Вирок № 92066640, 07.10.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

588/2082/19

1-кп/588/16/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Линник О.С., за участі секретаря судових засідань Семенішина С.С., з участю прокурора Пирогової О.Т., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Калантаєнка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200270000365 від 21.11.2019 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тростянець Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, тимчасово проживаючого по АДРЕСА_2 , перебуває на обліку військовозобов`язаних, судимого 07.08.2019 Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України до 240 годин громадських робіт, невідбута міра покарання становить 116 годин громадських робіт,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.162, ч.2 ст.389 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , будучи судимим 07.08.2019 Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України, покарання невідбуте, судимість не знята і непогашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, 20.11.2019, вранці, точний час в ході досудового розслідування встановлено не було, ОСОБА_1 , під час тимчасового проживання у будинку по АДРЕСА_3 , належного на праві розпорядження потерпілому ОСОБА_2 , із дозволу останнього, користуючись вільним доступом до приміщень вказаного господарства, вирішив вчинити крадіжку велосипеду з метою подальшого його продажу. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи прямий корисливий умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 перебуваючи у вказаному господарстві, вранці 20.11.2019, будучи обізнаним про місце зберігання ключа від навісного замка, яким був замкнений вхід до гаражу, дістав його з ящика стола на кухні. Вийшовши на вулицю, ОСОБА_1 підійшов до будівлі гаражу, ключем відчинив навісний замок на воротах та проник всередину приміщення, звідки викрав велосипед марки «Україна», таким чином отримав можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Цього ж дня ОСОБА_1 викраденим велосипедом марки «Україна» червоного кольору розпорядився на власний розсуд, залишивши його своєму знайомому ОСОБА_3 , за що отримав 150 грн., які витратив на власні потреби.

Таким чином, своїми умисними протиправними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, яка згідно висновку судової товарознавчої експертизи №149/119/11-1/2684е від 26.11.2019 складає 967 грн.

Учиняючи вказані злочинні дії, ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілому та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Крім того, ОСОБА_1 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти особистих прав і свобод людини і громадянина за таких обставин.

Так, 21.11.2019 приблизно о 22 годині, точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 вирішив незаконно проникнути до приміщення будинку домогосподарства, належного на праві розпорядження ОСОБА_2 , що розташоване в АДРЕСА_3 . Будучи обізнаним про те, що у вказаному будинку ніхто не проживає, ОСОБА_1 не маючи не дійсного, ні передбачуваного законом права власності чи користування домогосподарством за згаданою вище адресою, незаконно пройшов на територію подвір`я через хвіртку, де через вхідні двері будинку, які були прикриті, проте не заперті, проник всередину. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_1 ліг спати в одній із кімнат. Вранці наступного дня 22.11.2019 ОСОБА_1 був помічений в приміщенні вказаного будинку батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після чого залишив даний будинок.

Крім того, ОСОБА_1 вчинив умисне кримінальне правопорушення проти правосуддя за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 , будучи засудженим 07.08.2019 Охтирським міськрайонним судом Сумської області за вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.185 КК України, до покарання із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 240 годин громадських робіт, на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин.

Так, 17.09.2019 ОСОБА_1 поставлений на облік до Тростянецького РС філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області, де йому були роз`яснені умови відбування покарання, порядок відбування покарання, було попереджено про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України у разі ухилення від відбування покарання про що 30.09.2019 у ОСОБА_1 була відібрана підписка та цього ж дня він направлений для відбування призначеного судом покарання до КП «Міська ритуальна служба».

ОСОБА_1 , будучи обізнаним, що у разі ухилення від відбування покарання його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, умисно 14, 15, 18, 19, 20, 21 та 22.11.2019 не з`явився на відпрацювання громадських робіт на місце роботи до відповідальної особи КП «Міська ритуальна служба» ОСОБА_5 без поважних причин, про що 22.11.2019 йому було винесено письмове попередження про порушення ним порядку та умов відбування покарання та повторно попереджено, що у раз продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до ст.389 КК України. Не зупинившись на вчиненому, ОСОБА_1 , умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання, 25 та 26.11.2019 не з`явився на відпрацювання громадських робіт на місце роботи до відповідальної особи КП «Міська ритуальна служба» ОСОБА_5 . Таким чином, станом на 26.11.2019 ОСОБА_1 не відбув міру покарання у розмірі 116 годин громадських робіт.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за пред`явленим обвинуваченням визнав частково, а саме частково визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та частково за ч.1 ст.162 КК України, не визнав свою провину за ч.3 ст.185 КК України та показав наступне.

Так, з квітня місяця по листопад місяць 2019 року він ночував у будинку по АДРЕСА_3 із дозволу потерпілого ОСОБА_2 . За дорученням потерпілого він наглядав за вказаним будинком, допомагав йому по господарству, а потерпілий дозволяв йому ночувати у будинку, користуватись речами. Також потерпілий дав йому свій велосипед, бо ОСОБА_1 їздив на вказаному велосипеді на заробітки та відпрацювання громадських робіт за попереднім вироком. Посеред тижня, після 18.11.2020, точної дати обвинувачений не вказав, близько обіднього часу, він повертався із тимчасових заробітків - порався по господарству в однієї особи, та їхав на велосипеді і проїжджаючи по вулиці у м.Тростянець, де проживає ОСОБА_3 , зупинився біля останнього і запропонував взяти в залог вказаний велосипед, а натомість попросив у ОСОБА_3 гроші. У той час він мав потребу у коштах, та планував у кінці тижня кошти заробити і віддати ОСОБА_3 борг та забрати із залога велосипед. ОСОБА_3 погодився, взяв у нього велосипед, за який заплатив ОСОБА_1 150 грн. Продавати велосипед він не збирався. Велосипед стояв у гаражі чи сараї, обвинувачений добре знав, де знаходяться ключі від гаражу. Отримавши гроші від ОСОБА_3 , він витратив їх на продукти харчування. Після цієї події, у суботу вранці до будинку, де він тимчасово проживав, прийшов ОСОБА_2 , якому не сподобалось те, що на місці не було велосипеду і він вигнав ОСОБА_1 із будинку із речами, сказав, щоб ОСОБА_1 йшов жити в інше місце. ОСОБА_1 пішов із будинку, однак у ньому залишились його деякі речі і телевізор.

