Ухвала суду № 92080246, 06.10.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/3018/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2020м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

прокурора Самойленка І.А.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Янюк В.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження № 42018050000000397 від 02.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2020 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України, з додатками: реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою ОСОБА_1 , її захисника адвоката Янюк В.Ю. про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою суду від 15.09.2020 було призначено підготовче судове засідання на 24.09.2020, яке не відбулося у зв`язку з неприбуттям прокурора та захисника з поважних причин. Підготовче судове засідання відкладено на 06.10.2020.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Самойленко І.А. запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки справа за територіальністю та інстанційністю підсудна саме Краснолиманському міському суду, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону.

Щодо потерпілої особи пояснив, що у даному кримінальному провадженні такою особою є територіальна громада м. Лимана в особі Лиманської міської ради Донецької області. Проте посадові особи Лиманської міської ради Донецької області не подали заяву про вчинення кримінального правопорушення або заяву про залучення їх до провадження як потерпілої особи, бо вважають, що складу кримінального правопорушення не має, втім громаді спричинено шкоду. Заявив клопотання щодо прийняття до розгляду позовної заяви в порядку ч.3 ст. 128 КПК України про стягнення з обвинуваченої 2 120 721 грн.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Янюк В.Ю. проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

При цьому захисник вважав, що стороною обвинувачення не встановлено належної потерпілої особи, оскільки не існує територіальної громади м. Лимана, а є Лиманська міська об`єднана територіальна громада. Крім того була порушена підслідність даного кримінального провадження, оскільки досудове розслідування здійснювали в супереч ст.. 216 КПК України слідчі СБУ, а не слідчі органів Національної поліції.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України підлягає поверненню прокурору, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Отже, однією з процесуальних вимог до обвинувального акту є анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Одним з основних завдань кримінального провадження згідно з вимогами чинного КПК України є захист особи, суспільства та держави, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Таким чином права і обов`язки потерпілого можуть вникнути у особи і в разі коли в ході досудового розслідування буде встановлено, що їй завдано шкоди (і до цього моменту вона не зверталась із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення чи із заявою про залучення її до справи як потерпілого) і від неї отримано письмову згоду на визнання її потерпілим.

Участь особи у кримінальному провадженні у якості потерпілого пов`язана з реалізацією наданих йому прав і виконання покладених на нього обов`язків. Ціль участі потерпілого у кримінальному провадженні пов`язана з необхідністю відновити порушені права або компенсувати завдану злочином шкоду (або одночасно перше і друге).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 02.07.2004 № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» звернув увагу судів на те, що послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінально-процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Суди зобов`язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні (п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 № 13). Потерпілий бере участь у судовому засіданні як сторона обвинувачення і користується рівними з іншими учасниками судочинства правами та свободою в наданні й дослідженні доказів, доведенні їх переконливості перед судом (п.21 вказаної Постанови).

Зі змісту обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 367 КК України. а саме: службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом.

У тексті обвинувального акта, який надійшов до суду, зазначено: «Потерпілим у даному кримінальному провадженні є територіальна громада м. Лимана в особі Лиманської міської ради Донецької області (м. Лиман, вул. Незалежності, 46, код ЄДРПОУ 38068238), разом з тим, посадовими особами Лиманської міської ради не було подано заяву під час досудового розслідування про залучення їх в якості потерпілих, тому у даному кримінальному провадженні посадових осіб Лиманської міської ради залучено як свідків на підставі ч. 7 ст. 55 Кримінального Процесуального Кодексу України».

Отже, як свідчить текст обвинувального акту посадові особи Лиманської міської ради не подавали слідчому, прокурору будь-яких заяв про залучення органу місцевого самоврядування до провадження як потерпілої особи. В такому випадку визнання потерпілим у даному кримінальному провадженні територіальної громади м. Лиман в особі Лиманської міської ради Донецької області не відповідає вимогам ч.7 ст. 55 КПК України, тобто в даному кримінальному провадженні потерпіла особа відсутня.

