрачені на поховання, на поминальні обіди та на пам`ятник. Розмір майнової шкоди вона обґрунтовує документально.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що 02 серпня 2019 року, на початку 17 години, вона їхала в якості пасажира на передньому сидінні автомобіля «Fiat Tipo» по вулиці К.Маркса в місті Лисичанськ в сторону вулиці М. Глинки. Керував автомобілем ОСОБА_12 . Вона не слідкувала за дорогою, але коли ОСОБА_12 залаявс, то вона подивилась на дорогу і в цей час побачила, як автомобіль марки ВАЗ - 2107 збив пішохода. Пішоходом була жінка похилого віку. В якому напрямку до наїзду рухався пішохід, пояснити не може, але йшла вона не по їх полосі руху, а по зустрічній полосі проїжджої частини дороги. Обгонів іншими транспортними засобами автомобіля на якому вона їхала, або автомобіля, який збив жінку, не було. Автомобіль ВАЗ-2107 рухався посередині проїжджої частини дороги до наїзду, але з якою швидкістю сказати не може. Після наїзду цей автомобіль не зупинявся, продовжив їхати. Її автомобіль зупинився не доїжджаючи до церкви, і автомобіль ВАЗ- 2107 зупинився недалеко від її автомобіля.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що дату не пам`ятає, але в його показаннях на слідстві дата 02 серпня 2019 року зазначена вірно. В цей день він їхав за кермом автомобіля марки «Fiat Tipo», який є власністю ОСОБА_11 , яка сиділа на передньому сидінні. Попереду нього ніяких транспортних засобів не було і він побачив на відстані приблизно 150 метрів, як пішохід-жінка перетинала проїжджу частину дороги відносно його транспортного засобу справа-наліво, та знаходилася посередині проїжджої частини дороги. Пішохід напрямок руху не міняла, а останні три шага пришвидшила рух і повернулася обличчям до автомобіля ВАЗ-2107 червоного кольору, який рухався зі швидкістю близько 60 км/год., ближче до центру дороги правою стороною, по зустрічній смузі відносно руху автомобіля , яким він керував. В той момент, коли пішохід-жінка повернулася обличчям до автомобіля ВАЗ-2107, цей автомобіль збив її, наїхавши правою частиною автомобіля на праву частину тіла пішохода-жінки, від чого та впала. Ніяких транспортних засобів, які б здійснювали маневри обгону його автомобіля або автомобіля ВАЗ-2107 на проїжджій частині дороги в цей час не було. В автомобілі ВАЗ-2107 був водій та два пасажира. За його участю проводився слідчий експеримент двічі, бо при першому слідчому експерименті була допущена помилка - водій автомобіля-експериментатора при заїзді збільшив швидкість, а фактично водій автомобіля ВАЗ-2107 перед наїздом швидкість не збільшував. Судом оголошено протокол проведення слідчого експерименту від 22 серпня 2019 року за участю свідка ОСОБА_6 і свідок пояснив, що в протоколі на всіх листах та на схемі є його підписи. Підтвердив, що вказував місце наїзду на пішохода в 6.66м. від лівого краю проїжджої частини за напрямком руху автомобіля ВАЗ-2107 та 25.9 м. від будинку № 136 на вул.К.Маркса. Також вказував місце розташування автомобіля ВАЗ-2107 на проїжджій частині дороги до наїзду і при замірах встановили, що від передньої осі автомобіля до правого краю дороги відстань була 2.36 м., а від задньої осі до правого краю дороги - 2.30 м. Підтвердив, що до наїзду автомобіль ВАЗ-2107 змінив напрямок руху, різко звернувши вліво. Швидкість пішохода-жінки в момент наїзду в протоколі зазначено вірно з його слів, і результат першого заходу пішохода-демонстратора 7.18 сек. вірний. Що стосується виміру швидкості автомобіля ВАЗ-2107, то свідок ще раз звернув увагу суду на те, що водій автомобіля-демонстратора при другому заїзді пришвидшив рух автомобіля, а водій автомобіля ВАЗ-2107 не пришвидшував. Тому слідчий експеримент проводився вдруге.