Після цього ОСОБА_1 перебував у відділенні поліції. У відділенні поліції також запитали за велосипед, він нічого не приховуючи, чесно все розповів та того ж дня велосипед вже повернули власнику. Коли його відпустили із поліції - він подзвонив потерпілому по мобільному телефону та запитав у нього дозволу забрати речі, на що той відповів: « Забереш ». Він пішов до господарства по АДРЕСА_3 , щоб забрати свої речі, бо у нього там залишилась тепла зимова куртка. Коли він прийшов, то двері до будинку були не зачинені, він зайшов до приміщення будинку, поїв, виключив світло і залишився там ночувати до ранку. Про те, що це є злочином, він не думав, бо жив там півроку. На вікна він не дивився, але у коридорі було розбите вікно. Однак він його не вибивав. На той час, коли він там проживав, ключ знаходився у поштовому ящику. Де того дня був ключ, він не знає, бо коли прийшов, двері були відчинені. Він подумав, що переночує у будинку, візьме свої документи, речі, харчі і піде до своєї сестри. Вранці 22.11.2019 до будинку хтось стукав, але він не відчинив, тоді зайшов батько потерпілого- ОСОБА_4 та почав питати обвинуваченого, що він тут робить. Обвинувачений йому відповів, що прийшов забрати свої речі, після чого забрав сумку з їжею і пішов. Батько потерпілого почав на нього кричати і викликав поліцію.

Щодо його обвинувачення за ч.2 ст.389 КК України, пояснив, що дійсно він у листопаді 2019 р. більше тижня не ходив відпрацьовувати громадські роботи, оскільки хворів, хоча доказів не має, а після того із 24 по 28 листопада 2019 року його тримали у відділенні поліції та не випускали. Якби його не затримували, він би надалі ходив на відпрацювання покарання. Йому роз`яснював фахівець органу з питань пробації про порядок і умови відбування покарання, він ходив відпрацьовувати по 4 години на день, із 8 до 12 години щодня на місцевий цвинтар. Громадські роботи він почав відпрацьовувати з 01.10.2019, зі сторони керівництва до нього не було жодних претензій. Він завантажував сміття, вирубував бур`яни, дерева. Коли він тиждень не виходив на роботу, йому подзвонила ОСОБА_5 та запитала чому він не виходить на роботу, на що той відповів, що у нього грип. Але з цього приводу він до лікарні не звертався, у чому визнає свою провину. Після цього йому було винесено перше письмове попередження. Він мав намір надалі відпрацьовувати громадські роботи, але вже не зміг виходити, оскільки його тримали у поліції. Ночував він у коридорі поліцейського відділу, їсти йому не давали, один поліцейський ОСОБА_9 приносив йому їсти з дому. З нього також «вибивали» підписи під час того, як водили до туалету у двір. Також його возили на слідчий експеримент, під час проведення якого понятих не було, поліцейські його водили і він говорив під запис те, що йому наказували, захисника йому не призначили та документів йому читати не надавали. Також обвинувачений пояснив, що коли він був на Абісінії , недалеко від того місця, де він проживає, поліцейські їхали на машині і забрали із собою. Це було 24.11.2019. Йому поламали мобільний телефон, зламали сім-карту. До органу з питань пробації його двічі возив ОСОБА_9 , звідти він йшов сам пішки.

Судом досліджені наступні докази.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що навесні 2019 року обвинувачений розлучився із дружиною та попросився пожити у будинку його двоюрідного брата по АДРЕСА_3 . На право розпорядженням вказаним домоволодінням потерпілий має доручення. Він повідомив обвинуваченого, що той може пожити у цьому будинку, але щоб нікого туди не водив та не вживав алкоголю. На його умови ОСОБА_1 погодився та потерпілий йому показав, де знаходяться в сараї ключі від будинку та дав йому дозвіл на користування майном. Зокрема, потерпілий йому дозволив користуватися велосипедом, що зберігався у гаражі, але дозволу на його продаж не надавав. Домовленість була про те, що ОСОБА_1 буде безкоштовно проживати у вказаному будинку та доглядати за господарством. Навесні потерпілий посадив там город, ОСОБА_1 йому допомагав та потерпілий йому дозволив користуватися городом. Через деякий час обвинувачений йому повідомив, що він скоїв крадіжку та його будуть судити в м. Охтирка і вони разом поїхали до потерпілої та попросили написати заяву, щоб ОСОБА_1 не позбавляли волі. Через деякий час потерпілий дізнався, що обвинуваченому судом призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. У жовтні 2019 року потерпілий від сусідки дізнався, що ОСОБА_1 почав зловживати алкоголем і потерпілий при зустрічі з ним його попередив, щоб він припинив вказані дії, інакше покине це житло. Потерпілий дав обвинуваченому строк один тиждень, щоб той виїхав з його будинку та коли від приїхав туди через тиждень, побачив, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому потерпілий взяв його речі (куртку, футболки) та виніс у двір та запропонував покинути господарство. Після цього ОСОБА_1 пішов із господарства. Через деякий час потерпілому подзвонив ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та запитав, коли він зможе забрати свій телевізор, який залишився у тому господарстві, на що потерпілий відповів, що «забере». Одного дня у вечірній час йому подзвонила сусідка та повідомила, що у будинку по АДРЕСА_3 вибито скло та хтось проник до будинку. Потерпілий приїхав до господарства, відчинив гараж і побачив, що немає велосипеда, хоча перед цим, коли ОСОБА_1 покидав вказане домоволодіння, велосипед був на місці. Він подзвонив у поліцію, вони приїхали провели огляд місця події і порушили кримінальне провадження. Потерпілий з кумом закрили розбите вікно підручним матеріалом. Через деякий час потерпілому знову подзвонила сусідка і повідомила, що у будинку горить світло. Потерпілий попросив свого кума поїхати подивитись, що там коїться та коли він приїхав, то побачив, що дошки з вікна вирвані та у замковій щілині напхані сірники. Потерпілий попросив свого батька поїхати подивитися, та коли той вранці наступного дня поїхав, то у хаті побачив ОСОБА_1 , який сказав батькові потерпілого, що йому ніде жити і покинув будинок. У листопаді 2019 року знову дзвонила сусідка і повідомила, що у будинку горить світло. Та коли потерпілий попросив свого сина ОСОБА_11 поїхати подивитися, той побачив там ОСОБА_1 . Потім потерпілий сказав дзвонити у поліцію з приводу незаконного проникнення у житло, після чого приїхала слідчо-оперативна група та ОСОБА_1 затримали на місці.

