Рішення № 92078409, 05.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9738/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Добровчан К.Ю.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ПП ВКО "МААНС" - Дацюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 569/9738/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" про припинення трудового договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Приватного підприємства "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" про припинення трудового договору.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що перебував у трудових відносинах з ПП ВКО «МААНС» на посаді техніка з планування. 05 травня 2020 року ним була направлена заява про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з погіршенням здоров`я. 12 травня 2020 року відповідач надіслав йому відповідь на його заяву про звільнення та заперечив проти звільнення з поважних причин та визначив дату свого попередження про його звільнення 07 травня 2020 року. Також, відповідач вказав, що заява не може бути розглянута, оскільки ним не надано підтвердження причин відсутності на робочому місці з 13 квітня 2020 року. Проте, відповідач не звернув уваги на те, що він неодноразово був на лікарняному та просив його створити безпечні умови під час карантину та перевести його на посаду техніка з планування у квітні 2020 року. Також відповідачу було відомо про обмеження транспортного сполучення на час карантину між м. Рівне та м. Здолбунів в період з 18.03.2020 року, при цьому відповідач не забезпечив своїх працівників доїздом на роботу, хто проживав за межами м. Здолбунова. Відтак, вважає, що причини його відсутності на роботі є поважними, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.

Посилаючись на вказане, позивач просив суд визнати трудові відносини між ним та Приватним підприємством "Виробничо - конструкторське об`єднання "МААНС" припиненими з 05 травня 2020 року і зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що для з`ясування причин відсутності на роботі позивача, по підприємству було створено Наказом №52-ОД від 14.04.2020р. комісію. Комісією заактовано факт відсутності на роботі ОСОБА_1 у період з 13.04.2020р. по 31.07.2020р. включно.

Що стосується причини розірвання договору у строк, про який просить працівник, вони мають об`єктивний характер та повинні підлягати розумному поясненню та обгрунтуванню тому у будь-якому разі працівник повинен у заяві про звільнення докладно описати поважну причину, яка унеможливлює подальше виконання трудових обов`язків та надати всі наявні підтверджуючі документи.

Оскільки документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов`язки позивачем надано не було, а причина по якій працівник просив звільнити його в певну дату викликала сумніви, роботодавцем було кваліфіковано подану заяву як «заяву про звільнення за власним бажанням без поважних причин». Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін, тому до закінчення двотижневого строку працівник не мас права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що на прохання забезпечити його роботою через віддалений ресурс отримав від роботодавця відмову, що не відповідає дійсності оскільки 03.04.2020 р. адміністратором системи ОСОБА_2 було запропоновано ОСОБА_1 налаштувати йому віддалений доступ до робочого місця, на що останній відповів відмовою.

Комісією «Про проведення службового розслідування», яка створена Наказом №58-ОД від 05.05.2020 р. було проведено детальне розслідування причин відсутності на роботі позивача та зроблено висновок про те, що останнім було порушено трудову дисципліну, а невиконання ним трудових обов`язків у період 13.04.2020р. по 29.07.2020р. є винним та скоєним без поважних причин умисно.

Приймаючи до уваги пропозиції комісії з проведення службового розслідування, відповідачем було прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності техніка з планування ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з 31 липня 2020року за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин).

Позивач надав суду заперечення на відзив, вказавши, що не відповідає дійсності те, що відповідач зазначає, що він був відсутній на робочому місці з 13 квітня 2020р. по 31 липня 2020р. включно. Він був на робочому місці та відпрацював повні робочі дні з 8 години ранку по 17 годину дня 14 квітня 2020р., з 24 квітня 2020р. по 29 квітня 2020р. включно та 4 травня 2020р. коли повідомив керівництво про своє звільнення у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 той же день він особисто повідомив про своє звільнення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та віддав останньому ключ від кабінету технологічного відділу, яким користувався. В ці дні він приїздив на роботу разом з ОСОБА_15 та їздив з роботи з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та ОСОБА_8 .

