Постанова № 9206897, 16.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2008 року 11:20 № 28/125-А-17/2

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання: Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-П"

до відповідачів: Державної податкової адміністрації у м.Києві

Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

про: визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

від позивача: Зубченко С.М. представник за довіреністю

від відповідача-1: Захаров І.Ф. представник за довіреністю

від відповідача-2: Костюк В.А представник за довіреністю

Колесніченко І.І. заст. начальника ДПІ

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-П" звернулось суду з адміністративним позовом від 16.06.06р. про визнання відсутності у Державної податкової адміністрації у м. Києві права на проведення документальної невиїзної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду ТОВ "Паритет-П", що проводилась з 07.11.05р. по 12.12.05р., визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000013500/0 та №0000023500/0 від 23.12.05р ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Заявою від 16.08.06р. (а.с.147-148 том 1) позивач уточнив позовні вимоги в частині п. 1 позовних вимог та просить суд встановити відсутність у Державної податкової адміністрації у м. Києві повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду ТОВ "Паритет-П", що проводилась з 07.11.05р. по 12.12.05р. В решті позову вимоги залишені без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.08р. справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, у звязку із скасуванням постанови Господарського суду м. Києва від 31.08.06р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.11.06р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, мотивуючи тим, що за вимогами ст. 2.1.1 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 року (далі Закон №2181-ІІІ) та ч.4 ст. 28 Митного кодексу України повноваження щодо контролю за сплатою податку на додану вартість при ввезенні товарів і предметів на митну територію України надано саме митним органам, а не органам державної податкової служби. Згідно з зазначеним, позивач вважає, що перевірка була проведена податковим органом з перевищенням повноважень, визначених законом.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями рішеннями , позивач вказує на те, що ним правомірно, у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» не було здійснено сплату ПДВ за операціями із ввезення основних фондів на митну територію України з посиланням на те, що основні фонди, ввезені на митну територію України і внесені до статутного фонду позивача не є обєктом оподаткування на підставі пп.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», так як такі основні фонди , відповідають усім вимогам, установленим Законом.

Представники відповідачів проти позову заперечили, вказуючи на те, що перевірка сплати ПДВ при ввезені на митну територію України проведена на підставі та в межах повноважень податкового органу, що визначені Законами України «Про державну податку службу в Україні», «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами та «Про податок на додану вартість».

На думку відповідачів, ввезене "Паритет-П" в листопаді грудні 2004 року майно на митну територію як внесок до статутного фонду в обмін на емітовані корпоративні права за своїм функціональним призначенням та конструктивними особливостями не може сформувати цілісний майновий комплекс позивача, оскільки не становить єдине ціле і тому підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому для операцій з ввезення товарів на митну територію України, тобто відповідно до п. 3.1.2 п.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-П" у період з 01.10.04 року по 31.12.04р., за результатами якої складено акт перевірки № 6//35-30/25287600 від 12.12.05 року.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення рішення від 23.12.2005 р.: № 0000023500/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року на 437 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 218, 50 грн. та № 0000013500/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 091 335,50 грн., з яких 727557 грн. - основний платіж, 363778, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.32,33 том 1).

За результатами процедури адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для прийняття освоюваних рішень були встановлені податковим органом порушення позивачем пп. 3.1.2 п. 3.1 та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що полягали в безпідставній, на думку податкового органу, несплаті до бюджету ПДВ з вартості майна, ввезеного на митну територію України як внесок до статутного фонду в листопаді грудні 2004 року у загальній сумі 727 994, 0 грн., а саме: у листопаді 2004 року - 270 932,0 грн. ( 1354617,86 грн. * 20% ) та у грудні 2004 року - 457 071,0 грн. (2 285354,54 грн * 20% ).

Такий висновок податкового органу аргументований тим, що ввезені основні фонди (телевізори, настільні підставки для телевізора, кабельний модем, ПК - сервери, спеціалізоване обладнання генерації відеосигналу, фільтр для високочастотних телесигналів, цифрові відео сервери, пульти ДУ для телевізорів, конвертери телевізійних сигналів, ПК сервери для захисту системи) та передані до статутного фонду ТзОВ "Паритет-П" в обмін на емітовані Товариством корпоративні права не є такими, що формують його цілісний майновий комплекс, так як ці предмети не становлять єдине ціле, не мають внутрішньої єдності за тлумаченням Великого тлумачного словника сучасної української мови, де містяться основні терміни сучасної науки і техніки, а також слова, що визначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя; такі предмети не визнаються нерухомістю в розумінні ст.66 Господарського кодексу України. При цьому податковий орган вважає, що наведеному в п.п.3.2.8.п.3.2. ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість" визначенню цілісного майнового комплексу не надано статусу терміну, перелік яких міститься в ст.1 цього Закону , а тому таке визначення не можна застосовувати до даних правовідносин (стор 8-9 акту перевірки).

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача у цій частині вимог обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податккову службу в Україні»від 04.12.90 р. № 509-ХII, одним із завдань органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством .

Згідно ст. 4 зазначеного Закону, органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Відповідно до п. 17 ч. 1 Митного кодексу України, митні органи- спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до ст. 28 зазначеного Кодексу, митні органи взаємодіють з органами виконавчої влади в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та законами України; розмежування повноважень і функціональних обовязків між митними та іншими органами виконавчої влади України щодо справляння податків, зборів та інших обовязкових платежів встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктами 2.1.1., 2.1.4. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п.2.1.1.-2.1.3. цього Закону.

В силу п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, митні органи здійснюють контроль за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, а контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету - органи державної податкової служби.

Отже, наведеними правовими нормами передбачені випадки, коли обов'язок з контролю за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету, який справляється при ввезенні товарів на митну територію України, покладається на податкові органи.

Митні органи, в межах повноважень, визначених Законом, контролюють лише справляння та сплату податків під час митного оформлення і не підтверджують правомірність дій того чи того чи іншого суб'єкта господарювання з нарахування податку на додану вартість.

Крім того, Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженим наказом ДПА України та Державної митної служби України від 16.03. 2001р. № 108 /188 розробленим відповідно до статті 2 Закону № 2181-III, передбачено, що контроль за цільовим використанням товарів, оформлених у митному відношенні з метою вільного використання на митній території України, здійснюється податковими органами згідно з відповідними нормативно - правовими актами (пп.3.2 п. 2 Порядку).

З метою здійснення контролю за цільовим використанням товарів податковим органами надано право у разі виявлення під час документальної перевірки факту нецільового використання субєктом підприємницької діяльності зазначених у пп. 3.2. п.2 Порядку товарів або факту заниження суми податкового зобовязання, заявленого цим субєктом у податковій декларації, самостійно визначити суму податкового зобовязання платника за кожним з податків і застосувати штрафні санкції та пеню в порядку, встановленому законами та відповідними нормативно правовими актами з питань організації та функціонування таких зон.

З матеріалів справи вбачається, що працівники податкової адміністрації при здійсненні документальної перевірки ТзОВ "Паритет-П" діяли в межах наданих Законом повноважень, і не виконували повноважень митних органів, тобто не здійснювали контроль за справлянням та перерахуванням податку на додану вартість, який справляється при ввезенні товарів під час митного оформлення товарів, а встановлювали під час перевірки факт заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, який справляється при ввезенні товарів, щодо раніше оформлених у митному відношенні товарах .

За наведених обставин та правових норм , безпідставними є твердження позивача про відсутність у Державної податкової адміністрації у м. Києві повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при ввезенні майна на митну територію України як внеску до статутного фонду ТзОВ "Паритет-П", результати якої оформлені актом перевірки від 12.12.05 року, а тому в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

В решті позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що формування статутного фонду позивача здійснювалось, зокрема, за рахунок майна фірми-нерезидента ОСОБА_1. в сумі 519 564,4 євро (3 395 720 грн. 47 коп. за курсом НБУ на день затвердження статуту), а саме: телевізорів, настільних підставок для телевізора, кабельного модему, ПК - серверів, спеціалізованого обладнання генерації відеосигналу, фільтру для високочастотних телесигналів, цифрових відео серверів, пультів ДУ для телевізорів, конвертерів телевізійних сигналів, ПК серверів для захисту системи. Вказане майно згідно з вантажними митними деклараціями від 23.11. 2004 року № 100000008/4/504339 і від 06.12.2004 року № 100000009/4/517777 було ввезено на митну територію України. На ввезені партії майна були оформлені повідомлення про внесення іноземної інвестиції з присвоєнням їм Київською міською державною адміністрації реєстраційного номера та з відміткою державної податкової інспекції про її фактичне внесення.

Як вбачається з вантажно-митних декларацій за частину майна, яке за своєю суттю не є основними засобами, позивачем було сплачено податок на додану вартість в розмірі 774, 28 грн.

Згідно акту перевірки, та згідно з вказаними вантажними митними деклараціями ввізне мито з вартості майна, ввезеного в Україну як інвестиція до статутного фонду позивача не справлялось. Київською регіональною митницею здійснено пропуск майна на територію України на підставі виданих Позивачем простих векселів № 3005061730 і № 3005061732 на загальну суму мита 107 358,55 євро з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. В період, на який надавалось відстрочення платежу по векселях, зазначене майно було зараховано на баланс Позивача, про що податковим органом зроблено відмітки на векселях, згідно ст.18 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Згідно з вантажними митними деклараціями і податковими деклараціями з ПДВ податок на додану вартість по операціях з ввезення майна на митну територію України не сплачувався.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зазначено, що майно, яке ввезено в Україну в якості внеску до статутного фонду Позивача в четвертому кварталі 2004 року було оприбутковано на баланс товариства, а саме: телевізори, настільні підставки до телевізорів, сервери, спеціальне обладнання генерації відеосигналу, конвертер телевізійних сигналів на загальну суму 3 637 681 грн. 05 коп. як основні засоби (рахунок 109 "Необоротні активи"): фільтри високочастотних телесигналів, пульти ДУ для телевізорів на суму 2 291 грн. 45 коп., як малоцінні предмети (рахунок 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи").

В день оприбуткування майна на баланс (29.12.2004р.) позивач уклав з ВАТ "Готель "Прем'єр Палац" договір оренди від 29 грудня 2004 року №35/04, відповідно до якого та на підставі акта приймання-передачі (а.с.82-84 том 1) передав в тимчасове платне користування майно (телевізори, настільні підставки для телевізора, кабельний модем, ПК - сервери, спеціалізоване обладнання генерації відеосигналу, фільтр для високочастотних телесигналів, цифрові відео сервери, пульти ДУ для телевізорів, конвертер телевізійних сигналів) на загальну суму 3 639 972 грн. 40 коп. (без ПДВ). Згідно з умовами вказаного договору майно передається з метою його використання у виробничих потребах Орендаря. Орендна плата складає 87 600 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 14 600 грн.

Відповідно до умов договору на підставі виставлених щомісяця рахунків/фактур та підписаних сторонами актів здачі-прийняття (надання послуг) Орендар розраховується з Орендодавцем у безготівковій формі.

Перевіркою встановлено, що суми отриманих грошових коштів за оренду включено до складу валового доходу позивача відповідних податкових періодів, а ПДВ з вартості наданих послуг віднесено до складу щомісячних податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відображено у деклараціях підприємства (стор.7 акту перевірки).

Перевіркою зроблено висновок, що Позивач в листопаді - грудні 2004р. ввіз майно на митну територію України як внесок до статутного фонду в обмін на емітовані корпоративні права, не з метою формування цілісного майнового комплексу, що призвело до заниження податку на додану вартість за вказаний період на суму 727 994 грн..