Під час додаткового допиту потерпілий пояснив, що коли ОСОБА_1 став зловживати спиртними напоями, то він приїхав до нього і сказав, що не хоче його бачити у своєму господарстві і ніякого дозволу на його подальше проживання не надає. Приблизно через тиждень потерпілий приїхав до господарства та побачив там вибути раму у вікні і тоді він помітив, що зник велосипед, інших цінних речей там не було. Велосипед стояв у гаражі, а ключ він забрав у ОСОБА_1 і поклав їх у шухляді в одній із кімнат. Про місце знаходження ключів знали тільки батьки потерпілого. Коли обвинувачений з його дозволу проживав у вказаному будинку, потерпілий дозволяв йому користуватися велосипедом, просив його не зловживати спиртними напоями та доглядати за житлом. Доручення на право користування вказаним житлом належить тільки потерпілому, тому його батьки не мають ніякого відношення до цього господарства. Коли потерпілий виявив і повідомив батька, щоб він подивився чи на місці велосипед, то він приїздив і побачив, що велосипед відсутній і було проникнення у будинок. Як саме він звертався до поліції, він не пам`ятає. Коли він виселяв ОСОБА_1 з будинку, то велосипед стояв на місці у гаражі, у будинку залишався лише його телевізор, а інші речі він виставив і ОСОБА_1 їх забрав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що він є батьком потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_1 зустрічав раніше. Його син ОСОБА_2 виїхав працювати в інший район та водночас наглядає за будинком його брата, що по АДРЕСА_3 . Оскільки потерпілий буває відсутнім у м. Тростянець, то він доручає наглядати за будинком свідка. До того випадку, коли він приїздив наглядати, ніяких змін у господарстві не було. А одного дня, коли він приїхав, то побачив, що у будинку у коридорі вибито скло. Свідок знав, що у гаражі є велосипед, але того дня його не було на місці. Також вхідні двері до будинку були зачинені і ключа не було на місці. Свідок подзвонив своєму сину та той сказав, щоб він викликав поліцію. Коли приїхали поліцейські, опитали його та при цьому запрошували понятих. На другий день вони зробили ремонт цього вікна. Свідок поїхав до того господарства разом із дружиною, вікно було зачинене, а замочний отвір був забитий сірниками, а з середини було зачинено на засув. Свідок все-таки відчинив двері та зайшов у приміщення будинку, там було тепло. Він виявив у будинку обвинуваченого, який лежав за шафою. Свідок наказав йому вийти. Свідок сказав, що буде викликати поліцію, Останній швидко побіг із господарства. Свідок не знає, як обвинувачений цього дня проник до приміщення будинку, оскільки ключ від будинку був у нього та вікна були цілі. Обвинувачений добре знав місце, де зберігалися ключі від будинку.

Під час додаткового допиту свідок пояснив, що йому було доручено його сином ОСОБА_2 , який доглядав за цим господарством, періодично навідуватись у вказане господарство. 21 листопада 2019 року приблизно о 15 чи 16 годині він приїхав у вказане господарство і виявив, що у коридорі будинку вибите скло. Він відразу подзвонив сину і той сказав подивитися чи всі речі на місці. Він відчинив двері та у коридорі велосипеда не виявив. Потім він відчинив гараж і там стояв велосипед. Він подзвонив у поліцію, дочекався їх. Поліцейські приїхали, оглянули приміщення, склали протокол огляду та при цьому покликали сусідів. На другий день до господарства прийшли знайомі та забили дошками вікно, а на третій день, коли він прийшов, то дошки були зірвані і у нього виникла підозра, що до приміщення проник злочинець. Замочна скважина була забита сірниками. Коли він зайшов у приміщення, там було тепло. За шафою він знайшов ОСОБА_1 , який втік. Крадіжки того дня не було ніякої. Того дня його син - потерпілий був у ОСОБА_12 , приїздить додому лише на вихідних на 1 чи 2 дні. Свідку відомо, що ключі від гаража знаходились у шухляді у столі на кухні. Гараж був зачинений на замок, про крадіжку велосипеда у поліцію повідомив свідок. Свідку невідомо на яких підставах у тому господарстві проживав ОСОБА_1 , але йому відомо, що він там проживав. Свідку відомо, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, про що його сина повідомляла сусідка, і це послугувало для його виселення. Свідку було відомо про наявність велосипеду, і у нього виникла підозра на викрадення велосипеду ОСОБА_1 , оскільки він ним користувався. Також свідку відомо, що велосипед переважно зберігався у коридорі та у обвинуваченого був дозвіл на його користування, але для чого, він не знає. Свідку відомо від сина, що у кінці жовтня 2019 року була розмова про те, що у вказаному будинку не повинно нікого бути, тобто ОСОБА_1 на 21.11.2019 не мав права там проживати, так як був виселений.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засідання показав, що 20.11.2019 приблизно о 08 годині 10 хвилин до нього прийшов ОСОБА_1 і попросив у нього позичити 150 грн., а той у свідка залишить велосипед, а наступного ранку віддасть йому борг і забере велосипед. Свідок на це погодився, бо у нього іноді люди залишають велосипеди, які йдуть на поїзд. Він у ОСОБА_1 запитував, де той взяв цей велосипед, на що той відповів, що того його власний. Свідок йому повірив, бо кілька днів тому бачив ОСОБА_1 на цьому велосипеді. Однак наступного ранку до свідка прийшли працівники поліції та у присутності понятих свідок повернув їм велосипед.

Судом досліджена письмова заява до Начальника Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області від 21.11.2019 , складена від імені ОСОБА_2 , у якій викладено прохання провести перевірку по факту крадіжки належного йому велосипеду «Україна» з приміщення гаражу , розташованому у господасртві по АДРЕСА_3 , яка мала місце у період з 18 до 21 листопада 2019 р, завдані збитки оцінює в 500 грн. (а.с.216 т.1).

Разом із тим судом установлена на підставі допиту потерпілого ОСОБА_2 , що вказану заяву він особисто не складав, та від його імені ця заява була складена і подана його батьком ОСОБА_4 .

На підставі вказаної заяви були внесені відомості до ЄРДР за № 12019200270000365 про те, що у період з 18.11.2019 по 21.11.2019 шляхом пошкодження віконного скла невідомі проникли до приміщення будинку по АДРЕСА_3 та у подальшому з території вказаного господарства здійснили крадіжку велосипеду. Завдані збитки встановлюються (а.с.214 том 1).

Із рапорту старшого інспектора - чергового інспектора Тростянецького ВП ОСОБА_22 встановлено, що 21.11.2019 р. о 16 год. 31 хв. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що в АДРЕСА_3 в період часу тиждень тому до тепер невідомий шляхом пошкодження вікна проник до підсобного приміщення та таємно заволодів велосипедом сірого кольору з червоним, підозрює ОСОБА_1 . Заявник - ОСОБА_4 (а.с.215 том 1).

На підставі письмової заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на огляд житла та іншого володіння особи (а.с.220 том 1) 21.11.2019 було проведено огляд місця події, а саме ділянку місцевості, розташовану в АДРЕСА_3 . Під час огляду місця події на попередніх вхідних дверях слідів взлому виявлено не було, під вікном у кімнаті №2 на дерев`яній підлозі були виявлені уламки скла, а також на подвір`ї під вікном будинку. Також у приміщенні господарської будівлі під гараж було виявлено відсутність велосипеду, про що вказував ОСОБА_4 , слідів взлому до вказаного приміщення господарської будівлі виявлено не було. З місця огляду нічого не вилучалося (а.с.221-226 том 1).

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_3 21.11.2019 добровільно видав працівникам поліції велосипед з рамою червоного кольору, який 20.11.2019 у нього залишив ОСОБА_1 (а.с.227 том 1).

Згідно протоколу огляду речей від 21.11.2019 р. встановлено, що слідчим у присутності двох понятих за участю ОСОБА_3 був оглянутий велосипед з рамою червоного кольору та вилучений (а.с.228-231 том1 ) та постановою від 21.11.2019 вилучений велосипед визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с.232-233 том 1).

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 26.11.2019 №19/119/11-1/2684е ринкова вартість на момент крадіжки у період з 18.11.2019 по 21.11.2019 велосипеду марки «Україна», який було придбано новим у 2014 році за заявленою ціною 1000 грн., становила 967 грн. (а.с.242-245 том 1).

Згідно ч.1 ст. 368 КПК України суд ухвалюючи вирок повинен вирішити ряд питань, в тому числі чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши усі фактичні обставини у справі суд приходить до висновку про безпідставність обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні проникнення до будинку. Як із показів потерпілого, обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_1 мав дозвіл уповноваженої особи за довіреністю - потерпілого ОСОБА_2 на право тимчасового проживання, користування господарством та речами у будинку по АДРЕСА_3 . Сторона обвинувачення не довела у суді належними і допустимими доказами факт заборони станом на 20 листопада 2019 року обвинуваченому у праві користування господарством та майном, зокрема велосипедом, належного потерпілому. Ні потерпілий, ні допитані судом свідки не вказали на конкретну дату, а саме число і місяць 2019 року, коли обвинувачений за вказівкою потерпілого покинув господарство свого тимчасового місця проживання.

Так як показами свідка ОСОБА_3 достеменно встановлено день та період доби, коли ОСОБА_1 під приводом залишення велосипеду в залог отримав кошти від свідка, суд вважає доведеною саме цю вказану конкретну дату - 20 листопада 2019 року у період ранку - часом скоєння крадіжки майна потерпілого - велосипеду. При тому, будь-яких доказів щодо проникнення ОСОБА_1 до житла 19.11.2019 р. у вечірній час, як то зазначено у обвинувальному акті, стороною обвинувачення не надано.

Суд дослідив протокол слідчого експерименту із участю обвинуваченого ОСОБА_1 - від 28.11.2019, із якого вбачається, як ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 надає покази щодо крадіжки велосипеду та незаконного проникнення до житла.

Разом із тим суд ставить під сумнів належність і допустимість вказаного доказу, який був складений у той період, коли ОСОБА_1 вказував на незаконні методи досудового розслідування, насильство під час слідчих дій, незаконне утримання у відділенні поліції упродовж з 24 по 28 листопада 2019 року.

По факту заподіяння працівниками Тростянецького відділення поліції тілесних ушкоджень ОСОБА_1 були внесені відомості до ЄРДР за №42019200000000278 від 16.12.2019 про те, що до прокуратури Сумської області надійшла заява від ОСОБА_1 за змістом якої працівники Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області упродовж періоду з 24 по 28 листопада 2019 року застосували відносно заявника насильство, чим спричинили тілесні ушкодження (а.с.178 том 1).

