Ухвала суду № 92082995, 08.10.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

08.10.20 Провадження 1кп-932/701/20

Справа 932/8998/20

УХВАЛА

Іменем України

8 жовтня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Кошевой Л.І.

прокурора Зінченко О.С.

захисника адвоката Гусєва І.І.

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020040640001571, відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 26.08.2020 року продовжено на строк до 24.10.2020 року включно.

Прокурором заявлено клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці з тих підстав, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, він не має постійного місця роботи та міцних соціальних зв`язків, і таким чином існують ризики, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду та зможе вчинити нове кримінальне правопорушення. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі застосування застави, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисник адвокат Гусєв І.І. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт з тих підстав, що ризики. зазначені прокурором, не доведені, ОСОБА_1 має реєстрацію, міцні соціальні зв`язки. Крім того, сторона захисту вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані прокурором і повинні бути перекваліфіковані на менш тяжке обвинувачення – шахрайство, у вчиненні якого обвинувачений визнає свою провину повністю і тому, з урахуванням тяжкості цього злочину, буде достатньо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника і просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він має постійне місце проживання і міцні соціальні зв`язки, і так, як його батько помер, йому необхідно доглядати за матір`ю.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до розгляду кримінальної справи по суті на строк шістдесят діб, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити з наступних підстав.

Згідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, та інші відомості.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до шести років, він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, також притягався до кримінальної відповідальності і наразі кримінальні провадження щодо нього розглядаються в судах м.Дніпро, він офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, і з врахуванням стадії процесу, коли не допитаний свідок обвинувачення, реально існують ризики, що він буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та зможе вчинити нове кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Твердження сторони захисту, що не існує ризиків того, що обвинувачений буде переховуватися від суду та впливати на свідка, оскільки він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, а також його дії повинні бути перекваліфіковані на шахрайство, що є менш тяжким злочином і останній визнає свою провину в його вчиненні, суд не може розцінювати, як підставу зміни запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту, так як вищезазначені доводи з врахуванням стадії процесу, тяжкості та обставин кримінального правопорушення, суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його у вчиненні інкримінованого йому злочину винним, не свідчать про наявність у обвинуваченого перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду та не перешкоджати здійсненню кримінального провадження. А питання винуватості особи, правильності кваліфікації пред`явленого обвинувачення та оцінку досліджених доказів по справі суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення по справі.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Таким чином з урахуванням тяжкості та обставин злочину, серйозності обвинувачення, суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його провини, особистості обвинуваченого, суд не вбачає наявності у останнього перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду і тому підстав для застосування обвинуваченому на даній стадії процесу більш м`якого запобіжного заходу, не вбачає, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам.

На підставі викладеного суд, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора і продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 6 грудня 2020 року включно.

Суддя Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська Н.О. Карягіна