Рішення № 92071934, 07.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1688/20

07 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у прийнятті заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 01.01.2019, по довіреності від 02.11.2019 у довіреної особи - неправомірними, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняти документи у довіреної особи та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з діями та рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині відмови в прийнятті у довіреної особи заяви про поновлення виплати пенсії, оскільки, на її думку посадовими особами відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. Позивач вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, керувався підзаконними актами, в той час як чинним законодавством України передбачено як можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Ухвалою суду від 17.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду даної справи призначено на 28.07.2020 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводилась виплата пенсії позивачці на поштове відділення АТ "Укрпошта". Відповідач вказав, що оскільки за період з січня 2019 року по червень 2019 року позивач не отримувала пенсію у відділенні поштового зв`язку, тому з 01.07.2019 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії відповідно до ст.49 Закону України №1058-ІУ. Представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутись із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Крім цього, вказав, що 02.08.2019 на адресу Головного управління надійшов лист Управління ДМС України в Тернопільській області за №6101.2.1-10734/61.2-19, в якому зазначено, що 21.05.2010 ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо повернення на постійне місце проживання в Україну.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, якому зазначила наступне. Вважає, що до правовідносин, які склалися, слід застосовувати норми частини другої ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не норми Порядку №22-1, положення якого в частині подання заяви про поновлення виплати пенсії за довіреністю суперечать Закону, а тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими. Тому, на думку представника позивача, відповідач порушує законне право позивача на соціальний захист та його гарантії. Також вважає, що подання заяви від імені пенсіонера належним представником останнього не може бути підставою для відмови в поновленні пенсії, оскільки така можливість передбачена нормами чинного законодавства. Крім цього, зазначила, що ОСОБА_1 оформила документи на виїзд в США в 2004, однак в 2010 звернулась із заявою щодо повернення на постійне місце проживання на Україну, однак враховуючи її вік та стан здоров`я, нас сьогоднішній день не змогла повернутись в Україну.

28.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 07.09.2020 о 12:30 год.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, представник позивача подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи здійснити в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, щодо заявлених позовних вимог заперечують у повному обсязі.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що позивачу з 26.05.2010 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

27.02.2020 представник ОСОБА_1 Курило В.В. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила відновити виплату належної пенсії ОСОБА_1 , починаючи з січня 2019 року і продовжувати виплачувати її на відповідний банківський рахунок.

Однак відповідач, листом від 12.03.2020 №455-438/Д-02/8-19-/20 проінформував позивача про те, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Крім цього, повідомлено, що спори, що виникають із правовідносин за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", можуть бути оскаржені до вищестоящих органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.06.2020 №1236-1269/Д-02/8-1900/20 представника позивача у відповідь на її звернення щодо видачі довідки про розмір виплаченої пенсії повідомлено, що ОСОБА_1 не отримувала призначену пенсію протягом шести місяців підряд, тому з 01.07.2019 нарахування та виплату її пенсії припинено.

Не погодивсь з рішенням та діями відповідача щодо не поновлення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Також, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

За визначенням наведеним в ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 частини першої ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до приписів ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини першої ст.49 та другого речення ст.51 Закону № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії.

Відповідно до частини першої ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною другою ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до цього Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5 Порядку № 22-1).

Аналіз наведеної норми передбачає можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8 Порядку № 22-1).

Позивач у своїй заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії звернулася з позовом до суду.

Суд зазначає, що пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 встановлюють можливість подання заяви про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.

Водночас, згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно частини другої ст. 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню.

При цьому, на думку суду, дії відповідача щодо не поновлення виплати пенсії позивача суперечать вимогам частини другої ст. 2 КАС України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у розумінні зазначеної статті та з врахуванням ст.9 КАС України, належним способом захисту порушених прав позивача є поновлення позивачу нарахування та виплати пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Частинами першою та другою ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо прийняття рішення, оформленого листом від 12.03.2020 №455-438/Д-02/8-1900/20 про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити ОСОБА_1 з 01.01.2019 нарахування та виплату пенсії за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ:14035769)

Головуюча суддя Дерех Н.В.