Свідкові ОСОБА_6 було оголошено протокол слідчого експерименту від 28 жовтня 2019 року (а.с. 226-228). Ознайомившись з протоколом свідок ОСОБА_6 пояснив, що на всіх аркушах протоколу є його підписи. Він вказував швидкість автомобіля ВАЗ-2107, з якою той рухався до моменту наїзду на пішохода-жінку, за допомогою автомобіля-демонстратора. Був один пробний заїзд та три контрольні. Швидкості руху автомобіля ВАЗ-2107 перед наїздом на пішохода-жінку, відповідав час першого контрольного заїзду - 03.99 сек., і в протоколі про це вірно вказано.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що в день ДТП він знаходився в своєму автомобілі марки ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 , який було припарковано біля будинку 139 на вул.К.Маркса. Автомобіль ВАЗ-2107 червоного кольору їхав в попутному напрямку відносно його автомобіля, в якому він сидів, і його автомобіль не чинив перешкоди руху автомобіля ВАЗ-2107, так як більша частина його автомобіля стояла на площадці. Коли автомобіль ВАЗ-2107 проїхав мимо його автомобіля, то знаходився в цей час посередині проїжджої частини дороги. Швидкість автомобіля ВАЗ-2107 він показав під час слідчого експерименту. Потім він побачив, як впав пішохід, і автомобіль ВАЗ-2107 став виїжджати із зустрічної полоси руху, де відбувся наїзд. на свою полосу руху. До наїзду, під час наїзду на пішохода, після наїзду, автомобіль ВАЗ-2107 не гальмував. На проїжджій частині дороги, на цей час, попутного або зустрічного транспорту не було. Від місця, де на дорозі лежала пішохід-жінка, автомобіль ВАЗ-2107 проїхав ще приблизно 100 метрів і зупинився. Якою частиною автомобіля була збита пішохід-жінка він не бачив, але бачив, що в автомобілі ВАЗ-2107 було пошкоджено передню праву стійку.

Свідкові ОСОБА_15 було оголошено протокол проведення слідчого експерименту від 09 жовтня 2019 року ( а.с. 211-213 ) і надано свідкові для огляду. Свідок пояснив, що на всіх сторінках протоколу, а також на схему (а.с.214) є його підписи. В протоколі правильно зазначено, що ДТП мало місце 02 серпня 2019 року. Під час слідчого експерименту він показав місце розташування автомобіля ВАЗ-2107 після наїзду на пішохода на проїжджій частині дороги, і були зроблені заміри від переднього колеса до правого краю дороги і відстань становила 4.65 м. та від заднього колеса до правого краю дороги - 5.00 м., що і відображено у протоколі та на схемі. Потім встановлювали швидкість автомобіля ВАЗ-2107 за допомогою автомобіля- демонстратора. Спочатку було проведено пробний заїзд на ділянці дороги довжиною 50 м., а потім два контрольні заїзди. Перший контрольний заїзд із часом 3.8-3.9 сек. відповідав швидкості автомобіля ВАЗ-2107 відразу після наїзду.

Допитаний судом в якості експерта ОСОБА_16 повністю підтвердив висновок проведеної ним судової автотехнічної експертизи №208-212/07 від 11.12.2019 р. та роз`яснив суду чому в даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду своєчасним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що потерпіла ОСОБА_2 внаслідок загибелі своєї матері ОСОБА_4 дійсно перенесла і продовжує переносити душевні страждання. Вона не була очевидцем ДТП, але бачила ОСОБА_7 на місці події, де на дорозі лежало тіло загиблої матері і їй стало погано, викликали швидку. У потерпілої з матір`ю були теплі стосунки, тому втрату матері вона перенесла тяжко. Вона постійно приходила додому до ОСОБА_7 і бачила, що та постійно плаче, в неї піднявся тиск і вона вживала заспокійливі ліки, стрес викликав затяжну дипресію. У ОСОБА_7 тряслися руки, вона не могла заспокоїтися, не могла ходити на роботу, яка в неї пов`язана з підвищеною небезпекою, тому брала безоплатну відпуску. Підтверджує, що ОСОБА_7 понесла витрати, пов`язані із похованням матері в м. Красний Лиман.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що працює з потерпілою ОСОБА_7 на електроустановках, і після загибелі її матері бачила, що та постійно переносила душевні страждання, плакала, не могла зосередитися на роботі, змушена була піти у відпуску на 2 неділі, бо стан її здоров`я викликав тривогу (підвищився тиск, скаржилася на болі у серці, постійно приймала заспокійливі та сердечні ліки).

