Рішення № 92072000, 07.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.10.2020 р. справа №520/10615/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області проскасування наказу, поновлення на посаді, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 11.08.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 12.08.2020р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 14.09.2020р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, громадянин, поліцейський) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.07.2020 року № 191 о/с в частині переміщення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнення з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області; 2) поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області з 07.07.2020 року; 3) звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що його було переміщено на іншу посаду незаконно, з численними порушеннями. Зокрема, стверджував, що його було переміщено під час перебування на лікарняному, на нерівнозначну посаду, без роз`яснення подальших умов проходження служби.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, орган поліції, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що заявника спірним наказом від 07.07.2020 р. було правомірно переміщено на іншу рівнозначну посаду у зв`язку зі скороченням штатів, а 25.09.2020 р. взагалі звільнено зі служби в поліції, а тому підстав для його поновлення на попередній посаді немає.

Відзив на позов надійшов до суду 01.09.2020р.

Від заявника до суду 11.09.2020 р. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, проте для реалізації наданого процесуальним законом права заявник до суду не з`явився.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник у період 13.06.2006р.-06.11.2015р. проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015р. - у лавах Національної поліції України.

Зокрема, з 22.01.2019р. заявник проходив службу на посаді інспектора відділу диспетчерської служби Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (далі за текстом - УОАЗОР) ГУ НП в Харківській області.

17.04.2020р. Національною поліцією України було видано наказ №300, унаслідок реалізації якого передбачено проведення організаційно-штатних змін у структурі ГУ НП в Харківській області, а саме: скорочення усіх посад за штатом у Відділі диспетчерської служби УОАЗОР (тобто у структурному підрозділі, де проходив службу заявник) та скорочення посад у Відділі моніторингу систем електронного контролю і створення нового структурного підрозділу - Відділу забезпечення діяльності систем відеонагляду та електронного контролю УОАЗОР зі штатними посадами і кількості 14.

Доказів штучності або удаваності організаційно-штатних змін у структурі ГУ НП в Харківській області учасниками справи до суду не подано, таких доводів заявником у позові не викладено.

08.05.2020р. заявника під підпис було попереджено про наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням його посади.

19.06.2020 р. за №3903/119-25/01-2020 було складено акт про ознайомлення ОСОБА_1 з наявними вакантними посадами для переміщення, яким зафіксовано відмову заявника від переміщення на іншу посаду та від звільнення зі служби через скорочення штату.

22.06.2020р. т.в.о. начальника УОАЗОР було складено рапорт, відповідно до якого заявник має найгірший показник виконання функціональних обов`язків серед працівників Відділу, що ліквідується.

У зв`язку із викладеним була висловлена пропозиція про переміщення заявника на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області.

25.06.2020р. стосовно заявника на ім`я начальника ГУ НП в Харківській області було складено подання аналогічного змісту.

26.06.2020 р. ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУ НП в Харківській області подано рапорт, яким повідомлено, що заявник не відмовляється від подальшого проходження служби в поліції, має намір продовжувати службу.

07.07.2020 р. відповідачем було видано спірний наказ №191 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 переміщено на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції (на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років ОСОБА_2 ) Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та звільнено з посади інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області.

08.07.2020 р. витяг з даного наказу було отримано заявником.

Наказом ГУ НП в Харківській області від 11.09.2020р. №635 до заявника було застосоване дисциплінарне покарання у вигляду звільнення із служби в поліції.

22.09.2020р. ГУ НП в Харківській області було видано наказ №302 о/с про звільнення заявника із служби в поліції.

Вважаючи звільнення з попередньої посади і одночасне переміщення протиправним, заявник ініціюавав даний спір, вирішуючи який по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 59 якого визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації встановлений положеннями ст. 68 вказаного Закону.

Так, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення (ч. 1). Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (ч. 5).

Доказів наявності більш високої кваліфікації або більш високих досягнень порівняно із іншими поліцейськими скороченого підрозділу заявник до суду не подав, у тексті позову таких доводів не відобразив.

Натомість, обставини протилежного доводяться рапортом т.в.о. начальника УОАЗОР від 22.06.2020р.

Окремо суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію", не вказано, що перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Викладене спростовує довід відповідача про його незаконно звільнення під час перебування на лікарняному до 07.07.2020 р. включно, оскільки про майбутнє переміщення заявника було попереджено 08.05.2020 р., що підтверджується особистим підписом на попередженні, і у ході розгляду справи не спростовано.

Заявник у позові також посилався на ту обставину, що його було переміщено на нерівнозначну посаду, в обґрунтування чого наведені положення Закону України "Про державну служби".

Проте, вказаний довід визначається судом неспроможним, оскільки п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" визначено, що дія цього закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Натомість, у силу спеціального правила ч.2 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" посада поліцейського вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

За доведеним документально твердженням владного суб"єкта посаді заявника у скороченому відділі відповідало граничне спеціальне звання поліції - "старший лейтенант поліції", у той час як посаді дільничного офіцера поліції відповідає граничне звання поліції - "підполковник поліції".

У розумінні ст.80 Закону України "Про Національну поліцію" останнє звання є вищим за перше.

Відтак, у спірних правовідносинах заявник фактично був переміщений на вищу посаду.

Тому усі доводи про протилежне на увагу суду не заслуговують.

Не заслуговує на увагу суду також і твердження заявника про його неодноразове заохочення під час служби, а також про проходження курсів підвищення кваліфікації, оскільки згідно з наявною у матеріалах справи довідкою, за результатом проходження останніх у часі курсів, зокрема, з 16.12.2019р. по 27.12.2019р. отриманою заявником оцінкою є "незадовільно". При цьому, за час проходження служби заявник дійсно заохочувався 6 разів, проте 4 з них - ще у 2008р., востаннє - 18.06.2015р., тобто ще під час проходження служби в системі органів внутрішніх справ.

З наведеного вище, суд доходить до переконання про те, що переміщення заявника на вищу посаду поліцейського, а також відсутність переваг для залишення на службі у новоствореному підрозділі порівняно з іншими поліцейськими скороченого Відділу і відсутність вакантних штатних посад унеможливлює порушення суб`єктивних прав заявника на проходження кар"єри у поліції.

Відсутність порушеного суб`єктивного права особи є визначеною процесуальним законом підставою дял відмови у позові.

До того ж судом у ході розгляду справи достеменно з`ясовано, що наказом ГУ НП в Харківській області №302 о/с від 22.09.2020р. заявника взагалі звільнено зі служби в поліції.

Поновлення особи на будь-якій посаді поліцейського до припинення юридичної дії владного управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби у поліції є об"єктивно неможливим, адже після звільнення особа втрачає правовий статус поліцейського.

Ця обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заявлених по даній справі вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі проходження публічної служби не знайшов свого підтвердження, що є визначеною процесуальним законом обставиною для залишення заявлених вимог без задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.