Рішення № 92071916, 08.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року Справа № 480/1956/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови та припису, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління) і згідно уточненим позовним вимогам (а.с.48-57) просив визнати протиправною та скасувати постанову від 31.01.2020 № СМ2400/1827/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафних санкцій в розмірі 125190 грн., а також припис від 11.12.2019 №СМ2400/1827/АВ/П про усунення порушень.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що для притягнення позивача до відповідальності необхідно встановити факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, але відповідачем такі обставини не були встановлені, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях. Крім того, зазначає, що позивачем було укладено цивільно-правові угоди, в т.ч. і з громадянкою іншої держави, що не заборонено чинним законодавством. Підстав для укладення трудових договорів у позивача не було, жодних порушень позивачем не було здійснено.

Зазначає, що відповідачем було застосовано при перевірки Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердж. Постановою КМУ від 26.04.2017 №295, але даний Порядок було скасовано в судовому порядку, повинно застосовуватися відповідачем виключно до 14.05.2019, приписи Порядку не повинні застосовуватися відповідачем. Також зазначає, що спірний припис винесено в день проведеної перевірки, при цьому припис повинен бути винесений у разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Крім того, позивач посилається на те, що 12.12.2019 було ухвалено Закон, який 01.02.2020 було опубліковано в газеті «Голос України», а саме №3788-ІХ «Про внесення змін до КЗпП України», який суттєво зменшив відповідальність фізичних осіб-підприємців. Позивач є платником єдиного податку 2 групи, а тому за зазначені в акті перевірки порушення повинно бути взагалі застосовано попередження.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що перевірка була проведена правомірно, встановлені відповідні порушення, а саме працевлаштування осіб без оформлення трудових відносин. У зв`язку із тим, що позивач допустила працевлаштування іноземця без укладення трудового договору, були застосовані штрафні санкції. Крім того, зазначає, що позивачем надається договір, укладений із іноземцем 23.03.2019, при цьому, електронний паспорт надано такому іноземцю 20.08.2019, тобто після укладення договору. Станом на день винесення спірного рішення 31.01.2020, у відповідача були підстави застосовування штрафної санкції до позивача, оскільки зміни набули чинності лише з 02.02.2020. При проведенні перевірки відповідач керувався іншим Порядком, а саме Порядком №823, акт та припис було направлено поштовим зв`язком.

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Судом було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду забезпечено позов шляхом зупинення стягненн на підставі спорюваної постанови про накладення штрафу. Також судом було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи із викликом сторін. Також, судом додатково витребовувалися докази у сторін. При вирішенні справи по суті, суд враховував граничні строки реалізації сторонами справи процесуальних прав під час дії карантину, встановлені Кабінетом Міністрів України, зокрема щодо строків надання сторонами по справі заяв по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було на підставі наказу №2008 від 06.12.2019 «Про проведення інспекційного відвідування» було проведено на підставі направлення №703/СМ2400 від 06.12.2019 інспекційне відвідування позивача з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Направлення було 06.12.2019 отримано працівником позивача ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним підписом на направленні. До перевірки відповідач був допущений, надавалися відповідні документи та пояснення.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 11.12.2019 №СМ2400/1827/АВ (далі - акт). За результатами проведеної перевірки на підставі висновків акту відповідачем було винесено припис від 11.12.2019 №СМ2400/1827/АВ/П. Також до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 125190 грн. постановою від 31.01.2020 №СМ2400/1827/АВ/П/ТД-ФС.

Стосовно винесеної відповідачем постанови про накладення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Під час перевірки відповідачем в акті (стор.4 акту перевірки) відображено порушення, що стосувалися не оформлення трудових відносин із гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Разом із тим, після проведеної перевірки, відповідачем було застосовано штрафні санкції відносно однієї особи ОСОБА_6 . Таким чином після отримання документів від позивача щодо допуску позивачем до роботи гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно укладених цивільно-правових угод, відповідачем штрафні санкції застосовані не були.

Стосовно штрафної санкції, застосованої відповідачем спірною постановою, за допустк до роботи гр. ОСОБА_7 згідно цивільно-правової угоди, а не трудовим договором, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що гр.. ОСОБА_8 було допущено, згідно укладеного цивільно-правового договору, трудовий договір із зазначеною особою нею не укладався, що позивачем не заперечується.