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку на додану вартість - особа, яка згідно за цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Об'єкти оподаткування та операції, що не є об'єктами оподаткування визначаються ст. 3 даного Закону.

Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону, об'єктом оподаткування є операції платників з: поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки (пп. 3.1.2); вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Не є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст.3 Закону: операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Таким чином, Законом передбачено наявність трьох обовґязкових умов, які надають право відносити операцію до такої, що не є обґєктом оподаткування податком на додану вартість, а саме: ввозитись повинні виключно основні фонди; зазначені основні фонди повинні ввозитись з метою внесення до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права; ввезені основні фонди повинні брати участь у формуванні цілісного майнового комплексу такої юридичної особи.

При цьому в силу абзацу другого пп. 3.2.8 цього Закону, під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

За визначенням підпункту 8.2.1 пункту 8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується і для цілей цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пункту 4 Положення /стандарту/ бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатація) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції /пункт 5 Положення/. Відповідно до положень частини 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операція з ввезення основних засобів як внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права є операцією, яка підпадає під визначення підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Помилковими суд вважає доводи відповідача про те, що підлягає доведенню та обставина, що ввезене майно є цілісним майновим комплексом та повинно мати внутрішню технологічну єдність, оскільки за змістом пп. 3.2.8 Закону ввезені основні фонди в сукупності повинні забезпечувати ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі.

Визначення цілісного майнового комплексу наведене в зазначеній нормі Закону. Наявність цього визначення в нормі, що регулює спірні правовідносини передбачає обовґязковість безпосереднього застосування саме такого визначення (поняття) цілісного майнового комплексу для цілей оподаткування. Таким чином, припущення відповідача про те, що таке визначення, яке міститься у Законі України "Про податок на додану вартість", потребує додаткового трактування - суперечить законодавству і не може бути підставою для висновку про заниження суми податкового зобов ґязання з ПДВ.

Поняття цілісного майнового комплексу, наведене пп. 3.2.8 Закону, містить вимоги до складових цілісного майнового комплексу, а саме: цілісний майновий комплекс повинні складати активи платника податків; вказані активи у сукупності повинні забезпечувати ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі; термін використання активів повинен перевищувати дванадцять календарних місяців.

До активів платника податків віднесені кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7. ст.1 Закону 2181-III).

Відповідно до ч.5 ст.79 ГК України, господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Підприємство вправі вирішувати, яке саме майно забезпечуватиме ведення цієї діяльності.

Відповідно до п.2.2. Статуту ТзОВ "Паритет-П", зареєстрованого Державним реєстратором 15.10.2004р. (а.с.63-78 том 1), до предмета діяльності Товариства віднесено, зокрема, передання майна Товариства в користування (оренду).

Таким чином , суд погоджується з доводами позивача про те, що основні фонди, внесені до статутного фонду Позивача, виконують саме функцію забезпечення його підприємницької діяльності у формі передачі цих основних фондів, що в сукупності являють собою систему інтерактивного телебачення «ОТКІЖ Бупатіс»в оренду ВАТ "Готель "Прем'єр Палац" згідно наявних у справі договорів оренди від 29.12.04р., від 29.12.2005р., із отриманням внаслідок цієї діяльності доходу (що встановлено перевіркою); термін використання основних фондів перевищує строк, що вимагається законом. За наведених обставин та правових норм, висновок податкового органу про те, що операція з ввезення такого майна на митну територію України як внесок до статутного фонду в обмін на емітовані корпоративні права підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за правилами ч.І пп.3.2.8 п.3.2 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірний. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про визнання нечинними податкових повідомленьрішень № 0000013500/0 та №0000023500/0 від 23.12.05р ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», «Про державну податккову службу в Україні» Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію Українист.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомленнярішення № 0000013500/0 та №0000023500/0 від 23.12.05р ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

В задоволенні решти позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 17.12.2008р.