Судом також було витребувано з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава інформацію про результати розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 по факту заподіяння останньому тілесних ушкоджень працівниками Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області.

Так, 13.12.2019 за вхідним №25460/19 до прокуратури Сумської області надійшла скарга від ОСОБА_1 від 09.12.2019 з приводу заподіяння працівниками Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області тілесних ушкоджень 25.11.2019 (а.с.135-137 том 2).

28.11.2019 від старшого інспектора - чергового ІТТ №6 ГУНП в Сумській області ОСОБА_23 надійшов рапорт на ім`я начальника Охтирського ВП ГУНП в Сумській області про те, що під час поміщення до ІТТ №6 ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 у останнього було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця під правим оком та на носі зліва, садна під правим оком та на носі, які він отримав у побуті, про що надав пояснення (а.с.139,140 том 2).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - слідчий СВ Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області показав, що він проводив слідчі дії з обвинуваченим, а саме допитував його у якості підозрюваного, проводив з ним слідчий експеримент за місцем вчинення кримінального правопорушення, під час якого були застосовані технічні засоби фіксації, під час якої вівся безперервний відеозапис. Підозрюваному та той час були роз`яснені його права та обов`язки. Також йому було запропоновано продемонструвати де він взяв речі та куди відніс, що він і зробив. Понятих при цьому не було, був присутній при цьому ще слідчий ОСОБА_9 . Свідок запевняє, що він не давав ОСОБА_1 жодних вказівок, що і як говорити на камеру, до проведення слідчого експерименту свідка на місці вчинення злочину не було. Тілесних ушкоджень на ОСОБА_1 не було ніяких, скарг з його сторони на дії слідчих не надходило, але він говорив, що у нього хворий шлунок. Як ОСОБА_1 був доставлений на допит до Тростянецького ВП, свідок не пам`ятає, спецприміщень у них немає. Також ОСОБА_1 було вручено клопотання про застосування запобіжного заходу, де він сказав, що йому захисник не потрібен. На оперативних нарадах свідок говорив, що йому потрібен ОСОБА_1 і його явку йому забезпечували, однак свідок не пам`ятає, яку зазначав при цьому адресу проживання ОСОБА_1 . Його допит був проведений у приміщенні службового кабінету, де у протоколі його допиту він власноручно зазначив, що заяв і зауважень немає. Під час відкриття йому матеріалів у часі він не був обмежений, заяв і зауважень не виказував.

З приводу пояснень свідка ОСОБА_14 обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що йому погрожував вказаний свідок, говорив, що йому гірше буде, ніж зараз і що адвокат йому не потрібен. Також коли вказаний слідчий його запитав, чого він шкульгає, ОСОБА_1 йому пояснив, що його вдарили дубинкою. Також у приміщенні Тростянецького ВП він отримав синець під правим оком. До начальника органу з питань пробації його возив слідчий ОСОБА_9 . Під час обрання йому запобіжного заходу слідчий суддя його не запитувала про побиття, та перед його обранням йому слідчий наказав нічого про це не говорити. Коли він перебував в ІТТ говорив, що його побили в СІЗО, так як лікар у нього запитував звідки у нього тілесні ушкодження. Він шкульгав на ліву ногу, так як боліла кісточка.

Керуючись принципом безпосередньості дослідження показань, закріпленого ст.23 КПК України, суд не може прийняти покази ОСОБА_1 , надані ним під час проведення слідчого експерименту, так як у суді обвинувачений не підтвердив надані ним раніше покази щодо обставин проникнення до будинку через вікно 19.11.2019 р. та під час слідчого експерименту не надавав деталізованих та зрозумілих пояснень щодо способу пошкодження чи то розбиття вікна, а безпосередньо у суді заперечував свою причетність до його розбиття та таємного проникнення до будинку.

На відеозаписі слідчого експерименту чітко вбачаються наявність ознак тілесного ушкодження на обличчі ОСОБА_1 . Сторона обвинувачення не довела у суді, поза розумним сумнівом, обставини отримання обвинуваченим вказаних тілесних ушкоджень. Про такі тілесні ушкодження на тілі обвинуваченого свідчать задокументовані факти у матеріалах особової справи підвартного обвинуваченого, які були досліджені судом.

Слідство органами ДБР за фактом внесених відомостей до ЄРДР від 16.12.2019 р. № 42019200000000278 на час розгляду кримінального провадження не завершене, однак суд вважає, що стороною обвинувачення не спростовано виявлені факти отримання тілесних ушкоджень на ОСОБА_1 у період проведення із ним слідчих дій, зокрема безпосередньо перед проведенням слідчого експерименту.

Матеріали ЖЕО 4000 від 19.11.19 р , досліджені у судовому засіданні, порушені за фактом повідомлення про бійку на залізничному вокзалі ст.Смородине між трьома особами не містять конкретних відомостей про опис тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , які він міг отримати під час вказаної події. Отже, доводи сторони обвинувачення щодо можливості виникнення тілесних ушкоджень, виявлених під час взяття під варту обвинуваченого, саме 19.11.2019 не доведені належним чином та допустимими доказами.

Усі інші досліджені у суді докази суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та є належними і допустимими, та вказують на відсутність такої кваліфікуючої ознаки обвинувачення, передбаченої частиною 3 статті 185 КК України, як «проникнення до житла», у зв`язку із чим суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч.3 ст.374 КПК України, визнати цю частину обвинувачення необґрунтованою та перекваліфікувати дії обвинуваченого із частини 3 статті 185 КК України на частину 2 статті 185 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна ( крадіжку), вчинене повторно.

При цьому посилання обвинуваченого на невизнання своєї провини у крадіжці саме в тому, що він мав намір повернути велосипед від ОСОБА_3 , не має для суду правового значення, так як факт таємного викрадення чужого майна, тобто незаконного вибуття майна із володіння власника, відбувся, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що велосипед належить саме йому, тобто ввів у оману свідка щодо своїх прав на це майно. Та обставина, як зазначає обвинувачений, що він уже фактично не міг повернути велосипед від ОСОБА_3 власнику, суд не приймає до уваги, так як добровільна видача велосипеду свідком відбулась саме 22 листопада 2019, а саме через два дні після його викрадення.

Підстав для виправдання ОСОБА_1 за фактом викрадення велосипеду, як на тому наполягає сторона захисту, суд не вбачає, оскільки суд вважає, що належними доказами доведено обвинувачення у частині ознак у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та саме перекваліфікацією дій обвинуваченого із ч.3 ст. 185 КК України на ч.2 ст.185 КК України буде досягнуто мету та завдання кримінального провадження та дотримано засади кримінального провадження, передбачені ст.7 КПК України.

Щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, суд вважає, що його провина доведена та підтверджується наступними доказами.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 - начальник Тростянецького районного сектору ДУ «Центр пробації» показала суду, що на виконання до органу з питань пробації надійшов вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, відповідно до якого ОСОБА_1 було засуджено до 240 годин громадських робіт. 17.09.2019 обвинуваченого було поставлено на облік та викликано на 24.09.2019, але він не з`явився, тому 25.09.2019 його було повторно викликано на 02.10.2019. ОСОБА_1 з`явився до органу з питань пробації 30.09.2019, якого було ознайомлено з порядком та умовами відбування призначеного покарання, він був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного судом покарання та якому видано направлення до КП «Міська ритуальна служба» для відбування покарання. Також було встановлено, що ОСОБА_1 14.08.2019 за ч.1 ст.178 КУпАП притягався до адмінвідповідальності та йому було винесено перше письмове попередження. 19.11.2019 до органу з питань пробації надійшли повідомлення від КП «Міська ритуальна служба» про те, що 14,15 та 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 не з`явився для відпрацювання громадських робіт. 22.11.2019 знову надійшли повідомлення про те, що обвинувачений знову не з`явився на відпрацювання призначеного покарання 19,20,21 та 22 листопада, тому останній був доставлений до органу з питань пробації та йому було винесено друге письмове попередження. При цьому ОСОБА_1 надав пояснення, що весь цей час він вживав спиртні напої. Після цього 26.11.2019 втрете надійшло повідомлення до органу з питань пробації про те, що ОСОБА_1 25 та 26 листопада 2019 року не прийшов на відпрацювання громадських робіт, тому 26.11.2019 його було знову доставлено до органу з питань пробації та винесено третє письмове попередження. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що не приходив відпрацьовувати громадські роботи з тієї причини, що він не мав наміру працювати та вживав спиртні напої. Невідбута частина громадських робіт ОСОБА_1 станом на сьогоднішній день становить 116 годин. Свідок зазначає, що в усній формі вона роз`яснювала обвинуваченому права та обов`язки щодо відбування покарання, у якому стані не можна виходити на роботу, що він може не з`являтися на відпрацювання громадських робіт лише із поважних причин. Також попереджала його про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, із чим ОСОБА_1 погодився.

Свідок ОСОБА_5 показала у судовому засіданні, що до неї на відпрацювання громадських робіт у КП «Міська ритуальна служба», як керівника цієї установи, був направлений ОСОБА_1 , він почав працювати з першого дня. Потім через деякий час він їй подзвонив і повідомив, що він захворів і не вийде на відпрацювання громадських робіт, однак підтверджуючих документів не надав. Як тільки ОСОБА_1 не вийшов на роботу, свідок відразу повідомила про це начальника органу з питань пробацї. Свідок відносила листки відпрацювання обвинуваченого ОСОБА_1 до начальника органу з питань пробації ОСОБА_17 . Одного дня, серед тижня, коли той вже не з`являвся на відпрацювання свідок зустріла ОСОБА_1 у денний час у центрі міста Тростянець, недалеко від приміщення міської ради та побачила, що у нього на обличчі під очима були синці, в руках він тримав пакет з продуктами. Тоді вона запитала його, чому він не ходить на відпрацювання, і той відповів, що відпрацює, не пояснивши причини неявок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - слідчий СВ Тростянецького ВП у судовому засіданні показав, що особисто він участі у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА_1 не приймав, але виїжджав на місце пригоди. По факту крадіжки та проникненню у житло неодноразово доставляв ОСОБА_1 до відділу поліції, де у журналі маються відмітки про час і дату його перебування у приміщенні Тростянецького ВП. Крім того, у приміщенні чергової частини ведеться відеоспостереження, на якому не зафіксовано, що обвинувачений перебував у приміщенні поліції цілодобово. Точно по датам сказати не може, але раз чи двічі він особисто доставляв ОСОБА_1 до органу з питань пробації у зв`язку з тим, що останній не з`являвся на відпрацювання громадських робіт. Після крадіжки велосипеду ОСОБА_1 був доставлений до відділу поліції, та з`ясувалось, що на залізничному вокзалі ст.Смородине була бійка з участю ОСОБА_1 , на голові у нього справа були садна, слідчий йому пропонував написати заяву, однак обвинувачений відмовився від написання заяви щодо його побиття

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що вона є рідною сестрою обвинуваченого. ОСОБА_1 жив на квартирі у одного чоловіка і він йому дав у користування велосипед. Особисто до неї на тому велосипеді він приїздив 13.09.2019, провідував батька та допомагав їй. Знає, що обвинувачений зловживає спиртними напоями. Говорив їй, що дав ОСОБА_3 у заставу цей велосипед, але він його не крав. В один із днів 20-х чисел листопада 2019 р., точної дати не згадала, свідок бачила брата у центрі міста Тростянець, недалеко від приміщення поліції, він їй говорив, що його забрали за крадіжку велосипеду. Він їй говорив, що його побили, просив у неї поїсти, вона купила йому продуктів харчування і він кудись пішов у сторону поліції. На той час у нього телефону вже не було, бо до нього не можна було додзвонитися.

Так, як вбачається із матеріалів справи - 27.11.2019 до ЄРДР були внесені відомості за №12019200270000369 про те, що 27.11.2019 до Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області надійшло подання від начальника Тростянецького РС філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, який ухиляється від відбування покарання (а.с.246, 247 том 1).

Вказані відомості були внесені до ЄРДР на підставі подання начальника Тростянецького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області Саєнко К.В. про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (а.с.247 том 1).

ОСОБА_1 засуджений вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2019 до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт (а.с.174-175 том 1).

У судовому засіданні судом досліджено диск, на якому містяться сканкопії особової справи ОСОБА_1 , в з якої вбачається, що він був ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт під підпис 30.09.2019 року, та 01.10.2019 р. приступив до відпрацювання громадських робіт в КП «Міська ритуальна служба». Йому були встановлені за графіком дні відпрацювань, зокрема у листопаді 2019 року у робочі дні із 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. У справі маються три повідомлення від директора КП «Міська ритуальна служба» перше від 18.11.2019 р. про нез`явлення засудженого ОСОБА_1 на роботу 14,15,18 листопада 2019 р., друге від 22.11.2019 - про нез`явлення його на роботу 19,20,21,22 листопада 2019 р. та третє від 26.11.2019 - про неявку на роботу 25, 26 листопада 2019 р. 22.11.2019 ОСОБА_1 винесено під підпис попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення умов відбування покарання, відібрані письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що не виходив на роботу із 14 по 22 листопада 2019 р. через вживання алкоголю. 26.11.2019 року винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення умов відбування покарання, відібрані письмові пояснення, в яких він зазначив що не виходив на роботу 25.11.2019, бо вживав алкоголь, та 26.11.2019 знову вирішив не виходити на роботу.

У особовій справі мається довідка про невідбуту ОСОБА_1 міру покарання у виді громадських робіт за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2019 - 116 годин (а.с.247-250 т.1).

Вказаний диск зі сканкопіями особової справи ОСОБА_1 постановою слідчого від 27.11.2019 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с.1 том 2).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22 листопада він не виходив на відпрацювання громадських робіт, оскільки хворів, однак за медичною допомогою не звертався до лікувального закладу. У зв`язку з тим, що ним не було надано підтверджуючих доказів поважності причин прогулу, йому було винесено письмове попередження. Щодо прогулу 25 та 26 листопада, то він пояснив, що з 24 по 28 листопада 2019 року його тримали у відділенні поліції та не випускали.

Судом було витребувано з Тростянецького відділення поліції журнал реєстрації відвідувачів Тростянецького ВП за листопад 2019 року для підтвердження чи спростувань показів обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його тримання у Тростянецькому відділенні поліції. До суду було надано копію журналу, з якого вбачається, що запис щодо перебування ОСОБА_1 у приміщенні Тростянецького відділення поліції 25.11.2019 відсутній, а за 26.11.2019 ОСОБА_1 відвідував приміщення відділення поліції у період з 10 години 02 хвилин по 12 годину 00 хвилин, з 13 години 05 хвилин по 16 годину 00 хвилин та з 16 години 40 хвилин по 18 годину 20 хвилин. Також у журналі мається відмітка про перебування ОСОБА_1 у приміщенні Тростянецького ВП 28.11.2019 у період з 09 години 00 хвилин по 09 годин 50 хвилини та з 10 години 00 хвилин по 11 годину 25 хвилин (а.с.121-152 том 1).

Таким чином, належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 фізично не міг відпрацювати 25 та 26 листопада 2019 року, сторона захисту не надала, натомість свідок ОСОБА_19 та ОСОБА_18 показали, що бачили обвинуваченого у вказаний період у денний час у центрі міста Тростянець.

За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України доведена повністю, а його дії суд кваліфікує як ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Аналізуючи докази у справі щодо обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину за ч.1 ст.162 КК України, суд вважає, що його вина доведена у повному обсязі за епізодом проникнення 21.11.2019 р. з огляду на наступне.

Так, як вбачається 22.11.2019 були внесені відомості до ЄРДР за №12019200270000367 про те, що 22.11.2019 до Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що в ніч з 21.11.2019 на 22.11.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно проник в будинок, що знаходиться в АДРЕСА_3 (а.с.203 том 1).

Вказані відомості були внесені до ЄРДР на підставі письмової заяви ОСОБА_4 про проведення перевірки по факту того, що ОСОБА_1 незаконно проник в будинок по АДРЕСА_3 , яке належить його сину ОСОБА_2 , за яким заявник на даний час наглядає. З господарства нічого не зникло (а.с.204 том 1).

Потерпілого ОСОБА_2 було залучено до провадження як потерпілого на підставі його письмових заяв (а.с.205, 217 том 1).

Права потерпілого ОСОБА_2 на домоволодіння по АДРЕСА_3 підтверджуються довіреністю від 07.04.2017, відповідно до якої ОСОБА_20 уповноважив ОСОБА_2 управляти, користуватися, розпоряджатися, обміняти та продати вказане домоволодіння та земельну ділянку (а.с.208, 209 том 1).

Належність домоволодіння ОСОБА_20 підтверджується копією технічного паспорту, відповідно до якого житловий будинок по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_20 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.210-213 том 1).

Під час огляду місця події 23.11.2019, а саме ділянки місцевості, розташованої в АДРЕСА_3 встановлено, що обстановка у господарських будівлях не порушена, слідів взлому та проникнення не виявлено, пошкодження на вхідних дверях та воротах до гаража відсутні. У будинку одне вікно забите фанерою, скло у вікні розбите, на підлозі знаходяться уламки скла, які розсипані на відстань близько 1 м від стіни до середини приміщення (а.с.2-7 т.2).

Свідок ОСОБА_4 був очевидцем того, як вранці 22 листопада 2019 ОСОБА_1 перебував у будинку по АДРЕСА_3 , і після попередження свідка про виклик поліції, ОСОБА_1 покинув приміщення вказаного будинку.

Вказані свідчення ОСОБА_4 також підтвердив і обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні. Разом із тим обвинувачений повідомив, що проник він до вказаного будинку уже після скандалу із потерпілим ОСОБА_2 , який заборонив йому повертатись у будинок, тому суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого про те, що він не знав, що проникаючи до будинку і залишившись у ньому на ніч із 21 та 22 листопада 2019 року він вчиняє злочин. Такі покази обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту та приймає до уваги те, що обвинувачений на той час не мав певного місця проживання.

Разом із тим суд вважає необґрунтованим та недоведеним обвинувачення у скоєнні проникнення до будинку та порушення права потерпілого на житло ОСОБА_1 у вечірню пору доби 22.11.2019 р., точний час встановлено не було, коли ОСОБА_1 знову проник в приміщення вказаного будинку та ліг спати.

Так, жодного доказу у підтвердження вказаної події суду не представлено, відомості до ЄРДР за вказаним фактом не внесені, заяви потерпілого до поліції за конкретним епізодом проникнення суду не надано.

Покази потерпілого ОСОБА_2 щодо цієї обставини не підтверджені доказами, оскільки потерпілий повідомив, що ці обставини можуть засвідчити його діти, зокрема ОСОБА_21 , однак таких свідків суд не допитував та стороною обвинувачення таких клопотань заявлено не було. Свідок ОСОБА_4 також не був очевидцем перебування ОСОБА_1 у будинку увечері 22.11.2019, а прийняти його свідчення, як показання з чужих слів, суд не вбачає законних підстав, так як вказане суперечить ст. 97 КПК України.

Оскільки суд визнав недопустимим доказ - протокол слідчого експерименту із участю ОСОБА_1 , де він, крім іншого, вказує про його проникнення до житла потерпілого 22.11.19 у вечірній час, отже, суд вважає, що відсутні будь-які належні і допустимі докази у підтвердження вини ОСОБА_1 у цій частині обвинувачення, яке є приватним обвинуваченням і може бути порушене лише за заявою потерпілої особи.

Отже, слід виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні ним проникнення у житло по АДРЕСА_3 22.11.2019 у вечірню пору доби, як таке, що недоведено доказами, а обвинувачення у скоєнні ОСОБА_1 проникнення до житла 21.11.2019 близько 22 години та перебування його до ранку наступної доби - 22.11.2019 - суд вважає доведеним і не спростованим доказами.

За таких обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України за епізодом скоєння 21.11.2019 близько 22 години доведена, та його дії суд кваліфікує як вчинення незаконного проникнення до житла.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 162, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.389 КК України, суд керується вимогами ст.65-67 КК України та виходить із принципів обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_1 раніше судимий, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Суд не визнає обставини, що пом`якшують провину обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, так як в судовому засіданні фактично обвинувачений заперечував свою провину як у скоєнні крадіжки, так частково заперечував провину у незаконному проникненні до житла та в ухиленні від відбування громадських робіт за вироком суду. Отже, обставин, передбачених ст.66 КК України судом не встановлено.

Разом із тим і обставин, що обтяжують покарання, судом також не встановлено.

У відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинувачений скоїв нетяжкий злочин (ч.2 ст.185 КК України) та кримінальні проступки (ч.1 ст.162, ч.2 ст.389 КК України), відповідно до положень ст.12 КК України (в редакції статті згідно Закону України №2617-VIII від 22.11.2018).

Отже, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , його особи, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, його особу, який на шлях виправлення не став, скоїв злочину під час відбування покарання за попереднім вироком, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю злочинів, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та визначити йому покарання у виді обмеження волі ..

Остаточну міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд призначає за ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, застосувавши принцип складання покарань, відповідно до вимог ст.72 КК України, призначеного за цим вироком та невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Також суд вважає доцільним до обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак не довше 60 діб з моменту проголошення вироку, оскільки не застосування запобіжного заходу або застосування більш м`якого його виду не забезпечить ризику перешкодити кримінальному провадженню шляхом уникнення від виконання судового рішення, так як йому загрожує реальне покарання у виді обмеження волі та існує ризик вчинення обвинуваченим нових правопорушень, маючи не зняту і не погашену судимість.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дня його прибуття до виправного центру та у строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення за період з 28.11.2019 по 30.06.2020 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі (ч.5 ст.72 КК України).

Цивільний позов не заявлено.

З обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368, 370, 371, ч.2,3 ст.373, ст.374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.162 КК України за епізодом незаконного проникнення до житла особи 22 листопада 2019 року у вечірню пору доби, та виправдати його за вказаним епізодом у зв`язку із недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.2 ст.389 КК Україниі по цьому закону призначити покарання:

-за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

-за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на два роки;

-за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік шість місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі частини першої статті 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2019, із розрахунку відповідно до п.4 ч.1 ст.72 КК України, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт, у виді 14 (чотирнадцяти) днів обмеження волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 14 (чотирнадцять) днів.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку суду в законну силу, але не довше ніж на 60 діб з дня оголошення вироку, залишити домашній арешт за місцем проживання сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_2 поклавши наступні обов`язки:

1) заборонити залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби за винятком випадків прибуття до суду за викликом;

2) не відлучатися за адміністративні межі с. Лісне Тростянецького району Сумської області без дозволу суду.

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи перебування.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його прибуття до виправного центру.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 28.11.2019 по 30.06.2020 включно, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні обмеження волі.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 25.11.2019 та речовий доказ - велосипед марки «Україна» - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя О.С. Линник