Постанова № 9207998, 11.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2010 року 10:35 № 2а-12680/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Військова частина А- 0105 Генеральний штаб Збройних Сил України простягнення коштів у розмірі 4203,72грн.

Представники:

від позивачаОСОБА_1., особисто;

від відповідача-1

від відповідача-2Трегубенко А.С., за довіреністю;

Чуклін Л.Л., за довіреністю.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача компенсації за речове майно, яка не була виплачена під час звільнення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив розрахунку з позивачем під час його звільнення в частині грошової компенсації за речове майно в сумі 4203,72 грн.

Відповідач-1 заперечень проти позову не подавав, явки свого представника у судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Судом відповідно до ст. 52 та 53 Кодексу адміністративного судочинства Українибуло залучено до участі у справі у якості другого відповідача Генеральний штаб Збройних Сил України.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач проходив військову службу у військовій частині А0105, яка є юридичною особою, а не в Генеральному штабі Збройних Сил України, тому відповідач-2 не може бути відповідачем у даній справі.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач звільнений з військової служби відповідно до наказу командира військової частини А0105 від 07.03.2008 № 47.

Згідно з Довідкою № 489 від 26.08.2008 позивачу підлягала до виплати компенсація за речове майно в сумі 4203,72 грн. при звільнені у запас (відставку). Разом з тим, як встановлено на підставі наявних у справі матеріалів, позивачу не було виплачено нарахованої йому компенсації.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Відповідно до абз.3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наявність зазначеної вище довідки свідчить про визнання відповідачем боргу, що виник перед позивачем та невиконання вимоги про повний розрахунок з позивачем на день виключення із списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про військовий обовязок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п.15 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не виконали покладеного на них обовязку щодо доказування.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-1.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А0105 (код 22991037) у м. Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) невиплачену при звільненні грошову компенсацію за речове майно в сумі 4203,72 грн. (чотири тисячі двісті три гривні сімдесят дві копійки).

В задоволенні позовних вимог до Генерального штабу Збройних Сил України відмовити.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій