Рішення № 92068554, 28.09.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/457/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Леонтьєв Г.Є. - ордер від 12.02.2020р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Кущак Р.Г. - паспорт НОМЕР_1 , виданий Бердичівським МРУМВС України в Житомирській області 18.03.1999р.

вільний слухач: ОСОБА_1 - посвідчення водія №331666 від 29.07.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп"

до Фізичної особи-підприємця Кущака Романа Георгійовича

про стягнення 980128,28 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Кущак Романа Георгійовича про стягнення 980128,28грн заборгованості, з яких: 944267,05грн - основний борг, 28309,20грн - пеня та 7552,13грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.06.2020р.

Ухвалою суду від 23.06.2020р. відкладено підготовче засідання на 09.07.2020р.

Ухвалою суду від 09.07.2020р. відкладено підготовче засідання на 30.07.2020р.

Ухвалою суду від 30.07.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020р.

В судовому засіданні від 22.09.2020 оголошено перерву до 11:00 год. 28.09.2020 року

У судовому засіданні від 28.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовна заява мотивована наступним:

01.01.2019р. сторонами було укладено договір поставки №5ДП. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1188342,30 грн. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в зв`язку з чим станом на 28.04.2020р. розмір боргу становить 944267,05 грн. 27.02.2020р. позивач надіслав відповідачу претензію, однак відповіді на неї не отримав. Окрім суми боргу позивач нарахував до стягнення з відповідача 7552,13 грн. 3% річних та 28309,20 грн. пені.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті 525, 526, 610-612, 629, 692, 712 ЦК України, ст.173, 175, 193, 231, 265 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення 512999,99 грн. основного боргу; 28309,20грн пені та 7552,13грн 3% річних.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судовому засіданні вказав, що ним в процесі розгляду справи було частково погашено заборгованість в сумі 431267,06 грн.

Позовні вимоги визнає в сумі 512999,99 грн.

Зазначив, що правовідносини сторін є довготриваючими, і за домовленістю розрахунки між сторонами проводились шляхом проведення взаємозаліків. Однак після зміни керівництва, позивач вимагає проведення розрахунків тільки в грошовій формі.

Вказав, що однією з підстав несвоєчасно проведених розрахунків є карантин, який був установлений на усій території України з 12.03.2020 постановою КМ України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", під час якого відповідач не здійснював господарську діяльність.

На думку відповідача, нарахування пені та 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки під час дії карантину є безпідставним.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Кущаком Романом Георгійовичем (Покупець) було укладено договір поставки №5ДП (далі – Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у власність покупцю товар для використання його у господарській діяльності, а Покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його на умовах цього договору (а.с.9-11).

Відповідно до п.2.2 Договору на кожну партію складається рахунок-фактура, накладна, у яких зазначається асортимент поставки товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, вартість одиниці товару, загальна вартість товару, що підлягає поставці у даній партії.

Відповідно до п.4.3 договору оплата здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 90 днів після поставки товару. Днем оплати товару вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Згідно п.5.1 договору Покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату вартості товару (термін сплати згідно п.4.3) сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання з оплати.

Пунктами 8.1, 8.2 договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019р.

Закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.3 договору).

На підставі видаткових накладних №РН-0000080 від 01.08.2019р., №РН-0000092 від 10.09.2019р., №РН-0000099 від 11.10.2019р., №РН-0000107 від 11.11.2019р., №РН-0000111 від 19.12.2019р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1188342,30 грн. (а.с.12-16).

Виходячи з умов п. 4.3 договору розрахунки мали бути проведені:

- за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000080 від 01.08.2019р. до 30.10.2020;

- за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000092 від 10.09.2019р. до 09.12.2019;

- за товар отриманий по видатковій накладній, №РН-0000099 від 11.10.2019р до 09.01.2020;

- за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000107 від 11.11.2019р. до 11.02.2020;

за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000111 від 19.12.2019р. до 18.03.2020 .

На день звернення до суду розрахунки проведені частково на суму 244075,25 грн. шляхом проведення заліку взаємних вимог.

Неоплаченою залишилася заборгованість в сумі 944267,05 грн. (а.с.39).

27.02.2020 року позивач надіслав відповідачу претензію №1402/02 від 14.02.2020р. про сплату заборгованості в сумі 944267,05 грн. (а.с.17-20).

Однак, вказана претензія була залишена без відповіді.

Під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу 431267,06 грн. заборгованості за хімматеріали згідно договору №5ДП від 01.01.2019р., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.99-106, 113).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт належного виконання зобов`язань з боку Позивача щодо поставки продукції за договором №5ДП від 01.01.2019р. на загальну суму 1188342,30 грн. підтверджується видатковими накладними №РН-0000080 від 01.08.2019р., №РН-0000092 від 10.09.2019р., №РН-0000099 від 11.10.2019р., №РН-0000107 від 11.11.2019р., №РН-0000111 від 19.12.2019р. (а.с.12-16), які підписані представниками обох сторін та завірені їх печатками.

Таким чином, факт виконання Позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання Відповідачем обов`язку щодо повної оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 4.3 Договору розрахунок за отриманий товар відповідач мав провести протягом 90 днів після поставки товару

Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару в сумі 244075,25 грн., що сторонами не заперечується.

Під час розгляду справи Відповідач сплатив Позивачу 431267,06 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.99-106, 113).

Таким чином, на дату прийняття судом рішення розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 512999,99 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем в процесі вирішення спору проведені розрахунки в сумі 431267,06 грн., тому в цій частині відсутні спірні матеріальні правовідношення між сторонами.

За таких обставин, в частині позовних вимог про стягнення 431267,06 грн. заборгованості провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК Ураїни.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з Відповідача 7552,13 грн. 3% річних (розрахунок на а.с. 6).

Перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що Позивачем невірно визначено дату початку виникнення заборгованості та відповідно виникнення права на нарахування 3% річних щодо кожної з видаткових накладних.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Тобто, прострочення платежу, з урахуванням приписів п.4.3 Договору, виникає на 91 день рахуючи з наступного дня після дати поставки.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд зазначає, що розмір 3% річних становитиме:

- за видатковою накладною №РН-0000080 від 01.08.2019р. – період прострочення з 31.10.2019р. по 28.04.2020р. на суму боргу 92917,75 грн. – 1379,83 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000092 від 10.09.2019р. – період прострочення з 10.12.2019р. по 28.04.2020р. на суму боргу 173730,00 грн. – 2008,72 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000099 від 11.10.2019р. – період прострочення з 10.01.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 207117,30 грн. – 1867,45 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000107 від 11.11.2019р. – період прострочення з 12.02.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 198750,00 грн. – 1254,41 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000111 від 19.12.2019р. – період прострочення з 19.03.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 271752,00 грн. – 913,26 грн.

Загальний розмір 3% річних становить 7423,67 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з Відповідача.

В стягненні 128,46 грн. (7552,137423,67 грн. 3% річних слід відмовити.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.5.1 договору Покупець за несвоєчасну оплату вартості товару (термін сплати згідно п.4.3) сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми недоплати за кожен день до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання з оплати.

З розрахунку позивача (а.с.7) вбачається, що при нарахуванні пені ним допущені аналогічні помилки, як і при розрахунку пені, щодо дати початку виникнення заборгованості та відповідно дати виникнення права на нарахування пені.

Враховуючи встановлені вище обставини та вихідні дані позивача, суд з урахуванням приписів ст.ст. 253-255 ЦК України, п.5.1 Договору, здійснив власний розрахунок пені, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000080 від 01.08.2019р. – період прострочення з 31.10.2019р. по 28.04.2020р. на суму боргу 92917,75 грн. пеня становить – 5718,58 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000092 від 10.09.2019р. – період прострочення з 10.12.2019р. по 28.04.2020р. на суму боргу 173730,00 грн. – 7741,10 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000099 від 11.10.2019р. – період прострочення з 10.01.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 207117,30 грн. – 6821,86 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000107 від 11.11.2019р. – період прострочення з 12.02.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 198750,00 грн. – 4289,96 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000111 від 19.12.2019р. – період прострочення з 19.03.2020р. по 28.04.2020р. на суму боргу 271752,00 грн. – 2969,97 грн.

Таким чином, загальна сума обгрунтовано заявленої пені становить 27541,47 грн.

В частині стянення 767,73 грн. (28309,20 грн. - 27541,47грн.) пені слід відмовити, як такій, що заявлена безпідставно.

Щодо твродження відповідача про безпідставність нарахування пені та 3% річних під час дії карантину, то остання не грунтується на нормах чинного законодавства та підтверджена доказами, які б вказували, що уведений Кабінетом Міністрів України карантин став наслідком неможливості своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

Враховуючи, по-перше, що відповідач визнає свій борг та намагався виконувати умови договору шляхом погашення заборгованості за отриманий товар, і під час розгляду справи сплатив 431267,06 грн. боргу; по-друге, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого товару, то суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 27541,47 грн., до 10000,00 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 530423,66 грн.: з яких 512999.99 грн. - основний борг; 7423,67 грн. - 3% річних; 10000,00 грн. - пені.

В частині стягнення 128,46 грн. 3% річних 767,73 грн. пені суд відмовляє.

В порядку ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то зважаючи на заяву представника позивача про те, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, тому в цій частині розподілу витрат суд не здійснює.

Водночас, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кущака Романа Георгійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп" (код ЄДРПОУ 32826679, вул.Щорса 31, м.Київ, 01133):

- 512999.99 грн. - заборгованості;

- 7423,67 грн. - 3% річних;

- 10000,00 грн. - пені;

- 8219,48 грн. - судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 431267,06 грн. заборгованості за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу на 08.10.2020 р. на 11:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський 3/65, зал судових засідань № 401.

6. Товариству з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп" до 05.10.2020 подати докази щодо розміру, понесених судових витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.10.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)