Рішення № 92068675, 07.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 Справа № 908/1195/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТ», 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, офіс 104

адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, 27

до відповідача: фізичної особи-підприємця Рубана Олександра Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 29 843,36 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТ» (далі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТ») надійшла позовна заява про стягнення з фізичної особи-підприємця Рубана Олександра Анатолійовича (ФОП Рубан О.А.) 29 843,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача за рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.18 у справі № 908/1007/18 виникло зобов`язання щодо сплати заборгованості. Оскільки відповідачем рішення суду не виконано, позивачем, як правонаступником стягувача за вказаним судовим рішенням та як новим кредитором за договором купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 28.10.19 № 2067/К, заявлено на підставі ст. 625 ЦК України до стягнення з ФОП Рубан О.А. 29 843,36 грн. заборгованості, з якої: 17 707,31 грн. інфляційні збитки та 12 136,05 грн. - 3 % річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1195/20 між суддями, 15.05.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 19.05.20 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1195/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується те, що сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі № 908/1195/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи, а саме копії ухвали від 19.05.20 у цій справі позивачем та відповідачем отримано 22.05.20.

Відповідно до вимог ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Частинами 1 та 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року (зі змінами) установлено з 12.03.20 по 22.05.20 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.20 (зі змінами) з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території АР Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211.

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.20, з 1 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 р. на території АР Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено (продовжено) дію карантину встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та від 20 травня 2020 року №392.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (у редакції Закону України №540-IX від 30.03.20) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, …, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, …, судового розгляду справи, …, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.20 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.20 №731-IX, яким п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, … в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відзиву на позовну заяву відповідач, не дивлячись на отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у цій справі 22.05.20, суду не надав.

Враховуючи, що провадження у цій справі відкрите 19.05.20, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи № 908/1195/20, строк на подання відзиву на позовну заяву з урахуванням п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону від 18.06.2020 №731-IX сплинув 06.08.20 включно, суд вважає за можливе розглянути спір у справі № 908/1195/20 за наявними у матеріалах справи документами.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами) та від 22 липня 2020 р. № 641 та наданої Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.) від 06.08.18 у справі № 908/1007/18 позов публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ до відповідача фізичної особи-підприємця Рубана Олександра Анатолійовича, м. Запоріжжя про стягнення 270 056,69 грн. заборованості за кредитним договором від 04.05.07 № 11150984000 (258914,10 грн. заборгованості за відсотками, 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та 1332,10 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків) задоволено. Присуджено стягнути з ФОП Рубана О.А. на користь ПАТ “Дельта Банк” 258 914,10 грн. заборгованості по процентах, 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, 1332,10 грн. 3% річних та 4050,85 грн. судового збору.

Приймаючи рішення від 06.08.18 у справі № 908/1007/18 (суддя Носівець В.В.) суд виходив з наступного (згідно з мотивувальною частиною рішення):

«Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” (в подальшому – публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”) (банк) та фізична особа-підприємець Рубан Олександр Анатолійович (позичальник, відповідач у справі) уклали 04.05.2007 кредитний договір № 11150984000, згідно з п.п. 1.1, 1.2.2 якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 305000,00 грн. у терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але у будь-якому випадку не пізніше 03.05.2018 (далі – Договір).

Разом з тим, публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” (продавець) та публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” (покупець, позивач у справі) 08.12.2011 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами, а покупець придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі. Перелік прав вимоги за кредитами викладено у Додатку 1 до договору купівлі-продажу, до якого в тому числі включено права вимоги за кредитним договором № 11150984000 від 04.05.2007.

Отже, публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” є стороною, кредитором (як зазначено у Договорі - банк) за кредитним договором № 11150984000 від 04.05.2007.

Відповідно до п. 1.3.1 Договору за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється у розмірі 17,5% річних, за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26,25 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Пунктом 1.3.3 Договору визначено, що сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом “а” та/або “б” п. 9.2 Договору.

Відповідно до п. 1.3.4 Договору, нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом “факт/360” відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починаючи з дня фактичного надання коштів, якщо умовами пп. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому, проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2 та 1.3.3, 9.2 Договору.

Відповідно до п. 1.3.5 Договору позичальник зобов`язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (п. 9.5 Договору).

Відповідачем неналежно виконувалися прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором № 11150984000 від 04.05.2007 в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості та сплати процентів за користування кредитом, що стало підставою для звернення позивача - публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві “Дельта Банк” - Кадирова Владислава Володимировича - з позовом до суду.

Слід зазначити, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 644 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення № 181 “Про початок здійснення процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ “Дельта Банк” та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно. Відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 619 від 20.02.2017 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ “Дельта Банк” та повноважень ліквідатора строком на 2 роки по 04.10.2019 включно.

Під час процедури ліквідації банків Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є спеціальним і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно до ст. 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління майном та продає майно банку. Відповідно до ст. 50 ЗУ “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси. До ліквідаційної маси банку включається будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Згідно ст. 38 ЗУ “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно кредитного договору, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з невиконанням зобов`язань ФОП Рубан О.А., акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” (первісний кредитор) звернувся до Комунарського районного суду м. Запорожжя з позовною заявою до фінансових поручителів боржника про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запорожжя від 31.03.2011 у справі № 2-1390/11 стягнуто в солідарному порядку з фінансових поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “УкрСиббанк” суму заборгованості за кредитним договором № 11150984000 від 04.05.2007 у розмірі 385225,11 грн. (268026,20 грн. – заборгованість за простроченим кредитом, 104368,07 грн. – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 4498,17 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 8332,67 – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запорожжя від 23.11.2012 у справі № 2-1390/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні на публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” та поновлено строки пред`явлення виконавчих листів де виконання.

Як свідчать матеріали справи, рішення Комунарського районного суду м. Запорожжя від 31.03.2011 у справі № 2-1390/11 на день розгляду даної справи не виконано.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, наявне рішення суду першої інстанції у справі, яке набрало законної сили та в якому встановлено, визнано судом та доведено ПАТ “Дельта Банк” факт існування заборгованості за кредитним договором.

Приписи ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та зміст кредитного договору вказують на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання передбачених умовами договору сум.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 23.09.2015 № 6-1206цс15.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 24.04.2018, відповідачем не сплачено 268026,20 грн. заборгованості за тілом кредиту (2310,09 грн. - за строковим кредитом та 265716,11 грн. – за простроченим кредитом).

Отже, відповідачу продовжують нараховуватись проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору № 11150984000 від 04.05.2007.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на 13.05.2018 за відповідачем рахується 258914,10 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в період з 01.06.2015 по 13.05.2018, з яких 21992,24 грн. заборгованість за строковими процентам, 236921,86 грн. – заборгованість за простроченими процентами.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом в сумі 258914,10 грн. в період з 01.06.2015 по 13.05.2018 є підтвердженим і позовні вимоги в цій частині задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов`язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом “факт/360” передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.06.2017 по 13.05.2018 відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне повернення процентів, яка становить 9810,49 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав, що стягненню підлягає сума пені в заявленому позивачем розмірі 9810,49 грн. за період з 01.06.2017 по 13.05.2018.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від суми прострочених процентів у розмірі 1332,10 грн. за період з 01.06.2017 по 13.05.2018.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 1332,10 грн. 3% річних від суми прострочених процентів за період з 01.06.2017 по 13.05.2018 судом задовольняється. (…)».

10.09.18 на виконання судового рішення видано відповідний наказ.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Рубана ОА. на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.18 у справі № 908/1007/18, апеляційну скаргу №б/н від 25.09.19 повернуто скаржнику.

28.10.19 між ПАТ “Дельта Банк” та ТОВ «ФК «Горизонт» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 2067/К, відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, але не обмежуються: право вимоги до боржників, позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами та/або боржників за Кредитними договорами та/або іншими договорами, та/або на інших підставах, наведених у Додатку № 1, Додатку №2 до цього Договору (надалі - Право вимоги).

Зокрема, додатком № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав від 28.10.19 № 2067/К серед договорів за якими передано право вимоги від ПАТ “Дельта Банк” до ТОВ «ФК «Горизонт», визначено кредитний договір № 11150984000 від 04.05.07, боржником за яким є Фізична особа-підприємець Рубан Олександр Анатолійович, дата закінчення договору 03.05.18.

Згідно з п. 1.3. договору купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав № 2067/К майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього Договору.

Ухвалою від 27.01.20 у справі № 908/1007/18 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» від 03.01.20 про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено стягувача - ПАТ “Дельта Банк” (ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) на ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» (ідентифікаційний код юридичної особи 39013897) у справі № 908/1007/18 за позовом ПАТ “Дельта Банк” до ФОП Рубана О.А. (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, посилаючись на не виконання станом на 27.04.20 рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.20 по справі № 908/1007/18 про стягнення 274 107,54 грн., ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Рубана О.А. 17 707,31 грн. інфляційних збитків та 12136,05 грн. 3 % річних, які нараховані на загальну суму присуджену до стягнення з відповідача за рішенням від 06.08.20 по справі № 908/1007/18.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. При цьому, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із положеннями ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вбачається, що предметом позову у справі № 908/1007/18 є стягнення з ФОП Рубана О.А. 270 056,69 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.05.07 № 11150984000, а саме: 258914,10 грн. заборгованості за відсотками, 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та 1332,10 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків.

У своїй позовній заяві ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТ» просить стягнути з відповідача 17 707,31 грн. інфляційних збитків та 12 136,05 грн. 3 % річних, які нараховані на суму присуджену до стягнення за рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.20 по справі № 908/1007/18, а саме 274 107,54 грн. (складається з: 258914,10 грн. заборгованості за відсотками, 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та 1332,10 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків та 4050,85 грн. судового збору. При цьому інфляційні втрати розраховані позивачем за період з листопада 2018 р. по березень 2020 р., а 3% річних - з 06.11.18 по 27.04.20.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Судом прийнято до уваги, що проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою, є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

В силу припису ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Учасниками справи доказів сплати заборгованості за відсотками у розмірі 258 914,10 грн., яку присуджено стягнути з відповідача за рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.20 по справі № 908/1007/18, суду у справі № 908/1195/20 не надано, доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.

З огляду на викладене судом визнається правомірним нарахування позивачем відповідачу 3 % річних з 06.11.18 по 27.04.20 та інфляційних втрат з листопада 2018 р. по березень 2020 р. на суму заборгованості за відсотками у розмірі 258 914,10 грн. (яку присуджено стягнути за рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.20 по справі № 908/1007/18).

За розрахунком суду 3 % річних за період з 06.08.18 по 27.04.20 за прострочення зобов`язання по оплаті 258 914,10 грн. складають 13421,20 грн., а інфляційні втрати за період з листопада 2018 р. по березень 2020 р. - 18376,55 грн., тобто, суму більшу ніж заявлено позивачем по справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу суми 3 % річних у розмірі 12 136,05 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 17707,31 грн.

Як наслідок, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 12 136,05 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 17707,31 грн. підлягають задоволенню судом.

При прийнятті рішення судом прийнято до уваги, що у разі, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною. А тому, на неї (в силу припису ч. 2 ст. 550 ЦК України) проценти не нараховуються. При цьому, обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України. А отже, відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційних витрат на суму 9810,49 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків присуджену до стягнення з відповідача за рішенням у справі № 908/1007/18.

Вимога про сплату передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення грошових зобов`язань. У зв`язку із викладеним, судом також визнається безпідставним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат на суму 1332,10 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків присуджену до стягнення з відповідача за рішенням у справі № 908/1007/18.

Також суд вважає безпідставним нарахування позивачем відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат на суму судового збору присуджену до стягнення за рішенням у справі № 908/1007/18 з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі від 16.05.18 № 686/21962/15-ц оскільки правовідносин сторін по справі № 686/21962/15-ц та по цій справі № 908/1195/20 не є аналогічними.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. на підставі п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Рубана Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 44, офіс 104, код ЄДРПОУ 39013897) - 12 136 (дванадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 05 коп. 3 % річних, 17 707 (сімнадцять тисяч сімсот сім) грн. 31 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Повне рішення складено 07.10.20.

Суддя В.Л. Корсун