Рішення № 92072059, 29.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. № 520/10506/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача – Кундіус І.В.,

представника відповідача – Довгаль В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Енергетична Компанія" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Енергетична Компанія" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001421411 від 29 липня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000001411411 від 29 липня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001401411 від 29 липня 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №226379-56 від 11 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.07.2019 року № 00001401411, від 29.07.2019 року № 000001411411, від 29.07.2019 № 00001421411 та податкова вимога від 11.06.2020 № 226379-56 ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2020 року о 11:30 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 29.09.2020 о 12:15 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "УЕК" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 36374863.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 11 червня 2019 року № 4095 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “НВП “УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ” з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” за серпень 2016 року, ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” за березень 2018 року, ТОВ “МАСТЕК ГРУП” за квітень 2018 року, ТОВ “ГІДРОПРОФ” за червень, липень 2018 року, ТОВ “ПРОДАСТРА” за жовтень 2018 року, ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” за грудень 2018 року та подальшому ланцюгу постачання та/або використання у власній господарські діяльності товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки викладені в акті від 03.07.2019 № 2292/20-40-14-11-11/36374863.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на суму ПДВ 379 795 грн., в т.ч. в вересні 2016 року у сумі 57 440 грн., у лютому у сумі 8 328 грн., березні 2018 року у сумі 20 457 грн., в квітні 2018 року у сумі 87 922 грн., в вересні 2018 року у сумі 2 583 грн., в жовтні 2018 року у сумі 35 277 грн., в листопаді 2018 року у сумі 12 953 грн., в грудні 2018 року у сумі 38 189 грн.;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 377 032 грн., в т.ч. в березні 2018 року у сумі 58 855 грн., в квітні 2018 року у сумі 30 182 грн., у травні 2018 року у сумі 4 991 грн., в червні 2018 року у сумі 74 440 грн., в липні 2018 року у сумі 57 107 грн., в жовтні 2018 року у сумі 54 824 грн., в листопаді 2018 року у сумі 17 721 грн., в грудні 2018 року у сумі 78 912 грн.,

що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати у сумі ПДВ 62 823 грн., в т.ч. в березні 2-18 року у сумі 51 364 грн., в квітні 2018 року у сумі 11 459 грн.

та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму ПДВ 91 958 грн. в т.ч. в березні 2018 року у сумі 7 491 грн., в липні 2018 року у сумі 57 107 грн., в грудні 2018 року у сумі 27 360 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень № 00001401411, № 000001411411, № 00001421411 від 29.07.2019, слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” за серпень 2016 року, ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” за березень 2018 року, ТОВ “МАСТЕК ГРУП” за квітень 2018 року, ТОВ “ГІДРОПРОФ” за червень, липень 2018 року, ТОВ “ПРОДАСТРА” за жовтень 2018 року, ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” за грудень 2018 року.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” (податковий номер 40532312) у серпні 2016 року, судом встановлено наступне.

ТОВ “НВП “УЕК” та ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” було укладено договір купівлі-продажу № 725 від 11.08.2016.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 725 від 10.10.2016 було виправлено описку, викладено преамбулу та реквізити договору № 725 в наступній редакції: замість: «директор ОСОБА_1 » вказати «особа за довіреністю ОСОБА_1 ».

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до доручення № 2001/16 від 20.01.2016 мала право на укладення від імені та в інтересах ТОВ «НВП «УЕК» договору купівлі-продажу № 725 з ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ”.

Відповідно до умов договору № 725 продавець зобов`язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору (п.п. 1.1 договору № 725).

Відповідно до умов договору № 725 ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” виставило рахунок на оплату № 31 від 11.08.2016.

Судом встановлено, що позивач розрахувався з ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ”, про що свідчить платіжне доручення № 242 від 12.08.2016 та виписка з банківського рахунку від 12.08.2016 на суму 200502,00 грн.

За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” склало та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 61 від 12.08.2016.

ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ” виконало свої зобов`язання за договором № 725 та передало товар позивачу вартістю 200502,00 грн., що підтверджує: видаткова накладна № 23 від 15.09.2016, довіреність № 82 від 15.09.2016.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отриманий ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ”, від було реалізовано ТОВ “УКРГАЗАВТОМАТИКА” про що свідчить: рахунок – фактура № сф-0000590 від 21.09.2016, видаткова накладна № рн-0000274 від 29.03.2016, виписка з банківського рахунку від 21.09.2016 на суму 50000,00 грн., 22.09.2016 на суму 650000,00 грн., від 29.09.2016 на суму 600000,00 грн., 288225,00 грн., 288225,00 грн., 288225,00 грн., 288225,00 грн.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” (податковий номер 41587181) у березні 2018 року, судом встановлено наступне.