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що його дружина ОСОБА_7 постійно переносить душевні страждання з приводу загибелі в ДТП її матері. Коли дружина на місці ДТП побачила свою загиблу матір, то почала плакати, втратила свідомість, довелося викликати швидку допомогу. Постійно після цього стала лікуватися амбулаторно, бо почало боліти серце. Дружина змінилася, стала замкнутою, постійно плаче, не бачив її життєрадісною, як раніше. Витрати на поховання матері понесла його дружина.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

?протоколом огляду місця події від 02 серпня 2019 року, зі змісту якого встановлено, що огляд місця події проведено, зокрема, за участю свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_1 . Слідством встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю водія автомобіля ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на Т-образному перехресті вулиць Карла Маркса - Григорія Сковороди у місті Лисичанську, приблизно о 16 год.10 хв. До протоколу долучена схема ДТП на якій зазначено місце наїзду автомобілем ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на потерпілу ОСОБА_4 , зі слів водія ОСОБА_1 під № 10 та зі слів свідка ОСОБА_6 під № 11 і зроблені заміри. Також на місці події були виявлені та зафіксовані місця знаходження: сумки жіночої, пакета з речами, уламки дзеркала, капців жіночих, протез зубів, правого бокового дзеркала від автомобіля ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 , сам автомобіль ВАЗ-2107 д.н. НОМЕР_1 та труп потерпілої ОСОБА_4 . Не було виявлено слідів гальмування транспортного засобу (а.с.10 - 23);

?протоколом огляду трупу потерпілої ОСОБА_4 02.08.2018 року, зі змісту якого встановлено, що оглянуто одяг на потерпілій та зафіксовані виявлені зовнішньо тілесні ушкодження (а.с.27-28);

?протоколу огляду речей від 05 серпня 2019 року, згідно якого встановлено, що було оглянуті наступні речі потерпілої ОСОБА_4 : жіночий светр темного кольору, спідниця жіноча чорного кольору, жіночі гумові капці ( одна пара) рожевого кольору, які після огляду були упаковані в картону коробку та оклеєні паперовою биркою (а.с.54-61);

?висновком експерта №136/19-м.к. ( а.с.142-146) судової медико - криміналістичної експертизи зі змісту якого встановлено, що на передній поверхні светра, праворуч, в нижній третині,з незначним поширенням на спинку светра праворуч, в нижню третину, є поверхневі ушкодження у вигляді потертостей тканини светра переривчастого характеру. Встановлені ушкодження утворилися від дотичної, тангенціальної взаємодії з тупим,твердим, предметом (предметами) з обмеженою, що контактує, поверхнею. Вони могли утворитися коли тканина светра була зібрана у зборки (складки). На задній половині спідниці, праворуч, в середній третині, є три поверхневі ушкодження у вигляді потертостей , довгастої форми. Встановлені ушкодження утворилися від дотичної, тангенціальної взаємодії з тупим, твердим, предметом (предметами ) з обмеженою, що контактує, поверхнею. На передній поверхні спідниці, праворуч, в середній третині, є наскрізне пошкодження у вигляді розриву тканини верху спідниці. Встановлене пошкодження утворилося в результаті механічної дії, внаслідок пере розтягнення ниток тканини. Яких-небудь специфічних або характерних пошкоджень, які могли утворитися в результаті автотравми, на одязі від трупа ОСОБА_4 не встановлено. Враховуючи наявність пошкоджень на тілі ОСОБА_4 та на її одязі, експерт вважає, що встановлені пошкодження могли утворитися внаслідок наїзду транспортним засобом, від взаємодії з виступаючими частинами автомобіля.

?висновком експерта № 4286-4288 від 22.11.2019 року встановлено, що гальмова система та рульове керування автомобіля ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_1 на момент огляду перебували у працездатному стані та могли виконувати задані функції по керуванню даним транспортним засобом. Ходова частина автомобіля перебувала у несправному стані внаслідок встановлення на автомобіль шин з залишковою величиною малюнка протектора бігової доріжки менш ніж 1.6 мм. та встановлення на задню вісь шин різних моделей з різним малюнком протектора. На момент огляду, зовнішні світлові прилади автомобіля перебували у несправному стані внаслідок нанесення тонування на розсіювачі задніх ліхтарів. Проте, в даних дорожніх умовах ДТП, встановлені при огляді несправності ходової частини та зовнішніх світлових приладів, не могли вплинути на умови утворення ДТП ( а.с.71-77);

?висновком експерта №198/1 від 07 серпня 2019 року судової медичної експертизи встановлено наступне. Експертизою тіла ОСОБА_4 виявлено забиті рани обличчя, синці, садна тулубу, кінцівок, розчавлення м`яких тканин правого стегна. При внутрішньому дослідженні виявлені множені відкриті переломи кісток обличчя, закритий перелом правого стегна, ребер справа та грудного відділу хребта в ділянці третього грудного хребця, великовогнещеві крововиливи у коренів легенів. Всі тілесні ушкодження з ознаками прижиттєвого їх спричинення, і відносяться за ознакою розвитку до небезпечного стану для життя (травматичного шоку) і є тяжкими тілесними ушкодженнями. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, тобто внаслідок ДТП. Виявлені тілесні ушкодження свідчать за те, що в момент наїзду легкового автомобілю, потерпіла знаходилась у вертикальному положенні і була повернута правою стороною тіла до автомобіля. Смерть ОСОБА_4 настала від сполученої тупої травми голови, тулуба, кінцівок, з переломом грудного відділу хребта, ребер, правого стегна, відкритого перелому кісток обличчя, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку. Смерть ОСОБА_4 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими нею тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП (а.с.82-85);

?висновком експерта № 208-212/07 від 11.12.2019 року судової автотехнічної експертизи встановлено, що пояснення водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 в частині механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди є неспроможними, з технічної точки зору. Покази свідка ОСОБА_6 протиріч технічного характеру не містять і були прийняті для подальшого дослідження.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 регламентуються вимогами п.п 12.3, 31.1, 31.4.3. г), 31.4.5 а), г) Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 не повинен був експлуатувати автомобіль з несправними зовнішніми світловими приладами та з шинами, знос протектору яких вище допустимої норми, а також з різним протектором на одній осі, а оскільки він продовжив рух, то в момент виникнення небезпеки для руху( в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги) ОСОБА_1 повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Дії потерпілої ОСОБА_4 регламентуються вимогами п..п. 4.7, 4.8, 4.14 а),б) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, вона повинна була переходити проїжджу частину по пішохідному переходу або під прямим кутом до краю проїзної частини, при цьому, виходити на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, їй забороняється. В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду своєчасним гальмуванням з зупинкою транспортного засобу до місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п 12.3, 31.1, 31.4.3. г), 31.4.5 а), г) Правил дорожнього руху України, а його дії, що не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням аварійної ситуації і настанням даної дорожньо-транспортної пригоди ( а.с.234-240).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винного: за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно, не судимий.

Обставинами, яка пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає визнання вини, щире каяття, наявність неповнолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілими позовів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілою ОСОБА_2 на підтвердження позовних вимог у частині майнової шкоди надано докази про понесення витрат по похованню ОСОБА_4 , придбанню та встановленню пам`ятника загиблої матері у сумі 42606,7 грн. (а.с. 42-54), у зв`язку з чим суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди має також враховувати характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи принцип рівності громадян, закріплений у ст. 24 Конституції України, відповідно до якого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; виконуючи вимоги ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право кожної людини на розгляд судом її справи впродовж розумного строку та положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4; з урахуванням того, що ОСОБА_4 загинула внаслідок протиправних дій обвинуваченого, також враховуючи глибину душевних страждань потерпілих, характеру, тяжкості та наслідків завданих тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілих, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілої ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі, і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди, на користь ОСОБА_3 500000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач УК у м.Лисичанську (м.Лисичанськ) 24060300 код ЄДРПОУ 37800278 банк Казначейство України (ЕАП) рахунок 31112115012051 МФО 899998 код класифікації доходів бюджету 24060300) судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3454 грн. та за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 3768 грн.

Суд також вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В : :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання відраховувати з дня фактичного затримання ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 42606 (сорок дві тисячі шістсот шість) грн. 70 коп. в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди та 500000 (п`ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500000 (п`ятсот тисяч) грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач УК у м.Лисичанську (м.Лисичанськ) 24060300 код ЄДРПОУ 37800278 банк Казначейство України (ЕАП) рахунок 31112115012051 МФО 899998 код класифікації доходів бюджету 24060300) судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. та за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 3768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн.

Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , - скасувати.

Речові докази:

?автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 - передати ОСОБА_20 ;

?карту пам`яті SD, диск - зберігати в матеріалах справи;

?одяг ОСОБА_4 : светр, спідницю, гумові капці, - передати потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: