Постанова № 9207994, 01.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2010 року№ 2а-2335/10/2670

16:50

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тект-Трейд"

до

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачаДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку

ОСОБА_1

проскасування рішення №148 від 09.02.2010 та наказу від 22.02.2010 Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді:Костенко Д.А.

Шрамко Ю.Т.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування рішення відповідача № 148 від 09.02.2010 про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2010 відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено строк для проведення підготовчого провадження.

11.03.2010 під час підготовчого провадження замінено первинного позивача - ОСОБА_1 на належного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тект-Трейд". Разом з цим, ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Представником позивача в ході судового засідання було збільшено позовні вимоги, у відповідності до яких позивач просить додатково визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 22.02.2010 № 174 про визнання недійсною ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених письмо та зазначає, що оскаржувані рішення прийнято у відповідності до положень частини 2 статті 19 Конституції України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною комісією з цінних паперів та фондову ринку (далі - ДКЦПФР) 09 лютого 2010 № 148 прийнято рішення про анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності серії АВ № 318347 від 04.06.2007, дилерської діяльності серії АВ №318348 від 04.06.2007, діяльності з управління цінними паперами серії АВ № 393953 від 04.03.2008, (далі - Рішення) видані ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»(03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська , буд. 64; ідентифікаційний код юридичної особи 32912296) на підставі підпункту 1.1. пункту 1 глави 4 "Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку" (№ 432 від 23.06.2006; далі Порядок) у звязку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку: щодо дотримання торговцем протягом дії ліцензії вимог стосовно провадження своєї професійної діяльності тільки за умови вступу в саморегулівну організацію професійних учасників фондового ринку за цим видом діяльності, яка набула цього статусу в порядку, установленому Комісією.

Окрім того, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 22.02.2010 видано наказ № 174 про визнання недійсною ліцензією на провадження професійної діяльності на фондовому ринку депозитарної діяльності, зберігача цінних паперів серії АВ № 318366 від 04.06.2007, (далі - Наказ) видану ТОВ «ТЕКТ -ТРЕЙД» (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська , буд. 64; ідентифікаційний код юридичної особи 32912296) на підставі рішення ДКЦПФР від 09.02.2010 № 148 «Щодо анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів діяльності з торгівлі цінними паперам, а саме: брокерської діяльності, дилерської діяльності, діяльності з управління цінними паперами».

Враховуючи вищезазначене, пояснення представників сторін, матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з огляду на наступне.

Як випливає з преамбули Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (№448/96-ВР від 30.10.1996; далі Закон про регулювання ринку) та положень статті «1», останнім під державним регулюванням ринку цінних паперів розуміється здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. У відповідності до статті 5 вказаного закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У відповідності до положень статті 7 Закону про регулювання Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до покладених на неї завдань, також анулює ці ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери. У відповідності до пункту 5, 14 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

ДКЦПФР затверджено Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (від 23 червня 2006 р. N 432; далі Порядок анулювання).

Цей Порядок розроблений, зокрема, відповідно до статей 3, 4, 7, 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", з урахуванням, Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2007 N 2272, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.02.2008 за N 120/14811 (далі - Правила розгляду справ).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, судом вбачається, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного Рішення, зобовязаний керуватися як Порядком анулювання, так і Правилами розгляду справ.

У відповідності до змісту Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій ці Правила визначають, зокрема, порядок розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів. Метою цих Правил є забезпечення дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства на ринку цінних паперів, захисту прав учасників ринку цінних паперів. Розгляд справ про правопорушення, вчинені на території України, здійснюється згідно з цими Правилами. Уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи.

У відповідності до положень розділу 4 Правил розгляду справ уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів.

У відповідності до пункту 5 розділу 4 Правил розгляду справ акт про правопорушення на ринку цінних паперів повинен містити: номер, дату, місце його складання; посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала акт про правопорушення на ринку цінних паперів (у разі надання повноважень за дорученням - реквізити доручення); повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, банківські реквізити, засоби зв'язку; виклад обставин правопорушення; посилання на нормативно-правовий акт, норму якого порушено; відомості про наявність повторного вчинення правопорушення особою, щодо якої складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів; інші відомості, необхідні для вирішення справи про правопорушення. Пояснення особи, щодо якої складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів, є складовою частиною акта про правопорушення на ринку цінних паперів і приєднуються до нього у вигляді додатка. Акт про правопорушення на ринку цінних паперів підписується особою, яка його склала, і керівником або представником юридичної особи, щодо якої його складено.