Позивачем надані до суду додаткові пояснення стосовно укладення цивільно-правової угоди із гр. ОСОБА_3 , в яких позивач пояснила, що у березні 2019 року нею, яка на той час мала до одруження прізвище ОСОБА_9 , укладено були цивільно-правові угоди з декількома особами, серед яких була і гр. ОСОБА_10 . На день укладення договору, 23.03.2019, ОСОБА_11 повідомила, що не може знайти свй паспорт, фотокопію внутрішнього паспорту було надано лише для огляду в телефоні, і запропонувала укласти договір без зазначення паспортних даних. За домовленістю сторін, паспортні дані повинні бути внесені у договір в день, коли ОСОБА_11 прибула для здійснення сортування одягу. Враховуючи те, що ОСОБА_11 тривалий час перебувала за межами м.Суми, для здійснення сортування одягу прибула тільки 06.12.2019, і в цей день були внесені відповідні реквізити паспорту, який ОСОБА_11 надала уповноваженій особі ФОП ОСОБА_12 .

Відповідачем на час винесення спірної постанови було встановлено, що гр. ОСОБА_13 є громадянкою Молдови, але під час інспекційного відвідування 06.12.2019 пакувала одяг в мішки, повідомила інспекторам, що прийшла на розкладку речей.

Відповідно до спірної постанови від 31.01.2020 відповідачами штрафні санкції застосовані за порушення позивачем вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженої особи, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому КМУ.

При цьому відповідачем не враховано ту обставину, що гр. ОСОБА_13 є громадянином іноземної держави, громадянкою Республіки Молдова.

Стосовно посилання відповідача на недоліки оформлення цивільно-правової годи між позивачем та іноземцем, суд зазначає, що такі обставини взагалі не впливають на підстави притягнення позивача до відповідальності. В даному випадку відповідачем застосовані штрафні санкції за відсутність укладеного між позивачем та іноземцем гр.. ОСОБА_3 трудового договору при допуску до роботи, а не за надання послуг по цивільно-правовій угоді.

Діючим законодавством взагалі передбачена відповідальність за допуск до роботи іноземця на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця. Так, статтею 41 КпАП встановлено відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці. Даною нормою передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем у відзиві зазначається, що згідно інформації, яка була отримана від Управління державної міграційної служби України в Сумській області, гр. ОСОБА_11 перебуває на території України на підставі чт.1 Угоди між КМУ та Урядом республіки Молдова про безвізові поїздки громадян, затвердж. Постановою КМУ від 27.12.2001 №1731, і зазначеним нормативно-правовим актом врегульовано лише питання в`їзду-виїзду, а перебування громадян обох держав, при цьому питання працевлаштування даною Угодою не передбачено. Таким чином перебування гр.. ОСОБА_7 на умовах, визначених чинним законодавством, не надають право позивачу працевлаштовувати іноземців на підставі трудового договору.

Листом Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики від 05.02.2013 №ДЦ-09-588/0/6-13 було надано роз`яснення Голові правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щодо необхідності отримання дозволу на застосування праці іноземного громадянина, що має намір працювати за договором підряду. Так, Державний центр зайнятості Міністерства соціальної політики зазначив, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах України, регулюються законодавством України і міжнародними договорами. Чинним законодавством України (ст. 50 - 55 ГКУ, ст. 24, 25, 42, 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") не передбачено отримання дозволу на використання праці на здійснення іноземцями в Україні підприємницької діяльності, в тому числі підприємцями - фізичними особами, а також іноземцями, які оформили свої правовідносини з роботодавцями на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду). Інші категорії іноземних громадян, працевлаштування в Україні яких здійснюється без дозволу на використання праці, визначені в частинах 6, 7 статті 42 Закону України від 05.07.2012 N 5067-VI "Про зайнятість населення". В разі якщо в цивільно-правовій угоді або договорі підряду наявні ознаки ст..ст. 21, 24 КЗпП України, до роботодавця може бути застосована штрафна санкція відповідно до вимог частини 5 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Слід зазначити, що ч. ч. 6-7 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування:

1) іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні;

2) іноземців та осіб без громадянства, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;

4-1) осіб, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;

5) працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;

6) спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;

7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;

8) працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;

9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;

10) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;

11) іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;

12) інших іноземців та осіб без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Залучення висококваліфікованих іноземних спеціалістів і робітників, потреба в яких є відчутною для національної економіки, здійснюється на підставах, визначених Законом України "Про імміграцію".

Таким чином застосування штрафних санкцій не можуть бути визнані судом обґрунтованим та правомірним, враховуючи, що під час перевірки відповідачем не встановлено, що у позивача взагалі є право працевлаштувати іноземця гр. ОСОБА_8 за трудовим договором (а не за цивільно-правовою угодою) без спеціального дозволу у відповідності до ч. ч. 6-7 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення». В даному випадку, всі правовідносини позивача та іноземця повинні врегульовуватися виключно в рамках цивільно-правових угод, за невиконання чи неналежне виконання якої сторони несуть відповідальність. Також суд зазначає, що саме в разі укладення трудового договору позивач підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за укладення трудового договору без наявності відповідного дозволу, про що зазначено вище.

Таким чином, судом визнається необґрунтованим застосування штрафних санкцій до позивача за допуск до роботи за відсутності укладеного саме трудового договору ФОП ОСОБА_1 із іноземцем - гр. ОСОБА_14 , а тому спірна постанова від 31.01.2020 №СМ2400/1827/АВ/П/ТД-ФС підлягає скасуванню в судовому порядку.

Стосовно посилання позивача на те, що позивача було притягнуто до відповідальності 01.02.2020, а 02.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" № 378-ІХ від 12.12.2019 року, яким внесено зміни до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у зв`язку із чим позивач повинна нести відповідальність у вигляді попередження за занчені в аті перевірки порушення, судом не може бути визнана як беззаперечна підстава для скасування спірної постанови, враховуючи те, що такі обставини можуть бути враховані судом при встановленні вчиненого позивачем порушення. Натомість, при розгляді справи відовідачем не доведено, що позивач має право укладати трудові угоди із іноземцем, а тому до позивача не повинні взагалі застосовуватися заходи притягнення до відповідальності.

Стосовно посилання позивача на те, що порушено порядок проведення перевірки у зв`язку із тим, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверд. Постановою КМУ від 26.04.2017 №295, не діяв на час проведення перевірки, суд зазначає, що в даному випадку, позивач допустив до перевірки інспекторів, надавала відповідні документи на перевірку. Крім того, як зазначає відповідач, перевірка проводилася згідно іншого чинного на час перевірки порядку, а саме Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердж. Поставновою КМУ від 21.08.2019 №823

Суд також не погоджується із висновками винесеного припису від 11.12.2019 №11.12.2019, з огляду на наступне.

Після проведеного інспекційного відвідування, відповідачем було зобов`язано позивача усунути порушення щодо допуску до роботи гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийнятих працівників на роботу в порядку, встановленому КМУ. Разом із тим, як зазначено вище, позивач не мала право укладати та допускати до роботи за трудовим договором громадянку іншої держави, зокрема гр. ОСОБА_8 , іноземець виконував роботу за цивільно-правовою угодою.

Крім того, стосовно допуску позивачем до роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд зазначає, що в подальшому, після проведеної перевірки, дотриманням додаткових документів від позивача, відповідачем не були застосовані штрафні санкції за зазначене у приписі порушення, а саме допуск до роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, замість наявної укладеної цивільно-правової угоди із зазначеними особами. Позивачем надавалися відповідні документи відповідачу відносно надання послуг зазначеними особами згідно цивільно-правових угод, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 413) було розроблено відповідно до частини третьої ст. 24 Кодексу законі про працю України, яка містить положення щодо укладання трудового договору.

При цьому укладання договорів цивільно-правового характеру не регулюється ст. 24 КЗпП.

Відповідно до норм Постанови № 413 повідомлення про прийняття на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за основним місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використання електронного цифрового підпису відповідальних осіб до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носія, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Аналогічні роз`яснення містяться в листі Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників від 03.09.2015 № 21446/10/28-10-06-11, в якому податковий орган зазначив, що повідомлення про дату початку дії укладених договорів цивільно-правового характеру з фізичними особами не потрібно подавати органів державної фіскальної служби.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу надавалися послуги згідно укладених цивільно-правових угод, у позивача відсутній обов`язок надавати повідомлення про такі угоди до податкового органу.

Враховуючи вищевикладене обставини, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови та припису - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці в Сумській області від 31.01.2020 № СМ2400/1827/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафних санкцій в розмірі 125190 грн., а також припис від 11.12.2019 №СМ2400/1827/АВ/П про усунення порушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Сумській області (м. Суми, вул. Горького, 28б, і.к. 39857622) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 3352,9грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.10.2020.

Суддя С.М. Гелета