Рішення № 92085258, 07.10.2020, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 414/1660/20

Провадження № 2-а/414/34/2020

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Кремінна адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Троценка Ярослава Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 26 серпня 2020 року звернувся до суду із позовом, який уточнив 29 вересня 2020 року (а.с. 38-39), в обґрунтування якого посилається на те, що 16 серпня 2020 року приблизно о 14-40 год. він на автомобілі VOLKSWAGEN TOUREG реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Донецька м. Сєвєродонецька Луганської області, де в районі буд. 21 був зупинений екіпажем патрульної поліції.

Поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Троценко Я.В. повідомив йому про порушення п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху /далі - ПДР/, оскільки під час руху він користувався мобільним телефоном, тримаючи його у руці. У відповідь він пояснив, що засобом зв`язку не користувався, але відповідач його пояснення проігнорував та повідомив, що буде складати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Перед складанням постанови він заявив клопотання про надання правової допомоги та став писати клопотання у письмовому вигляді, але інспектор вказав, що не буде приймати це клопотання. Після цього він увімкнув відеозапис на мобільному телефоні та ще раз заявив клопотання про надання правової допомоги, але інспектор під відеозапис у його задоволенні відмовив.

Вважає постанову серії ЕАМ №2988459 від 16 серпня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною, просить її скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у заяві на ім`я суду просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує.

Відповідач Троценко Я.В. у судове засідання не з`явився, у заяві на ім`я суду просить розглянути справу за його відсутністю, просить у задоволенні позову відмовити та долучити відеоматеріали на DVD-R диску.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, суд відповідно до вимог ч.1 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України вирішив справу розглянути за їх відсутності та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 2.9 «д» ПДР України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до ст. 251 цього Кодексу, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 280 цього Кодексу вказує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Доказі, які надані суду, свідчать про наступне.

Згідно постанови серії ЕАМ №2988459 від 16 серпня 2020 поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Троценко Я.В. (а.с. 5) 16 серпня 2020 року о 14-31 год. по вул. Донецька, 21 м. Сєвєродонецьк Луганської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем VOLKSWAGEN TOUАREG реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувався засобом зв`язку, тримаючи його у руці, чим порушив п. 2.9.д ПДР. За вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. Копію постанови після її винесення позивач отримав. У п. 7 вказаної постанови зазначено технічний засіб /боді-камера/, за допомогою якого здійснено відеозапис, що не оспорюється позивачем. Тобто цей доказ є належним та допустимим.

Вказана позиція викладена у посмтанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

Згідно переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, які були надані відповідачем, вбачається, що автомобіль патрульної поліції їхав позаду автомобіля ОСОБА_1 , один з патрульних поліцейських вказав, що позивач під час руху користується мобільним телефоном, після чого автомобіль останнього був зупинений. Після зупинки до водія ОСОБА_1 підійшов поліцейський та запитав, чому він на проїжджаючи перехрестя користувався засобом зв`язку, чи важлива у нього була розмова. На що позивач підтвердив, що користувався телефоном, оскільки його племінник знаходиться у лікарні.

Після цього поліцейський перевірив документи ОСОБА_1 , роз`яснив його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач вказав на необхідність отримання правової допомоги та зателефонував адвокату, від якого отримав відповідні консультації. Після отримання консультації по телефону ОСОБА_1 зазначив, що його адвокат перебуває на морі, тому захисника йому повинен надати поліцейський. Останній відмовив у забезпеченні безоплатної правової допомоги та зазначив, що вона надається тільки в разі адміністративного затримання, а в інших випадках особа, що притягується до адміністративної відповідальності, сама повинна залучити захисника.

Вказаний відеозапис повністю спростовує доводи ОСОБА_1 , викладені в позовній заяві, щодо невизнання ним під час зупинки факту користування мобільним телефоном.

Щодо доводів позивача про порушення права на захист суд зазначає наступне.

Відповідно статтею 268 КУпАП передбачено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Це право поліцейським на місці зупинки позивачу роз`яснено і він скористався цим правом на власний розсуд, зателефонувавши адвокату, з яким спілкувався, тобто право на захист не порушено. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Доданий до позову відеозапис з камери мобільного телефону позивача містить відмову поліцейського у наданні безоплатної правової допомоги, яка також є на наданому відповідачем відеозапису.

Суд зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено залучення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника за призначенням.

Отже у судовому засіданні встановлено, що обставини вчинення правопорушення відповідають обставинам, викладеним у постанові. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України довів правомірність своїх дій, діяв на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 159-163, 286 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Троценка Ярослава Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Першого апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Ковальов