Постанова № 9206177, 15.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2010 року           11:42           № 2а-16248/09/2670

За позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

доДержавної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області

про Визнання протиправним рішення № І Ц-02-12/57Ш від 27 серпня 2007 року про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін та його скасування. Суддя: Вєкуа Н.Г.

Секретар судового засідання: Руденко О.В.

За участю представників: від позивача:Мицик О.Ю., дов від 01.10.2009р., б-н. від відповідача:не з’явилися

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко»(далі ТОВ «Еко»або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (далі –Інспекція або відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення № І Ц-02-12/57Ш від 27 серпня 2007 року, яким до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції.

Оскільки відповідачем не було дотримано процедури проведення перевірки, на підставі висновку якої прийнято оскаржуване рішення, позивач вважає його таким, що прийняте без правових підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.

Від відповідача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання від 11.01.2010р. №ІЦ-01-16-2/10, в якому просить розглядати дану справу за наявними у справі доказами за відсутності його представника.

В судовому засідання 15.01.2010р представник позивача заявив клопотання про зміну позовних вимог, у якому просить замінити в прохальній частині позовної заяви слово «нечинним»на слово «протиправним». Судом прийняте дане уточнення позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області була здійснена перевірка додержання вимог Постанови Міністрів України від 20.02.2006 року № 171 «Про заходи щодо державного регулювання а реалізації цукру та цукрових буряків»підрозділу (магазину) ТОВ «Еко», що знаходиться за адресою: пр. Юності, 18, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32104254, з 10.08.2007 року по 22.08.2007 року за період з 23.07.2007 року по 05.08.2007 року.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт від 22 серпня 2007 року, яким встановлено порушення ТОВ «Еко»вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 року № 171 «Про заходи щодо державного регулювання а реалізації цукру та цукрових буряків»(далі – Акт), а саме: проводилася реалізація цукру за ціною, нижчою за визначену мінімальну. На підставі Акту винесено рішення № І Ц-02-12/57Ш від 27 серпня 2007 року про застосування фінансовий (штрафних) санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін.

Не погоджуючись із вказаним рішення ТОВ «Еко» звернулося до суду.

Як підстави для задоволення позову , представник позивача вказала наступне. Відповідачем не було дотримано процедури проведення перевірки, висновки якої стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а саме: відповідач не попередив позивача про проведення перевірки, в Акті не вказано яка саме перевірка проводилась (планова чи позапланова) також, Акт підписано не уповноваженими на це особами, а оскаржуване рішення мало виноситись не за місце знаходження магазину, а за місцем реєстрації позивача.

Окрім цього, в своїх поясненнях представник позивача вказала, що ТОВ «ЕКО»продавало цукор-пісок за ціною, що відповідала вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від від 20 лютого 2006 р. №171 «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків», на підтвердження чого надала належним чином завірену копію фіскального чеку від 31.07.2007р., з якого вбачається, що ціна цукру піску вагового за 1 кілограм становить 2,55 грн., а ціна вказана у фіскальному чеку (2,55 грн.) вказана без урахування ПДВ.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що в період з 23.07.2007р. по 05.08.2007р. в мережі магазинів «ЕКО»проводилася акція, за якою цукор-пісок виробництва ТОВ «Ланівці-цукор»(ДСТУ 2316-93), вироблений в 4 кварталі 2006 року реалізувався за ціною 2,55 грн.за кілограм або 127,5 грн. за мішок. Також, акційний цукор-пісок реалізувався по дисконтних картках (знижка 3%) по 2,47 грн. за кілограм та зі знижкою для пенсіонерів в розмірі 5% по 2,42 грн. за кілограм.

Даний цукор-пісок було отримано з центрального складу ТОВ «ЕКО» в м. Києві згідно накладних на внутрішнє переміщення:

-          від 08.06.2007р. №А96-000502 по ціні 2,433 грн. за кілограм без ПДВ або за ціною 2,91 грн. за кілограм з ПДВ в кількості 20000кг.;

-          від 05.07.2007р. №А96-000800 по ціні 2,392 грн. за кілограм без ПДВ або по ціні 2,87 грн. за кілограм з ПДВ в кількості 30000.

У відповідності до вихідних накладних на внутрішнє переміщення «ЕКО Маркету №Н «Вінниця Петроцентр», яким реалізовано 2610,31 кілограм акційного цукру-піску за цінами: 2,55 грн./кг., 2,47 грн./кг. та 2,42 грн./кг. На загальну суму 6569,99 грн. Безпосередньо в ТОВ «ЕКО», розташованому за адресою: пр-т Юність, 18, м. Вінниця, було реалізовано 8414,27 кілограмів цукру-піску за ціною: 2,55 грн./кг., 2,47 грн./кг. та 2,42 грн./кг. На загальну суму 20995,88 грн. Звіти з продажу по касах були додані до Акту.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»(далі –Закон про ціни) Кабінет Міністрів України (далі –Уряд України) визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Приписи ст. 13 Закону про ціни визначають, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України, а також те, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 1, 5 п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити, зокрема, в підприємствах, установах, організаціях різних форм власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін та тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стали порушення позивачем вимоги Закону України від 17.06.1999 року №758-ХІV «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру»(далі – Закон №758) та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2006 року № 171 «Про заходи щодо державного регулювання а реалізації цукру та цукрових буряків»(далі –Постанова №171), які виявлені в ході перевірки.

Відповіднодо ст. 9 Закону №758, контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.

За порушення норм цього Закону юридичні та фізичні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством України. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.

Статтею 6 Закону №758 встановлено, що мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.

Мінімальні ціни на реалізацію цукру на період з 01 вересня 2006 року по 01 вересня 2007р. були встановлені Постанови Кабінету Міністрів України №171, у відповідності до додатку якої, мінімальна ціна на реалізацію цукру у вказаний період без урахування ПДВ є 2375 гривень за 1 тонну (нормативно-технічна документація ДСТУ 2316-93), що дорівнює 2, 375 гривень за 1 кілограм.

Суд вважає за доцільне наголосити, що ціна вказана без урахування суми податку на додану вартість.

Таким чином, мінімальні ціна на реалізацію цукру на період з 01 вересня 2006 року по 01 вересня 2007р. з урахуванням суми ПДВ становить 2,85 грн. (2,375+20%від цієї суми, що =0,475грн.).

З матеріалів справи вбачається, що рішення № І Ц-02-12/57Ш від 27 серпня 2007р. до позивача було застосовано фінансові (штрафні) санкції за період з липня по серпень 2007 року.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивач реалізував цукор-пісок ваговий за ціною нижчою, ніж встановлена Постановою №171, так як ціна даного продукту, вказана в чеку, наданого представником позивача, з урахуванням суми ПДВ, складає 2,55 грн. за кілограм, то без урахування ПДВ, ціна становитиме - 2, 04 грн. за кілограм.

Таким чином, після проведення аналізу норм чинного законодавства, зокрема, Закону про ціни, Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, суд приходить до висновку, що Відповідач прийняв оскаржуване рішення в межах повноважень, наданих йому нормативними актами.

Також, суд звертає увагу, що будь-які процедурні порушення здійснення перевірки чи оформлення акту не є самі по собі підставою для визнання недійсним рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, якщо позивачем не доведено порушення Закону при застосуванні фінансових (штрафних) санкцій, в зв’язку з чим, судом не приймаються до уваги доводи позивача з цього приводу, зазначені вище.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обгрунтованість позовних вимог, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання недійсним акта № 583 від 30 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              Н.Г. Вєкуа

Дата виготовлення в повному обсязі –20.01.2010р.