Рішення № 92071943, 07.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2337/20

07 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.05.2020 №1900-0321-9/6143 щодо відмови в призначенні пенсії за віком неправомірними, зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи в ПП ім.Матросова з 1992 року по 2006 рік та призначити пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1 (з моменту настання права на пенсію).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак Головним управлінням Пенсійного фонду України їй було відмовлено у такій, оскільки не зараховано періоди роботи з 1992 року по 2006 рік, оскільки у наданій позивачем довідці відсутнє "по батькові", що не відповідає паспортним даним. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки загальний стаж позивача складає 27 років з врахуванням періоду роботи з 1992 року по 2006 рік.

Ухвалою суду від 01.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. В записах трудової книжки містяться відомості про те, що ОСОБА_1 працювала в ПП ім.Матросова в період з 26.06.2004 по 31.12.2006. Представник відповідача вважає, що оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дані про нараховану заробітну плату відсутні, підстав зарахувати період роботи у ПП ім.Матросова з 26.06.2004 по 31.12.2006 до страхового стажу немає. Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на тому, що згідно довідки №85/06-06 від 28.02.2020, виданої трудових архівом Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області періоди роботи в ПП ім.Матросова з 1992 року по 2006 рік зарахувати до страхового стажу не має підстав, оскільки в даній довідці відсутнє "по батькові" позивача, що не відповідає паспортним даним. Отже, просить відмовити у задоволенні даного позову.

Частиною п`ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, суд здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивач 12.05.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою №456 для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 18.05.2020 №1900-0321-9/6143 повідомило позивача про те, що підстав для призначення пенсії за віком немає, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії з урахуванням поданих документів, складає 13 років 11 місяців 09 днів. Також повідомлено, що згідно довідки №85/06-06 від 28.02.2020, періоди роботи в ПП ім.Матросова з 1992 по 2006 зарахувати до страхового стажу немає підстав, оскільки в даній довідці відсутнє "по батькові", що не відповідає паспортним даним.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, оформленої листом, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).

Статтею 1 Закону №1058 встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст.8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Частиною другою статті 26 Закону №1058 передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року .

Проаналізувавши зазначені норми законодавства, можна дійти до висновку, що жінки які народились в період з 01.10.1960 по 31.03.1961 мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років 6 місяців за наявності трудового стажу з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058, встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі, Закон №1788), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вказана норма кореспондується зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач у період з 31.07.1986 по 03.05.1993 працювала у Лановецькому філіалі гумових іграшок; з 04.05.1993 по 25.06.2004 - у ПСП "Лановецьке"; з 26.06.2004 по 31.12.2006 - в ПП ім.Матросова.

Крім цього, у відповідності до архівної довідки про трудовий стаж від 28.02.2020 №85/06-06, у документах архівного фонду ПП ім.Матросова трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1992 - 1999 і 2004 - 2006 є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_1 за період з 1992 по 2006 роки.

Згідно архівної довідки про заробітну плату від 14.07.2020 №244/06-06, у документах архівного фонду Приватного підприємства ім.Матросова трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1992 - 1999 роки є відомості про заробітну плату у період з 1992 по 1999 року.

Також, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог додано до матеріалів справи історичну довідку до фонду №16 - "Приватне підприємство ім.Матросова".

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

З наведеного також, суд вважає, що така обставина як відсутність "по батькові" позивача є формальною та не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача, що періоди роботи позивача в ПП ім.Матросова з 1992 року по 2006 рік зарахувати до страхового стажу не має підстав, оскільки в довідці від 28.02.2020 №85/06-06 відсутнє "по батькові" позивача, що не відповідає паспортним даним, оскільки робота позивача у вказані періоди підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Також суд не погоджується із посиланням відповідача на те, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дані про нараховану заробітну плату відсутні, з огляду на що період роботи в ПП ім.Матросова з 26.06.2004 по 31.12.2006 до страхового стажу підстав зарахувати немає, оскільки згідно з ст. 106 Закону №1058-IV обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім цього, суд зазначає, що у спірному випадку позивач 1960 року народження, досягла віку 59 років 06 місяців, її загальний страховий стаж становить не менше 27 років, та їй кореспондоване право для призначення пенсії за віком з дати звернення з відповідною заявою, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про визнання дій протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Приватному підприємстві ім.Матросова з 1992 року по 2006 рік та призначити пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений у відповідності до квитанції №11BD7В1539 від 27.08.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль,46001 РНОКПП:14035769).

Головуюча суддя Дерех Н.В.