Рішення № 92072286, 07.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року справа № 580/705/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 29.11.2019 № 360 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної поліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області з 30.03.2017;

- стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.03.2017 і до моменту фактичного поновлення на роботі;

- стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300000,00 грн;

- рішення в частині визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 29.11.2019 № 360 о/с допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області безпідставно звільнивши ОСОБА_1 з посади, порушило законні права та інтереси останнього в тому числі порушило статтю 43 Конституції України право на працю, а наказ № 360 о/с від 29.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 прийнятий без належних законних підстав, тому є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підставою для звільнення в наказі вказано пункт 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач також зазначив, що військовий час не є тотожнім військовому стану та виникає й без оголошення останнього, в силу самого факту початку воєнних дій, і що в розумінні наведених вище законодавчих актів весь період військового часу є особливим періодом, незалежно від того, чи оголошено військовий стан.

Позивач стверджує, що незаконні (протиправні) дії відповідача завдали значної моральної шкоди, яка оцінюється в 300000 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

17 березня 2020 року представником позивача подано до суду позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.04.2020.

07 квітня 2020року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

10 квітня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та відзив на адміністративний позов, в якому просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що юридична особа, з якої звільнено позивача припинена шляхом її ліквідації, а тому позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді УМВС України в Черкаській області не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач наголошує, що проходження служби в міліції врегульовано спеціальним законодавством, а порядок звільнення працівників міліції в процесі реформування органів внутрішніх справ чітко визначено окремими нормами Законів України "Про Національну поліцію", норми яких при звільненні працівників через скорочення штатів УМВС України в Черкаській області повністю додержано.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року розгляд справи по суті відкладено та зазначено, що про дату та час проведення судового засідання буде повідомлено сторін додатково судовими повістками, після скасування заходів запобігання розповсюдження коронавірусу в Україні.

12 травня 2020 року представник позивача подав до суду заяву щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

02 липня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

31 липня 2020 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду судове призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.08.2020.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті на 17.08.2020.

17 серпня 2020 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд судового засідання, призначеного на 17.08.2020, без її участі, представник відповідача - клопотання про відкладення судового засідання на інший термін, визначений судом.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2020, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час вирішення клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог відповідно до статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає таке.

Як на підставу для закриття провадження в частині позовних вимог відповідач зазначає, що позовні вимоги у справі № 823/5397/15 та у даній справі є частково ідентичними, оскільки позивач просить поновити його на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі, і такі ж позовні вимоги були і у адміністративній справі № 823/5397/15 та відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду в задоволенні вказаної позовної вимоги позивачеві було відмовлено.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд наголошує, що у даній справі та у адміністративній справі № 823/5397/15 різний предмет спору та різні підстави для звернення позивача за захистом своїх прав, свобод та інтересів, оскільки у адміністративній справі № 823/5397/15 позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року і обґрунтовуючи протиправність вказано наказу ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки підставою для його звільнення послугував Закон України "Про Національну поліцію", а право вступити на службу в поліцію могло бути реалізоване включно до 06.11.2015, звільнення ж з органів міліції за скороченням штатів відповідно до розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону могло бути проведено лише з 07.11.2015, а позивача не попереджали про скорочення штатів.

У даній справі позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 29.11.2019 № 360 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що звільнення позивача відбулося під час перебування на військовій службі за контрактом в межах особливого періоду, а тому відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України відповідач не мав права звільняти ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог відповідно до статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що з 06.06.2005 по 06.11.2015 ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ УМВС України в Черкаській області.

06.11.2015 наказом УМВС України в Черкаській області № 312 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

29 листопада 2019 року наказом УМВС України в Черкаській області № 360 о/с на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі № 823/5397/158 скасовано пункт наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення зі служби в ОВС в запас ЗУ України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) - оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС, 06.11.2015.

