Рішення № 92072472, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/18753/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ Держпраці у Київській обл.), третя особа Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/60/НД/ФС-499 від 09 жовтня 2018 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, а висновки, викладені за наслідками проведення перевірки, є необґрунтованими та не можуть стосуватись позивача, оскільки на момент перевірки ним не здійснювалась підприємницька діяльність, найманих працівників не було. Також зауважено, що документи, на підставі яких винесено спірну постанову, належним чином не було вручено позивачу, що свідчить про порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що контролюючим органом правомірно здійснено інспекційне відвідування, натомість позивачем безпідставно відмовлено у допуску для проведення перевірки. Таким чином, штраф накладено обґрунтовано.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 10.09.2018 № 3257 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2018 № 1147 Головним управлінням Держпраці у Київській області здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , фактична адреса АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 14.09.2018 № КВ1147/60/НД убачається, що були створені перешкоди у діяльності інспектора праці: не надано інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; не надано доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовувалась наймана праця: заклад « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , адміністратором ОСОБА_2 ; не надано для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів; не надано робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; не надано працівниками об`єкта відвідування усних та/або письмових пояснень, що стосуються законодавства про працю (адміністратор ОСОБА_2 заборонила надавати пояснення працівникам); установлено відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням; установлено відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

У зв`язку з виявленням порушень, передбачених ст. 259 КЗпП України при проведенні перевірки у ФОП ОСОБА_1 головний державний інспектор склав службову записку з проханням розглянути матеріали справи для прийняття рішення щодо застосування фінансових санкцій, передбачених абз. 7 ч.2 ст.265 КЗпП України - недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведення, вчинення дій, передбачених абз. 6 цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абз.2 цієї частини - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати - 372 300,00 грн.

Рішенням від 24.09.2018 № КВ1147/60/НД призначено розгляд справи про накладення штрафу.

Відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 № КВ1147/60/НД/ФС-499 на підставі абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпП України відповідачем вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 372 300,00 грн.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV.

Згідно з ч.1 ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: I) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; II) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; III) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; IV) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог статей 259-265 Кодексу законів про працю України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини щодо порядку проведення інспекційного відвідування на дату винесення оскаржуваної постанови регулювалися Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту Закон № 877).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V), державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок), визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно п. 16, 17 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходження

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи), визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

До матеріалів справи відповідачем на підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу за правопорушення законодавства про працю надано фіскальний чек від 03.10.2018, однак не надано жодних доказів на підтвердження вручення та поінформованості ФОП ОСОБА_1 про розгляд щодо нього справи про накладення штрафу.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що остання винесена на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідач стверджує, що позивачем створено перешкоди у діяльності інспектора - не надано доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено накладення штрафу на підставі акта про неможливість проведення саме інспекційного відвідування.

Дана позиція узгоджується з нормами пунктів 16, 17 Порядку №295.

Тобто, після складання акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування з підстави створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, примірник такого акта підлягає надісланню об`єкту відвідування виключно з метою усунення перешкод, що стали підставою для неможливості проведення інспекційного відвідування.

Отже, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування з підстави створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці не є правовою підставою для прийняття керівником контролюючого органу рішення про накладення штрафу у відповідності до Порядку №509.

Окрім цього, з направлення на проведення інспекційного відвідування убачається, що об`єктом перевірки є заклад харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою АДРЕСА_1 , однак вказаний заклад знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім цього, відповідачем не надано жодного доказу, що об`єкт перевірки відноситься до об`єкту здійснення підприємницької діяльності саме ФОП ОСОБА_1 .

Доказів, що зазначена особа в акті щодо неможливості проведення інспекційного відвідування адміністратор ОСОБА_2 є найманим працівником позивача до суду не надано.

При цьому, позивачем надано книгу обліку доходів з 13.10.2017, звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 3-5 місяці 2018 року, звіти 1-ДФ за 1, 2 квартали 2018 року, з яких убачається, що на момент здійснення перевірки господарська діяльність позивачем не здійснювалась, дохід відсутній, виплати не здійснювались.

При цьому, в межах здійснення господарської діяльності відсутня особа ОСОБА_2 , як найманий працівник позивача.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, які свідчать про формальний підхід відповідача до підготовки і проведення інспекційного відвідування позивача та оформлення акта про неможливість проведення інспекційного відвідування; здійснення інспекційного відвідування поза межами визначеного наказом і направленням на інспекційне відвідування об`єкту перевірки і поза межами своїх повноважень внаслідок намагання перевірити цивільно-правові договори позивача; не доведення відповідачем суду факту отримання позивачем повідомлення про розгляд справі і розгляд справи за відсутності представника позивача; а також порушення процедури винесення постанови про застосування штрафних санкцій до позивача на підставі акту суд дійшов висновку про протиправність постанови № КВ 1147/60/НД/ФС-499 від 09 жовтня 2018 року, яка, як наслідок, підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/60/НД/ФС-499 від 09 жовтня 2018 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул . Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214)

Третя особа: Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76а, код ЄДРПОУ 35008087)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко