Постанова № 9206384, 29.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2010 року           11:37           № 2а-13059/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     Жданова М.Є.;

відповідача:                     Калити І.В., Брягіна О.О.;

третьої особи:          не з’явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна”

третя особаДарницька районна у місті Києві державна адміністрація

проприпинення (скасування) юридичної особи

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна” (далі по тексту –відповідач, ТОВ “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту –третя особа), в якому просить припинити (скасувати) юридичну особу ТОВ “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна” (ідентифікаційний код 35199155).

В якості підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, ДПІ у Дарницькому районі м.Києва зазначає, що відповідачем шляхом подання декларацій з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року, річної декларації за 2008 рік, за 1 квартал та 1півріччя2009 року задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування, а отже, відповідач здійснює збиткову діяльність, що суперечить установчим документам відповідача і нормам діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13059/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 20 листопада 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 грудня 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2009року відкладено розгляд справи на 29 грудня 2009 року.

В судовому засіданні 29 січня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна” зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією в якості суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи 25 червня 2007 року (ідентифікаційний код 35199155). На податковому обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відповідач перебуває з 26 червня 2007 року.

Право на звернення суб’єктів владних повноважень, і зокрема, органів державної податкової служби України, із позовами про припинення суб’єкта господарювання випливає із положень Господарського кодексу України, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців”, а також Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Так, частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно пункту 17 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно із частиною другою статті 247 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб’єкта господарювання відповідно до вимог статті 59 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб’єкта господарювання.

Вказані норми кореспондується із нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

Частиною другою статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” передбачений вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни “скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання” та “припинення діяльності суб’єкта господарювання”. Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін “припинення юридичної особи”. Термін “припинення юридичної особи” вживається також у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Частина друга статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, частина друга статті 104, частина п’ята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України пов’язують момент припинення юридичної особи (суб’єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб’єкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, вищевикладене дає підстави для висновку про те, що позовні вимоги органу державної податкової служби, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, в тому числі вимоги про припинення юридичної особи або вимоги про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, відповідають повноваженням органу державної податкової служби, а відповідно і компетенції адміністративних судів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ДПІ у Дарницькому районі м. Києва посилається на частину другу статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” та частину першу статті 247 Господарського кодексу України, відповідно до яких, у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації, що є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідач здійснював діяльність, передбачену його установчими документами та не заборонену законом, а саме, надавав Товариству з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш енд Керрі Україна” послуги в області управління інфраструктурою та технічними потужностями торговельних центрів “Метро Кеш енд Керрі Україна” за договором від 01 вересня 2007 року №1022-LG-07, копія якого та копії актів прийому-передачі робіт (надання послуг), складених на виконання даного договору, є в матеріалах справи та досліджувались судом під час розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність прибутку у суб’єкта господарювання не передбачена чинним законодавством в якості підстави для припинення юридичної особи та не є ознакою діяльності, яка заборонена законодавством України або суперечить установчим документам відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, одержання прибутку є не обов’язком суб’єкта господарювання, а метою підприємницької діяльності. Відсутність прибутку у суб’єкта господарювання за певний звітний період є лише недосягненням ним за цей період мети діяльності –одержання прибутку і не може бути доказом здійснення позивачем діяльності, яка суперечить закону чи його установчим документам.

Зазначена правова позиція також висловлена в пункті 5 оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2008 року №1776/100/13-08 “Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)” та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2009 року у справі №К-36300/06.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем діяльності, яка суперечить закону чи його установчим документам, а відсутність прибутку у суб’єкта господарювання не передбачена чинним законодавством в якості підстави для припинення юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність підстав для припинення (скасування) юридичної особи –ТОВ “Метро Груп Ассет Менеджмент Україна”, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва має бути відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 08 лютого 2010 року.