29 листопада 2019 року наказом УМВС України в Черкаській області № 360 о/с звільнено з органів внутрішніх справ запас ЗС України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) - оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС, 30.03.2017, підстава наказ МВС України від 06.11.2015 №1388, пункт 8 Розділу ХІ Закону України "Про Національну Поліцію".

Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, а тому просить його скасувати.

Під час вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до п. 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в Голосі України 06.08.2015 № 141-142, набрав чинності 07.11.2015. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015.

Відповідно до ст. 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п. 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - положення № 114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 64 "г" Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як свідчать матеріали справи, 29 листопада 2019 року наказом УМВС України в Черкаській області № 360 о/с звільнено з органів внутрішніх справ запас ЗС України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) - оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС, 30.03.2017, підстава наказ МВС України від 06.11.2015 №1388, пункт 8 Розділу ХІ Закону України "Про Національну Поліцію".

Разом з тим, в матеріалах справи міститься витяг з наказу командувача військ оперативного командування "Південь" Міністерства оборони України (по особовому складу) № 39 від 24.03.2017 відповідно до якого капітана запасу ОСОБА_1 призначено командиром взводу роти охорони батальйону охорони 40 окремої артилерійської бригади оперативного командування "Південь" сухопутних військ збройних сил України ВОС-0210003.

Відповідно до наказу командира військової частини А2227 Міністерства оборони України (по стройовій частині) № 226 від 18.11.2019, капітана ОСОБА_1 наказано вважати таким, що прибув до складу сил засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях для виконання службових "бойових" завдань та капітана ОСОБА_1 , заступника командира 1 роти охорони з морально-психологічного забезпечення батальйону охорони, поставлено на котлове забезпечення на командному пункті за нормою № 1 загальновійськова підпункт й пункт 3 приміток та пункт 9 приміто з 19.11.2019.

Відповідно до довідки військової частини А2227 Міністерства оборони України № 1213/0 від 14.12.2019 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А2227, та перебуває на повному державному забезпеченні з 24.03.2018 по теперішній час.

Отже, на момент прийняття спірного наказу ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині А2227, а тому його звільнення з органів внутрішніх справ запас ЗС України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення 29 листопада 2019 року наказом УМВС України в Черкаській області № 360 о/с є незаконним, оскільки працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною 3 статті119 КЗпП України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Це означає, що роботодавці і далі зобов`язані діяти в умовах особливого періоду, зокрема дотримуватись гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків, у тому числі призваних на військову службу.

Отже, звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимог статті 119 КЗпП України, а тому наказ управління МВС України в Черкаській області № 360 о/с від 29.11.2019 про звільнення з органів внутрішніх справ в запас ЗС України за п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення є протиправним та має бути скасований.

Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі області, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України серед яких управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Кам`янський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що 26.09.2018 Кам`янський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як юридичну особу - припинено.

Отже юридична особа, в якій позивач був працевлаштований припинена шляхом її ліквідації.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов`язки без переходу прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов`язків юридичної особи без визначення правонаступника.

При цьому суд приймає до уваги наказ МВС України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно-штатні питання", яким скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах МВС України в Черкаській області.

Як висновок вищевказаному суд зазначає, що поновлення позивача на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не є можливим, з огляду на те, що юридична особа в якій позивач був працевлаштований ліквідована, а посада позивача в силу наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно-штатні питання" скорочена.

Суд зазначає, що адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу в органи поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише органом державної влади.

Абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку поновити порушене право позивача шляхом зобов`язання ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ на рівнозначну посаду, що належить до однієї групи оплати праці оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі області.

Позовна вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даному випадку є передчасною, оскільки суд не поновляє позивача на конкретній посаді, а тому обов`язок щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутній.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями інспекції і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про її відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", та не надав суду доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 360 о/с від 29 листопада 2019 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) - оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу.

Зобов`язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ на рівнозначну посаду, що належить до однієї групи оплати праці оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі області та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 08592537).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 07.10.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк