Постанова № 92061994, 07.10.2020, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/254/20

Провадження №2-а/731/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Сіндєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Департаменту патрульної поліції Беліловського Юрія Олександровича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2020 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 16 червня 2020 року він отримав по пошті постанову серії 1АВ №00046670 від 07 червня 2020 року, складену поліцейським Департаменту патрульної поліції Беліловським Ю.О., про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та зафіксоване в автоматичному режимі. У постанові зазначено, що 07 червня 2020 року, об 11 год. 01 хв., особа, яка керувала автомобілем KIA SPORTAGE, НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 39 км/год. Вважає постанову протиправною та винесеною з порушенням чинного законодавства, оскільки на момент фіксації порушення автомобіль вибув з його володіння за договором купівлі-продажу. Зазначає, що він був власником вказаного у постанові автомобіля, проте о 10 год. 24 хв. 07 червня 2020 року, при посередництві комісіонера ТОВ «АВТОЛЕНД КИЇВ ГРУП», уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого передав транспортний засіб разом з технічним паспортом та номерними знаками покупцю ОСОБА_2 . Відповідно до даних модуля «Документи реалізації ТЗ» Єдиного державного реєстру МВС о 10 год. 24 хв. 07 червня 2020 року до реєстру внесено інформацію про видачу ТОВ «АВТОЛЕНД КИЇВ ГРУП» акта огляду реалізованого транспортного засобу. За даними Єдиного реєстру транспортних засобів автомобіль перереєстровано на іншу особу лише 13 червня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2020 року (в межах 10-денного строку, передбаченого законодавством для здійснення перереєстрації). Незважаючи на це, відповідач повинен був взяти до уваги відомості з модуля «Документи реалізації ТЗ» Єдиного державного реєстру МВС та не притягувати його до адміністративної відповідальності, оскільки він не є суб`єктом адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного просить визнати дії поліцейського протиправними, скасувати постанову, закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зобов`язати поліцейського внести відомості про результат розгляду справи до картки обліку адміністративного правопорушення Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року позов залишено без руху.

07 липня 2020 року недоліки позовної заяви усунено.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 22 липня 2020 року.

22 липня 2020 року надійшов відзив представника відповідача на позов (а.с. 127-137), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскілки позивач не оспорює сам факт перевищення швидкості, який підтверджується також фіксацією в автоматичному режимі. Відповідальною за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП особою є фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, або належний користувач. За змістом Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №1197 від 14 листопада 2018 року, позивач міг самостійно внести до Реєстру відомостей про належного користувача дані про покупця транспортного засобу через веб-додаток, розміщений на офіційному сайті, проте не зробив цього. Звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності за вказане порушення можливе лише у тому разі, коли вона надасть документ, який підтверджує, що транспортний засіб вибув з володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, звернулась особисто із заявою про визнання зазначеного факту та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності, а також надала документ про сплату штрафу. Згідно з базою НАІС станом на 07 червня 2020 року транспортний засіб був зареєстрований за позивачем, чого не заперечує і сам позивач. Крім того, посилається на ч. 4 ст. 334 ЦК України в редакції, яка діяла до 16 березня 2010 року, та відповідно до якої, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з момент такої реєстрації, а також на правовий висновок Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року по справі №683/2694/16-ц: «Право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу. Сам по собі договір купівлі-продажу, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця». Вважає, що за таких обставин автомобіль перейшов у власність покупця ОСОБА_2 13 червня 2020 року, а тому 07 червня 2020 року поліцейський правильно сформував постанову щодо продавця ОСОБА_1 . Належним способом захисту для позивача є звернення до ОСОБА_2 із заявою про визнання нею факту адміністративного правопорушення. Позовна вимога про зобов`язання поліцейського внести відомості про результат розгляду справи до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не може бути задоволена, оскільки суд не може втручатись у повноваження та діяльність суб`єктів владних повноважень або ж підміняти їх.

У зв`язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 07 серпня 2020 року.

07 серпня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с. 172-179). Зазначає, що з 10 години 24 хвилин він не був ні власником, ні фактичним володільцем автомобіля, а тому не міг вчинити на цьому автомобілі ніякого порушення. Відповідальність за правопорушення, вчинене іншою особою, він нести не повинен, оскільки це порушує принципи верховенства права та презумпції невинуватості. Внести відомості про ОСОБА_2 як про належного користувача він до Реєстру не міг, оскільки вона з 07 червня 2020 року стала власником автомобіля, а не користувачем. Більш того, внесення відомостей до реєстру здійснюється із застосуванням електронного підпису власника транспортного засобу та належного користувача.

Суд, зважаючи на положення ч. 1 ст. 269 КАС України про те, що у даній категорії справ заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву, приймає до уваги відомості, викладені у відповіді на відзив, як додаткові письмові пояснення позивача.

Ухвалою від 07 серпня 2020 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, судовий розгляд відкладено до 18 вересня 2020 року. За клопотанням позивача 18 вересня 2020 року судовий розгляд відкладено до 07 жовтня 2020 року у зв`язку з необхідністю витребування з Департаменту патрульної поліції додаткових доказів.

На виконання ухвали про витребування доказів 01 жовтня 2020 року з Департаменту патрульної поліції надійшли копії електронного звернення від імені ОСОБА_2 та відповіді на нього (а.с. 235-242). У зверненні повідомлено, що саме ОСОБА_2 керувала транспортним засобом та допустила перевищення встановлених обмежень швидкості, у зв`язку з чим просить змінити суб`єкта адміністративного правопорушення на неї та повідомити їй реквізити для сплати штрафу за вчинене порушення. Зазначила, що не звернулась із вказаною заявою раніше, оскільки не знала про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Розглянувши звернення, Департамент патрульної поліції відмовив у його задоволенні, оскільки воно не ідентифіковане за допомогою електронного підпису, а також подане після спливу 20-денного строку після набрання постановою законної сили.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 07 жовтня 2020 року, не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач поліцейський Департаменту патрульної поліції Беліловський Ю.О. в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, забезпечив участь у судовому засіданні представника.

Представник відповідачів Сіндєєва В.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала на їх необґрунтованість та просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Наголошує на тому, що в даному випадку діє презумпція винуватості особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Сіндєєвої В.В., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №00046670, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень (сума штрафу у разі сплати протягом 10 банківських днів з дня набрання постановою законної сили - 127,50 грн). Відповідно до оскаржуваної постанови 07 червня 2020 року, об 11 год. 01 хв., за адресою М05 Київ-Одеса 28+450, за допомогою технічного засобу Каскад, 031-1219, зафіксовано, що особа, яка керувала транспортним засобом KIA SPORTAGE, НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 39 км/год., чим порушила п. 12.9.(б) ПДР України.

Відповідно до положень ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, які доводяться шляхом надання доказів. У разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає закриттю.

За змістом ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зі змінами.

Відповідно до пункту 12.9.(б) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, визначену у пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до статті 122 КУпАП визначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім ч. 1 ст. 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, несе відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача - належний користувач транспортного засобу.

Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 07 вересня 1998 року №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Абзацом третім ч. 1 ст. 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Тобто, законодавство створює передумови для випадків, коли правопорушення може скоїти особа, яка керувала транспортним засобом, наприклад, новий власник (покупець), але за якою цей транспортний засіб ще не був зареєстрований. У таких випадках вибір суб`єкта, якого може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, залежить від моменту реєстрації транспортного засобу на нового власника, а звільнення відповідальної особи, передбаченої ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, від адміністративної відповідальності за правопорушення, якого вона не вчиняла, залежить від порядності та розсуду особи, яка вчинила правопорушення, а також від обізнаності порушника про те, що за вчинене нею адміністративне правопорушення притягнуто до відповідальності іншу особу.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, основною та обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність вини у формі умислу чи необережності, а суб`єктом правопорушення є особа, яка його вчинила.

Судом встановлено, що 07 червня 2020 року на підставі договору комісії №37562/20/012793 та договору купівлі-продажу №7562/20/012793 ОСОБА_1 , при посередництві комісіонера ТОВ «АВТОЛЕНД КИЇВ ГРУП», продав автомобіль марки KIA модель SPORTAGE, днз НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , ОСОБА_2 (а.с. 23, 37).

За змістом договорів від 07 червня 2020 року вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

При цьому частина 1 ст. 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не може взяти до уваги посилання представника відповідачів на ч. 4 ст. 334 ЦК України в редакції, що діяла до 16 березня 2010 року: «Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації», адже з 16 березня 2010 року і дотепер діє інша редакція: «Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону». Очевидно, що чинна на даний час редакція ч. 4 ст. 334 ЦК України не регулює відносини, пов`язані з виникненням, зміною та припиненням права власності на транспортні засоби, адже останні є рухомим майном.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №7562/20/012793 від 07 червня 2020 року продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб, а покупець зобов`язаний сплатити продавцю ціну транспортного засобу та прийняти транспортний засіб.

Укладення договору та передача транспортного засобу покупцю саме 07 червня 2020 року підтверджується наданою на запит позивача довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області про те, що відповідно до даних модуля «Документи реалізації ТЗ» Єдиного державного реєстру МВС інформацію про видачу ТОВ «АВТОЛЕНД КИЇВ ГРУП» акта огляду реалізованого транспортного засобу №7562/20/012793 від 07 червня 2020 року внесено до реєстру о 10 год. 24 хв. 07 червня 2020 року (а.с. 41), а також довідкою ТОВ «АВТОЛЕНД КИЇВ ГРУП» про внесення договору купівлі-продажу до комп`ютерної програми АРМ «Торгівля КТЗ» о 10 год. 24 хв. 02 сек. 07 червня 2020 року (а.с. 42).

Частина 1 ст. 122 КУпАП не передбачає відповідальності за невнесення відповідальною особою до Реєстру відомостей про належного користувача, а тому суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів про те, що позивач міг самостійно внести до Реєстру відомостей про належного користувача дані про покупця транспортного засобу, проте не зробив цього. Крім того, зважаючи на положення ст. 334 ЦК України в чинній редакції, ОСОБА_2 після укладення договору купівлі-продажу та передачі їй предмета договору стала власником транспортного засобу, а не його користувачем.

13 червня 2020 року (протягом 10 днів після укладення договору купівлі-продажу) покупець ОСОБА_2 перереєструвала на себе придбаний транспортний засіб, що підтверджується інформацією уповноваженого органу МВС, наявною у матеріалах справи (а.с. 41).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що об 11 год. 01 хв. 07 червня 2020 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке полягає у перевищенні особою, яка керувала транспортним засобом KIA SPORTAGE, НОМЕР_1 , встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на 39 км/год.

Проте відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження того, що на момент вчинення порушення транспортним засобом керував саме позивач ОСОБА_1 . З наданого стороною відповідача відеозапису фіксації правопорушення не вбачається, хто був за кермом автомобіля, який перевищив встановлене обмеження швидкості руху.

Натомість матеріали справи підтверджують, що о 10 год. 24 хв. 07 червня 2020 року транспортний засіб перейшов у володіння, користування та розпорядження ОСОБА_2 .

Оскільки позивач продав свій автомобіль о 10 год. 24 хв. 07 червня 2020 року, при чому транспортний засіб вибув з його фактичного володіння, користування та розпорядження, то ОСОБА_1 не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, вчиненого об 11 год. 01 хв. 07 червня 2020 року.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, саме позивачем ОСОБА_1 є недоведеним.

Суд дослідив електронне звернення ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції (а.с. 236-239), проте позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що вказане звернення надіслане саме нею, оскільки воно не ідентифіковане за допомогою електронного підпису заявника.

Оцінюючи заперечення відповідачів в частині того, що позивач ОСОБА_1 самостійно не вніс до Реєстру відомостей про належного користувача дані про покупця транспортного засобу через веб-додаток, розміщений на офіційному сайті МВС, як це передбачено у ст. 14-2 КУпАП, суд враховує що укладання договору купівлі продажу транспортного засобу здійснювалось через посередника (комісіонера), а між моментом укладення договору та вчиненням адміністративного правопорушення (11 год. 01 хв. 07 червня 2020 року) пройшов незначний проміжок часу (37 хвилин), що об`єктивно суттєво ускладнює внесення позивачем відомостей про належного користувача (нового власника), та відповідно зміну відповідальної особи в розумінні ст. 14-2 КУпАП.

Посилання представника відповідачів про пропуск ОСОБА_3 двадцятиденного строку, протягом якого він міг повідомити Департамент патрульної поліції про особу, яка вчинила правопорушення, нівелюється звернення ОСОБА_3 з позовом до суду у визначений законодавством строк. Крім того, ст. 279-3 КУпАП надає ОСОБА_3 лише повноважень повідомити, що транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб. При цьому право звернутися із заявою про визнання факту правопорушення та надання згоди на притягнення до відповідальності має особа, яка керувала транспортним засобом в момент порушення.

Водночас суд констатує, що у винесенні постанови про адміністративне правопорушення відсутня вина сторони відповідача, оскільки поліцейський ОСОБА_4 діяв у межах чинного законодавства та наданих йому повноважень, керуючись положеннями ч. 1 ст. 14-2 та ст. 122 КУпАП.

Верховний Суд у правовому висновку від 08 липня 2020 року у адміністративній справі №463/1352/16-а зазначив, що самі по собі дії інспектора при складанні постанови про правопорушення, яку було скасовано у судовому порядку за недоведеністю вини, не можна вважати неправомірними.

При цьому сам факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, особою, яка керувала автомобілем марки KIA модель SPORTAGE, днз НОМЕР_1 , ніким не оспорюється та зафіксований в автоматичному режимі.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання дій поліцейського протиправними слід відмовити.

Відповідно до п. 5 Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, затвердженого наказом МВС 10 травня 2019 року №359, до картки обліку адміністративного правопорушення вносяться відомості про рішення, прийняте в результаті оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, із зазначенням таких даних: орган, який прийняв рішення; посадова особа (найменування посади, прізвище, ім`я, по батькові, яка прийняла рішення; серія та номер постанови (номер судової справи); дата прийняття рішення; дата набрання рішенням законної сили; результат розгляду; стан виконання нового рішення.

На підставі вказаного пункту Положення позивач просить зобов`язати відповідачів вчинити певні дії - внести відомості про результат розгляду даної справи до картки обліку адміністративного правопорушення Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Суд вважає вказану позовну вимогу передчасною, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачі у майбутньому, після отримання рішення суду та набрання ним законної сили, не виконають вимоги п. 5 Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та не внесуть відповідні відомості до Реєстру.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені обставини, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскаржувана постанова щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню частково, а саме - в частині особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення, то суд не вбачає перешкод для застосування Департаментом патрульної поліції положень абз. 3 ч. 1 та абз. 3 ч. 2 ст. 279-3 КУпАП та внесення до постанови відомостей про іншу особу, яка вчинила правопорушення, за наявності для цього законних підстав. Зважаючи на наведене, захист прав позивача має бути відновлений шляхом скасування судом постанови в частині особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно з цим, відповідно до положень ч. 9 ст. 139 КАС України, враховуючи поведінку відповідача, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зважає на те, що у винесенні оспорюваної постанови про адміністративне правопорушення відсутня вина сторони відповідача, оскільки поліцейський Беліловський Ю.О. діяв у межах чинного законодавства та наданих йому повноважень, керуючись положеннями ст. 122 та ч. 1 ст. 14-2 КУпАП.

За таких обставин суд вважає, що судові витрати у справі не підлягають розподілу та стягненню з відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до поліцейського Департаменту патрульної поліції Беліловського Юрія Олександровича (юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; абонентська скринька «Автофіксація», м. Київ, 02303), Департаменту патрульної поліції (юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; абонентська скринька «Автофіксація», м. Київ, 02303), про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського Департаменту патрульної поліції Беліловського Юрія Олександровича серії 1АВ №00046670 від 07 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання вимог п. 12.9.(б) ПДР України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень (сума штрафу у разі сплати протягом 10 банківських днів з дня набрання постановою законної сили - 127,50 грн) за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, частково, а саме - в частині особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя А.І.Савенко