Ухвала суду № 92063376, 07.10.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4372/20

Номер провадження 1-кп/629/493/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання -Заводяній О.Ю., за участю прокурора-Черкаса О.О., обвинуваченого- ОСОБА_1 , захисника- Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020220380000975 від 04.09.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Лозівського міського суду Харківської області від 27.01.1999 року за ч. 2 ст. 140, 46-1 КК України(1960) до 1 року позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області 06.05.2003 року за ч. 1 ст. 309, 75 КК України до позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.08.2007 року за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 05.07.2011 року по відбуттю строку покарання; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.04.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 08.04.2014 року на підставі Закону України «Про амністію»; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.08.2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років обмеження волі; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.10.2019 року за ч.ч. 2,3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі, 22.11.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2020 р. було застосовано відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 листопада 2020 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області 07.09.2020 р., та які на цей час не зменшилися та не зникли. Зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, не працює, не має законного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків; усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, вчинити інший злочин.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання. Крім того, зазначили, що обвинувачений не має наміру впливати на потерпілу та свідків.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, не працює, не має стабільного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Зазначені обставини свідчать про можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу і свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

Крім того, потерпіла та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 заставу 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.177,183, 194, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме з 07.10.2020 р. до 05.12.2020 р., включно.

Визначити суму застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 84080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, мірою запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого.

У разі внесення застави – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя: С.А. Мицик