Доказами які підтверджують його стан здоров`я на момент попередження про його звільнення та з подальшим направленням відповідної заяви є його службова записка від 27 березня 2020р., листки непрацездатності та консультаційний висновок лікаря, а бездіяльність керівництва в організації праці та створення безпечних умов праці пригнічувала моє життя, адже замість оформлення простою керівництво примушувало або оформлювати відпустку або організовувати свій доїзд на роботу власними силами та коштами, що створило великі незручності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у запереченнях на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 червня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу згідно наказу № 174-ВК від 10.06.2019р. на посаду інженера-технолога (механіка) (а.с. 43).

За заявою від 01.04.2020р. ОСОБА_1 був переведений на посаду техніка з планування згідно наказу № 66-ВК від 01.04.2020 року (а.с. 41).

Згідно заяви від 05 травня 2020 року позивач прохав звільнити його за власним бажанням в зв`язку з систематичним погіршенням стану здоров`я (а.с. 5).

Листом від 12 травня 2020 року № 54 за підписом в.о. директора Приватного підприємства "Виробничо - конструкторського об`єднання "МААНС" позивача повідомлено про необхідність попередження про звільнення за два тижні, а також про необхідність явки на підприємство для надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місті. Оскільки не надано доказів, що підтверджують поважність причини звільнення, то правова природа надісланої заяви про звільнення вважається звільненням «за власним бажанням без поважних причин». (а.с. 19).

Комісією «Про проведення службового розслідування», яка створена Наказом №58-ОД від 05.05.2020 року було проведено детальне розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1 .

Наказом №196-ВК «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» визнано дні відсутності на роботі ОСОБА_1 , техніка з планування, з 13.04.2020 року по 31.07.2020 року прогулом без поважних причин (а.с. 116).

Наказом № 197 - ВК про припинення трудового договору звільнено з 31 липня 2020 року ОСОБА_1 , техніка з планування за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин» з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 15 календарних днів (а.с. 117).

Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування підприємства - відповідача у період з 25.08.2020р. по 31.08.2020р. за запитом позивача про порушення його трудових прав. Перевіркою встановлено відсутність порушень роботодавцем (відповідачем) вимог законодавства про працю при звільненні працівника ОСОБА_1 за ч.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Однак ч. 3 ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність: догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Поважність причини повинна бути підтверджена відповідними документами.

Зі службової записки ОСОБА_1 від 27 березня 2020 року вбачається, що останній звернувся до в.о. директора ПП ВКО «МААНС» ОСОБА_3 з проханням звернути увагу на те, що відсутність опалення в кабінеті технологічного відділу та постійно низька температура повітря негативно впливає на стан його здоров`я. За порадою лікаря йому не бажано знаходиться у холодних приміщеннях протягом тривалого часу, а так як його місце роботи є стаціонарним і характер роботи малорухливий, йому доводиться 8 більше годин у холодному приміщенні. В зв`язку з цим просить належним чином забезпечити обігрів робочого місця, так як подальша робота в таких умовах може призвести до погіршення стану його здоров`я з відповідними наслідками (а.с. 8).

В судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово перебував на лікарняному про що свідчать лікарняні листки та консультативний висновок лікаря від 21.04.2020 року, які додані до матеріалів позовної заяви та вказують на тимчасову непрацездатність позивача у період з 17.01.2020р. по 24.01.2020р. та з 19.03.2020р. по 26.03.2020 року, що стало однією з передумов до написання позивачем заяви про звільнення від 05 травня 2020 року.

Крім того, 16.05.2020 року на адресу підприємства від позивача надійшов лист, в якому працівник пояснив свою відсутність на роботі через припинення транспортного сполучення між містами Рівне - Здолбунів через запровадження карантину. Одночасно просив забезпечити довіз до місця роботи та розвезення додому (а.с. 15).

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що на прохання забезпечити його роботою через віддалений ресурс отримав від роботодавця відмову.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 не єдиний працівник підприємства, який проживає не в Здолбунові, але лише в нього виникли труднощі з доїздом на роботу. Є багато працівників, які проживають у місті Рівне і мають власний транспорт і, які згрупувалися та доїжджали на роботу разом. Крім того, ОСОБА_1 , ще до запровадження карантину та припинення транспортного сполучення їздив на роботу із своїм колегою головним конструктором ОСОБА_15 , з ним він їздив і у період з 27.03.2020р. до 10.04.2020 р. (у період припинення транспортного сполучення по останній фактичний день перебування працівника на роботі).

Проте, в судовому засіданні представник відповідача визнав, що прохання ОСОБА_1 надання йому пільг у вигляді доставки до місця роботи та розвезення назад надано не було.

Рішення про припинення транспортного сполучення було прийнято Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області Рівненською обласною державною адміністрацією з метою запобігання поширенню на територіїРівненської області гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоУ-2 (Протокол №4 від 17.03.2020 року), а працівникам під час запровадження карантину, на державному рівні надано певні преференції у вигляді можливості оформлення відпустки без збереження заробітної плати, та допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

Не заслуговують на увагу доводи відзиву про те, що ОСОБА_1 міг скористатися правом на відпустку без збереження заробітної плати та допомоги по частковому безробіттю, виходячи з такого.

Законом України "Про відпустки" передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб`єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов`язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Статтею 26 Закону України "Про відпустки" визначено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "Про відпустки" зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку (стаття 25 Закону), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (стаття 26 Закону) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Тобто примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.

Постановою від 11 березня 2020 р. N 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 р. на усій території України карантин.

Законодавець передбачив поняття гнучкого режиму робочого часу та дистанційної (надомної) роботи (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)»). Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників, але має бути дотримано встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (наприклад, місяць) норми тривалості робочого часу. Гнучкий режим робочого часу встановлюється у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу.

При дистанційній (надомній) роботі працівник виконує свої обов`язки за місцем проживання або в іншому місці на його вибір. Як і під час застосування гнучкого режиму, має бути дотримано норми тривалості робочого часу. Виконання дистанційної роботи не тягне за собою обмеження трудових прав, а оплата праці здійснюється у повному обсязі та у визначений час, якщо іншого не передбачено у письмовій домовленості між роботодавцем та працівником. Варто потурбуватись про своєчасне написання заяви із проханням перевести Вас на надомну роботу та ознайомитись із відповідним наказом (розпорядженням) про встановлення дистанційної роботи працівникам.

Відповідно до ст. 38 КУпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Слід зазначити, що інші поважні причини за наявності яких власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, вирішуються в кожному конкретному випадку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про звільнення з роботи за власним бажанням від 05.05.2020 року зумовлена неможливістю продовжувати роботу (оголошення карантину та запроваджені у зв`язку з цим обмежувальні заходи, зокрема відсутність транспортного сполучення та не забезпечення позивача дистанційною (надомною) роботою), тобто обставини, які не можуть бути усунені самим працівником.

Суд звертає увагу на те, що 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «ВКО «МААНС» про припинення трудового договору, однак не зважаючи і на це відповідач відповідно до наказу №197-ВК про припинення трудового договору звільнив ОСОБА_1 з 31 липня 2020 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження поважність причин звільнення за власним бажанням позивача, а відтак працедавець має звільнити такого працівника в строк, про який він просить (частина перша ст. 38 КЗпП), а саме з 05.05.2020 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зважаючи на вказане, вимога позивача про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" припиненими з 05 травня 2020 року і зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" про припинення трудового договору - задоволити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" припиненими з 05 травня 2020 року і зв`язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 ( вісімсот сорок ) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - Приватне підприємство " Виробничо- конструкторське об`єднання "МААНС" 35705 Рівненська область, Здолбунівський район, м.Здолбунів, вул. Грушевського, 28, код ЄДРПОУ 36921697

Суддя Н.Г. Кучина