Відсутність в даному кримінальному провадженні потерпілої особи, на думку суду не властиво для злочину із матеріальним складомз кваліфікуючою ознакою - завдання тяжких наслідків.

Невідповідність зазначених в обвинувальному акті відомостей відносно потерпілої особи не може бути усунута судом, а тому при подальшому розгляді кримінального провадження може привести до неналежного забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження.

Також відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Даний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.

Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 вказаним вимогам не відповідає

Так, стаття 367 КК передбачає відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 452/1490/15-к за нормативним визначенням, об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражається: у їх невиконанні або у неналежному виконанні; у спричиненні істотної шкоди (ч. 1 ст. 367 КК) або у тяжких наслідках (ч. 2 ст. 367 КК); і таке ставлення знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками. Невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків може виявлятися не лише в одноразовій бездіяльності або дії, але й у тривалій бездіяльності або ряді дій, виконаних неналежним чином.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, є настання тяжких наслідків.

Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.

В обвинувальному акті прокурором викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими:

«…У період з 18.09.2018 по 31.03.2020 начальник відділу земельних відносин виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області ОСОБА_1 , знаходячись на своєму робочому місці (Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, несучи персональну відповідальність за виконання завдань та функцій покладених на відділ земельних відносин виконавчого комітету Лиманської міської ради в частині забезпечення надходження коштів до міського бюджету за рахунок ефективного обліку та використання земель, які знаходяться у комунальній власності міської ради та здійснення відповідної аналітичної роботи з відділом у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області для забезпечення надходжень від сплати за землю, не забезпечила в межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності відділу, що призвело до допущення порушень орендарем, тобто ТОВ «КАЗКА ОЗЕРА», порядку набуття права користування новоствореною земельною ділянкою комунальної власності та фактичне користування новоствореною земельною ділянкою без визначення належної орендної плати за неї, в результаті чого бюджет міста Лиман Донецької області недоотримав кошті загальній сумі 2 120 721 грн., що спричинило тяжкі наслідки інтересам територіальної громади за наступних обставин…».

При цьому підсумовуючи сформоване обвинувачення у обвинувальному акті прокурор цитує норми ст. 367 КК України та зазначає: «…Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки…».

Отже при формулюванні обвинувачення прокурором застосовано розділовий сполучник «або», проте даний сполучник уживається в українській мові на означення того, що з ряду перелічених предметів (явищ та т.і.) можливий тільки один.

Зі змісту такого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_1 одночасно вчинила дві дії, а саме:

-не виконала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки;

-неналежним чином виконала свої службові обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Але зазначене суперечить викладеним в обвинувальному акті прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, висунуте ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, його не можна визнати зрозумілим.

Крім того, для наявності об`єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом; б) які саме обов`язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов’ язки в умовах, що склалися; г) у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов’ язків і які наслідки вони спричинили; ґ) чи перебували службові порушення у причинному зв`язку з тими наслідками, що настали.

В обвинувальному акті, складеному на 10 аркушах, прокурором викладений зміст розділу 2 «Положення про відділ земельних відносин виконавчого комітету Лиманської міської ради»; зміст посадової інструкції начальника відділу земельних відносин виконавчого комітету Лиманської міської ради; окремі положення Земельного, Податкового кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про оцінку земель», «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», проте не відображено, які конкретно обов`язки, покладені персонально на ОСОБА_1 обвинувачена не виконала, у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов`язків.

За таких обставин суд вважає обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

У звязку з поверненням обвинувального акта прокурору клопотання прокурора про призначення провадження до судового розгляду та щодо пред`явленного цивільного позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018050000000397 від 02.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернути прокурору Донецької обласної прокуратури для усунення встановлених недоліків.

Копію цієї ухвали направити до Донецької обласної прокуратури.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семиденного строку з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2020.

Суддя-