У відповідності до пункту 1, 2 розділу 6 Правил розгляду справ справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності. Керівник або представник юридичної особи має право: бути заслуханим, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, оскаржити рішення уповноваженої особи за справою.

Пунктом 1.11. глави 4 Порядку анулювання передбачено, що підставами для анулювання ліцензії (копії ліцензії), зокрема, є неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку, у тому числі початок відповідно до законодавства процедури ліквідації ліцензіата, визнання його банкрутом тощо.

Абзацами 2, 3, 4, пункту 11 глави 4 Порядку анулювання встановлене наступне.

Рішення про анулювання ліцензії згідно з підпунктами, зокрема, 1.11 цієї глави щодо ліцензіатів, які провадять професійну діяльність на фондовому ринку: депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів; розрахунково-клірингову діяльність та діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку приймається на засіданні Комісії (колегіального органу) та оформлюється відповідним рішенням Комісії в строк не пізніше ніж за шістдесят календарних днів з дати надходження до Комісії документів, які передбачені цими підпунктами.

Рішення про анулювання ліцензії на підставі підпунктів 1.11 - 1.14 пункту 1 цієї глави приймаються з обов'язковим запрошенням ліцензіата. Таке запрошення направляється у письмовій формі за підписом члена Комісії, який виносить проект рішення про анулювання ліцензії на розгляд Комісії, не пізніше трьох робочих днів до дня засідання Комісії. Для оперативного повідомлення ліцензіата запрошення надсилається засобами телефонного зв'язку (факсом).

Рішення про анулювання ліцензії або відмову в її анулюванні на підставі підпунктів 1.11 - 1.14 пункту 1 цієї глави приймається з урахуванням результатів перевірки, що провадиться згідно з пунктом 10 цієї глави. Акт перевірки (крім акта перевірки емітента) надсилається до Комісії протягом трьох днів з дати його підписання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень повинні бути дотримані норми, зокрема: Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку.

В процесі судового розгляду з пояснень представника ДКЦПФР судом встановлено, що в порушення вищезазначених положень Порядку анулювання та Правил розгляду справ відповідачем:

1) справа про правопорушення на ринку цінних паперів щодо позивача відповідачем (уповноваженою особою відповідача) не порушувалась (порушення абз. 1,2 п.1 розділу 4; абз.2 п.1., п.2 розділу 1 Правил розгляду справ);

2) постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів не виносилась (порушення абз. 1,2 п. 1 розділу 4; абз.2 п.1., п.2 розділу 1 Правил розгляду справ);

3) перевірка щодо встановленого правопорушення відповідачем не проводилась (порушення абз. 3 пункту 11 глави 4 Порядку анулювання; абз.2 п.1., п.2 розділу 1 Правил розгляду справ);

4) акт про правопорушення на ринку цінних паперів не складався, й, відповідно, до відповідача не направлявся (порушення п.4. глави 4, абз.2 п.1., п.2 розділу 1 Правил розгляду справ);

5) обов'язкове запрошення ліцензіата на засідання Комісії жодним встановленим нормативно-правовим актом способом не проводилось (порушення абз.2 п.11. глави 4 Порядку анулювання; абз.1 та 3 пункту 1 розділу 6, абз. 2 п.1., п.2 розділу 1 Правил розгляду справ);

6) пояснення від позивача (його представника) не вимагались та не отримувались (порушення абз.2 пункту 5 розділу 4, абз. 1 пункту 2 розділу 6, абз.2 п.1., п.2 розділу 1 Порядку розгляду справ).

Доказів, в тому числі документальних, які б спростували зазначені обставини, відповідачем та його представником суду не були надані.

