Рішення № 92072170, 05.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2210/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.07.2020;

- зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дати подання заяви - з 15.07.2020.

Ухвалою від 14.08.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в Херсонській обласній психіатричній лікарні у період з 07.10.1998 до 30.03.2020. 15.07.2020 позивач, досягши 50 річного віку, звернулася до відповідача з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 розділу XXIV постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461. Проте, рішенням від 23.07.2020 № 6151/03-16 пенсійний орган відмовив у переведенні на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення віку встановленого абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме 55 років. Також відповідач повідомив, що ОСОБА_1 має страховий пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 23 роки 7 місяців 4 дні, а загальний стаж - 39 років 2 місяці 12 днів. Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначає, що спірні правовідносини до 2018 року були врегульовані лише ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість, у 2018 році норми щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах були внесені і до Закону № 1058-IV, шляхом його доповнення розділом ХVІ-1 Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема ст. 114, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відтак, норми ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції станом на 2015 рік та ст. 114 Закону № 1058-IV, що була прийнята у 2018 році, до 23.01.2020 мали абсолютно однакові умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом з тим, 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційною норму ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції станом на 2015 рік та визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 вказаного Закону в редакції до внесення змін, які визнані неконституційними. Таким чином, позивач вважає, що набула право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

03.09.2020 відповідач надіслав до суді відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.02.2015 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по 3 групі інвалідності загального захворювання. 15.06.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач зазначає, що згідно із записами трудової книжки позивач працювала на посаді молодшої палатної медсестри в Херсонській обласній психіатричній лікарні у період з 27.08.2002 до 30.03.2020. Страховий стаж роботи позивачки за Списком №2 за період з 07.10.1998 до 30.03.2020 становить 23 роки 7 місяців 4 дні, загальний стаж - 39 роки 2 місяці 12 днів. Відповідно до п. 2-2 ст. 114 Закону № 1058-1V, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки-працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення віку 55 років (які народились у період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року) за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1 -р/2020 у справі № 1 -5/2018(746/15), відповідач зазначає, що цим рішенням визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. Проте, призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі за Списком № 2, здійснювалося позивачу за нормами акту виданого пізніше, тобто на підставі п. 2 ст. 114 Прикінцевих положень Закону № 1058-1V. Таким чином, відповідач вважає, що рішення від 23.07.2020№ 6151/03-16 є правомірним, оскільки прийняте на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" №1058-1V, а не на підставі Закону "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, норми якого визнані неконституційними. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до заяви від березня 2015 року та протоколу від 12.03.2015 № 3661, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання.

15.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, а саме: про перехід на інший вид - з пенсії по інвалідності ІІІ групи на пенсію, призначену за Списком № 2.

23.07.2020 відповідач прийняв рішення про розгляд заяви на перерахунок пенсії по інвалідності від 15.07.2020 № 9592, щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах (робота згідно Списку № 2) на підставі ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-1V. Вказаним рішенням впенсійний орган відмовив ОСОБА_1 у переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах (робота згідно Списку № 2), оскільки для жінок, які народилися в період з 01.10.1969 до 31.12.1970 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах виникає тільки після досягнення ними віку 55 років. Разом з тим, станом на 15.07.2020 ОСОБА_1 не досягла необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку, тобто право на перерахунок пенсії за новими обставинами виникне з 14.05.2025. Одночасно відповідач зазначив, що згідно наданих ОСОБА_1 документів загальна тривалість її страхового стажу складає 39 років 2 місяці 12 днів, у тому числі пільговий стаж відпрацьований па посадах, передбачених Списком № 2, з урахуванням періоду роботи, зарахованого до загального трудового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить 23 роки 7 місяців 4 дні.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що відмова перевести її на інший вид пенсії у зв`язку з недосягненням відповідного віку є протиправною.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Право на пенсію на пільгових умовах за віком, незалежно від місця останньої роботи встановлює стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Так, 02.03.2015 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII (набрав чинності з 01.04.2015), пунктом 1 пункту 2 Розділу І, якого статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) викладено в новій редакції, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку - 55 років - з 01.10.1969 до 31.12.1970.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав законної сили 11.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку - 55 років - з 01.10.1969 до 31.12.1970.

23.01.2020 рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII. Передбачено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".

Отже, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день подання заяви про призначення пенсії – 15.07.2020, що також визнається відповідачем, мала повних 50 років 2 місяці 2 дні, та 39 років 2 місяці 12 днів страхового стажу, у тому числі пільговий стаж відпрацьований па посадах, передбачених Списком № 2, з урахуванням періоду роботи, зарахованого до загального трудового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", - 23 роки 7 місяців 4 дні.

Оскільки позивач не оскаржує обрахований пенсійним органом страховий та пільговий стаж, а відповідач, у свою чергу, підтверджує обраховану ним вказану кількість років, суд не досліджує у спірних правовідносинах питання наявності у позивача стажу, необхідного для отримання пільгової пенсії.

Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив наступне: "… Отже, у статті 13 Закону № 1788-XII до внесення змін Законом № 213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б" - "з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

… Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність…".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що суспільні відносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюються одночасно статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ та статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, які є чинними.

Суд зауважує, що у період з 11.10.2017 до 22.01.2020 норми ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та ст. 114 Закону № 1058-IV кореспондувалися між собою та здійснювали однакове регулювання спірних правовідносин.

Втім, з 23.01.2020, тобто з дня прийняття рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), якими визнано неконституційними положення ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, регулювання спірних правовідносин здійснюється нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Натомість, Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп у справі №18/183-97 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Отже, суд вважає, що спірні правовідносини щодо призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах повинні регулюватися нормами Закону № 1058-IV.

Натомість, положення ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, з огляду на існування однопредметного нормативно правового акта однакової сили (Закон № 1058-IV), який за змістом суперечить першому, не повинні застосовуватися.

Зважаючи на викладене, суд вважає правомірним рішення відповідача про відмову перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з підстави недосягнення позивачем 55-річного віку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів правомірності оскаржуваного рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , а тому відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

У період з 14.09.2020 до 29.09.2020 головуюча суддя Кисильова О.Й. перебувала у відпустці, з 28.09.2020 до 02.10.2020 - період тимчасової непрацездатності у зв`язку із хворобою.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112010200