ТОВ “НВП “УЕК” та ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” було укладено Договір № ДГ-2 від 01.03.2018 про закупівлю продукції.

Відповідно до умов Договору № ДГ-2 Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію, а покупець – зобов`язується прийняти та оплатити продукції.

ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” виконало свої зобов`язання за Договором № ДП-78 та поставило товар Позивачу вартістю 353132,14 грн., що підтверджує: видаткова накладна № РН-0000201 від 16.03.2018, товарно – транспортна накладна № 201 від 16.03.2018.

Судом встановлено, що позивач не оплатив поставлений ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” товар та має перед ним заборгованість у розмірі 353132,14 грн.

За результатами фінансово – господарської діяльності ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР” склало та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 160301 від 16.03.2018.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отриманий ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР”, від було реалізовано ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» Філія «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» про що свідчить: рахунок – фактура № СФ-0000276 від 19.03.2018, видаткові накладна № 120 від 19.03.2018, рахунок – фактура № СФ-0000280 від 20.03.2018, видаткова накладна № 121 від 20.03.2018, довіреність від 12.01.2018, наказ № 4/1 від 19.03.2018.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “МАСТЕК ГРУП” (податковий номер 41628463) у квітні 2018 року, судом встановлено наступне.

ТОВ “НВП “УЕК” та ТОВ “МАСТЕК ГРУП” було укладено договір поставки № ДП-78 від 01.03.2018.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується надати покупцю продукцію, а покупець – зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

ТОВ “МАСТЕК ГРУП” виконало свої зобов`язання за договором № ДП-78 та поставило товар позивачу вартістю 473162,18 грн., що підтверджує: видаткова накладна МА-0000075 від 20.03.2018, товарно – транспортна накладна № 75 від 20.03.2018, видаткова накладна МА-0000080 від 26.03.2018, товарно – транспортна накладна № 80 від 20.03.2018; видаткова накладна МА-0000089 від 02.04.2018, товарно – транспортна накладна № 89 від 02.04.2018, видаткова накладна МА-0000101 від 10.04.2018, товарно – транспортна накладна № 101 від 10.04.2018, видаткова накладна МА-0000133 від 16.04.2018, товарно – транспортна накладна № 133 від 16.04.2018, видаткова накладна МА-0000171 від 24.04.2018, товарно – транспортна накладна № 171 від 16.04.2018.

Судом встановлено, що ТОВ “НВП “УЕК” частково виконало покладені на нього зобов`язання за договором № ДП-78, про що свідчить виписка з банківського рахунку від 11.05.18 на суму 14275,05 грн. та від 17.05.2018 на суму 33042,00 грн., та має заборгованість у розмірі 425845,13 грн.

За результатами фінансово – господарської діяльності ТОВ “МАСТЕК ГРУП” склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні: № 54 від 16 квітня 2018 року, № 55 від 16 квітня 2018 року, № 118 від 16 квітня 2018 року, № 122 від 16 квітня 2018 року, № 123 від 16 квітня 2018 року, № 124 від 24 квітня 2018 року.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отриманий від ТОВ «МАСТЕК ГРУП», було реалізовано контрагентам ТОВ – ФІРМА «МАРКЕТ-СЕРВІС», ТОВ «НАКРА», ТОВ «Укрресурс-Юг», ТОВ «ІВП ТРІАДА», ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», ПП «Явір-2000», КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», ТОВ «Електропівденмонтаж», ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ», ПрАТ «ТЕРМОЛАЙФ», ПрАТ «КРЕМЕНЧУКМ`ЯСО», МП «ПРОМІНЬ», ТОВ «МАКРО ЛТД», ДП «НОВОПОКРОВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», ТОВ «ТИРАС», ТОВ «Кредмаш сервіс», ТОВ «ВЕТСИНТЕЗ», ТОВ «Компанія Платінум», КПТМ «Яготинтепломережа», що підтверджується рахунками – фактурами, видатковими накладними, виписками з банківського рахунку, довіреностями, транспортними накладними, наявними в матеріалах справи. (т.1 а.с.140-250, т.2 а.с.1-85).

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “ГІДРОПРОФ” (податковий номер 41727791) у червені, липні 2018 року, судом встановлено наступне.

ТОВ “НВП “УЕК” та ТОВ “ГІДРОПРОФ” було укладено Договір № 10618/08 від 01.06.2018.

Відповідно до умов Договору № 10618/08 постачальник зобов`язується поставити продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в кількості та за ціною згідно видаткової накладної.

ТОВ “ГІДРОПРОФ” виконало свої зобов`язання за Договором № 10618/08 та поставило товар позивачу вартістю 1307194,85 грн., що підтверджується: видатковими накладними № ГД-0000351 від 01.06.2018, № ГД-0000362 від 07.06.2018, № ГД-0000368 від 11.06.2018, № ГД-0000380 від 20.06.2018, № ГД-0000401 від 02.07.2018, № ГД-0000405 від 02.07.2018, № ГД-0000408 від 03.07.2018, № ГД-0000415 від 05.07.2018, № ГД-0000421 від 09.07.2018, № ГД-0000438 від 16.07.2018, № ГД-0000442 від 18.07.2018, № ГД-0000450 від 24.07.2018, № ГД-0000453 від 26.07.2018 та товарно – транспортним накладними № 351 від 01.06.2018, № 362 від 07.06.2018, № 368 від 11.06.2018, № 380 від 20.06.2018, № 401 від 02.07.2018, № 405 від 02.07.2018, № 408 від 03.07.2018, № 415 від 05.07.2018, № 421 від 09.07.2018, № 438 від 16.07.2018, № 442 від 18.07.2018, № 450 від 24.07.2018, № 453 від 26.07.2018.

За результатами фінансово – господарської діяльності ТОВ “ГІДРОПРОФ” склало та зареєструвало податкові накладні: № 31 від 18.06.2018, № 32 від 18.06.2018, № 33 від 18.06.2018, № 35 від 20.06.2018, № 99 від 16.07.2018, № 98 від 16.07.2018, № 100 від 16.07.2018, № 101 від 16.07.2018, № 102 від 16.07.2018, № 108 від 16.07.2018, № 109 від 18.07.2018, № 110 від 24.07.2018, № 107 від 26.07.2018.

Судом встановлено, що ТОВ “НВП “УЕК” частково виконало покладені на нього зобов`язання за Договором № 10618/08 та здійснило оплату в розмірі 277863,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 44 від 16 серпня 2018 року, виписка з банківського рахунку від 12.07.18 на суму 73013,00 грн. та від 16.08.2018 на суму 204850,00 грн., та має заборгованість у розмірі 1029331,85 грн.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отримай від ТОВ «ГІДРОПРОФ», було реалізовано ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФРМА «РОТОРМАШ», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАННЯ ПАТОНА», ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля», ТОВ «ЛАСУНКА», ТОВ «ГАЛИЧИНА ЛАСУНКА», ТОВ «МВВФ «Енергетик», ТОВ «Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування», ТОВ «Лукро Плюс», ТОВ «Промгазсервіс», КП «Харківські теплові мережі», ТОВ «Сумитеплоенерго», ПрАТ «Кагма», ТОВ – ФІРМА «МАРКЕТ-СЕРВІС», ПрАТ «СПЕКТР-СМІЛА», ТОВ «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «Лукро Плюс», ППФ «НАГРІС», Філія «Дніпровська ГЕС», ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», ТОВ «ПРОГРЕССТЕХ-УКРАЇНА», ТОВ «АКЦЕНТ-13», ТОВ «ЮКО НТП», ТОВ «Сідвелс», ПрАТ «Бердянські жниварки», Устимівська філія «Цукоренергосервіс» ПАТ АК «Сатер», ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА», ТОВ «АРТІС ЕЛЕКТРО», ТОВ «ЦУКРОВИК-АГРО», ПрАТ «ДКХК», ТОВ «АВП-ЕЛЕКТРО», ТОВ «СТАРОКОНСТЯНТИНІВЦУКОР», ТОВ «Чиста Криниця», ТОВ «ЦУКРАГРОПРОМ», ТОВ «Олександрійський цукровий завод», ТОВ «БУРОВА КОМПАНІЯ «РЕГІОН», ТОВ «НИРТИ», ТОВ «Виробниче підприємство «Енергополіс», ТОВ «НОВОІВАНІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД», що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками – фактурами, видатковими накладними, довіреностями, виписками з банківського рахунку, товарно – транспортними накладними. (т.2 а.с.92-250, т.3 а.с.1-213).

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “ПРОДАСТРА” (податковий номер 42297719) у жовтні 2018 року, судом встановлено наступне.

ТОВ “НВП “УЕК та ТОВ “ПРОДАСТРА” було укладено Договір № 2508 від 27.08.2018.

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник зобов`язується поставити покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в кількості і за ціною згідно з видаткових накладних.

ТОВ “ПРОДАСТРА” виконало свої зобов`язання за Договором № 2508 та поставило товар Позивачу вартістю 1 924 223, 44 грн., що підтверджує: видаткова накладна № ПР-0001001 від 01.10.2018, товарно – транспортна накладна № ПР-0001001 від 01.10.2018, видаткова накладна № ПР-0001016 від 16.10.2018, товарно – транспортна накладна № ПР-0001016 від 16.10.2018, видаткова накладна № ПР-0001024 від 24.10.2018, товарно – транспортна накладна № ПР-0001024 від 24.10.2018.

Судом встановлено, що позивач має заборгованість перед ТОВ «ПРОДАСТРА» у розмірі 1860273,34 грн.

За результатами фінансово – господарської діяльності ТОВ “ПРОДАСТРА” склало та зареєструвало податкові накладні: № 1001 від 01.10.2018, № 167 від 16.10.2018, № 168 від 16.10.2018, № 169 від 24.10.2018.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отримай від ТОВ «ПРОДАСТРА», було реалізовано ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», КП «Харківські теплові мережі», ТОВ «Торговий дім «ОТТОМ», ТОВ «ВІЛІС», ТОВ «УГП-БУД», ТОВ «ЕНЕРГОМАШІМПОРТ», ПрАП «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ», ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУД-НІКА», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУД-НІКА», СТОВ «АГРОСВІТ», ТзОВ «Юзефо-Миколаївська АПК», ППФ «НАГРІС», ТОВ «ФИРМА СИАТ-ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунками – фактурами, видатковими накладними, товарно – транспортними накладними, довіреностями, виписками з банківського рахунку (т.3 а.с.222-250, т.4 а.с.1-66).

Щодо взаємовідносин між ТОВ "НВП "УЕК" та ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” (податковий номер 42284406) у грудні 2018 року, судом встановлено наступне.

ТОВ «НВП УЕК» та ТОВ «АРЗАН ЮНІТІ» було укладено Договір № 0111/07 від 01.11.2018.

Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в кількості і за ціною згідно з видаткових накладних.

ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” виконало свої зобов`язання за Договором № 0111/07 та поставило товар позивачу вартістю 367143,67 грн., що підтверджує: видаткова накладна № АЮ-0001023 від 03.12.2018, товарно – транспортна накладна № 1023 від 03.12.2018, видаткова накладна № АЮ-0001102 від 18.12.2018, товарно – транспортна накладна № 1102 від 19.12.2018, видаткова накладна № АЮ-0001193 від 26.12.2018, товарно – транспортна накладна № 1193 від 26.12.2018.

За результатами фінансово – господарської діяльності ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” склало та зареєструвало податкові накладні: № 53 від 17.12.2018, № 56 від 18.12.2018, № 57 від 12612.2018.

Судом встановлено, що позивач має заборгованість перед ТОВ «АРЗАН ЮНІТІ» у розмірі 367143,67 грн.

Судом встановлено, що в подальшому товар, отримай від ТОВ «АРЗАН ЮНІТІ», було реалізовано: ТОВ «ТВК «ЕС Груп», Філія УМГ «ХАРКІВТРАНСГАЗ» АТ «УКРТРАНСГАЗ», ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», ТОВ «ЕЛЕКТРО «НЕКСТ» УКРАЇНИ», КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», АТ «Укртрансгаз», Філія «Управління магістральних газопроводів «КИЇВИРАНСГАЗ», ТОВ «РУССОЛЬ-Україна», ТДВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД», ТОВ «АЛЕКСПРОМ», ТОВ «МЕГАГОРОД», ПАТ «УКРНАФТА», ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Дніпрофмаш», ПАТ «АВТОНОМНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ», ПАТ «Сумитеплоенерго», ТОВ ВТЦ «Динамо-Континент», ТОВ «ЕНЕРГО КРАЇНА», ТОВ «МБС-Інжинірінг», ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент», ТОВ «ЕНЕРГО КРАЇНА», що підтверджується рахунками – фактурами, видатковими накладними, виписками з банківського рахунку, довіреностями, наявними в матеріалах справи. (т.4 а.с.73-196).

Також, Позивачем було надано оборотно – сальдова відомість по рахунках № 361, № 631, 6811.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП УЕК» мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів купівлі-продажу та поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, тощо.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем та ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ”, ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР”, ТОВ “МАСТЕК ГРУП”, ТОВ “ГІДРОПРОФ”, ТОВ “ПРОДАСТРА, ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” було належним чином оформено договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства складено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв`язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 по справі № 804/111/13-а вказав, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом встановлено, що посилання контролюючого органу на наявність податкових інформацій як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких податкових інформацій будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних податкових інформацій з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Крім того, податковим органом в ході розгляду справи не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення.

Суд зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

Дана позиція узгоджується також з постановою Верховного Суду по справі від 29.03.2019 № 812/8245/13-а.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними, що також висловлено Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, витяг із податкової інформації стосовно ТОВ “ТЕХНОКОНТИНЕНТ”, ТОВ “ТД ЕНЕРГОДАР”, ТОВ “МАСТЕК ГРУП”, ТОВ “ГІДРОПРОФ”, ТОВ “ПРОДАСТРА, ТОВ “АРЗАН ЮНІТІ” має виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства та не може бути підтвердженням нереальності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

В акті перевірки контролюючий орган посилається на кримінальні провадження № 42017000000001801 від 01.06.2017 щодо ТОВ «ТЕХНОКОНТИНГЕНТ», № 42014100000001639 від 10.12.2014 щодо ТОВ «ТД ЕНЕРГОДАР», № 42017000000003630 від 13.11.2017, № 32018100000000307 від 18.12.2018 та № 32019080000000008 від 31.01.2019 щодо ТОВ «МАСТЕК ГРУП, № 42017000000003630 від 13.11.2017 та № 32019080000000008 від 31.01.2019 щодо ТОВ «ГІДРОПРОФ», № 32017100020000043 від 21.09.2017 та № 32019100000000108 від 07.02.2019 щодо ТОВ «ПРОДАСТРА».

Судом встановлено, що вищевказані кримінальні провадження відкриті не щодо контрагентів позивача, до того ж відповідачем не подано до суду доказів прийняття вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, що підтверджується постановою Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 809/1139/17.

Крім того, факт порушення кримінальної справи щодо господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, що також підтверджується постановою Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17).

Суд звертає увагу на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Так само будь-які сумніви щодо реальності господарської діяльності контрагента сумлінного платника податків не можуть впливати на права останнього за умови доведення ним реальності вчинених угод з таким контрагентом.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Сам факт порушення кримінального провадження щодо господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, за наявності інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами (вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 09.04.2019 по справам № 2а-1929/12/0970, 2340/4021/18, від 20.03.2019 по справі № 813/1979/15).

Таким чином, просте посилання на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів Позивача не є належним доказом в розумінні КАС України, оскільки відсутні рішення суду, якими було б встановлено фіктивну діяльність вищевказаних підприємств.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв`язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним або будь-яких інших доказів, що спростовують вчинення спірних господарський операцій.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 226379-56 від 11 червня 2020 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 03 серпня 2020 року було отримано податкову вимогу № 226379-56 від 11 червня 2020 року відповідно до якої станом на 10 червня 2020 року платник податку має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 96 660, 83 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що в ході судового розгляду справи підтверджено незаконність та протиправність оскаржуваних податкових повідомлення – рішень, відповідно, відсутність податкового боргу, отже податкова вимога № 226379-56 від 11 червня 2020 року підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Енергетична Компанія" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Українська Енергетична Компанія" (вул. Клочківська, буд. 346-А, м. Харків, 61051) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001421411, № 000001411411, №00001401411 від 29 липня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №226379-56 від 11 червня 2020 року.

Стягнути на користь "НВП "Українська Енергетична Компанія" (вул. Клочківська, буд. 346-А, м. Харків, 61051, код 36374863) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 15609,51 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`ять гривень 51 копійка).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2020 року.

Суддя Волошин Д.А.