У відповідності до положень частини 2 статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач грубо порушив встановлену законодавством процедуру встановлення правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності, за обставин фактичного її (процедури) невиконання та відсутності будь-якого документування, дослідження обставин у справі про правопорушення та інше.

Отже, при прийняті оскаржуваного Рішення відповідачем не було дотримано частини 2 статті 19 Конституції України та положень зазначених нормативно-правових актів, а тому, суд дійшов висновку про те, що Рішення не відповідає принципам, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, враховуючи вищезазначене, з Рішення не вбачається зміст правопорушення, склад якого визначено підпунктом 1.11 глави 4 Порядку анулювання. Адже позивач до дати винесення оскаржуваного рішення подав документи до вступу у члени СРО (Асоціація «Українські фондові торгівці»). Окрім того, як вбачається з наданих представниками сторін пояснень, зазначена СРО є єдиною в Україні, а тому позивач був позбавлений вступу до інших альтернативних організацій. Окрім того, як вбачається з документів СРО повернула документи на доопрацювання позивачеві у відповідності до правил асоціації. При цьому, рішень про відмову у включені позивача до СРО не приймалося.

Таким чином, відповідач не дослідив і не встановив як субєктивну, так і обєктивну сторону складу правопорушення, визначеного підпунктом 1.11 глави 4 Порядку анулювання «неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов», з огляду на що, не міг належним чином, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, як встановити наявність та склад правопорушення, обставини неможливості забезпечення (а не незабезпечення) ліцензійних умов, так і прийняти у звязку із цим обґрунтоване рішення. Адже зі змісту вказаного складу правопорушення відповідач повинен зясувати та встановити ті обставини, у відповідності до яких та у звязку з якими позивач не може виконати ліцензійні умови, і ця неможливість, фактично виходить за межі фактичних можливостей позивача за наслідком усіх вчинених ліцензіатом дій.

Проте, приймаючи оскаржуване Рішення, відповідач фактично обмежив право позивача виконати належним чином ліцензійні умови в законному порядку, адже питання вступу та відмови у вступу, без наявності будь-яких альтернатив, у відповідну СРО може бути вирішено лише в судовому порядку, у разі, якщо сторони не можуть самостійно знайти консенсусу у цьому питанні. Окрім того, відповідачем не зясовано обставини саме неможливості забезпечення виконання ліцензійних умов в частині вступу у СРО, адже рішення про відмову у прийняття у члени СРО за поданою позивачем заявою про вступ відповідною організацією не виносилось, та не враховано питання вирішення спору з цього приводу у встановленому законом порядку - шляхом звернення позивача до суду. Зазначені обставини додатково вказують на те, що Рішення не відповідає принципам, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України.

Окрім того, оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з наступних, додаткових підстав.

У відповідності до положень пункту 22 статті 92 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996) виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Положенню пункту 22 частини першої статті 92 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України (далі КС України) від 30.05.2001 р. N 7-рп/2001 (далі рішення КС України).

Приймаючи зазначене рішення КС України в абзаці 6, 7 пункту 2 свого рішення від 30.05.2001 р. N 7-рп/2001 вказує, зокрема, що Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Конституційний Суд України зазначає, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.

У відповідності до пункту 5 рішення КС притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Згідно підпункту 1.1. резолютивної частини рішення від 30.05.2001 р. N 7-рп/2001 Конституційним Судом України дане офіційне тлумачення Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, який треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Як випливає зі змісту оскаржуваного Рішення, останнє прийнято у відповідності до пункту 11 глави 4 Порядку анулювання.

Як зазначалося раніше, як зазначений пункт, так і норми Порядку анулювання в цілому встановлюють як порушення (склад правопорушення), так і захід впливу за такий вид порушення у формі прийняття рішення про анулювання ліцензії. Порядок анулювання є підзаконним нормативно-правовим актом, який приймається відповідачем, і не є Законом в силу положень статті 75, пункту 3 статті 85 Конституції України.

Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (№448/96-ВР від 30.10.1996; далі - Закон) встановлює відповідальність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів.

У відповідності до положень статті 11 Закону Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за:

1) розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску в установленому законом порядку;

2) здійснення діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності;

3) ненадання інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації;

4) несвоєчасне надання інформації інвесторам в цінні папери на їх письмовий запит;

5) неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації;

6) нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів;

7) неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

8) невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів;

9) порушення емітентом чи професійним учасником ринку цінних паперів порядку ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, що призвело до втрати системи реєстру (її частини), а також ухилення від внесення змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру або до системи депозитарного обліку;

10) порушення емітентом порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів та/або порядку передачі ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

11) маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами;

12) незаконне використання інсайдерської інформації.

Згідно абзацу 3 частини першої статті 11 Закону, крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку. Іншими словами за порушення, які встановлені статтею 11 закону можуть бути застосовано як грошовий штраф так і анулювання ліцензії.

Як випливає зі змісту вказаної вище статті Закону, перелік правопорушень за які накладаються санкції у формі штрафу або анулювання ліцензії є вичерпним. Поряд з цим, іншими законами зазначеного питання додатково не врегульовано.

Проте, стаття 11 Закону такого порушення професійного учасника фондового ринку як «неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку, у тому числі початок відповідно до законодавства процедури ліквідації ліцензіата, визнання його банкрутом тощо»не передбачає та не встановлює за це конкретний вид відповідальності.

Жодним законом України такого виду порушення як «неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для окремого виду професійної діяльності на фондовому ринку, у тому числі початок відповідно до законодавства процедури ліквідації ліцензіата, визнання його банкрутом тощо»не встановлено, а відповідальність за це у формі анулювання ліцензії не передбачено.

У відповідності до пункту 13 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.

Таким чином, не дивлячись на те, що згідно преамбули Порядку анулювання, розробником якого є ДКЦПФР, визначається виключно порядок та умови зупинення дії або анулювання ліцензії, відповідачем додатково безпідставно підзаконним нормативно-правовим актом встановлено як самостійний вид правопорушення, так і захід впливу у формі анулювання ліцензії(пункт 11 глава 4 Порядку анулювання), який не передбачений жодним законом України. Зворотного відповідачем суду не доведено.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

А тому, приймаючи до уваги вищезазначене, положення статті 9 КАС України, пункт 22 статті 92 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. N 7-рп/2001, норми статті 11 "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", суд дійшов висновку про те, що Рішення, за таких обставин та підстав, є неправомірним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог щодо Наказу суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до положень пункту 10 розділу 1 "Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії" (№345 від 26.05.2006) Ліцензія (копія ліцензії) чинна до закінчення строку дії ліцензії, визнання ліцензії недійсною або набуття чинності рішенням про анулювання ліцензії. Якщо за відповідною санкцією анульовано ліцензії на провадження всіх видів професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, у ліцензіата, який поєднує цю діяльність з депозитарною діяльністю зберігача цінних паперів, ліцензія на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів визнається недійсною з дати набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії на останній вид діяльності з торгівлі цінними паперами. Якщо за відповідною санкцією анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, у ліцензіата, який поєднує цю діяльність з діяльністю з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, ліцензія на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів визнається недійсною з дати набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

Рішення про визнання ліцензії недійсною згідно з цим пунктом оформлюється відповідним наказом, який підписується Головою Комісії або виконуючим його обов'язки.

Зважаючи на те, що оскаржуваний Наказ відповідача прийнято на підставі оскаржуваного Рішення, яке підлягає визнанню неправомірним та скасуванню, а також враховуючи той факт, що на час прийняття вказаного Наказу дія Рішення була зупинена судом, то Наказ підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Зважаючи на те, що представником позивача заявлено клопотання про нерозгляд заявлених підстав, відносно питання легітимного складу відповідача та можливості ним прийняття оскаржуваного рішення, то суд зазначені обставини залишає поза увагою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 148 від 09 лютого 2010 року про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності, дилерської діяльності, діяльності з управління цінним паперами, видані Товариству з обмеженої відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД »(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, код ЄДРПОУ 32912296).

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2010 року № 174 про визнання недійсною, виданої Товариству з обмеженої відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД »(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, код ЄДРПОУ 32912296) ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий суддяО.В.Кротюк

СуддіД.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 06.04.2010.