Рішення № 92083331, 07.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

и № 201/12391/19

провадження 2/201/567/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів і судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Національний університет «Запорізька політехніка» 06 листопада 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів, збитків університету, судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що між Запорізьким національним технічним університетом (ЗНТУ, виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 227-1-02836 про надання освітніх послуг. Наказом ЗНТУ№ 328-С на підставі правил прийому до ЗНТУ в 2017 році та рішення приймальної комісії від 10 серпня 2017 року, протокол № 40 зараховано ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року студентом денної форми навчання за освітнім ступенем «магістр» за напрямами (спеціальностями) за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб, спеціальність: 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)». Наказом ЗНТУ № 64-С відраховано з факультету управління фізичною культурою та спортом, денної форми навчання за невиконання навчального плану та порушення умов контракту ОСОБА_1 , студента 5 курсу, навчання за освітнім ступенем «магістр», групи УФКС-213м, спеціальність 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)» з 22 лютого 2018 року (до занять у 10 семестрі 2017/2018 року не приступав). На момент подання позовної заяви у ОСОБА_1 наявна заборгованість по оплаті за навчання в сумі 5 000 грн., що підтверджується розрахунком з особової картки відповідача.

Позивач вважає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо вказаного договору, що є порушенням вимог чинного законодавства та законних прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати вимоги закону, договору і сплатити суму боргу, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними, позивачу фактично завдані матеріальні збитки та просив стягнути з відповідача вказані кошти, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив; вказаним і матеріалами справи, позовні вимоги не визнали повністю, заперечували проти задоволення позову і не заперечував проти розгляду справи без його участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно між Запорізьким національним технічним університетом (ЗНТУ, виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 227-1-02836 про надання освітніх послуг (договір). Наказом Запорізького національного технічного університету № 328-С «Про зарахування на навчання» на підставі правил прийому до ЗНТУ в 2017 році та рішення приймальної комісії від 10 серпня 2017 року, протокол № 40 зараховано ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року студентом денної форми навчання за освітнім ступенем «магістр» за напрямами (спеціальностями) за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб, спеціальність: 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)».

Наказом Запорізького національного технічного університету № 64-С «Про особовий склад студентів» відраховано з факультету управління фізичною культурою та спортом, денної форми навчання за невиконання навчального плану та порушення умов контракту ОСОБА_1 , студента 5 курсу, навчання за освітнім ступенем «магістр», групи УФКС-213м (за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб), спеціальність 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)» з 22 лютого 2018 року (до занять у 10 семестрі 2017/2018 року не приступав). На момент подання позовної заяви у ОСОБА_1 наявна заборгованість по оплаті за навчання в сумі 5 000 грн., що підтверджується розрахунком з особової картки відповідача.

Згідно з п. 15 Договору він розривається: за згодою сторін; у разі неможливості виконання стороною Договору своїх зобов`язань у зв`язку з прийняттям нормативно- правових актів, що змінили умови, встановлені Договором щодо освітньої послуги, і незгоди з будь-якої із сторін внести зміни до Договору; у разі ліквідації виконавця, якщо не визначений правонаступник; у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством; за рішенням суду, в разі систематичного порушення або невиконання однією із сторін умов Договору.

Навчання замовника-студента, його відрахування з університету та поновлення його статусу здійснюється на загальних підставах, визначених законодавством і чинним в університеті нормативними актами (п. 17 Договору).

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, (п. 18 Договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

В свою чергу, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

На адресу відповідача направлялась претензія від 12 липня 2019 року № 39-115/2722 з проханням погасити суму заборгованості по оплаті за навчання у розмірі 5 000 грн.. Однак, жодних дій для погашення зазначеної заборгованості з боку відповідача здійснено не було.

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 01 квітня 2019 року № 420 Запорізький національний технічний університет перейменовано у Національний університет «Запорізька політехніка».

Позивач вважає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо вказаного договору, що є порушенням вимог чинного законодавства та законних прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати вимоги закону, договору і сплатити суму боргу, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що дійсно між Запорізьким національним технічним університетом (ЗНТУ, виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 227-1-02836 про надання освітніх послуг (договір). Наказом Запорізького національного технічного університету № 328-С «Про зарахування на навчання» на підставі правил прийому до ЗНТУ в 2017 році та рішення приймальної комісії від 10 серпня 2017 року, протокол № 40 зараховано ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року студентом денної форми навчання за освітнім ступенем «магістр» за напрямами (спеціальностями) за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб, спеціальність: 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)».

Наказом Запорізького національного технічного університету № 64-С «Про особовий склад студентів» відраховано з факультету управління фізичною культурою та спортом, денної форми навчання за невиконання навчального плану та порушення умов контракту ОСОБА_1 , студента 5 курсу, навчання за освітнім ступенем «магістр», групи УФКС-213м (за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб), спеціальність 227 «Фізична терапія, ерготерапія (фізична реабілітація)» з 22 лютого 2018 року (до занять у 10 семестрі 2017/2018 року не приступав). На момент подання позовної заяви у ОСОБА_1 наявна заборгованість по оплаті за навчання в сумі 5 000 грн., що підтверджується розрахунком з особової картки відповідача.

Згідно з п. 15 Договору він розривається: за згодою сторін; у разі неможливості виконання стороною Договору своїх зобов`язань у зв`язку з прийняттям нормативно- правових актів, що змінили умови, встановлені Договором щодо освітньої послуги, і незгоди з будь-якої із сторін внести зміни до Договору; у разі ліквідації виконавця, якщо не визначений правонаступник; у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством; за рішенням суду, в разі систематичного порушення або невиконання однією із сторін умов Договору.

Навчання замовника-студента, його відрахування з університету та поновлення його статусу здійснюється на загальних підставах, визначених законодавством і чинним в університеті нормативними актами (п. 17 Договору).

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, (п. 18 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

В свою чергу, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

На адресу відповідача направлялась претензія від 12 липня 2019 року № 39-115/2722 з проханням погасити суму заборгованості по оплаті за навчання у розмірі 5 000 грн.. Однак, жодних дій для погашення зазначеної заборгованості з боку відповідача здійснено не було.

На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 01 квітня 2019 року № 420 Запорізький національний технічний університет перейменовано у Національний університет «Запорізька політехніка». Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04 липня 2019 року Державним реєстратором Сергеевою Т.І. змінено повне та скорочене найменування юридичної особи - Запорізький національний технічний університет (ЗНТУ) на Національний університет «Запорізька політехніка» (НУ «Запорізька політехніка»).

Частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з вимогами ст. 76, 78, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, який завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що первісний позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позиваач. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов`язання стосовно відповідача (крім договірних, зазначених в позові) відносно завдання збитків, предмета спору, а відповідач не довів незаконність дій позивача. Твердження відповідача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позову, оскільки воно спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджено. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлені.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь НУ «Запорізька політехніка» 5 000 грн. і сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 921 грн..

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3-5, 15, 16, 18, 22, 82, 83, 293, 609, 615, 625, 629, 631, 662 ЦК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного університету «Запорізька політехніка» (код ЄДРПОУ 02070849) 5 000 грн. і сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 921 грн..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя -