Постанова № 9206395, 28.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2009 року           12 год. 58 хв.           № 17/76

ООкружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»

До:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Представники сторін: від позивача:Дейнека О.А., Тимошко Г.В. (довіреності в матеріалах справи)

від відповідача: Тюшкевич С.І. (довіреність в матеріалах справи), Шум Д.В.

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.07.09р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

о б с т а в и н и с п р а в и:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №139/23-6/32532383 від 02.03.05р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.08р. постанова Господарського суду м. Києва від 07.12.05р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.04.06р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податку на прибуток та завищення суми збитків, отриманих від операцій за цінними паперами за 9 місяців 2004 року, вказує на те, що такий висновок базується на припущеннях відповідача про те, що витрати на придбання векселів позивачем понесені не були, оскільки вони були отримані від контрагентів як засіб платежу за договорами купівлі –продажу.

Як зазначає позивач протягом 9-ти місяців 2004 року ним було отримано векселі від контрагентів –покупців в оформлення заборгованості за відвантажені товари, крім того позивачем укладались договори купівлі –продажу векселів, за якими товариство позивача здійснювало продаж векселів, отриманих в оформлення заборгованості за відвантажені товари. Отже, позивач вважає, що операції з отримання ним векселів для цілей оподаткування підлягають визнанню як операції з придбання товарів; вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості, за яке позивачем отримано векселі, є сумою компенсації вартості таких векселів, а, отже і витратами товариства.

Свою позицію позивач також обґрунтовує висновком судово –бухгалтерської експертизи, який міститься в матеріалах справи, в якому зазначено, що вартість векселів, отриманих позивачем як засіб платежу за відвантажені товари, підлягала відображенню у податковому обліку товариства у складі витрат на придбання векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами та підтверджено, що витрати на придбання векселів, отриманих у ІІІ кварталі 2004 року від контрагентів –емітентів як засіб платежу, складають 23920586, 92 грн.

В зв’язку з наведеним, позивач вважає, що ним правомірно та у відповідності вимог до абз. 2 п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було віднесено до складу витрат суму придбаних векселів у розмірі 23920586, 92 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення п.п. 7.6.3, п.7.6 ст. 7 та п.п.4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 9 місяців 2004 року на суму 1340193, 73 грн. та завищено суму збитків отриманих від операцій з цінними паперами за 9 місяців 2004 року у сумі 18559800, 00 грн.

Такий висновок податковий орган мотивує тим, що оскільки векселі були емітовані покупцями з метою розрахунку за продані товари, то позивач не поніс жодних витрат на придбання зазначених векселів, отриманих від контрагентів, за договорами купівлі –продажу. А, отже, на думку відповідача операція з первинного випуску цінних паперів не є операцією з торгівлі цінними паперами, і підприємства –учасники такої емісії не мають підстав для відображення в податковому обліку витрат по випуску та одержанню цінних паперів.

З посиланням на викладене представник відповідача вважає, що оспорюване податкове повідомлення –рішення є правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Пілон –Інвест» за період з 09.07.03р. по 01.10.04р., за результатами якої складено Акт №78/23-6/32532383 від 25.02.05р.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення –рішення від 02.03.05р. №139/23-6/32532383, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 2278334, 44 грн., з якого 1340196, 73 грн. основного платежу та 938137, 71 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даний висновок був зроблений внаслідок встановлення податковим органом порушення позивачем п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме до складу витрат по операціям з векселями у ІІІ кв. 2004 року віднесено суму 23920586, 92 грн., а саме вартість векселів на придбання яких не було понесено витрат і які були отримані як засіб платежу за договорами купівлі –продажу, що призвело до заниження прибутку від операцій з цінними паперами, з врахуванням збитків, отриманих від операцій з векселями та акціями у сумі 18559800,00 грн. та відповідно і валового доходу у ІІІ кв. 2004 року на суму 5360786, 92 грн.

Податковий орган вважає, що позивач не поніс жодних витрат на придбання векселів, отриманих від контрагентів, оскільки дані векселі були емітовані покупцями з метою розрахунку за продані товари, а, отже, підприємство неправомірно віднесло суму 23920586, 92 грн. до складу витрат по операціям з векселями у ІІІ кварталі 2004 року.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у спірному періоді позивачем було укладено такі договори:

- 05.02.04р. між позивачем (продавець) та ВАТ «Точмаш»(покупець) було укладено договори купівлі –продажу товару №М/01/95 та № М/02/96.

Відповідно до додаткових угод №3 від 18.06.04р. до даних договорів сторони визначили, що покупець розраховується за товар векселями, шляхом підписання акта прийому –передачі векселів.

01.07.04р. ВАТ «Точмаш»виписало позивачу в погашення зобов’язань за договорами прості векселі №66334914666837 на суму 9840786, 92 грн., № 66334914666835 на суму 260896, 78 грн., №66334914666836 на суму 711709, 86 грн., що оформлено актами прийому - передачі векселів від 01.07.04р.; загальна сума за векселями, виданими ВАТ «Точмаш»- 10813393, 56 грн.

- 01.07.04р. між позивачем (продавець) та ТОВ «СНП Інвестмент»(покупець) укладено

договір купівлі –продажу цінних паперів №к-92/04 «А», відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця цінні папери у вигляді простого векселя №66334914666837 на суму 9840786, 92 грн.

Додатковою угодою №1 до даного договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату векселя векселем власної емісії номінальною сумою, що дорівнює ціні договору.

Актом прийому –передачі векселів від 01.07.04р. покупець за договором передав, а продавець прийняв в рахунок погашення зобов’язань за договором пакет простих векселів № №80321637225277 на суму 4190986,92 грн.,№80321637225278 на суму 383393, 56 грн., №80321637225279 на суму 266406, 44 грн., №80321637225280 на суму 2000000, 00 грн., №80321637225281 на суму 3000000,00 грн., загальною номінальною вартістю 9840786, 92 грн.

- 01.07.04р. між позивачем (продавець) та ТОВ «Роялті Холдинг»(покупець) укладено договір купівлі –продажу цінних паперів №к-92/04 «Б», відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця цінні папери у вигляді простих векселів №80321637225278 на суму 383393, 56 грн., №80321637225279 на суму 266406, 44 грн., №80321637225280 на суму 2000000, 00 грн., №80321637225281 на суму 3000000,00 грн., загальною номінальною вартістю 5649800, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Роялті Холдинг»в розрахунок за куплені векселя виписало векселя власної емісії №3216378472 на суму 1266406, 44 грн. та №3216378473 на суму 2000000, 00 грн., загальною номінальною вартістю 3 266 406,44 грн., передача простих векселів оформлена актом прийому –передачі векселів від 01.07.04р., в сумі 2383393, 56 грн. ТОВ «Роялті Холдинг»розрахувалось з позивачем грошовими коштами.

- 02.07.04р. між позивачем (продавець) та ТОВ «Промінь –2003»(покупець) укладено договір купівлі –продажу цінних паперів №к-94/04, відповідно до якого продавець зобов’язується продати покупцю пакет простих векселів №66334914666836 на суму 711709, 86 грн., № 66334914666835 на суму 260896, 78 грн., №3216378472 на суму 1266406, 44 грн. та №3216378473 на суму 2000000, 00 грн., загальною номінальною вартістю 8430000 ,00 грн.

Передача даних простих векселів оформлена актом приймання –передачі векселів від 02.07.04р.

Отже, загальна номінальна вартість векселів, продаж яких було здійснено позивачем за 9 місяців 2004 року склала 23920586, 92 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні та папери та фондовий ринок»вексель є одним із видів цінних паперів.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю); векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (ст. 14 цього ж Закону).

Відповідно до ст. 194 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, векселі, отримані позивачем в забезпечення боргових зобов’язань покупців за отриманий ними товар, були продані позивачем за вищезазначеними договорами купівлі –продажу, договірна вартість продажу векселів врахована позивачем у складі доходів від продажу цінних паперів відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями з національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 року N 508, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 року за N 174/7495 - придбання векселя це одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої - майнове право на вексель.

Отже, позивач при придбанні векселів ВАТ «Точмаш», ТОВ «Інвесмент», ТОВ «Роялті Холдинг»набув права власності на них.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

В матеріалах справи наявні додаткові угоди до договорів, в яких відображено, що розрахунки проводяться векселями.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування векселі у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску та погашення, визнаються товарами.

Згідно з пунктом 1.31 ст.1 вищезазначеного Закону продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Виходячи з визначення поняття «продаж товарів», під «придбанням товарів»слід розуміти операції, що здійснюються згідно з цивільно-правовими договорами, які передбачають набуття платником податку прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного отримання товарів.

Таким чином, операції з отримання позивачем векселів від ВАТ «Точмаш», ТОВ «СНП Інвестмент», ТОВ «Роялті Холдинг»для цілей оподаткування можуть вважатися операціями з придбання товарів.

Отже, до складу витрат на придбання векселів в окремому обліку по операціях з цінними паперами позивачем у III кварталі 2004р. було віднесено вартість векселів, отриманих від покупців як засіб платежу, у загальній сумі 23 920 586,92 грн.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291 «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій»- «на рахунку «Короткострокові векселі одержані»ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями; аналітичний облік ведеться за кожним отриманим векселем.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на виконання вказаного наказу позивач оприбуткував векселя за номінальною вартістю 23920586, 92 грн. у бухгалтерському обліку записом за дебетом рахунку 34 і кредитом рахунку 36, в результаті чого дебіторська заборгованість по дебету рахунку 36 у розрізі покупців за поставлені позивачем товари закрилась і виникла по платежам за векселями по дебету рахунку 34.

Відповідно до п.п. 7.6.1. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент спірних правовідносин) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості; до складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням (п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 вищезазначеного Закону).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості за яке ТОВ «Пілон Інвест»отримало векселі, є сумою компенсації вартості таких векселів і, відповідно, витратами ТОВ «Пілон Інвест».

Таким чином, договірна вартість майна, в оформлення заборгованості, за яке ТОВ «Пілон Інвест»отримало векселі від ТОВ «СНІГ Інвестмент», ТОВ «Роялті Холдинг», ВАТ «Точмаш»за договорами від 01.07.2004 р. № К-92/04 «А», від 01.07.2004 р. № К-92/04 «Б», від 05.02.2004 р. № М/01/95, від 05.02.2004р. № М/02/96, правомірно відображена позивачем у складі витрат на придбання векселів в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами відповідно до приписів п. 7.6 Закону і складає 23920 586,92 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок судово –бухгалтерської експертизи від 03.10.05р., в якому зазначено, що витрати ТОВ «Пілон Інвест»на придбання векселів, отриманих у ІІІ кварталі 2004 року від контрагентів –емітентів як засіб платежу, складають 23920586, 92 грн. незалежно від того, чи укладалися договори купівлі –продажу по даним векселям.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №139/23-6/32532383 від 02.03.05р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.